Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №756/10911/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/10911/26

Провадження № 2/756/8636/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

21 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Зінець К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 75622399 від 15.07.2021 у розмірі 12 058,55 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем дистанційно, в електронній формі укладено договір позики, за яким відповідачу надано грошові кошти у розмірі 4 500 грн на строк 30 днів зі сплатою процентів за кожен день користування позикою. Позикодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на платіжну картку відповідача. У визначений договором строк позика повернута не була, проценти за користування нею сплачені не в повному обсязі.

Надалі право вимоги за вказаним договором було відступлено: 22.02.2022 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», а 10.01.2023 - позивачу. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача становить 12 058,55 грн, з яких 4 500 грн - заборгованість за сумою позики, 7 557,82 грн - заборгованість за процентами за користування позикою, 0,73 грн - три проценти річних.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29.06.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою, яка направлена відповідачу в установленому порядку, відповідачу надано строк для подання відзиву на позов.

У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився; у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; відзив на позов не подав.

За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, відповідно до ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75622399 (на умовах повернення позики в кінці строку позики).

За умовами договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник - повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити позикодавцю проценти від суми позики (п. 1 договору). Сума позики становить 4 500 грн (п. 2.1 договору), строк позики - 30 днів (п. 2.2 договору), процентна ставка (базова, фіксована) - 1,99% за кожен день користування позикою (п. 2.3 договору). Дата надання позики - 15.07.2021, дата повернення позики (останній день) - 14.08.2021, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70% за день (п. 2 договору). Проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 4 договору). Згідно з додатком № 1 до договору орієнтовна загальна вартість позики становить 7 186,50 грн, з яких 4 500 грн - сума позики та 2 686,50 грн - проценти за 30 днів користування.

Договір укладено дистанційно, в електронній формі, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 12 договору). У реквізитах сторін договору зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором позичальника QBivzbHh20 та номер його платіжної картки НОМЕР_1 .

Невід`ємною частиною договору є Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», з якими позичальник ознайомився до моменту підписання договору (п. 5.2, 17 договору).

Відповідно до п. 6.5 Правил у разі неповернення, повернення не в повному розмірі або несвоєчасного повернення позики та процентів товариство має право нараховувати на неповернуту позику проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою, починаючи з першого дня такого користування та закінчуючи днем повернення позики, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Згідно з п. 6.9 Правил у період з першого дня понадстрокового користування позикою і до дати повного виконання позичальником своїх зобов`язань на суму позики нараховуються проценти у розмірі, встановленому договором позики.

Пунктами 7.1, 7.8 та 7.10 Правил сторони погодили порядок подовження строку користування позикою (пролонгації): оформлення пролонгації та продовження строку дії договору відбувається автоматично, а згода позичальника проявляється у здійсненні дій із внесення грошових коштів без будь-якого додаткового документального оформлення; у разі внесення позичальником суми, недостатньої для повного погашення заборгованості, але достатньої для оформлення пролонгації, ця сума направляється на подовження строку користування позикою, а строк такого подовження розраховується пропорційно розміру сплачених коштів до розміру процентів за один день користування позикою. Черговість зарахування сплачених позичальником коштів визначена п. 6.10 Правил, за яким у першу чергу сплачуються всі прострочені проценти за користування позикою та прострочена до повернення сума позики.

Виконання позикодавцем обов`язку з надання коштів підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес»» від 06.05.2026 вих. № КД-000163363/ТНПП, згідно з якою на виконання договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між цією компанією та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», прийнято до виконання платіжну інструкцію та завершено платіжну операцію: дата - 15.07.2021, номер платежу - e6babcf3-e9be-49fc-ade2-5a1ff8a0cd83, сума - 4 500 грн, отримувач - ОСОБА_2 , номер електронного платіжного засобу - НОМЕР_1 . Номер зазначеної платіжної картки збігається з номером платіжної картки відповідача, вказаним у реквізитах договору позики, що дає підстави вважати доведеним перерахування коштів саме відповідачу.

Судом встановлено, що відповідач частково виконував зобов`язання за договором. Згідно з розрахунком заборгованості, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 22.02.2022, у період з 14.08.2021 по 21.12.2021 відповідачем сплачено 10 889,53 грн, які зараховані в погашення процентів за користування позикою. Сума позики у розмірі 4 500 грн не повернута, погашень за нею не здійснювалося.

Як вбачається з цього розрахунку, нарахування процентів здійснювалося за період з 15.07.2021 по 14.02.2022, загальна сума нарахованих процентів становить 18 447,35 грн, з яких сплачено 10 889,53 грн, а заборгованість за процентами - 7 557,82 грн. У періоди, що наставали після внесення відповідачем чергових платежів, зокрема з 31.08.2021 по 05.09.2021, з 07.09.2021 по 12.09.2021 та з 10.11.2021 по 16.11.2021, проценти за користування позикою не нараховувалися.

22.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» як фактором укладено договір факторингу № 22/02/2022, за яким клієнт відступив факторові право вимоги до боржників згідно з реєстром боржників. Згідно з витягом з реєстру боржників № 1, що є додатком № 3 до вказаного договору, до фактора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за договором № 75622399 на суму 12 057,82 грн, з яких 4 500 грн - заборгованість за тілом позики та 7 557,82 грн - заборгованість за простроченими процентами за користування.

10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким право вимоги за договором № 75622399 перейшло до позивача. Витяг з реєстру боржників, що є додатком № 3 до цього договору, містить відомості про відповідача, номер договору, дату надання позики 15.07.2021 та дату її повернення 14.08.2021, а також суму заборгованості 12 058,55 грн; вказаний витяг підписаний обома сторонами договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем станом на 03.06.2026, у період з 10.01.2023 по 03.06.2026 нарахування за договором не здійснювалися; загальна заборгованість становить 12 058,55 грн, з яких 4 500 грн - заборгованість за тілом позики, 7 557,82 грн - заборгованість за процентами, 0,73 грн - три проценти річних, нараховані за період з 22.02.2022 по 23.02.2022.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Особливості укладення договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Оскільки договір позики № 75622399 від 15.07.2021 підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відомості про який зазначені в самому договорі, такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Крім того, відповідач частково виконував зобов`язання за цим договором, сплативши на його виконання 10 889,53 грн, що свідчить про погодження ним умов договору та про виконання договору сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору факторингу, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 5.5 договору позики та п. 6.7 Правил передбачено право товариства відступити право вимоги за договором третім особам без згоди позичальника.

Перехід права вимоги до позивача підтверджується документами на кожному етапі відступлення: договором факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022 з витягом з реєстру боржників та договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 з витягом з реєстру боржників. Обидва реєстри містять відомості саме про договір № 75622399 та про відповідача із зазначенням його РНОКПП і розміру заборгованості. Вказані договори у встановленому законом порядку не оспорювалися та недійсними не визнавалися, а відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за договором позики № 75622399 від 15.07.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позика у розмірі 4 500 грн відповідачу надана, що підтверджується довідкою платіжної компанії, яка здійснювала переказ коштів. Доказів повернення суми позики матеріали справи не містять. Сплачені відповідачем кошти у розмірі 10 889,53 грн зараховані в погашення процентів за користування позикою, що відповідає п. 6.10.1 Правил та ст. 534 ЦК України, за якою у разі недостатності суми проведеного платежу проценти сплачуються раніше за основну суму боргу. Відтак заборгованість за сумою позики становить 4 500 грн.

Строк позики за договором становив 30 днів - з 15.07.2021 по 14.08.2021 (п. 2.2 договору).

Разом з тим, умовами договору сторони погодили порядок подовження строку користування позикою, за яким пролонгація оформлюється самим фактом внесення позичальником коштів, а строк подовження визначається пропорційно розміру сплаченої суми до розміру процентів за один день користування позикою (п. 7.1, 7.8, 7.10 Правил). Із розрахунку заборгованості первісного кредитора вбачається, що після кожного внесеного відповідачем платежу нарахування процентів припинялося на кількість днів, пропорційну сплаченій сумі, що відповідає наведеним умовам договору. Останній такий платіж здійснено 09.11.2021, унаслідок чого строк користування позикою було подовжено по 16.11.2021.

Отже, з 17.11.2021 у відповідача виникло понадстрокове користування позикою. Нарахування процентів за цей період прямо передбачене п. 6.5 та п. 6.9 Правил, за якими на неповернуту позику нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Нарахування процентів первісним кредитором припинено 14.02.2022, тобто зі спливом саме 90 календарних днів понадстрокового користування, що відповідає умовам договору. За період після 14.02.2022 проценти за договором не нараховувалися.

За таких обставин заборгованість за процентами за користування позикою у розмірі 7 557,82 грн, що становить різницю між нарахованими процентами у сумі 18 447,35 грн та сплаченими відповідачем коштами у сумі 10 889,53 грн, нарахована відповідно до умов договору.

Щодо трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних нараховані на суму позики 4 500 грн за період з 22.02.2022 по 23.02.2022 і за розрахунком позивача становлять 0,73 грн. Оскільки період нарахування передує 24.02.2022, обмеження, встановлені п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, до цих нарахувань не застосовуються. Заявлений розмір не перевищує суми, яка підлягала б нарахуванню за вказаний період, а тому три проценти річних підлягають стягненню в межах заявлених вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 75622399 від 15.07.2021 у розмірі 12 058,55 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивач заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. На підтвердження цих витрат надано договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 297 від 01.05.2026 та витяг з акта № 22 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026, згідно з якими надано послуги з усної консультації вартістю 3 000 грн та зі складання позовної заяви про стягнення боргу вартістю 6 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляв. Разом з тим, незалежно від наявності такого клопотання суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат, керуючись критеріями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, оцінює, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 виснувала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу або присудити їх частково.

Ціна позову у цій справі становить 12 058,55 грн, тоді як заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн сягають майже трьох чвертей суми стягуваної заборгованості. Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для спорів про стягнення заборгованості за договорами позики, укладеними в електронній формі, а її підготовка не потребувала дослідження значного обсягу доказів чи вирішення складних правових питань. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав.

З огляду на наведене суд визначає обґрунтований розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом цієї справи, у сумі 4 000 грн.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. У відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в решті слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0658970206 від 15.06.2026. У зв`язку із задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором позики № 75622399 від 15.07.2021 у розмірі 12 058,55 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», ЄДРПОУ 44276926, адреса: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО