Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №493/1622/26 — Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1622/26

Провадження № 2/493/1223/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Волошина І.С.

секретаря судового засідання Доскоч А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (надалі – ТОВ «ФК «Процент») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2026 року ТОВ «ФК «Процент»звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.11.2023 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2902-1980-1, згідно з яким відповідач отримала кредит у розмірі 5000,00 грн., строком на 365 днів.

Відповідач належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого в ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 60793,61 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 4785,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами за період з 27.11.2023 року до 27.11.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5% річних) та графіку платежів - 56008,61 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2060,00 грн.

Ухвалою судді від 30.07.2026 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіславши клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі документами, не заперечує проти заочного рішення.

Відповідач в судові засідання не з`явилася, відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв чи клопотань до суду не подала, про поважність причин своєї неявки в судові засідання суду не повідомила.

Суд, дослідивши докази, надані позивачем, і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 27.11.2023 року між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2902-1980-1.

Відповідно до п. 1.1. договору товариство зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки, визначені договором.

Згідно п. 1.2. договору процентна ставка за користування кредитом - 3,5% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка 1277,50 %), процентна ставка фіксована.

Відповідно до п. 1.3. строк надання кредиту 365 днів (до 27.11.2024 року), зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку № 1 до договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Кредитний договір був підписаний 27.11.2023 року о 11:59 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 873389 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua.

До укладення кредитного договору відповідач ознайомилася із таблицею обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки, графіком платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору, шляхом їх підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором 873389, надісланим у смс-повідомленні на її телефонний номер. Також ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором 148701 Паспорт споживчого кредиту. У вказаних документах містяться основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.

ТОВ «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов`язання за кредитним договором № 2902-1980-1 від 27.11.2023 року, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 13.07.2026.

На ухвалу суду про витребування доказів АТ КБ «Приватбанк» надано відповідь від 20.08.2026 року, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 27.11.2023 року були зараховані грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. одним платежем через сервіс іншого банку, що підтверджується доданою банком випискою по рахунку відповідача.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2902-1980-1 від 27.11.2023 року, заборгованість відповідача за кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам, станом на 17.07.2026 року, становить 60793,61 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 4785,00 грн., простроченої заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом (за період з 27.11.2023 року до 27.11.2024 року) – 56008,61 грн.

Ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частиною 12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі ч.13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Зі змісту абз.3 ч.1 ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України)

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно пункту 1 частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

На час розгляду справи судом відповідач не надав відомостей, які б свідчили про погашення ним заборгованості або про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Договором у добровільному порядку, як і не надано відповідачем беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошових зобов`язань, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відтак судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором №2902-1980-1 від 27.11.2023 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернула.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту в розмірі 4785,00 грн. по вказаному вище договору є доведеною, а тому вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

В позові позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 56008,61 грн.

Проте, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з таких підстав.

Відповідно до умов кредитного договору, позивач надав позичальнику кредит в сумі 5000 грн., строк кредитування 365 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 3,50% в день користування кредитом.

Позивачем було заявлено вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №2902-1980-1 від 27.11.2023 року у розмірі 60793,61 грн., з яких: 4785,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 56008,61 грн. заборгованість за відсотками.

Тобто заборгованість за відсотками більш ніж в одинадцять разів перевищує заборгованість за тілом кредиту.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509, частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Кредитор як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору кредиту на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідачка не могла оцінити належно.

Разом з тим, згідно ч.ч.1-2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків за користування кредитними коштами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.02.2025 року, у справі № 679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 4785, грн., а всього у розмірі 9570,00 грн. з яких: 4785,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4785,00 грн. заборгованість за відсотками. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на сплату судового збору у розмірі 2622,40 грн., та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2060,00 грн.

Зі змісту ч. 1 ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Згідно ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При звернені до суду ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» було сплачено 2662,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 27 від 15.07.2026 року.

Згідно п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Ч. 1 та 2 ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: копія договору про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03.06.2024 року, укладений між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ФОП ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію акту приймання-передачі наданих послуг № 145 від 30.04.2026 року до договору про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року; копія витягу з реєстру № 1 від 30.04.2026 року до акту приймання-передачі наданих послуг № 145; копія платіжної інструкції № 75 від 01.05.2026 року про оплату юридичних послуг.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» підлягають частковому задоволенню, однак враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача у зв`язку з невиконання ним умов кредитного договору, тому відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти судові витрати повністю та належить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір за подання до суду позовної заяви в сумі 2662,40 грн., та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2060,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 549, 625, 626, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 261, 263-265, 280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, заборгованість за кредитним договором № 2902-1980-1 від 27.11.2023 року у розмірі 9570,00 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 4785,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами - 4785,00 грн., та судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн., на оплату витрат на правову допомогу в сумі 2060,00 грн., а всього 14292 (чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто дві) грн. 40 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 24.09.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (код ЄДРПОУ41466338, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

СУДДЯ