Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №495/4528/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/4528/26

№ провадження 2/495/3781/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

16 вересня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря – Вініченко О.В.

Справа № 495/4528/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного нотаріуса Першої Білгород – Дністровської державної нотаріальної контори – Саданова Олександра Валерійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_2 , про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до державного нотаріуса Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , у якому просить скасувати постанову Державного нотаріуса Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори від 23 квітня 2026 року № 644/02-31.

Стислий виклад позиції сторін

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач ОСОБА_1 зазначає, що у лютому 2026 року звернулася до відповідача із заявами щодо видачі їй свідоцтв про право на спадщину за заповітами померлого ОСОБА_3 від 01 лютого 2025 року та від 05 травня 2025 року.

Листом від 20 березня 2026 року №452/02-14 відповідач відмовив їй у задоволенні цих заяв, посилаючись на те, що до нього надійшла заява іншого спадкоємця - ОСОБА_2 про зупинення нотаріальних дій і у теперішній час існує судовий спір між ОСОБА_2 та позивачем стосовно спадкового майна і тому, згідно з пп.4.15 п.4 глави 10 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, видача позивачу свідоцтв про право на спадщину має бути відкладена.

Листом від 05 квітня 2026 року позивач повідомила відповідача про те, що, на її думку, при розгляді її звернень не підлягає застосуванню норма, передбачена п.4.15 п.4 глави 10 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, у зв?язку з чим, вона повторно просила відповідача задовольнити її заяви.

23 квітня 2026 року постановою № 644/02-31 Відповідач відмовив позивачу у задоволенні цих заяв, в якій повторив обґрунтування, вищевказаного листа від 05 квітня 2026 року, вказавши, що 27 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій та 05 березня 2026 року було отримано повідомлення від судді про заведення цивільної справи, у зв?язку з чим, у вчиненні нотаріальної дії повинно бути відмовлено, згідно з пп.4.15 п.4 глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.

За своє життя спадкодавець ОСОБА_3 склав три заповіти:

1 - від 01 лютого 2025 року, яким заповідав позивачу ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 в рівних частках садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером: 5123781300:01:001:0084, на якій він розташований;

2 - від 05 травня 2025 року, яким заповідав ОСОБА_1 всю частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ;

3 - від 06 серпня 2025 року, яким заповідав

а) ОСОБА_1 :

- нежилу будівлю «часова майстерня», що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку 0,0024 га, кадастровий номер 5110300000:01:002:0055, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 для розміщення та обслуговування майстерні для ремонту годинників;

- кіоск-павільйон, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , земельну ділянку, 0,0022 га, кадастровий номер 5110300000:01:002:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , для обслуговування торгового павільйону;

- 4/100 частки будинку, що розташовані на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_4 ;

- все рухоме майно.

б) ОСОБА_2 :

- квартиру, загальною площею 81,3 кв.м., в тому числі житловою 48,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- 4/100 частки будинку, що розташовані на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_4 .

В оскаржуваній постанові Відповідач не зазначає, чи надавав він правову оцінку трьом заповітам померлого ОСОБА_3 , згідно з наведеною нормою пп.5.1, 5.2 п.5 глави 10 Розділу І Порядку, та чи встановив він, що жоден з цих заповітів не суперечить двом іншим заповітам в будь-якій їх частині.

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про оскарження заповіту від 06 серпня 2025 року, у зв?язку з чим, у теперішній час існує судовий спір між ОСОБА_2 та позивачем - справа № 495/7021/25.

27 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Відповідача про зупинення вчинення нотаріальних дій

Разом з тим, ОСОБА_2 , яка подала заяву про зупинення нотаріальних дій, оспорює в суді право позивача на майно по заповіту від 06 серпня 2026 року (на яке позивач не просить видати свідоцтво про право власності), проте ОСОБА_2 (яка ознайомлена із усіма трьома заповітами померлого ОСОБА_3 ) не оспорює її право на майно по заповітам від 01 липня 2025 року та від 05 травня 2025 року.

Отже, позивач вважає, що в даному випадку відсутня підстава, передбачена ч.3 ст. 42 Закону України «Про нотаріат», пп.4.15 п.4 глави 10 Розділу II Порядку, для зупинення нотаріальних дій в частині видачі їй свідоцтва про право власності по заповітам від 01 липня 2025 року та від 05 травня 2025 року, що помилково не було встановлено Відповідачем при винесені оскаржуваної постанови, а тому і звертається до суду.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

02 червня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху.

22 червня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрито загальне позовне провадження.

22 липня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі закрито підготовче провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про проведення судового засідання без його участі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.

23 квітня 2026 року Державний нотаріус Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори відмовив Лівицькій Раісі в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій./а.с. 5/

За своє життя ОСОБА_3 склав заповіти:

від 01 лютого 2025 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Петровським В.М., зареєстрований в реєстрі за № 142, яким заповів ОСОБА_1 та дочці ОСОБА_2 в рівних частках садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером: 5123781300:01:001:0084, на якій він розташований /а.с. 6/;

від 05 травня 2025 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Годованним О.В., зареєстрований в реєстрі за № 341, яким заповів ОСОБА_1 всю належну ОСОБА_3 частину домоволодіння зі всіма належними надвірними/господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 8/;

від 06 серпня 2025 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Харитоновою Т.Є., зареєстрований за №№ 416,417, яким заповів:

ОСОБА_1 : нежилу будівлю «часова майстерня», що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку 0,0024 га, кадастровий номер 5110300000:01:002:0055, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 для розміщення та обслуговування майстерні для ремонту годинників; кіоск-павільйон, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку, 0,0022 га, кадастровий номер 5110300000:01:002:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , для обслуговування торгового павільйону; 4/100 частки будинку, що розташовані на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_4 ; все рухоме майно.

ОСОБА_2 : квартиру, загальною площею 81,3 кв.м., в тому числі житловою 48,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; 4/100 частки житлового будинку будинку, що розташовані на ІІ поверсі за адресою: АДРЕСА_4 /а.с. 10-11/.

10 вересня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Харитонова Тетяна Євгенівна, із позовом, у якому просить визнати недійсним заповіт складений 06.08.2025 від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Тетяною Євгенівною./а.с. 13-22/

Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (стаття 5 ЦПК України).

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Разом із тим у статті 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Питання видачі свідоцтва про право на спадщину та винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про нотаріат» за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Згідно ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням;

8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників.

Внесення до Єдиного реєстру боржників державного або комунального підприємства не є підставою для відмови у посвідченні договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства.

Внесення до Єдиного реєстру боржників державного підприємства не є підставою для відмови у посвідченні договору купівлі-продажу, укладеного у процедурі припинення державного підприємства, відповідно до Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України";

9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19, від 24 січня 2024 року у справі № 511/1875/21.

Ці правила закріплені і в «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 за пунктом 3 Глави 13 якого нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Верховний Суд зазначає, що законом передбачена можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні до суду (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). У такому разі позовні вимоги можуть бути пред`явлені безпосередньо до нотаріуса.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц зазначено, що закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.

У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише в разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин.

Якщо право позивача оспорюється іншими учасниками конкретних цивільних правовідносин, які вважають, що вчинення чи не вчинення певної нотаріальної дії вплине на їх права та обов`язки, такий спір підлягає розгляду саме між особою, яка безпосередньо брала участь у нотаріальному процесі та особою, яка оспорює права, які виникають на підставі вчинення нотаріальної дії.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 325/1141/18, від 30 липня 2024 року у справі № 703/3396/22.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно звернулась до державного нотаріуса Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа № 349/2025).

Відповідачем відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , із посиланням на п. 2 глави 13 розділу 1 та п.п. 4.2, 4.12-4.14 та п.п. 4.16 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

У мотивування відмови зазначено, що 27 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій та 09 березня 2026 року було отримано повідомлення від судді про заведення цивільної справи.

Водночас, згідно п. 2 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про нотаріат» документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз`єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані (крім випадків, коли такі документи видані (отримані) за допомогою єдиних та державних реєстрів, відомості яких обов`язково використовуються нотаріусом під час вчинення нотаріальної дії).

Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.

Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

Підпункти 4.2, 4.12-4.14 та п.п. 4.16 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) містять наступний зміст: забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.

Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. (п.п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).

Водночас, у контексті викладеного, суд погоджується із позивачем, що відповідно до пп. 5.1, 5.2. вказаного Порядку, при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.

Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 Цивільного кодексу України.

Підпункт 5.3 Порядку визначає, що якщо заповіт визнаний судом недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 та 231 Цивільного кодексу України.

Підпунктом 5.4 Порядку передбачено, що у разі визнання заповіту недійсним спадкування відбувається за законом.

Положення ст. 1254 ЦК України визначають, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи установлено, що ОСОБА_3 за життя склав три заповіти, зокрема від 01 лютого 2025 року на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 05 травня 2025 року на користь ОСОБА_1 , 06 серпня 2025 року на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На розгляді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває цивільна справа № 495/7021/25, предметом позову у якій є визнання недійсним заповіту від 06.08.2025.

При цьому, суд звертає увагу, що кожен із вищеописаних заповітів охоплює різне спадкове майно, що свідчить про відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 1254 ЦК України.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх належності, допустимості, достатності, об`єктивності, та у їх логічному взаємозв`язку, виходячи із норм права, що врегульовують дані правовідносини, встановивши, що державним нотаріусом Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори належним чином не обґрунтовано відмову у вчиненні нотаріальних дій в частині відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітами від 01.02.2025 за реєстровим № 142, від 05.05.2025 за реєстровим № 341, суд доходить переконання про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Державного нотаріуса Першої Білгород – Дністровської державної нотаріальної контори – Саданова Олександра Валерійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_2 , про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 1254 ЦК України , ст. 12, 13, 76, 80, 81, 83, 206, 263, 264, 265, 354 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного нотаріуса Першої Білгород – Дністровської державної нотаріальної контори – Саданова Олександра Валерійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_2 , про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії – задовольнити.

Скасувати постанову Державного нотаріуса Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори від 23 квітня 2026 року № 644/02-31.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Державний нотаріус Першої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори, адреса: м. Білгород-Дністровський, Одеська область, вул. Олімпійська, 12.

Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 .

Повний текст рішення складений 25 вересня 2026 року.

Суддя: