Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №752/9814/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9814/26

Провадження №: 3/752/3455/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 м. Київ

суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли

ВідУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції

Пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

відносноОСОБА_1 дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання – АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 о 17:00 у Голосіївському районі м. Києва водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Tesla Model Y, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався по шосе Столичному, 104 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки та у лікаря-нарколога водій відмовився, що зафіксовано технічними засобами відеозапису – нагрудними камерами співробітників Національної поліції, які оформили у зв`язку з цим протокол про адміністративне правопорушення. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

За змістом ст. 130 КУпАП відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, також тягне адміністративну відповідальність за цією статтею.

Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 630346 від 02.04.2026, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 02.04.2026 до Комунального некомерційного підприємства “Київська міська наркологічна клінічна лікарня “Соціотерапія”, у якому зафіксовано відмову водія від огляду;

- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6954295 від 02.04.2026, винесена відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП;

- картка обліку адміністративного правопорушення від 02.04.2026, з якої вбачається, що посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 тимчасово вилучено, водієві видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом;

- відеозаписи з нагрудних камер поліцейських (вміщені на лазерний компакт-диск), де зафільмовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що були переглянуті і досліджені судом (суддею) під час розгляду справи на робочому комп`ютері в залі судового засідання.

Також у ході розгляду справи досліджено дані інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України з відомостями про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_3 , виданого 15.01.2020, з відкритими категоріями A1, A, B1, B, C1, C, та з відомостями про реєстрацію транспортного засобу Tesla Model Y, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Як слідує з наявних доказів, 02.04.2026 патрульні поліцейські зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху, про що поліцейський повідомив водієві. Під час спілкування з водієм у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота. О 17:17 (за часом відеозапису) патрульний поліцейський розпочав процедуру огляду водія на стан сп`яніння: повідомив ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, роз`яснив, що проходження огляду на вимогу поліцейського є його обов`язком, роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду, а також можливість пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу та/або у лікаря-нарколога в спеціалізованому медичному закладі. ОСОБА_1 пояснив, що вживав пиво, всю ніч був на риболовлі, вживав алкоголь, у тому числі вранці, а за кермо сів, оскільки дружина відправила його забрати дитину. Після цього водій чітко та недвозначно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, що зафіксовано на відеозаписі. Оскільки водій відмовився виконати законну вимогу працівника поліції та не вжив жодних дієвих заходів, які б свідчили про його волевиявлення до виконання обов`язку пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, його поведінку правомірно та обґрунтовано оцінено як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія відсторонено від керування транспортним засобом, що також зафіксовано на відеозаписі.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху встановлює обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Установлення події та складу адміністративного правопорушення відбулося відповідно до приписів ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735.

У рішенні у справі “О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства” від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 17 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу особу ОСОБА_1 установлено на підставі посвідчення водія, йому роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Голосіївському районному суді міста Києва за викликом суду. Протокол ОСОБА_1 підписав, у графі “пояснення особи” зазначив: “Надам у суді”.

Після надходження матеріалів справи до Голосіївського районного суду міста Києва розгляд справи неодноразово відкладався.

01.05.2026 адвокат Полянчук В.Б. в інтересах ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи.

25.05.2026 адвокат Полянчук В.Б. повідомив суд про припинення своїх повноважень як захисника ОСОБА_1

26.05.2026 та 20.07.2026 ОСОБА_1 подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, які судом (суддею) задовольнялися з метою забезпечення його права на захист та на особисту участь у розгляді справи.

24.09.2026 на офіційну електронну скриньку суду від ОСОБА_1 надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване поганим самопочуттям.

До жодного з клопотань про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 не додав будь-яких документів на підтвердження поважності причин своєї неявки, зокрема медичних документів.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 від 24.09.2026, суд (суддя) виходить з такого.

Право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, заявляти клопотання, у тому числі про відкладення розгляду справи, передбачене ст. 268 КУпАП, не є абсолютним і не покладає на суд обов`язку задовольняти кожне таке клопотання незалежно від його обґрунтованості. Клопотання про відкладення розгляду справи підлягає оцінці судом з урахуванням наведених у ньому підстав, їх підтвердження, попередньої процесуальної поведінки особи та необхідності розгляду справи в розумні строки.

Водночас положеннями ст. 268 КУпАП визначено, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 цього Кодексу, при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов`язковою.

Принцип добросовісності є загальноправовим принципом, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Складовими цього принципу є заборона зловживання процесуальними правами, необхідність добросовісного виконання процесуальних обов`язків; процесуальний естопель або доктрина заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium); заборона чинити інші протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя (введення суду в оману, використання втрачених процесуальних можливостей).

Зловживання процесуальними правами – це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У ст. 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” у ст. 2, 6, 48 визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права.

Згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також наголошувалося на тому, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі “Смірнов проти України” заява № 3655/02, п. 41 рішення у справі “Пономарьов проти України” заява № 3236/03).

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення у справі “Красношапка проти України” від 30.11.2006).

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Оцінюючи процесуальну поведінку ОСОБА_1 у сукупності, суд (суддя) бере до уваги таке.

Подія адміністративного правопорушення мала місце 02.04.2026. Про розгляд справи в Голосіївському районному суді міста Києва ОСОБА_1 був обізнаний з моменту складання протоколу, у якому власноруч зазначив, що пояснення надасть у суді. Відтоді минуло майже шість місяців, упродовж яких розгляд справи неодноразово відкладався саме за його клопотаннями.

Попри це, ОСОБА_1 жодного разу до суду не з`явився, пояснень у суді, як зазначав у протоколі, не надав, не подав будь-яких письмових пояснень, заперечень чи спростувань по суті справи, не повідомив суду своєї позиції щодо обставин, викладених у протоколі, не подав жодного доказу на свій захист.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Полянчук В.Б., ознайомившись 01.05.2026 з матеріалами справи, будь-яких пояснень, заперечень чи клопотань по суті справи до суду не подав і 25.05.2026 повідомив про припинення своїх повноважень. Після цього ОСОБА_1 іншого захисника не залучив.

Жодне з клопотань ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи не було підтверджене документально. Клопотання від 24.09.2026, яке надійшло на електронну пошту суду напередодні судового засідання, містить лише загальне посилання на погане самопочуття без зазначення характеру захворювання та без будь-яких медичних документів (довідки закладу охорони здоров`я, медичного висновку про тимчасову непрацездатність тощо), що позбавляє суд можливості перевірити як сам факт хвороби, так і те, що стан здоров`я дійсно унеможливлював участь особи в судовому засіданні.

Суд (суддя) також зауважує, що самопочуття, на яке посилається ОСОБА_1 , не завадило йому скласти та надіслати до суду клопотання про відкладення, тоді як у той самий спосіб він мав реальну можливість надіслати до суду письмові пояснення по суті справи, заперечення та докази, чого впродовж усього часу розгляду справи зроблено не було.

Така поведінка, яка полягає у систематичному поданні непідтверджених клопотань про відкладення за повної відсутності будь-якої активної позиції по суті справи, не спрямована на реалізацію права на захист, а об`єктивно призводить лише до затягування розгляду справи. Суд (суддя) оцінює її як ухилення від суду, неналежну процесуальну поведінку та зловживання процесуальними правами.

На переконання суду (судді), ОСОБА_1 мав достатньо часу та реальну можливість довести до відома суду свою позицію по суті справи, представити докази, залучити захисника або з`явитися до суду особисто. Невикористання цих можливостей є його власним вибором і не може бути підставою для чергового відкладення розгляду справи.

За таких умов клопотання ОСОБА_1 від 24.09.2026 про відкладення розгляду справи відхиляється.

Оскільки присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, при розгляді справи не є обов`язковою, а ОСОБА_1 був належним чином обізнаний про розгляд справи і мав достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, суд (суддя) вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів, зважаючи також на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП.

Оскільки ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до нього застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідної частини ст. 130 КУпАП та з урахуванням загальних правил накладення стягнення.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, передбачених ст. 34, 35 КУпАП, не встановлено.

У порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України “Про судовий збір” з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 665,60 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026).

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 33-35, 38, 40-1, 130, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.

Стягувачем за цією постановою є державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення, в частині стягнення судового збору – Державна судова адміністрація.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п`ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя О.В. Бушеленко