Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №758/7790/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7790/26

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

за участю:

представника позивача Воробйової І.В.,

представника відповідача Пержоли В.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення грошових коштів,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року до Подільського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника адвоката Воробйової І.В. про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав, стягнення грошових коштів, 3% річних та інфляційних втрат, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 16.12.2021 між ОСОБА_1 та ПрАТ «ХК «Київміськбуд» було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № 26956/РН-Н.

Згідно з п. 1.1 Договору ПрАТ «ХК «Київміськбуд» продає, а Покупець придбає майнові права на об`єкт нерухомого майна, а саме - приміщення для тимчасового проживання (апартаменти) № НОМЕР_1 в об`єкті «Реконструкція нежитлової будівлі (літ. А) з приміщеннями громадського призначення за адресою: пров. Електриків, 11 у Подільському районі м. Києва », на умовах та в порядку, що визначені у Договорі.

Відповідно до п. 3.2 Договору Покупець зобов`язується здійснити оплату 99 % майнових прав у розмірі 1 036 420,00 грн., що складає 47,11 кв. м, протягом 5 банківських днів після підписання цього Договору, у строк по 23 грудня 2021.

23.12.2021 на виконання п. 3.2 Договору позивачем було сплачено 99 % вартості майнових прав у розмірі 1 036 420,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН 112773 від 23.12.2021.

Відповідно до п. 6.1 Договору запланований термін прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва: червень 2022 року.

Станом на дату звернення з цим позовом будівництво Об`єкта будівництва не завершено, Об`єкт не прийнятий в експлуатацію. Цим порушені права позивача набути у власність закріплений за ним Об`єкт після прийняття Об`єкта будівництва в експлуатацію, що є істотним порушенням умов Договору з боку відповідача.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15.50.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

25.05.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначає, що будівництво Об`єкта було суттєво ускладнене та фактично призупинене оскільки починаючи з лютого 2022 року на території міста Києва неодноразово відбувалися ракетні удари, повітряні тривоги, обмеження пересування та інші обставини, що створювали реальну загрозу життю та здоров`ю працівників, а також унеможливлювали безпечне виконання будівельних робіт.

У зв`язку з постійною небезпекою ракетних обстрілів та загальною нестабільною безпековою ситуацією підрядні організації були змушені тимчасово припинити виконання будівельно-монтажних робіт, евакуювати персонал та обмежити перебування працівників на будівельному майданчику. Крім того, воєнний стан спричинив суттєві перебої у постачанні будівельних матеріалів, обладнання та техніки, дефіцит трудових ресурсів, а також порушення логістичних і виробничих процесів.

04.05.2022 на офіційному сайті відповідача було розміщено лист адресований інвесторам щодо зупинення робіт на будівельних майданчиках у зв`язку із дефіцитом працівників, порушенням ланцюгів постачання та небезпечністю проведення будівельних робіт у через високу ймовірність ракетних обстрілів Києва (https://kmb.ua/ua/news/vnimaniyu-investorov-kievgorstroya/).

Завершення будівництва та прийняття в експлуатацію Об`єкта у запланований термін стало об`єктивно неможливим з причин, що не залежали від волі замовника чи забудовника.

Отже, враховуючи, що істотний вплив на перебіг будівництва мали обставини, пов`язані із введенням воєнного стану та систематичними ракетними ударами по м. Київ, відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено істотне порушення умов Договору. Таким чином відсутні підстави для розірвання Договору у зв`язку із істотним порушенням відповідачем умов Договору.

Окрім цього відповідач заперечує щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки зобов`язання щодо передачі майнових прав на об`єкт нерухомого майна та, відповідно, будівництва та введення Об`єкта будівництва в експлуатацію за своєю суттю не є грошовими зобов`язаннями, а тому вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними.

28.05.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача зазначає, що позивач просить суд вважати позовні вимоги наступними: 1. Розірвати Договір купівлі-продажу майнових прав № 26956/РН-Н від 16.12.2021, укладений між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд»; 2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 036 420,00 гривень, які були сплачені на виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав № 26956/РН-Н від 16.12.2021.

Таким чином, за цією заявою позовні вимоги зменшуються на загальну суму 561 371,18 гривень, а саме: - інфляційні втрати та 3 % річних - 551 371,18 гривень; - моральна шкода - 10 000,00 гривень.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд судової справи по суті

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав письмові заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 16.12.2021 між ОСОБА_1 та ПрАТ «ХК «Київміськбуд» було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № 26956/РН-Н.

