Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №761/46364/25 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 761/46364/25

Провадження № 2/756/8677/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

21 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Зінець К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 75 669 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09.03.2025 між ним та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 25 000 грн на строк 140 днів із датою повернення 26.07.2025. Кошти перераховано на платіжну картку відповідача, проте у визначений договором строк відповідач кредит у повному обсязі не повернув, процентів та комісії не сплатив.

Позивач зазначив, що заборгованість відповідача складається із заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та неустойки. За твердженням позивача, відповідач вчиняв дії, спрямовані на визнання боргу, а саме частково сплачував заборгованість.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року справу направлено за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2026 року визначено головуючого суддю Оболонського районного суду м. Києва Пукала А.В.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29.06.2026 відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності його та його представника, позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 09.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 09.03.2025-100000649, що підтверджується копією кредитного договору із заявкою, яка є його невід`ємною частиною.

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором; ідентифікацію відповідача під час укладення договору здійснено з використанням Системи BankID Національного банку України, що підтверджується відповідною роздруківкою.

Умовами договору сторони погодили: суму кредиту - 25 000 грн; строк, на який надається кредит, - 140 днів з дати його надання, дата повернення - 26.07.2025 (пп. 4, 5 заявки); процентну ставку - фіксовану незмінну в розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит (п. 6 заявки); комісію, пов`язану з наданням кредиту, економічною сутністю якої є плата за надання кредиту, - 15 % від суми кредиту, що становить 3 750 грн, яка нараховується та обліковується в день видачі кредиту (п. 7 заявки); денну процентну ставку - 0,82 % (п. 10 заявки); спосіб надання коштів - перерахування на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_1 (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти і комісію. Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів і комісій у терміни та строки, вказані у заявці.

Підписавши договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений з його умовами, погодився з ними та зобов`язався їх виконувати. У визначений договором строк відповідач кредит у повному обсязі не повернув, узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав.

Відповідач частково погасив заборгованість, сплативши 14.05.2025, 13.06.2025 та 11.07.2025 по 100 грн, а 13.08.2025 і 12.09.2025 - по 50 грн двічі, а всього 450 грн, які зараховано в погашення тіла кредиту.

Як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, проценти за користування кредитом нараховано за період з 09.03.2025 по 26.07.2025, а загальний розмір заборгованості становить 75 669 грн, з яких 24 550 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34 869 грн - заборгованість за процентами, 3 750 грн - комісія за надання кредиту, 12 500 грн - неустойка.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів і комісії у більшому розмірі відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вих. № 237-2810 від 28.10.2025, згідно з яким на виконання укладеного з позивачем договору про переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 09.03.2025 о 10 год 47 хв на платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано 25 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 675058218, призначення платежу - видача за договором кредиту № 09.03.2025-100000649. Номер зазначеної платіжної картки збігається з реквізитами електронного платіжного засобу відповідача, указаними у п. 4.1 кредитного договору (НОМЕР_1), що дає підстави вважати доведеним перерахування кредитних коштів саме відповідачу.

Кредитний договір укладено в електронній формі. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону (зокрема з використанням одноразового ідентифікатора), вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин вирішується судом. Відповідний правовий висновок щодо стандарту доказування «вірогідності доказів» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Перевіряючи заявлений позивачем розрахунок заборгованості, суд виходить з того, що відповідність умов договору та розрахунку заборгованості вимогам законодавства є питанням, яке суд зобов`язаний перевірити незалежно від доводів сторін.

Проценти за користування кредитом нараховано за період з 09.03.2025 по 26.07.2025, тобто в межах узгодженого сторонами 140-денного строку кредитування і по дату повернення кредиту включно. Поза строком кредитування проценти не нараховувалися, а тому підстав для їх зменшення з цих мотивів немає.

Щодо комісії суд зазначає наступне. За умовами договору комісія пов`язана саме з наданням кредиту, її економічною сутністю є плата за надання кредиту, вона нараховується одноразово в день видачі кредиту і не є комісією за обслуговування кредитної заборгованості чи розрахунково-касове обслуговування. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» така комісія входить до загальних витрат за споживчим кредитом і була врахована при обчисленні денної процентної ставки, розмір якої граничного значення не перевищує. Підстав для висновку про нікчемність умови договору про комісію суд не встановив, а тому вона підлягає стягненню в заявленому розмірі 3 750 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 63 169 грн, з яких 24 550 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34 869 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 3 750 грн - комісія за надання кредиту.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і триває на час розгляду справи.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на наведене, нарахована за період дії воєнного стану (з 24.02.2022) неустойка (штраф, пеня), а також три проценти річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України стягненню з відповідача не підлягають. Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).

Доводи позивача про правомірність нарахування неустойки з тих мотивів, що п. 6.1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, суд відхиляє. Звільнення позичальника від відповідальності за прострочення у період дії воєнного стану передбачене п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є чинним і не скасований, а тому підлягає застосуванню незалежно від змін, внесених до іншого закону.

Отже, у стягненні неустойки у розмірі 12 500 грн належить відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що суд задовольняє позов частково у розмірі 63 169 грн, тобто 83,48 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 022,24 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими. Доведеною є заборгованість у частині тіла кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача. У задоволенні решти позовних вимог, а саме неустойки, нарахованої за період дії воєнного стану, належить відмовити з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 80, 81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 09.03.2025-100000649 від 09.03.2025 у розмірі 63 169 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 022,24 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО