Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №759/20865/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/20865/26

пр. № 3/759/5386/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Васильєва К.О., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП невідомий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, РНОКПП невідомо, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21.07.2026 о 16 год. 10 хв. рухався по Берестейському шосе, 11км у м. Києві, керуючи транспортним засобом «Peugeot», н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Віннер Лізинг» на праві власності, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості для руху, щоб мати змогу контролювати транспортний засіб та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Mercedes», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

В свою чергу, ОСОБА_2 21.07.2026 о 16 год. 10 хв. рухалася по Берестейському шосе, 11км у м. Києві, керуючи транспортним засобом «Ravon R2», н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 на праві власності, на перехресті нерівнозначних доріг - вул. Оборони Києва та Берестейського шосе, виїжджаючи з другорядної дороги, позначеної дорожнім знаком 2.1 «Дати дорогу», не надала переваги в русі транспортному засобу «Mercedes», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, позначеній дорожнім знаком 2.3. «Головна дорога», чим спричинила створення аварійної обстановки, а саме: примусила водія транспортного засобу «Mercedes», н.з. НОМЕР_2 , різко змінити швидкість та напрямок руху. Своїми діями ОСОБА_2 порушила п. 16.11 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 122 КУпАП.

У судовому засіданні 08.09.2026 ОСОБА_1 вину визнав та пояснив, що рухався зі сторони Житомира в напрямку м. Києва. Дорога мала дві смуги руху в одному напрямку, при цьому праворуч починалася смуга для повороту праворуч. Після проїзду світлофора він рухався у правій смузі та мав намір перестроїтися у ліву смугу, однак не помітив транспортний засіб «Mercedes», н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого допустив з ним зіткнення.

У судовому засіданні ОСОБА_2 вину не визнала та пояснила, що виїжджала на головну дорогу з вул. Оборони Києва, виїхала на смугу розгону, після пішохідного переходу перестроїлася у середню смугу руху, при цьому увімкнула покажчик повороту. Рухалася зі швидкістю приблизно 30-50 км/год.

У судовому засіданні інший водій ОСОБА_3 пояснив, що розпочав рух на дозволяючий сигнал світлофора та рухався зі швидкістю близько 30 км/год у середній смузі руху. У цей час автомобіль «Ravon R2», н.з. НОМЕР_3 , раптово перестроївся з правої смуги руху в його смугу, а потім — у ліву смугу, призначену для розвороту. ОСОБА_3 подав звуковий сигнал, оскільки водій автомобіля «Ravon R2» не припинив маневр, був вимушений екстрено загальмувати, щоб уникнути зіткнення з автомобілем «Ravon R2». Після цього він відчув удар у задню частину свого автомобіля. ОСОБА_2 продовжила рух у напрямку розвороту, а ОСОБА_3 зупинився та побіг за нею, щоб зафіксувати номерний знак автомобіля.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , іншого водія ОСОБА_3 , ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, а саме: протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725588 від 21.07.2026, серії ЕПР1 №725574 від 21.07.2026, схему місця ДТП від 21.07.2026, письмові пояснення від 21.07.2026, інші матеріали справи, суддя дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Положеннями ч. 5 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення, передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Відповідно до п. 26 постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Перекладання такого обов`язку на суд не передбачено.

Враховуючи встановлений механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, умови дорожньої обстановки, а також характер дій її учасників, суддя дійшов висновку, що водій ОСОБА_1 під час руху повинен був керуватися вимогами п.п. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 13.1 ПДР України, а водій ОСОБА_2 вимогами п. 16.11 ПДР України.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 , виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надала переваги в русі транспортному засобу «Mercedes», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався головною дорогою. Унаслідок таких дій ОСОБА_3 був змушений різко змінити швидкість та напрямок руху, намагаючись уникнути зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 , що відповідає ознакам створення аварійної обстановки, передбаченим ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_2 , наданих у судовому засіданні, в частині дотримання нею вимог п. 16.11 ПДР України, оскільки вони не спростовують обставин, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, схемі місця ДТП та підтверджених поясненнями іншого водія ОСОБА_3 .

Разом із тим, із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що після проїзду світлофора він, рухаючись у правій смузі, мав намір перестроїтися у ліву смугу, однак не помітив транспортний засіб «Mercedes», н.з. НОМЕР_2 , та допустив із ним зіткнення.

Пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо механізму зіткнення узгоджуються з об`єктивними даними, що містяться у схемі місця ДТП, зокрема щодо розташування транспортних засобів, місця їх зіткнення, напрямку руху та характеру пошкоджень.

Таким чином, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 встановлено порушення вимог п. 16.11 ПДР України, внаслідок якого було створено аварійну обстановку для інших учасників дорожнього руху, а в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.п. «б» п. 2.3, п. 12.1, п. 13.1 ПДР України, що перебуває у причинному зв`язку з допущеним ним зіткненням транспортних засобів та їх пошкодженням.

Таким чином, враховуючи, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП є всі підстави для притягнення їх до адміністративної відповідальності та накладення на них адміністративного стягнення в межах, установлених у санкціях відповідний статей, а саме у виді штрафу.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то він підлягає звільненню від сплати судового збору.

У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, а відтак, з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст. 9, 23, 40-1, ч. 5 ст. 122, 124, 245, 251-252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ст.ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», суддя,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 (вісімдесяти п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1445 (одна тисяча чотириста сорок п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя К.О. Васильєва