Згідно з п. 1.1 Договору ПрАТ «ХК «Київміськбуд» продає, а Покупець придбає майнові права на об`єкт нерухомого майна, а саме - приміщення для тимчасового проживання (апартаменти) № НОМЕР_1 в об`єкті «Реконструкція нежитлової будівлі (літ. А) з приміщеннями громадського призначення за адресою: пров. Електриків, 11 у Подільському районі м. Києва », на умовах та в порядку, що визначені у Договорі

Відповідно до п. 1.2 Договору під майновими правами Сторони розумітимуть право набути у власність закріплений за Покупцем Об`єкт після введення Об`єкта будівництва в експлуатацію шляхом державної реєстрації такого права на підставі цього Договору. Майнові права на Об`єкт належать ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового будинку, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБУДІНВЕСТ» та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 24.06.2020 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 499; Експертного звіту щодо розгляду проектної документації за проектом «Реконструкція нежитлової будівлі (літ. Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.04.2026 3 А) з приміщеннями громадського призначення за адресою: пров. Електриків, 11 у Подільському районі м. Києва» за № 3-054-19-ЕП/КО виданого 17 квітня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна експертиза»; Дозволу на виконання будівельних робіт від 29 серпня 2019 року, реєстраційний номер: ІУ 113192411586, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що ПрАТ «ХК «Київміськбуд» зобов`язане передати Покупцеві майнові права на Об`єкт, а Покупець прийняти їх. Передача та приймання майнових прав здійснюється Сторонами за Актом прийому-передачі майнових прав після отримання Сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічного паспорту, виготовленого суб`єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію. Покупець набуває право власності на майнові права після підписання ним Акту прийому-передачі майнових прав.

Підпунктом 2.2.1 Договору передбачено обов`язок Покупця сплатити повністю вартість майнових прав на Об`єкт у відповідності до розділу 3 цього Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору Покупець зобов`язується здійснити оплату 99 % майнових прав у розмірі 1 036 420,00 грн., що складає 47,11 кв. м, протягом 5 банківських днів після підписання цього Договору, у строк по 23 грудня 2021 року.

Згідно п. 3.3 Договору кінцеві розрахунки між Сторонами здійснюються після обмірів суб`єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію, та отримання ПрАТ «ХК «Київміськбуд» технічного паспорту на Об`єкт, відповідно до фактичної площі Об`єкта, за вартістю майнових прав у перерахунку на 1 кв. м., яка діяла на момент здійснення Покупцем останнього поточного платежу за цим Договором.

23.12.2021 на виконання п. 3.2 Договору позивачем було сплачено 99 % вартості майнових прав у розмірі 1 036 420,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН 112773 від 23.12.2021.

Відповідно до п. 6.1 Договору запланований термін прийняття в експлуатацію Об`єкта будівництва: червень 2022 року.

Станом на дату звернення з цим позовом будівництво Об`єкта будівництва не завершено, Об`єкт не прийнятий в експлуатацію.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

До спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги дійсності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Аналіз статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених у ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, які перелічені у статті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів мають комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 591/3176/17 (провадження № 61-47158св18), від 11 червня 2020 року у справі № 281/129/17 (провадження № 61-14661св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 552/3453/19 (провадження № 61-8074св21), від 04 грудня 2024 року у справі № 619/86/24 (провадження № 61-13499св24)).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним є необхідним: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

У пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Тлумачення змісту пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, це свобода укладання договору, свобода вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору. У разі реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. При цьому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться під час тлумачення, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали під час вчинення правочину, а також чим вони керувалися під час його виконання. Третім рівнем тлумачення (у разі безрезультативності перших двох) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц зазначено, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушеника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Разом з тим, за ч.3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Водночас, закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Відповідач не виконав покладені на нього зобов`язання, що визначені в умовах Договору. Позивачем було регулярно здійснено всі платежі, що свідчить про добросовісність Позивача у даних правовідносинах. В свою чергу Відповідач, недобудував той будинок, кошти за які було сплачено Позивачем, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом

Таким чином, вирішуючи обґрунтованість таких доводів сторони позивача, суд виходить із наступного.

Спір між сторони у вказаній справі виник з приводу невиконання відповідачем Договору купівлі-продажу майнових прав № 26956/РН-Н від 16.12.2021.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи те, що позивачем, на виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав № 26956/РН-Н було сплачено 1 036 420 грн та відповідно вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем у справі було сплачено судовий збір у розмірі 13 848 грн, що підтверджується квитанцією № 233783763 від 30.04.2026.

Враховуючи, що позивач відмовився від частини заявлених вимог, суд дійшов до висновку про повернення позивачу 3 873 грн 72 коп. як надмірно сплаченого судового збору.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 9 356 грн 86 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 4, 10, 13, 49, 76, 77, 81, 89, 141, 177, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 26956/РН-Н від 16.12.2021, укладений між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 036 420 (один мільйон тридцять шість тисяч чотириста двадцять) грн, які були сплачені на виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав № 26956/РН-Н від 16.12.2021.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 356 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят шість) грн 86 коп.

Управлінню Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 судовий збір сплачений за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 233979965 від 01.05.2026 у розмірі 3 873 (три тисячі вісімсот сімдесят три) грн 72 коп., який був сплачений на рахунок ГУК в м. Києві/Подільський район/22030101 (код одержувача 37993783, банк одержувача Казначейство України в м. Києві).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

-позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

-відповідач - Приватне акціонерне товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», місцезнаходження: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, код ЄДРПОУ: 23527052.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