Рішення від 04 лютого 2007 р. у справі №2-37/2007 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа №2-37

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2007 року м. Білгород -Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі головуючого — одноособово судді Острої Н.С.

при секретарі - Джаббарової В.П.

за участю адвокатів — Братінова І.П., Олійниченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Білгород-Дністровському справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування частково недійсним, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на гараж та не перешкоджання у користуванні ним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з уточненим позовом до відповідачки про визнання договору дарування частково недійсним гаража по АДРЕСА_1 , виключив дарування гаража за літ. « З», про витребування майна з чужого незаконного володіння – належного йому гаража по АДРЕСА_2 , та визнання права власності на цей гараж та не перешкоджання у користуванні ним, вказуючи, що 29.07.1983 року він отримав дозвіл згідно наказу СПМК-512 за № 231\01 на будівництво гаража по АДРЕСА_2 , ним було проведено оплату за будівництво гаража, після чого він став ним користуватися, але у МБТІ не оформив права власності у зв`язку з частими від`їздами по роботі та командировками. 25.08.2000 року ОСОБА_3 самовільно розбив стіну гаража, викинув з нього майно позивача, а ворота заложив камінням, що зробило неможливим позивачу користуватися своїм, майном. 10.12.2003 року йому стало відомо, що власником спірного гаража згідно договору дарування стала відповідачка.

У судове засідання з`явилися позивач, адвокат в інтересах позивача, представник відповідачки за довіреністю, адвокат в інтересах відповідачки.

Позивач та адвокат в його інтересах позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов.

Представник відповідачки за довіреністю та адвокат в інтересах відповідачки заперечували проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що рішенням виконкому Білгород- Дністровської міськради № 445 від 20.04.1989 року за чоловіком відповідачки було встановлено право власності на гараж, розташований по АДРЕСА_1 , який потім згідно договору дарування перейшов її у власність. Крім того, позивач в 2003 році звертався до суду зі скаргою про часткову відміну рішення виконкому Білгород-Дністровської міськради про залишення гаража у власність ОСОБА_3 і ухвалою суду скарга залишена без розгляду.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача, адвоката в інтересах позивача, представника відповідачки за довіреністю, адвоката в інтересах відповідачки, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 являвся власником гаража за літ „З” но АДРЕСА_1 згідно рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради № 445 від 20.04.1989 року (а.с. 7,8,95).

Відповідно до договору дарування від 10.12.2003 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 належні йому 11/20 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , у склад яких входить гараж під літ. „З” (а.с. 34- 39).

В судовому засіданні позивач стверджував, що в 1983 році на границі земельної ділянки СПМК-512 він з ОСОБА_3 побудував гараж розміром 9 м. кв. за його кошти, яким користувався до 1999 року. Із наданої довідки позивачем ( без номеру і дати) вбачається, що за його замовленням, в серпні 1983 року РСУ побудувало гараж на межі з територією СПМК-512 та пустирем. За виконанні роботи по будівництву гаража було сплачено 278руб. 10коп. (а.с. 10).

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,, ОСОБА_6 які пояснили, що вони допомагали ОСОБА_1 будувати гараж який виходив на АДРЕСА_2 , та складався із двох приміщень але під одним дахом. Там же був присутній і ОСОБА_3 , яки й собі теж щось будував.

Відповідно до відповіді начальника КП „ПСХРСУ” № 58 від 08.12.2000 року вбачається, що заява ОСОБА_1 на виконання ремонтно-будівельних робот РСУ по замовленням, не збереглася у зв`язку зі строком давності. Дійсно, начальником КП „ПСХРСУ”, за особистим проханням ОСОБА_1 , та з його слів і на підставі наданих ним документів, видана довідка про те,, що документів, підтверджуючих будівництво гаража по АДРЕСА_2 в архіві КП „ПСХРСУ” немає. Згідно форми 2, наданою ОСОБА_1 . РСУ проводило кладку стін із цегли на складному розчині, за що ним було оплачено 278руб. 10коп. (а.с. 40).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він дійсно працював на посаді начальника РСУ з 1988 року, архівних документів зараз не має, так як вони зберігаються лише десять років. Довідки були видані ОСОБА_1 на підставі дублікатів документів, пред`явлених ним, але який об`єкт і де будувався він сказати не може.

В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки КП « Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 05.06.2006 року позивач являється власником 1/5 частки кв. АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.06.1994 року, господарські будівлі до складу його власності не входять (а.с. 100).

Крім того, згідно довідки Білгород-Дністровського міського відділу земельних ресурсів від 05.06.2006 року вбачається, що земельні ділянки під будівництво гаражів на території СПМК-512 по АДРЕСА_2 - громадянам не виділялись (а.с. 101).

Суд критично відноситься до стверджень свідків про те, що вони допомагали будувати гараж ОСОБА_1 , який розташований по АДРЕСА_2 , так як в судовому засіданні не добуто доказів що дійсно мається побудований гараж по АДРЕСА_2 . Більше того, судом встановлено, що ОСОБА_2 ніколи не була власником і користувачем гаража по АДРЕСА_4 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не надав суду доказів про те, що він будував гараж по АДРЕСА_2 і що являється його власником, а також не довів суду доказів про те, що гараж по АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_2 , тому його позовні вимоги в частині повернення-належного йому гаража по АДРЕСА_2 і. не перешкоджанні користування ним, а також визнання права власності на гараж - не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про визнання частково недійсним договору дарування від 10.12.2003 року домоволодіння АДРЕСА_1 в частині цегляного гаража під літ « 3 « являються безпідставними, оскільки рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради № 445 від 20.04.1989 року ОСОБА_3 залишено у власність гараж за літ. „З” по АДРЕСА_1 . Позивач його зареєстрував в КП « Білгород-Дністровське МБТІ» користувався ним зі своєю сім`єю як власник, і потім розпорядився на свій розсуд.

Крім того, позивач у 2000 році звертався до суду зі скаргою на рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів № 445 від 20.04.1989 року в частині залишення у власність ОСОБА_3 гаража за лит «З» по АДРЕСА_1 . Ухвалою місцевого Білгород-Дністровського міського суду Одеської області від 28.02.2003 року скарга залишена без розгляду, яка заявником не оскаржувалась в установленому законом поряду і набрала законної чинності. Ці матеріали були оглянути судом у процесі судового слідства.

Згідно довідки від 07.12.2000 року РСУ з серпня 1983 року і до 2000 року за адресою по АДРЕСА_1 і прилеглій території ніяких гаражів не будувало ( а.с.91). Ця обставина також найшла своє підтвердження в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, ретельно вивчивши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів про визнання частково не дійсним договору дарування від 10.12.2003 року домоволодіння АДРЕСА_1 в частині цегляного гаража під літ « 3 « ОСОБА_3 - ОСОБА_2 і його позовні вимоги в цій частині позову також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60,213-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування від 10.12.2003 року частково недійсним по АДРЕСА_1 виключив із дарування гараж за літ. « З»; зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 гараж по АДРЕСА_2 , та не перешкоджання у користуванні ним, і визнання права власності за ОСОБА_1 на гараж по АДРЕСА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: