Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №164/1281/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 164/1281/24 Провадження №11-кп/802/537/26 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12024035540000030 за апеляційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 06 травня 2026 року щодо ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаним вироком суду ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець сел. Маневичі Волинської області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , громадянин України, із середньо – спеціальною освітою, неодружений, непрацюючий, раніше неодноразово судимий,

засуджений за ч.2 ст.389 КК України та призначено йому покарання у виді 2 років обмеження волі.

Початок строку відбування покарання вирішено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він вироком Маневицького районного суду Волинської області від 08 грудня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді 150 годин громадських робіт. 26 січня 2024 року ОСОБА_7 поставлено на облік у Камінь – Каширському РС №3 філії ДУ «Центр пробації» та ознайомлено з порядком відбуття призначеного покарання, попереджено про наслідки ухилення від відбування покарання. ОСОБА_7 04 березня 2024 року вручено направлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відбуття покарання, однак останній для відбуття покарання не з`явився.

Відповідно до ст.37 Кримінально – виконавчого кодексу України на засудженого покладено обов`язок додержуватися встановленого порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для нього об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.

Також ОСОБА_7 попереджено про притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України у разі ухилення від відбування вказаного покарання, однак він, діючи з прямим умислом, не маючи поважних причин, що фактично позбавляли можливості виконати вказаний обов`язок, із метою ухилення від відбування покарання, не прибув для його відбування, чим ухилився від відбування призначеного вироком суду покарання.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій обвинуваченого вважає вирок суду в частині призначеного покарання необґрунтованим. Посилається на те, що місцевий суд не застосував при призначенні покарання положення ст.71 КК України та необхідності призначення покарання за сукупністю вироків. Вказує на те, що у вступній частині вироку щодо ОСОБА_7 повинні зазначатись наявність непогашених судимостей, як обставини що впливають на правильне вирішення справи та призначення справедливого покарання. Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Маневицького районного суду Волинської області від 08 грудня 2023 року за ч.1 ст.125 КК України та, із врахуванням правил, визначених ст.72 КК України, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 15 днів. У вступній частині вироку вказати про всі судимості ОСОБА_7 .. У решті вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду та доводи апеляційної скарги прокурора, яка подану апеляційну скаргу підтримувала і просила скасувати вирок та ухвалити новий, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора і просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

За змістом положень ч.1 та ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.389 КК України, правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, учасниками судового розгляду не оспорюється, у зв`язку з чим відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, підстави для перегляду вироку, в цій частині – відсутні.

Доводи апеляційної скарги про необхідність зазначення у вступній частині вироку всіх судимостей ОСОБА_7 є необгрунтованими, так як у вступній частині вироку зазначено, що ОСОБА_7 неодноразово судимий.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями частини 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

А згідно правил ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов`язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.

Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_7 , місцевим судом дотримані не в повній мірі.

Доводи прокурора про те, що місцевий суд, в порушення вимог ст.71 КК України помилково при призначенні остаточного покарання ОСОБА_7 за сукупністю вироків не приєднав невідбуту частину покарання за вироком Маневицького районного суду Волинської області від 08 грудня 2023 року за ч.1 ст.125 КК України, є слушними з огляду на таке.

Так, згідно з положеннями ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Згідно з п.25 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст.71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм закону, у разі засудження особи за нове кримінальне правопорушення, учинене до повного відбуття покарання за попереднім вироком, суд, виконуючи вимоги ст.71 КК України, зобов`язаний призначити остаточне покарання за сукупністю вироків. При цьому остаточне покарання, визначене за правилами ст.ст.71, 72 КК України складається із сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 засуджений вироком Маневицького районного суду Волинської області від 08 грудня 2023 року за ч.1 ст.125 КК України до 150 годин громадських робіт, обвинувачений ОСОБА_7 призначене покарання не відбув.

Проте, незважаючи на те, що обвинувачений не відбув покарання за попереднім вироком, та вчинив кримінальний проступок у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції в порушення вимог кримінального закону, призначив ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі, без застосування вимог ст.71 КК України, не врахувавши невідбуте останнім покарання за попереднім вироком.

За таких обставин місцевий суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував вимоги ст.71 КК України, що є підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції згідно положень п.4 ч.1 ст.409 КПК України з ухваленням нового вироку, як передбачено приписами п.1 ч.1 ст.420 КПК України.

При призначенні ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.389 КК України, суд апеляційної інстанції враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, відповідно до ст.12 КК України, є кримінальним проступком, а також відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями.

Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлені.

Враховуючи відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , враховуючи особу винного, апеляційний суд призначає обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, та на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, приєднує невідбуту частину покарання за вироком Маневицького районного суду Волинської області від 08 грудня 2023 року за ч.1 ст.125 КК України та з врахуванням ст.72 КК України, призначає остаточне покарання ОСОБА_7 у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 15 (п`ятнадцять) днів.

Таке покарання, на переконання суду апеляційної інстанції, повністю відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення як ним, так і іншими особами кримінальних правопорушень.

На думку апеляційного суду, у даному випадку буде досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

В іншій частині вирок місцевого суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 – задовольнити частково.

Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 06 травня 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання – скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Маневицького районного суду Волинської області від 08 грудня 2023 року за ч.1 ст.125 КК України та, із врахуванням правил, визначених ст.72 КК України, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 15 (п`ятнадцять) днів.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_7 , який тримається під вартою, в той самий строк з дня отримання копії даного вироку.

Головуючий

Судді: