Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №755/8168/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8168/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "21" вересня 2026 р.

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12026100040000974 від 25.04.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довжок Кам?янець-Подільського району Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України,

В С Т А Н О В И В :

25 квітня 2026 року приблизно о 13 годині 19 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, вчинив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує безпеці громадян. Саме такі фактичні обставини викладені в обвинувальному акті.

Так, у зазначений час у ОСОБА_5 виник раптовий протиправний умисел, спрямований на здійснення завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей чи настанням інших тяжких наслідків.

Реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за допомогою належного йому мобільного телефону марки «ERGO», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , використовуючи абонентський номер НОМЕР_3 , приблизно о 13 год. 19 хв. здійснив виклик на спеціальну лінію поліції «102».

Під час розмови з оператором спеціальної лінії поліції «102» ОСОБА_5 здійснив завідомо неправдиве, однак таке, що за своїм змістом могло бути сприйняте як реальне, усне повідомлення про намір вчинити терористичний акт, повідомив про загрозу безпеці громадян, наявність у нього гранати та намір застосувати зазначений вибуховий пристрій шляхом його підриву.

При цьому ОСОБА_5 достовірно знав, що повідомлена ним інформація є неправдивою, усвідомлював характер поширюваних відомостей та те, що відповідне повідомлення здатне спричинити реагування спеціальних служб, порушити громадську безпеку та нормальний ритм життя населення.

Отже, своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 259 КК України, а саме завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, зазначив, що зміст обвинувачення йому зрозумілий, фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, зазначив, що подібних випадків раніше з ним не траплялося, та просив суд суворо його не карати.

Прокурор у судовому засіданні, з огляду на повне визнання обвинуваченим своєї вини та відсутність спору щодо фактичних обставин кримінального провадження, запропонував здійснювати судовий розгляд у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

Захисник ОСОБА_4 проти такого порядку та обсягу дослідження доказів не заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_5 також погодився із запропонованим порядком дослідження доказів.

Судом обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження роз`яснено зміст та правові наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема те, що у разі визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорювати такі обставини в апеляційному порядку.

Суд переконався у правильному розумінні обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту зазначених обставин та наслідків застосування такого порядку, а також у добровільності їх позиції.

Враховуючи, що фактичні обставини кримінального провадження учасниками судового провадження не оспорювалися, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду не виникло, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, визначивши обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Такий порядок відповідає змісту ч. 3 ст. 349 КПК України, яка допускає недослідження доказів щодо неоспорюваних обставин за умови правильного розуміння сторонами їх змісту, добровільності позиції та роз`яснення наслідків такого порядку.

Враховуючи показання обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, не оспорював фактичних обставин обвинувачення, а також беручи до уваги узгоджену позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, суд вважає встановленим поза розумним сумнівом, що ОСОБА_5 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 259 КК України як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

Підстав для іншої правової кваліфікації дій обвинуваченого судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання ОСОБА_5 , суд відповідно до загальних засад призначення покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також необхідність і достатність призначеного покарання для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

У судових дебатах прокурор ОСОБА_3 просив визнати ОСОБА_5 винуватим за ч. 1 ст. 259 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі, запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін, а питання про речові докази та процесуальні витрати вирішити відповідно до вимог закону.

Захисник ОСОБА_4 звернув увагу суду на те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, свою вину визнав, щиро розкаявся, та просив при призначенні покарання застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання та призначити іспитовий строк.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судових дебатах вину визнав, а в останньому слові просив суд не позбавляти його волі.

При визначенні виду та розміру покарання суд враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, офіційно не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття ОСОБА_5 , яке знайшло своє підтвердження і під час судового розгляду: обвинувачений визнав вину, не намагався перекласти відповідальність за вчинене на інших осіб та висловив критичне ставлення до власної поведінки.

Разом із тим обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, що безпосередньо зазначено в обвинувальному акті.

Суд бере до уваги доводи сторони захисту щодо можливості застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України, однак не знаходить достатніх підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

При цьому суд виходить не лише з формальної можливості застосування такого інституту, а оцінює сукупність конкретних обставин кримінального правопорушення та особу винного.

Вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення посягає на громадську безпеку, а завідомо неправдиве повідомлення стосувалося наявності гранати, наміру застосувати вибуховий пристрій та здійснити підрив. Такі повідомлення за своїм характером об`єктивно здатні викликати необхідність негайного реагування правоохоронних та інших спеціальних служб, створювати напруження та порушувати нормальний порядок їх роботи.

Крім того, відповідні дії вчинені обвинуваченим у стані алкогольного сп`яніння, що судом визнано обставиною, яка обтяжує покарання.

Тому, не применшуючи значення повного визнання вини, щирого каяття, відсутності попередніх судимостей та інших позитивних для обвинуваченого обставин, суд вважає, що вони у цьому конкретному випадку не дають достатніх підстав для висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без реального відбування покарання.

Застосування ст. 75 КК України за встановленої сукупності обставин не забезпечить необхідного балансу між метою покарання, характером вчиненого діяння, його превентивною функцією та особою обвинуваченого.

Разом з тим наведені пом`якшуючі обставини, відсутність попередніх судимостей, повне визнання вини та щире каяття суд враховує при визначенні мінімально необхідного строку реального позбавлення волі.

За таких обставин суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Саме таке покарання, на переконання суду, відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації та співмірності покарання.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження за проведення судової експертизи понесені процесуальні витрати. Висновок експерта № СЕ-19/111-26/24740-ВЗ та суму 5776 грн 32 коп., стягнути з обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

З урахуванням належності вилучених мобільних телефонів їх власнику та відсутності необхідності у подальшому зберіганні після набрання вироком законної сили, мобільний телефон марки «ERGO» із SIM-картами та мобільний телефон марки «INFINIX Smart 9» із SIM-картою належить повернути власнику.

Арешт майна, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.04.2026, після набрання вироком законної сили підлягає скасуванню.

Враховуючи призначення ОСОБА_5 покарання у виді реального позбавлення волі, а також необхідність забезпечення виконання вироку після набрання ним законної сили, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368-371, 373-376 КПК України, ст. ст. 50, 65-67 КК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, у розмірі 5776 грн 32 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- мобільний телефон фірми «ERGO» з сім-картою стартового оператора НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_6 корпусі коричневого кольору;

- мобільний телефон фірми «INFINIX» Smart 9 з сім-картою стартового оператора НОМЕР_4 (e-sim), imei: НОМЕР_7 , imei2: НОМЕР_8 в корпусі сірого кольору - повернути власнику.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29.04.2026 року, про накладення арешту на майно - скасувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: