Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №168/496/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 168/496/26 Головуючий у 1 інстанції: Малюта А. В.

Провадження № 22-ц/802/1171/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Киці С. І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою від його імені представником ОСОБА_2 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 09 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Деал Фінанс Груп» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що 15 грудня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено договір позики № 72321289 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 8 500 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,5 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Відповідно до п. 5.3. договору позики позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті, у тому числі щодо продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, які йому зрозумілі.

Пунктом 6.5 Правил (у редакції, що діяла на час укладення договору позики) передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нарахувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожен день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

У договорі позики встановлено строк кредиту 30 днів та передбачено умови пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Відповідач зобов`язання за договором позики не виконав, а тому заборгованість складає 34 000 грн, з яких: 8 500 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 500 грн – сума заборгованості за процентами.

03 квітня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 033-030423, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ( відступило) ТОВ «Сіроко Фінанс`за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до відповідача за договором позики № 72321289 від 15.12.2022.

05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Деал Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05 грудня 2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 72321289 від 15.12.2022 на суму 34 000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 свого зобов`язання не виконав. Жодного платежу для погашення заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки кредитора не здійснив.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Деал Фінанс Груп» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 34 000 грн заборгованості за договором позики № 72321289 від 15.12.2022, а також відшкодувати судові витрати: 2 662,40 грн судового збору і 4 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 09 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором позики № 72321289 від 15 грудня 2022 року у розмірі 34 000 грн, з яких 8 500 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 25 500 грн – сума заборгованості за процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» судові витрати: 2 662,40 грн судового збору і 4 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

Зазначає, що судом першої інстанції було порушено його право на захист, оскільки у порушення вимог ст. 190 ЦПК йому разом з ухвалою про відкриття провадження у справі не було надіслано позовної заяви із усіма додатками, що унеможливило подати відзив на позовну заяву із відповідними запереченнями.

Вважає неналежним наданий позивачем доказ на підтвердження безготівкового перерахунку позичених коштів та не доведеним факт надання відповідачу кредитних коштів.

Також позивач не довів належними та допустимими докази факт набуття ним права вимоги за цим договором позики. У матеріалах справи відсутні докази оплати (фінансування) за договорами факторингу.

Додатки до договору факторингу без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, та яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.

Вважає, що до вказаного договору підлягають застосуванню положення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо зменшення заборгованості за процентами від суми позики, оскільки такі втричі перевищують тіло кредиту.

Первісний кредитор включив до договору умови, що є несправедливими щодо споживача. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати грошове зобов`язання, проценти перетворилися на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду змінити з таких підстав.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з матеріалами справи встановлено, що 15.12.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено договір позики № 72321289 у формі електронного документа з використанням електронного підпису позичальника, одноразового ідентифікатора 7oz97R1TvL, що є способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину.

За умовами договору кредитодавець надав позичальнику позику у сумі 8 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування коштами, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Грошові кошти надаються позичальнику шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника /п. 1/.

За умовами п. 2 договору: сума позики – 8 500 грн, строк позики – 30 днів (з 15.12.2022 до 14.01.2023), процентна ставка (базова)/день – 2,5 % (фіксована).

Відповідно до п. 4 договору проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Згідно з п. 5 договору, підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що ознайомлений на сайті https://mycredit.ua/uа/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України. Підтверджує, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/uа/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору.

У п. 5.5. передбачено право товариства відступити право вимоги за договором третій особі без згоди клієнта.

У п. 6 договору передбачено право позичальника на продовження строку користування позикою (пролонгація).

У пункті 20 договору сторони вказали, що його укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними документами, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ /п. 22./.

Відповідачем у п. 28. зазначено реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 .

На підтвердження перерахування коштів позивачем надано довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес», з якої вбачається, що за даними платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 15.12.2022 було перераховано за номером платежу 71а12710-6192-422d-82d9-8967c91e7c62 грошові кошти у розмірі 8 500 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_3

03 квітня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 033-030423, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ( відступило) ТОВ «Сіроко Фінанс`за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 72321289 від 15.12.2022 на суму 34 000 грн, з яких 8 500 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 25 500 грн – заборгованість за процентами.

05 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Деал Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05 грудня 2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 72321289 від 15.12.2022 на суму 34 000 грн, з яких 8 500 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 25 500 грн – заборгованість за процентами.

Посилання в апеляційній скарзі на не підтвердження позивачем переходу до нього права вимоги за спірним договором позики – відхиляються апеляційним судом, оскільки таке право підтверджено як зазначеними вище укладеними почергово договорами факторингів, витягами з реєстрів прав вимог, так і відповідними платіжними інструкціями кредитного переказу коштів: № 1278 від 06.06.2024 про сплату фінансування згідно реєстру ТОВ Сіроко Фінанс», отримувач ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» по договору факторингу № 033-030423 від 03.04.2023 та № 579936556.1 від 05.12.2025 про оплату ТОВ «Деал Фінанс Груп», отримувач ТОВ «Сіроко Фінанс» згідно договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025, реєстр прав вимоги № 05/12/25 від 05.12.2025.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про укладення та підписання ОСОБА_1 цього договору позики за допомогою одноразового паролю – ідентифікатора; невиконання ним, як позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності у нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув право вимоги за договором позики на підставі договорів факторингу.

Разом із тим, за цим договором позики суд першої інстанції, без наявності доказів про його пролонгацію, стягнув заборгованість по процентах у заявленому розмірі.

Згідно з вимогами п. 6 договору пролонгація можлива за зверненням позичальника і шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Такі докази відсутні, у зв`язку із чим відсутні підстави для нарахування і стягнення процентів за договором позики після 14.01.2023.

Позивач безпідставно ототожнив п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику із автопролонгацією договору позики.

Ні договір, ні Правила не містять такого поняття, як «автопролонгація договору».

Ними передбачено лише умови та порядок пролонгації договору, і лише за вимогою Позичальника.

А п. 6.5. Правил лише визначає максимальний строк такої пролонгації і процентну ставку у цей період пролонгації.

Ураховуючи наведене, рішення суду в частині визначення розміру заборгованості по тілу позики є правильним і обґрунтованим.

А в частині визначення заборгованості по процентах за користування позикою рішення суду необхідно змінити, зменшивши цей розмір до 6 375 грн (212,50 грн /2,5 % від 8 500 грн в день/ х 30 днів).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 72321289 від 15.12.2022 у загальному розмірі 14 875 грн (8 500 + 6 375).

Посилання в апеляційній скарзі на недоведення позивачем факту надання кредитних коштів належними та допустимими доказами – відхиляються апеляційним судом, оскільки така обставина підтверджена копією платіжної інструкції ТОВ «Фінекспрес» та випискою по банківському рахунку відповідача, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 16.06.2026.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідач будь-яких доказів у спростування факту отримання коштів позики не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, чим не виконав покладеного на нього процесуального обов`язку, передбаченого статтею 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження перерахування коштів позивачем надано довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес», з якої вбачається, що за даними платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 15.12.2022 було перераховано за номером платежу 71а12710-6192-422d-82d9-8967c91e7c62 грошові кошти у розмірі 8 500 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_3 .

Із повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду першої інстанції встановлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 у банку емітовано платіжну карту НОМЕР_2 (рахунок № НОМЕР_3 ).

Із виписки по вказаному рахунку за період з 15 по 18 грудня 2022 року вбачається, що на картку відповідача 15 грудня 2022 року були зараховані кошти у розмірі 8 500 грн.

Відповідач не надав доказів того, що банківська карта, на яку здійснено переказ та зарахування коштів позики, йому не належить чи вибула з його володіння, користування поза його волею тощо.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом права відповідача на захист, оскільки у порушення вимог ст. 190 ЦПК йому разом з ухвалою про відкриття провадження у справі не було надіслано позовної заяви із усіма додатками, що унеможливило подати відзив на позовну заяву із відповідними запереченнями – відхиляються апеляційним судом з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

У цій справі позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Статтею 177 ЦПК України визначено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

У ч. 7 ст. 43 ЦПК України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Позивачем дотримано вимоги процесуального закону і до позовної заяви, поданої до суду в електронній формі, надано доказ її надсилання із доданими до заяви матеріалами відповідачу у паперовій формі листом з описом вкладення (а.с.11-13).

Після вручення відповідачу 26.06.2026 копії ухвали суду про відкриття провадження від 16.06.2026 (а.с.57), відповідач не скористався належним йому правом ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії тощо (ст. 43 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині визначення заборгованості по процентах за договором позики зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК).

Згідно вимог позову ТОВ «Деал Фінанс Груп» просило стягнути з відповідача кошти на загальну суму 34 000 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 14 875 грн, що становить 43,75 % від заявлених вимог.

З урахуванням застосування принципу пропорційності, позивачу за подання позовної заяви необхідно відшкодувати витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 164,80 грн (43,75 % від сплачених 2 662,40 грн) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 968,75 грн (43,75 % від 4 500 грн), а всього 3 133,55 грн (1 164,80 + 1 968,75) судових витрат.

Відповідач за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 4 992 грн.

Апеляційну скаргу задоволено частково, що становить 56,25 % від її вимог.

Ураховуючи наведене, на користь відповідача необхідно стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 808 грн (56,25 % від 4 992 грн).

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Ураховуючи наведене, а саме те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3 133,55 грн, а з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 808 грн, то із застосуванням вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути різницю у судових витратах, а саме 325,55 грн (3 133,55 – 2 808), звільнивши позивача від відшкодування судових витрат відповідачу.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , подану від його імені представником ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 09 липня 2026 року змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором позики № 72321289 від 15.12.2022 у розмірі 14 875 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 325 (триста двадцять п`ять) грн 55 коп різниці у судових витратах.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді