Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №755/2895/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2895/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "17" вересня 2026 р.

Колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 22025000000001127 від 03.11.2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянин України, українець, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И ЛА:

У зв`язку з початком 24 лютого 2022 року повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та введенням на всій території України воєнного стану ОСОБА_7 , будучи громадянином України, достовірно усвідомлюючи факт збройної агресії російської федерації проти України, її характер та суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно та добровільно, вирішив надати представникам іноземної держави допомогу у проведенні підривної діяльності проти України шляхом збору та передачі відомостей, що становили інтерес для представників держави-агресора та могли бути використані на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Так, у невстановлений органом досудового розслідування час, однак не пізніше 22 травня 2025 року, ОСОБА_7 , перебуваючи у місті Києві, використовуючи належний йому обліковий запис у месенджері «Telegram» під іменем « ОСОБА_7 » (UserID: НОМЕР_7), з власної ініціативи встановив зв`язок із невстановленою органом досудового розслідування особою з числа представників Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь через Telegram-бот «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_9 .

У подальшому, 27 червня 2025 року, ОСОБА_7 у месенджері «Telegram» отримав від невстановлених представників Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь пропозицію надавати відомості стосовно дислокації підрозділів Збройних Сил України, які перебувають у місті Києві, а також інформацію щодо підприємств військово-промислового комплексу, на що ОСОБА_7 погодився.

З метою прихованого інформаційного обміну ОСОБА_7 та зазначені особи домовилися, що необхідні відомості він передаватиме за допомогою месенджера «Telegram» зі свого облікового запису « ОСОБА_7 », тоді як невстановлена особа з числа представників Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь використовуватиме Telegram-бот «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_9 .

Реалізуючи сформований злочинний умисел, спрямований на надання представникам іноземної держави допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, ОСОБА_7 21 жовтня 2025 року, перебуваючи поблизу Дарницької теплоелектроцентралі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх вчинення, з метою завдання шкоди державній безпеці та обороноздатності України, за допомогою належного йому облікового запису у месенджері «Telegram» передав невстановленій особі з числа представників Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь відомості щодо дислокації підрозділів Збройних Сил України на території Дарницької ТЕЦ.

Зокрема, протягом вечора 21 жовтня 2025 року, а саме о 19 год 38 хв, 19 год 45 хв, 19 год 47 хв, 19 год 48 хв, 19 год 52 хв, 19 год 58 хв, 20 год 06 хв, 20 год 25 хв та 20 год 26 хв, ОСОБА_7 послідовно передавав текстові повідомлення, в яких повідомляв відомості щодо перебування на території та поблизу Дарницької ТЕЦ військовослужбовців і підрозділів, пов`язаних із застосуванням безпілотних літальних апаратів, місць їх розташування, характерних ознак та способів маскування, а також іншу інформацію, яка дозволяла конкретизувати місця перебування відповідних підрозділів та осіб.

При цьому зі змісту переданих ОСОБА_7 повідомлень вбачається, що він не обмежувався загальними відомостями, а повідомляв конкретні орієнтири щодо розташування військовослужбовців та об`єктів, описував місця їх перебування поблизу входів та споруд Дарницької ТЕЦ, зовнішні ознаки військовослужбовців та їхнього спорядження, наявність і характер маскування, а також висловлював міркування щодо можливості ураження відповідних об`єктів.

Вказані відомості ОСОБА_7 передавав з метою їх подальшого доведення до представників спеціальних служб російської федерації та використання останніми у підривній діяльності проти України.

Продовжуючи реалізацію єдиного злочинного умислу, спрямованого на заподіяння шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності і державній безпеці України, 22 жовтня 2025 року о 07 год 07 хв, 09 год 55 хв та 10 год 39 хв ОСОБА_7 , знову перебуваючи поблизу Дарницької ТЕЦ за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20, використовуючи той самий обліковий запис у месенджері «Telegram», передав невстановленій особі з числа представників Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь додаткові відомості щодо обстрілів та дислокації підрозділів Збройних Сил України на території зазначеного об`єкта.

Серед іншого, ОСОБА_7 передав електронне посилання з географічними координатами розташування Дарницької ТЕЦ, а також повідомлення, зі змісту яких вбачається його обізнаність щодо попереднього обстрілу вказаної території та намір сприяти подальшому отриманню представниками іноземної держави інформації про місця розташування відповідних об`єктів та підрозділів.

Таким чином, ОСОБА_7 , будучи громадянином України та діючи в умовах воєнного стану, умисно надав представникам іноземної держави допомогу в проведенні підривної діяльності проти України шляхом збору та передачі відомостей щодо об`єктів та дислокації підрозділів Збройних Сил України, які могли бути використані представниками спеціальних служб російської федерації на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності і державній безпеці України.

Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК України як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 111 КК України визнав, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, зазначивши, що обвинувальний акт ним прочитаний, зміст пред`явленого обвинувачення йому зрозумілий та фактичних обставин кримінального провадження він не оспорює.

Враховуючи, що обвинувачений визнав фактичні обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, а прокурор та захисник також не оспорювали зазначених обставин, судом на обговорення учасників судового провадження було поставлено питання щодо визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Прокурор, захисник та обвинувачений не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким із учасників судового провадження не оспорювалися.

Суд, з`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту зазначених обставин, пересвідчившись у добровільності їх позиції, а також роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, у тому числі те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати зазначені фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого і дослідженням матеріалів, що характеризують його особу та мають значення для вирішення питання про призначення покарання.

Такий порядок відповідає механізму, передбаченому чинним КПК України.

Разом із тим саме по собі визнання ОСОБА_7 винуватості суд не ототожнює зі щирим каяттям.

Як убачається з позиції обвинуваченого під час судового розгляду та його останнього слова, визнаючи фактичні обставини пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_7 пояснював свої дії власними переконаннями, зазначав, зокрема, що діяв таким чином у зв`язку зі своїм вихованням, а також висловлював позицію про те, що він перебуває «на боці Росії».

За таких обставин суд доходить висновку, що формальне визнання обвинуваченим фактичних обставин кримінального правопорушення не супроводжувалося критичною оцінкою власної протиправної поведінки, її засудженням, усвідомленим жалем щодо вчиненого та негативним ставленням до наслідків власних дій.

Відтак підстав для визнання щирого каяття обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд не вбачає.

При цьому обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Оцінюючи встановлені обставини кримінального провадження у їх сукупності, колегія суддів зробила такі висновки.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, є суспільні відносини у сфері забезпечення суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, обороноздатності, державної, економічної та інформаційної безпеки України.

Державна зрада належить до умисних кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та може бути вчинена виключно громадянином України.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 на момент вчинення інкримінованих йому дій був та є громадянином України, тобто спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України.

Об`єктивна сторона вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення полягала у конкретних активних діях, спрямованих на надання представникам іноземної держави допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Зокрема, ОСОБА_7 добровільно встановив та підтримував зв`язок із представниками Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь, погодився на пропозицію щодо надання відомостей про дислокацію підрозділів Збройних Сил України та об`єкти, які становили інтерес для іноземної сторони, після чого фактично здійснював збір та передачу таких відомостей через месенджер «Telegram».

При цьому характер переданої ОСОБА_7 інформації не був абстрактним чи загальнодоступним у тому розумінні, яке виключало б її практичне використання у підривній діяльності. Обвинувачений повідомляв конкретні відомості щодо місць перебування військовослужбовців та відповідних підрозділів, їх розташування на території та поблизу Дарницької ТЕЦ, способів маскування, характерних ознак, а також передавав географічні координати місця розташування об`єкта.

Суд також враховує систематичність та послідовність поведінки обвинуваченого. Передача відомостей здійснювалася ним не одноразово та випадково, а шляхом надсилання низки повідомлень у різний час 21 та 22 жовтня 2025 року, які за своїм змістом були спрямовані на конкретизацію та доповнення раніше переданої інформації.

Такі дії у своїй сукупності свідчать про цілеспрямований характер поведінки ОСОБА_7 та спростовують можливість оцінки його дій як випадкового, необережного чи ситуативного поширення інформації.

Про спрямованість умислу обвинуваченого свідчить також зміст переданих ним повідомлень, у яких він не лише повідомляв відомості про відповідні об`єкти та осіб, але й висловлював міркування щодо можливого ураження таких об`єктів та продовжував надавати інформацію після попередніх обстрілів.

Таким чином, характер, зміст, спосіб, послідовність та обставини передачі інформації переконливо свідчать про усвідомлений і цілеспрямований характер дій обвинуваченого.

ОСОБА_7 , будучи громадянином України, достовірно усвідомлював, що на території України триває збройна агресія російської федерації та діє правовий режим воєнного стану. Незважаючи на це, він добровільно підтримував відповідний інформаційний зв`язок та передавав відомості, які стосувалися дислокації підрозділів Збройних Сил України й об`єкта енергетичної інфраструктури.

Отже, суб`єктивна сторона вчиненого характеризується прямим умислом, оскільки ОСОБА_7 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, розумів їх спрямованість на надання допомоги представникам іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України та бажав вчинити такі дії.

Кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення є його вчинення в умовах воєнного стану.

Враховуючи викладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.

Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення колегія суддів вважає доведеною.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання ОСОБА_7 , колегія суддів виходить із загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також необхідність і достатність призначеного покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд враховує, що ОСОБА_7 раніше не судимий, у судовому засіданні свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав, фактичних обставин кримінального правопорушення не оспорював.

Разом із тим саме по собі визнання винуватості не є безумовною підставою для визнання щирого каяття обставиною, що пом`якшує покарання.

Щире каяття передбачає не лише формальне підтвердження фактичних обставин вчиненого, але й відповідне внутрішнє ставлення особи до своєї поведінки, критичну оцінку вчиненого та усвідомлення його протиправності.

Як убачається з поведінки та висловлювань ОСОБА_7 під час судового розгляду, такого ставлення до вчиненого ним не продемонстровано.

Навпаки, у судових дебатах ОСОБА_7 пояснив свої дії тим, що його «так виховували», а під час останнього слова, не заперечуючи пред`явленого йому обвинувачення та зазначивши, що всі обставини визнає, водночас висловив позицію щодо подій в Україні та прямо зазначив, що він «на боці Росії».

Вказане у сукупності свідчить про відсутність у поведінці обвинуваченого ознак критичного переосмислення та засудження власних протиправних дій.

А тому, незважаючи на визнання ОСОБА_7 винуватості, колегія суддів не знаходить підстав для визнання щирого каяття обставиною, що пом`якшує його покарання.

У зв`язку з цим зазначена в обвинувальному акті обставина у вигляді щирого каяття свого підтвердження під час судового розгляду не знайшла.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.

При визначенні конкретного покарання суд бере до уваги характер та підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого, його спрямованість проти основ національної безпеки України, вчинення кримінального правопорушення громадянином України під час триваючої збройної агресії та дії воєнного стану, а також зміст і характер інформації, яку обвинувачений передавав представникам іноземної держави.

Суд окремо враховує, що дії ОСОБА_7 не мали одиничного характеру: обвинувачений підтримував відповідний зв`язок протягом певного часу, погодився на передачу відомостей, після чого неодноразово передавав інформацію щодо дислокації підрозділів Збройних Сил України та розташування об`єкта, конкретизував відповідні відомості й передавав географічні координати.

Отже, поведінка обвинуваченого характеризувалася послідовністю та цілеспрямованістю.

Разом із тим суд враховує дані про особу ОСОБА_7 , відсутність у нього попередніх судимостей, визнання ним фактичних обставин вчиненого та відсутність установлених судом обставин, які обтяжують покарання.

Зваживши наведені обставини в їх сукупності та виходячи з принципів законності, справедливості, індивідуалізації й достатності покарання, колегія суддів доходить висновку, що виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливі лише в умовах його ізоляції від суспільства.

Водночас, ураховуючи всю сукупність установлених обставин, колегія суддів вважає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є його приватною власністю.

Саме таке покарання, на переконання колегії суддів, відповідає характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченого та є необхідним і достатнім для досягнення передбаченої законом мети покарання.

Підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, суд не встановив.

Так само, з огляду на характер кримінального правопорушення та призначене покарання, правових підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання суд не вбачає.

Беручи до уваги постановлення обвинувального вироку, призначення ОСОБА_7 реального покарання у виді тривалого позбавлення волі, а також необхідність забезпечення виконання вироку після набрання ним законної сили, колегія суддів вважає за необхідне запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 належить рахувати з моменту його фактичного затримання - з 23 грудня 2025 року.

Час попереднього ув`язнення ОСОБА_7 , починаючи з 23 грудня 2025 року до дня набрання цим вироком законної сили, підлягає зарахуванню у строк відбування призначеного покарання відповідно до вимог ст. 72 КК України.

Вирішуючи питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із положень ст. 100 КПК України, відповідно до яких питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, речовими доказами визнано, зокрема:

?мобільний телефон ZTE 2050, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , із SIM-картами операторів мобільного зв`язку НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;

?мобільний телефон Nokia TA-1569, IMEI НОМЕР_5 , із SIM-картою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_6 ;

?флеш-накопичувач із написом «SP 16 GB».

З огляду на характер зазначених предметів, їх доказове значення у цьому кримінальному провадженні та встановлені судом обставини вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне питання щодо зазначених речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України після набрання вироком законної сили.

Крім того, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року накладено арешт на речі та документи, вилучені під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що цим вироком ОСОБА_7 призначається передбачене санкцією ч. 2 ст. 111 КК України додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, яке є його приватною власністю, необхідність забезпечення виконання вироку в цій частині на момент його постановлення не відпала.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що підстав для скасування накладеного під час досудового розслідування арешту майна не встановлено, у зв`язку з чим арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва на зазначені речові докази та майно, належить залишити чинним до набрання вироком законної сили та вирішення питання про виконання вироку в частині конфіскації майна і долі речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування були понесені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи згідно з висновком експерта від 02.06.2026 № СЕ26-44/1-45/1 та довідкою-розрахунком фактичної вартості проведення експертизи у кримінальному провадженні № 22025000000001127, у загальному розмірі 33 695 (тридцять три тисячі шістсот дев`яносто п`ять) гривень 20 копійок.

З огляду на ухвалення щодо ОСОБА_7 обвинувального вироку зазначені документально підтверджені процесуальні витрати відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь держави в повному обсязі - 33 695 грн 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 349, 368-371, 373-376 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його приватною власністю.

Строк відбування покарання обвинуваченого рахувати з моменту його фактичного затримання - з 23 грудня 2025 року.

Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 23 грудня 2025 року до дня набрання цим вироком законної сили, з розрахунку відповідно до вимог ст. 72 КК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- мобільний телефон ZTE 2050, IMEI НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , із сім-картами операторів мобільного зв`язку НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;

- мобільний телефон Nokia TA-1569, IMEI НОМЕР_5 , із сім-картою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_6 ;

- флеш-накопичувач із написом «SP 16 GB», -

після набрання вироком законної сили вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва на зазначені речові докази, вирішити відповідно до прийнятого судом рішення щодо речових доказів після набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, а саме витрати на проведення експертизи згідно з висновком експерта від 02.06.2026 № СЕ26-44/1-45/1, відповідно до довідки-розрахунку фактичної вартості проведення експертизи у кримінальному провадженні № 22025000000001127, у розмірі 33 695 (тридцять три тисячі шістсот дев`яносто п`ять) гривень 20 копійок, на підставі ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 , на користь держави.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - у той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3