Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №161/12169/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/12169/26 Провадження №33/802/784/26 Головуючий у 1 інстанції:Гринь О. М.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Тарновської О.В., захисника Плечука О.П., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Плечука О.П. на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 09 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2026 о 15:37 год на ад н-19 167 км ОСОБА_1 керував тз BMW днз НОМЕР_1 не маючи права керування таким тз, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року вчинив порушення (22 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення БАД – 37631 за ч.2 ст.126 КУпАП про накладення стягнення у вигляді штрафу).

Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано, як порушення вимог п.2.1а ПДР за що передбачена відповідальність ч.5 ст.126 КУпАП.

У поданій апеляційній скарзі адвокат Плечук О.П. вважає оскаржувану постанову незаконною в частині призначеного адміністративного стягнення. Посилається на неврахування судом першої інстанції особи ОСОБА_1 , ту обставину, що він був змушений сісти за кермо, оскільки його друг, який мав керувати автомобілем, відмовився продовжувати рух через страх після ДТП. Крім того, апелянт звертає увагу, що 24.06.2026 ОСОБА_1 отримав посвідчення водія категорії «В», а на момент складання протоколу мав посвідчення категорії «С». Враховуючи викладене, просить оскаржувану постанову скасувати в частині позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Плечука О.П., які скаргу підтримали з підстав викладених у ній, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

За змістом ст.ст.245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Зазначених вимог закону, судом першої інстанції було дотримано.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, за вказаних у постанові обставин, ґрунтується на досліджених судом доказах та в апеляції не оспорюється.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП є вірною, оскільки останній керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія відповідної категорії.

Крім того, доведеність винуватості ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 681199 від 01.06.2026; відеозаписом з місця події; довідкою з відомостями про притягнення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП; копією постанови серії БАД № 37631 від 22.12.2025, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності ч.2 ст.126 КУпАП; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 01.06.2026; рапортом від 01.06.2026.

Доводи апелянт про його вимушене керування транспортним засобом через стан крайньої необхідності не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду з огляду на таке.

Так, допитаний апеляційним судом свідок ОСОБА_2 підтвердив факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за відсутності у нього права на таке керування, та не навів переконливих доводів про стан крайньої необхідності.

Посилання апелянта на відсутність у працівника поліції ОСОБА_3 повноважень на складення протоколу про адміністративне правопорушення є неспроможним, оскільки в розумінні ст.255 КУпАП, останній мав таке право, що також стверджується п.п.2.1.2 та 2.1.6 його Посадової інструкції (а.с.48-50).

Разом з тим, положеннями ст.33 КУпАП регламентовано, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Апеляційний суд вважає неспроможним покликання апелянта на незаконність оскаржуваної постанови в частині застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки станом на 24.06.2026 останній вже отримав посвідчення водія категорії В.

Так, санкція ч.5. ст.126 КУпАП передбачає, накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

В той же час, законодавцем не передбачено іншої правової підстави для незастосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення не отримала посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

З урахуванням зазначеного, підхід щодо неможливості призначення покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст.33, ч.5 ст.126 КУпАП.

Так, слід взяти до уваги, що норми чинного КУпАП не встановлюють будь-яких обмежень щодо накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керування транспортними засобами.

При цьому, санкція ч.5 ст.126 КУпАП є безальтернативною стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР; дискреційні повноваження суду згідно з цією нормою поширюються виключно на визначення строку позбавлення права керування та вилучення транспортного засобу.

В свою чергу, отримання ОСОБА_1 посвідчення водія категорії «В» станом на 24.06.2026 та наявність у нього на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення права керування транспортними засобами категорії «С», не зменшує суспільної небезпеки, як про це стверджує апелянт, а вчинені ОСОБА_1 протиправні дії характеризуються умисною формою вини, є неповагою правопорушника до безпеки руху та потенційною загрозою для інших транспортних засобів та пішоходів.

Тож, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

У відповідності до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П ОС Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу захисника Плечука Олега Петровича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду від 09 липня 2026 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Волинського апеляційного суду О.М. Клок