Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №756/11006/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/11006/26

Провадження № 2/756/8646/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

21 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Зінець К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 556,99 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем в електронній формі укладено договір про споживчий кредит, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 13 514 грн, проте своїх зобов`язань за договором відповідач належним чином не виконав.

Позивач зазначив, що право грошової вимоги до відповідача за цим договором відступлено йому первісним кредитором за договором факторингу. Загальний розмір заборгованості становить 24 656,99 грн, проте вимог про стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє, у зв`язку з чим до стягнення просить 22 556,99 грн, які складаються із заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом та комісії.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30.06.2026 відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідь на витребування доказів надійшла до суду 14.07.2026 - лист Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 13.07.2026 № БТ/Е-29896 з додатком - випискою про рух коштів за платіжною карткою відповідача.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 13.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 200538, що підтверджується копією індивідуальної частини договору із графіком платежів, копією публічної частини договору та паспортом споживчого кредиту.

Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором cefd0220 13.09.2025 о 13 год 18 хв; ідентифікацію та верифікацію відповідача проведено із застосуванням Системи BankID Національного банку України (п. 5.2, 5.7 договору).

Умовами договору сторони погодили: суму кредиту - 13 514 грн, із яких 10 000,36 грн надаються на рахунок (платіжну картку) позичальника № НОМЕР_1 , а 3 513,64 грн - шляхом погашення заборгованості за комісією за надання кредиту (п. 2.2.1 договору); процентну ставку - 360,00 % річних, тип ставки фіксований (п. 2.3 договору); комісію за управління та обслуговування кредиту - за зниженим тарифом 1 грн, а в разі прострочення чергового платежу - за стандартним (базовим) тарифом 100 грн за кожен розрахунковий період (п. 2.4 договору); комісію за надання кредиту - 3 513,64 грн (26,00 % від суми кредиту), що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору (п. 2.5 договору); строк кредитування - 98 днів, з 13.09.2025 по 20.12.2025 (п. 2.6 договору); денну процентну ставку - 0,9033 % (п. 2.7.1 договору); періодичність платежів - один раз на два тижні згідно з графіком платежів (п. 2.6.1 договору).

Підписавши договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений з його умовами, графіком платежів і паспортом споживчого кредиту, погодився з ними та зобов`язався їх виконувати. У визначений договором строк відповідач кредит не повернув, узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав.

10.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивачем укладено договір факторингу № 10102025, на виконання якого сторони підписали реєстр прав вимог № 5 від 03.02.2026 та акт приймання-передавання реєстру прав вимог № 5 від 03.02.2026, за якими право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», що підтверджується копіями договору факторингу, витягу з реєстру прав вимог, акта приймання-передавання та платіжної інструкції про сплату за право грошової вимоги. Витяг з реєстру прав вимог містить дані саме за кредитним договором № 200538 від 13.09.2025.

За графіком платежів загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування становить 8 441,99 грн, а комісії за управління та обслуговування кредиту - 7 грн (по 1 грн за кожен із семи розрахункових періодів).

Загальний розмір нарахованої за договором заборгованості станом на 01.05.2026 становить 24 656,99 грн, з яких 13 514 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 441,99 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 601 грн - заборгованість за комісією за управління та обслуговування кредиту, 2 100 грн - штрафні санкції, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку позичальника за кредитним договором. Вимог про стягнення штрафних санкцій позивач не заявив.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів листом від 13.07.2026 № БТ/Е-29896 повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та що на картковий рахунок цієї картки 13.09.2025 зараховано кошти в сумі 10 000,36 грн. Згідно з доданою до листа випискою про рух коштів за цією платіжною карткою за період з 13.09.2025 до 18.09.2025 зарахування 10 000,36 грн здійснено 13.09.2025, а платника цієї операції зазначено як «Tov Krediplius».

Ці відомості надійшли від банку-емітента платіжної картки та підтверджують не лише зарахування коштів, а й належність картки саме відповідачу: фінансовий номер телефону, за яким банк ідентифікує цей картковий рахунок і який міститься в анкетних даних відповідача, збігається з фінансовим номером позичальника, указаним у розділі VII кредитного договору. Отже, факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується не лише документами кредитодавця, а й витребуваними судом відомостями банку - джерела, незалежного від сторін спору.

Кредитний договір укладено в електронній формі. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону (зокрема з використанням одноразового ідентифікатора), вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор передає новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються.

Відповідно до ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника; предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Належними доказами переходу права вимоги до нового кредитора є укладені та підписані договори про відступлення права вимоги (факторингу) на кожному етапі, а також реєстр (витяг з реєстру) боржників, що містить дані саме за цим кредитним договором, і докази відповідної оплати. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 905/306/17.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори про відступлення права вимоги (факторингу) у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися та відповідачем не оспорювалися, а тому позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин вирішується судом. Відповідний правовий висновок щодо стандарту доказування «вірогідності доказів» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Перевіряючи заявлений позивачем розрахунок заборгованості, суд виходить з того, що відповідність умов договору та розрахунку заборгованості вимогам законодавства є питанням, яке суд зобов`язаний перевірити незалежно від доводів сторін.

Проценти за користування кредитом у розмірі 8 441,99 грн нараховані в межах узгодженого сторонами 98-денного строку кредитування (з 13.09.2025 по 20.12.2025) і відповідають графіку платежів, а тому підстав для висновку про їх нарахування поза строком кредитування немає.

Кредитний договір укладено 13.09.2025, тобто після спливу 240 днів з дня набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, коли граничний розмір денної процентної ставки становить 1 %. Погоджена сторонами денна процентна ставка становить 0,9033 % (п. 2.7.1 договору), тобто граничного розміру не перевищує, а тому підстав для перерахунку процентів немає.

Щодо заявленої до стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 601 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати платежі за дії, які він здійснює на власну користь, або за дії, які є результатом виконання кредитодавцем своїх обов`язків. Згідно з ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказала, що умова договору про сплату комісії за обслуговування кредиту є нікчемною, якщо за нею не стоїть надання споживачеві самостійної послуги.

Умова п. 2.4 договору переліку послуг, які кредитодавець надає споживачу за комісію за управління та обслуговування кредиту, не містить; ця комісія нараховується саме за дії кредитодавця з обліку та обслуговування власної вимоги. Крім того, розмір цієї комісії збільшується зі зниженого тарифу 1 грн до стандартного 100 грн, тобто у сто разів, виключно через прострочення позичальником чергового платежу, а отже за своєю правовою природою є не платою за послугу, а мірою відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин умова договору про комісію за управління та обслуговування кредиту є нікчемною та не створює юридичних наслідків, а тому у стягненні 601 грн комісії належить відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 21 955,99 грн, з яких 13 514 грн - заборгованість за тілом кредиту та 8 441,99 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що суд задовольняє позов частково у розмірі 21 955,99 грн, тобто 97,34 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 591,46 грн.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткову угоду № 25771533328 від 20.04.2026 до цього договору, акт приймання-передавання наданих послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та довіреність адвоката. Заявлений розмір витрат становить 7 000 грн.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд встановив, що заявлені витрати є реальними, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими. Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідач не заявляв. Разом з тим, незалежно від наявності такого клопотання, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат, керуючись критеріями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, оцінює, чи є розмір цих витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 виснувала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу або присудити їх частково.

Як вбачається з акта приймання-передавання наданих послуг від 05.05.2026, заявлена сума складається з 5 000 грн за складання позовної заяви, 1 000 грн за вивчення матеріалів справи, 500 грн за підготовку адвокатського запиту та 500 грн за підготовку клопотання про витребування доказів. Водночас справа є типовою та нескладною, спір стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором, а представник позивача участі в судових засіданнях не брав. Вивчення матеріалів справи є невід`ємною складовою підготовки позовної заяви, а не окремою послугою, а заявлений розмір витрат становить майже третину ціни позову.

З огляду на наведене суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розмір витрат на професійну правничу допомогу 5 000 грн. З урахуванням часткового задоволення позову та вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України ці витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно - у розмірі 4 867 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими. Доведеною є заборгованість у частині тіла кредиту та процентів за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача. У задоволенні решти позовних вимог, а саме комісії за управління та обслуговування кредиту, належить відмовити з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 200538 від 13.09.2025 у розмірі 21 955,99 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2 591,46 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 867 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО