Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №760/31214/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення плати за користування житлом

Дата: 24 вересня 2026 р.

Справа: №760/31214/25

Суддя: Українець В. В.

Справа №760/31214/25

2/760/2901/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивує тим, що з 01 травня 2018 року КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме:

- з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води;

- з 01 листопада 2021 року є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Свідоцтвом повного акцепту умов договору є факт отримання послуг споживачем.

Квартира АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року - споживачами теплової енергії та з постачання гарячої води.

Позивач щомісячно надає відповідачам послуги, надає останнім платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачі споживають надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість.

Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води та послуги з постачання теплової енергії та з постання гарячої води, у результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 серпня 2025 року складає 89685 гривень 05 копійок, що складається з:

- 14428 гривень 21 копійки - заборгованість за послуги з централізованого опалення;

- 21305 гривень 60 копійок - заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води;

- 21215 гривень 01 копійки - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року;

- 30298 гривень 48 копійок - заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року.

Також, у відповідачів існує заборгованість, що складається з:

- 49 гривень 68 копійок - заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у період до 31 жовтня 2021 року;

- 1557 гривень 02 копійки - заборгованість з оплати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року;

- 831 гривні 05 копійок - заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення в розмірі 12453 гривні 30 копійок та з централізованого постачання гарячої води в розмірі 11821 гривні 56 копійок.

Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Факт відсутності письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Зазначено, що загальна сума заборгованості відповідачів за спожиті послуги складається з:

- 14428 гривень 21 копійки - заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, а також інфляційна складова боргу в сумі 2438 гривень 37 копійок та три проценти річних у розмірі 685 гривень 44 копійки;

- 21305 гривень 60 копійок - заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, а також інфляційна складова боргу в сумі 3600 гривень 65 копійок та три проценти річних у розмірі 1012 гривень 16 копійок;

- 21215 гривень 01 копійки - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року, а також інфляційна складова боргу в сумі 2798 гривень 31 копійки, три проценти річних у розмірі 803 гривні 41 копійки та пеня в сумі 977 гривень 48 копійок;

- 30298 гривень 48 копійок - заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року, а також інфляційна складова боргу в сумі 3799 гривень 15 копійок, три проценти річних у розмірі 1074 гривні 32 копійки та пеня в сумі 1307 гривень 09 копійок;

- 12453 гривні 30 копійок - заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення, а також інфляційна складова боргу в сумі 2104 гривні 61 копійки та три проценти річних у розмірі 591 гривні 62 копійки;

- 11821 гривні 56 копійок - заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води, а також інфляційна складова боргу в сумі 1997 гривень 84 копійки та три проценти річних у розмірі 561 гривні 61 копійки;

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2025 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

З відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 вбачається, що він просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що в газеті «Хрещатик» було опубліковано умови договору про надання послуг ЦО/ЦПГВ, стороною якого є відповідачі. Разом з тим, вказана газета не є офіційним виданням та на її підставі не можуть виникати правовідносини. Доказами в обґрунтування своїх вимог сторона позивача зазначає розрахунки заборгованості за надані послуги. Інших доказів надання послуг позивачем не надано. Також, позивачем не доведено факт надання послуг, їх обсяг. Крім того, позивачем не доведена належність майна відповідачам та підстави для їх солідарної відповідальності. З поданих доказів не вбачається, що позивачу були передані будь-які докази, що підтверджують права вимоги до відповідачів. Заборгованість, нарахована до 01 травня 2018 року, є надумаю та виходить за межі строку позовної давності. Просить застосувати наслідки пропуску строків позовної давності до вимог позивача, які спливли у 2022 році.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 136525829 від 03 вересня 2025 року відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору.

Відповідно до Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та/або централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідачів про стягнення заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та/або централізованого постачання гарячої води.

З огляду на наведене, доводи відповідача щодо недоведеності факту передачі права вимоги від ПАТ «Київенерго» до КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» спростовуються доказами, що містяться у матеріалах справи.

Відповідачі не сплачують в повному обсязі за фактичне щомісячне споживання послуг з централізованого опалення та/або гарячого водопостачання.

Суд вважає, що вимоги позивач ґрунтуються на законі.

Частиною 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Згідно з пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

З відповіді на запит суду КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 30 грудня 2026 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 квітня 2006 року.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 є власником всієї квартири, за надання комунальних послуг по якій виникла заборгованість, а відповідач ОСОБА_2 лише зареєстрований в цій квартирі.

Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що саме споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги.

Стороною позивача не надано суду доказів, що за згодою власника з будь-якою іншою особою, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб, укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, та вона набула статусу індивідуального споживача (п. 6 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За таких обставин, особи, які зареєстровані у житлі споживача та користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг не перед постачальником таких послуг, а перед споживачем.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_1 , як власник квартири, не сплативши у строк вартість послуг, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З 01 травня 2018 року КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме:

- з 01 листопада 2021 року є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Відповідач як споживач послуг своєчасно не сплачував за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води та за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, у результаті чого утворилась заборгованість.

З позову вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за спожиті послуги складається з:

На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості ОСОБА_1 позивач надав суду розрахунки заборгованості.

ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, проте доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості не надав. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Оцінивши надані позивачем розрахунки боргу, суд вважає, що позивач обґрунтовано нарахував зазначені суми і вважає за можливе покласти їх в основу рішення суду.

Відповідач у відзиві на позов просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21 було зроблено наступний висновок, що з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 263 ЦК України у разі виникнення обставин для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 був введений карантин (дата набрання чинності 12 березня 2020 року), дія якого неодноразово продовжувалась відповідними постановами КМ України до 30 червня 2023 року.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 зазначено, що у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин, який продовжений до 03 серпня 2021 року. Тобто строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час карантину, а тому слідує, що на момент звернення позивача з цим позовом, строк позовної давності не закінчився.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Законом України від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, який з-поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності встановлені, статтями 257-259 ЦК України.

Так, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з військовою агресією проти України указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України.

Станом на 25 вересня 2026 року діє правовий режим воєнного стану.

Таким чином, керуючись пунктами 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України 12 березня 2020 року, а воєнний стан - 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.

З наданих стороною позивача розрахунків заборгованості за період з липня 2015 року по серпень 2025 року вбачається, що відповідачем здійснювались часткові оплати за надані послуги, зокрема, у листопаді 2016, грудні 2020 року, квітні та травні 2021 року.

За таких обставин, перебіг позовної давності переривався у зв`язку із вчиненням відповідачем дій, що свідчить про визнання ним свого боргу, а саме, частковою сплатою боргу за надані житлово-комунальні послуги.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до суду у жовтні 2025 року, разом з тим, у спірний період на всій території України було запроваджено карантин, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину, а також враховуючи введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із позовом у межах продовженого законом строку позовної давності.

З огляду на наведене, позов КП «Київтеплоенерго» підлягає задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає 3028 гривень судового збору.

Керуючись статтями 319, 322, 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, вул. площа Івана Франка, 5) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, вул. площа Івана Франка, 5) 14428 гривень 21 копійки заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, інфляційну складову боргу в сумі 2438 гривень 37 копійок та три проценти річних у розмірі 685 гривень 44 копійки; 21305 гривень 60 копійок заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, інфляційну складову боргу в сумі 3600 гривень 65 копійок та три проценти річних у розмірі 1012 гривень 16 копійок; 21215 гривень 01 копійки заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року, інфляційну складову боргу в сумі 2798 гривень 31 копійки, три проценти річних у розмірі 803 гривні 41 копійки та пеню в сумі 977 гривень 48 копійок; 30298 гривень 48 копійок заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року, інфляційну складову боргу в сумі 3799 гривень 15 копійок, три проценти річних у розмірі 1074 гривні 32 копійки та пеню в сумі 1307 гривень 09 копійок; 12453 гривні 30 копійок заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення, інфляційну складову боргу в сумі 2104 гривні 61 копійки та три проценти річних у розмірі 591 гривні 62 копійки; 11821 гривні 56 копійок заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води, інфляційну складову боргу в сумі 1997 гривень 84 копійки та три проценти річних у розмірі 561 гривні 61 копійки; 49 гривень 68 копійок заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у період до 31 жовтня 2021 року; 1557 гривень 02 копійки заборгованості з оплати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року; 831 гривні 05 копійок заборгованості з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води та судовий збір у розмірі 3028 гривень.

У задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (м. Київ, вул. площа Івана Франка, 5) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості в частині позовних вимог до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua