Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №755/5208/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5208/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026105040000222 від 06.03.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Таджикистану, к. Гисар, українця, громадянина України, неодруженого, із середньо-спеціальною освітою, офіційно не працює, не є військовослужбовцем, не є інвалідом, не має на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому:

13.07.2005 року вироком Кіровського районного суду Луганської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць. Звільнений 22.07.2008 року умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців 29 днів позбавлення волі;

30.12.2008 року вироком Рубіжанського міського суду Луганської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ст. 304 КК України, із застосуванням ст. 70, 71 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці. Звільнений 29.02.2009 року за відбуттям строку покарання;

06.11.2012 року вироком Кремінського районного суду Луганської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік;

10.06.2013 року вироком Рубіжанського міського суду Луганської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;

04.11.2013 року вироком Рубіжанського міського суду Луганської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 5 місяців;

29.07.2016 року вироком Рубіжанського міського суду Луганської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців. Звільнений 07.03.2017 року за відбуттям строку покарання;

20.11.2017 року вироком Кремінського районного суду Луганської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75, 76 КК України, звільнений від відбуття призначеного покарання з випробуванням, строком на 3 роки, який замінено вироком апеляційного суду Луганської області від 19.07.2018 та призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна. Звільнений 26.01.2023 року умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 29 днів;

06.02.2026 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у вигляді 2 (двох) років пробаційного нагляду,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи протягом року засуджений вироком Дніпровського районного суду міста Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став та належних висновків для себе не зробив та протягом року вчинив нове кримінальне правопорушення.

Так, 06.03.2026 року близько 10 години 25 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. П. Тичини, 3-А в м. Києві, на землі біля гаражу знайшов прозору полімерну ємність з вмістом кристалоподібної речовини світлого кольору.

Будучи особою, яка періодично вживає психотропні речовини, ОСОБА_3 зрозумів, що у знайденій полімерній ємністі, міститься особливо небезпечна, психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP.

У цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної, психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 підняв із землі знайдену ним знайдену ним прозору полімерну ємність з вмістом кристалоподібної речовини світлого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, тим самим вчинив безоплатне незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, без мети збуту.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_3 помістив незаконно придбану ним прозору полімерну ємність з вмістом кристалоподібної речовини світлого кольору до передньої правої кишені штанів в які був одягнений та направився у своїх справах, вчинивши тим самим незаконне зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено- PVP, без мети збуту.

У той же день, 06.03.2026 року близько 10 години 45 хвилини, за адресою: м. Київ, просп. П. Тичини, 7, працівниками поліції було виявлено ОСОБА_3 , який добровільно повідомив, що зберігає при собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP.

У подальшому у період часу з 11 години 13 хвилин по 11 годину 19 хвилин, за адресою: м. Київ, просп. П. Тичини, 7, співробітниками поліції, проведено обшук затриманої особи, в ході якого у ОСОБА_3 з правої кишені штанів, в які останній був одягнутий, було виявлено та вилучено особливо небезпечну, психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,571 г, яку він незаконно придбав та зберігав, без мети збуту.

Як вбачається з даних, що містяться у висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за № СЕ-19/111-26/12097-НЗПРАП від 18.03.2026 року:

«В наданій на дослідження кристалоподібній речовині білого кольору міститься особливо небезпечна психотропна, обіг якої заборонено - PVP.

Маса PVP в речовині становить 0,571 г

PVP, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» «Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,15 г.»

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні та підтвердив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, а саме: дату, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, та показав суду, що він 06.03.2026 року близько 10 години, перебуваючи за адресою: м. Київ, просп. П. Тичини, 3-А в м. Києві, на землі біля гаражу випадково на землі побачив полімерну ємність. Будучи особою, яка періодично вживає психотропні речовини він зрозумів, що у знайденій ємності знаходить особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP. Він підняв цю ємність та поклав до правої кишені штанів для власного вживання, без мети збуту, та пішов далі по власних справах. Невдовзі після цього його зупинили працівники патрульної поліції, на питання чи має він при собі заборонені речовини, він повідомив, що зберігає при собі психотропну речовину. Після чого, на місце була викликана слідчо-оперативна група, яка вилучила в нього психотропну речовину. Він щиро розкаюється у вчиненому, зробив для себе усі висновки та просить його суворо не карати.

Винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, повністю підтверджується його показаннями та щирим каяттям.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснені судом у судовому засіданні учасникам судового провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 , тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, а також даних висновку експертизи матеріалів, речовин та виробів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.

Крім того, винність ОСОБА_3 , який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, активно сприяв органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення, не працює, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря психіатра не перебуває, раніше судимий вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 01.09.2026, за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшує покарання ОСОБА_3 - судом визнано щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_3 - органом досудового розслідування не встановлено.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.

Відповідно до положень ст. 34 КК України, рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Під час досудового розслідування та судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 вчинив рецидив кримінальних правопорушень. Однак, органом досудового розслідування ця обставина при формулюванні обвинувачення зазначена не була, також не було її визнано обставиною, яка обтяжує відповідальність обвинуваченого. З урахуванням наведеного та того, що ОСОБА_3 не захищався від обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за обтяжуючих обставин - рецидив кримінального правопорушення, суд не може погіршувати його становище, - тому дану ознаку суд враховує лише як ознаку, яка характеризує особу обвинуваченого.

Крім того, при призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретним їх обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого. Даний вид покарання буде справедливим для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , сприятиме попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

На думку суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 вимог ст. 69 та ст. 75 КК України судом не встановлено.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то у цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст. 72 КПК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, за яке він засуджується цим вироком, до постановлення щодо нього вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 01.09.2026, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яким він засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, то остаточне покарання йому необхідно призначити, відповідно до вимог ч. 4 ст. 70, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора не надходило.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його затримання для відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання призначеного за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 01.09.2026,за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, яким він засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора не надходило.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з часу його затримання для відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- речовину білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,571 г (яку після проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів поміщено до спец. пакету № 6617932), яка відповідно до квитанції № 025704 зберігається у камері схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві - знищити ;

DVD - R диск «hp» 4.7 gb. 120 min - залишити в матеріалах судового провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за № СЕ-19/111-26/12097-НЗПРАП від 18.03.2026 року у сумі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1