Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №161/14397/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/14397/26 Провадження №33/802/911/26 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – адвоката Самчука А.М., іншого учасника ДТП ОСОБА_1 та його представника – адвоката Здиги Б.В., розглянувши клопотання адвоката Здиги Б.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 липня 2026 року щодо ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою провадження у справі щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 703413 від 26.06.2026, 26.06.2026 о 10:26 год. у м. Луцьку на перехресті вул. Карпенка-Карого – вул. Задворецька, ОСОБА_2 , рухаючись по вул. Задворецька т/з Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 , під час проїзду регульованого перехрестя порушила вимоги п.16.1 Правил дорожнього руху України, а саме виїзд на регульований перехрестя на заборонний (червоний) сигнал світлофора, внаслідок чого відбулось зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ..

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ст.124 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою представник ОСОБА_1 – адвокат Здига Б.В. 27 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, а постанову суді скасувати. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску цього строку, захисник вказує на те, що ОСОБА_3 є громадянином Республіки Узбекистан, останній не володіє українською мовою в обсязі, достатньому для повного розуміння складених юридичних та процесуальних документів. Зазначає, що ОСОБА_3 про існування постанови дізнався лише 06 серпня 2026 року, а тому для отримання юридичної консультації та пошуку адвоката апелянту був необхідний додатковий час. Дані обставини, на його думку, свідчать про поважність причин пропуску цього строку.

Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, заслухавши ОСОБА_1 та його представника, які підтримували подане клопотання та просили поновити строк на апеляційне оскарження, захисника Самчука А.М., який заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити в його задоволенні, доходжу висновку, що в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді слід відмовити з таких підстав.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску цього строку, адвокат вказує на те, що ОСОБА_3 в судове засідання не виклакався, про існування оскаржуваної постанови дізнався лише 06 серпня 2026 року, і останній не володіє українською мовою в обсязі, достатньому для повного розуміння складених юридичних та процесуальних документів. Дані обставини, на його думку, свідчать про поважність причин пропуску цього строку.

Проте, такі доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно яких постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.

Отже, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.

З наданих матеріалів судового провадження убачається, що ОСОБА_3 був повідомлений про день та час судового розгляду, шляхом надсилання йому повідомлення у додаток «Viber» про те, що він викликається в судове засідання на 30.07.2026 о 12.45 год. (а.с.30).

Отже, вказаним повідомленням повністю спростовуються доводи клопотання про те, що ОСОБА_3 не викликався в судове засідання.

Оскільки ОСОБА_3 викликався в судове засідання, тому строк на апеляційне оскарження для нього обраховується згідно вимог ч.2 ст.294 КУпАП з моменту винесення оскаржуваної постанови.

Разом з тим, в судове засідання, призначене на 30.07.2026 ОСОБА_3 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 06.08.2026 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, також в цій заяві власноручно написав, що з матеріалами справи ознайомився (а.с.35).

Крім того, цього ж дня – 06.08.2026 ОСОБА_3 отримав копію оскаржуваної постанови, що стверджується його розпискою (а.с.37).

Таким чином, ОСОБА_3 отримав копію оскаржуваної постанови в межах строку на апеляційне оскарження, визначеного ч.2 ст.294 КУпАП, який закінчився 10.08.2026 (з урахуванням неробочих днів).

Разом з тим, апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Здига Б.В. подав через систему «Електронний суд» лише 27 серпня 2026 року, тобто з суттєвим пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився 10 серпня 2026 року (з урахуванням неробочих днів).

При цьому слід звернути увагу на те, що навіть відраховуючи строк подачі апеляційної скарги з часу отримання копії оскаржуваної постанови ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), апелянт суттєво пропустив строк на її оскарження, оскільки апеляційну скаргу подано лише 27.08.2026.

Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 не володіє українською мовою є безпідставними, адже в матеріалах справи є пояснення останнього, які викладені українською мовою. Також ним зазначено, що «з моїх слів пояснення написано вірно, доповнення не маю, та мною прочитано» (а.с.4).

Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Здиги Б.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 липня 2026 року щодо ОСОБА_2 та повернути апеляційну скаргу особі, які її подала.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката Здиги Б.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 липня 2026 року щодо ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.П. Денісов