Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №490/4581/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/106/2026 Справа № 490/4581/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі Центральний районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Гуденко О.А., за участі секретаря судового засідання Романової К.Т., без участі сторін, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить поновити строк на оскарження постанови №1403 від 23.12.2025 року як такий, що пропущений з поважних причин; визнати протиправною та скасувати постанову Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1403 від 23.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 34 000 грн, та закрити виконавче провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 1403 від 23 грудня 2025 року на нього накладено штраф у розмірі 1000 неоподатковваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., який у подвійному розмірі склав 34000,00 грн. Зазначає, що не отримував повісток та повідомлення про розгляд справи, а наявність Постанови дізнався в травні 2026 року, з факту відкриття виконавчого провадження Заводським відділом державної виконавчої служби в м. Миколаєві.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 року дану справу передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.05.2026 року позов залишено без руху та надано 5-тиденний строк для усунення виявлених судом недоліків, а саме надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.. Клопотання про поновлення строку звернення до суду залишити без задоволення.

18.06.2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено, що копію оскаржуваної постанови надати суду не може, оскільки не отримував її, а про її існування дізнався з факту відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.06.2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по справ за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 25.09.2026 року поновлено строк ОСОБА_1 на звернення до суду з адімністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № 1403 від 23.12.2025 року.

10.09.2026 року надійшов відзив на позов , в якому просять відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі з тих підстав, що позивач повторно медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби не пройшов. До відзиву долучив копію оскаржуваної Постанови від 23.12.2025 року та протокол про адміністративне правопорушення №1130 від 16.12.2026 року.

Зазначають, що слід зазначити, що зі змісту протоколу № 1130 про адміністративне правопорушення від 16.12.2025 убачається, що позивачу було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, зміст статей 268, 279-9 КУпАП та повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться о 15.00 год. 23.12.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 кабінет № 7, про що позивач достеменно був обізнаний. Відмова від підписання протоколу та отримання примірника протоколу були засвідчена свідками відповідних обставин – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та окремо може бути підтверджено особою, яка складала протокол ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . За такого, всі перелічені по тексту позову твердження позивача є надуманими, а також такими, що побудовані на спотворенні змісту діючого законодавства, а тому не заслуговують на увагу з боку суду.

Вказаний протокол № 1130 про адміністративне правопорушення від 16.12.2025 був зачитаний позивачу вголос, та роз`ясненні права, передбачені ст.ст. 268, 279-9 КУпАП. Вказана поведінка позивача була спрямована на штучне створення обставин для подальшого ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Отже, на думку відповідача, належним засобом доказування протиправної поведінки позивача за описаних обставин, буде якраз виклик вказаних вище осіб, як свідків, які повідомлять про дії позивача під час складання/підписання вказаного правопорушення. вище протоколу про адміністративне У будь-якому разі, описані події спростовують твердження сторони позивача про неналежне повідомлення позивача про розгляд справи. Адже позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, який був призначений через тиждень після складення протоколу.

Відповідно до положень статті 268 КУпАП, справа може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. За такого справа була розглянута без належним чином сповіщеного позивача, який маючи інформацію про дату, час та місце розгляду справи щодо нього, ухилився від участі у її розгляді, не виконавши жодних юридично значущих дій, що перелічені у ст. 268 КУпАП, тим самим підтвердивши відсутність будь-якої зацікавленості у результатах розгляду відповідної справи

Зазначають, що позивач будучи військовозобов`язаним громадянином України віком старше 25 років відповідно до відомостей з облікової картки та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів останнім рішенням ВЛК був визнаний обмежено придатним до військової служби, проте в порушення п. 2 розділу ІІ. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який є частиною мобілізаційного законодавства, самостійно до 05.06.2025 не звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та до 05.06.2025 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, та вказана бездіяльність містить ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП .

Так, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене з Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», законодавець передбачив обов`язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», пройти повторний медичний огляд у строк до 5 червня 2025 року для визначення придатності до військової служби з урахуванням внесення змін до законодавства.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» визначений чіткий обов`язок ініціативного звернення особо до органів ТЦК для проходження медичного огляду військово лікарської комісії. Зазначений обов`язок розповсюджується на осіб, які є: 1) громадянами України; 2) перебувають на військовому обліку, як військовозобов`язані; 3) мають вік від 25 до 60 років; 4) не встановлена інвалідність; 5) до 16.05.2024 рішення ВЛК були визнані обмежено придатними до військової служби.

Позивач відповідає всім цим критеріям, оскільки є громадянином України, військовозобов`язаним, станом на 05.06.2025 вік позивача дорівнював 39 років, попереднім рішенням ВЛК був визнаний обмежено придатним до військової служби.

Матеріали справи не містять доказів того, що з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону № 4235-IX від 12.02.2025, тобто з 05.05.2024 по 05.06.2025 позивач проходив повторно медичний огляд. Відомостей про те, що позивач є особою з інвалідністю, що виключало б його обов`язок в частині виконання вимог щодо проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025, матеріали справи також не містять.

Отже, на позивача, як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону № 4235-IX від 12.02.2025, покладався обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Факт не проходження повторного медичного огляду позивачем в строк до 05.06.2025 позивач не заперечив. Враховуючи наведене, оскільки позивач самостійно не вжив заходів щодо отримання направлення на ВЛК для походження повторного медичного огляду до 05.06.2025 і такий огляд не проходив, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Щодо можливих доводів позивача, що відповідно до даних у що відповідача з 06.06.2025 стало відомо, що позивач не вжив активних дій для проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби у встановлений законом період, тобто вказана дата є датою виявлення правопорушення, водночас, оскаржувана постанова винесена лише 23.12.2025, тобто більш ніж через три місяці після визначеної судом дати виявлення правопорушення, що є порушенням ст. 38 КУпАП, звертають увагу суду на те, що відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Строк до 05.06.2025 встановлений для добровільного виконання вимоги закону, проте завершення цього строку не відміняє необхідність її виконання. Відповідно, весь час після 05.06.2025 особа, яка не виконала вимогу закону, знаходиться у стані триваючого правопорушення. Інше тлумачення цього строку і, відповідно, припинення обов`язку щодо необхідності особами, які останнім рішенням ВЛК були визнані обмежено-придатними, проходження повторного медичного огляду для визначення придатності після 05.06.2025 сприяло б ухиленню від виконання передбаченого законом обов`язку, стимулювало неправомірну поведінку та призвело б до неефективності дій з мобілізаційної роботи, ведення військового обліку. При цьому, неухильне дотримання кожним законів України передбачено статтею 68 Конституції України.

При цьому, дата 06.06.2025 не може кваліфікуватись датою виявлення правопорушення, оскільки саме по собі встановлення факту невиконання особою обов`язку у випадку триваючого правопорушення не перериває його тривалості та не є моментом його остаточного виявлення у розумінні закону. Окрім того до 16.12.2025 позивач перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому виявлено порушення ІНФОРМАЦІЯ_7 лише 16.12.2025. Відповідні обставини підтверджуються обліковою карткою з ЄДРПВР, що додається. Оскільки позивач продовжував перебувати у стані безперервного невиконання покладеного на нього обов`язку щодо необхідності проходження повторного медичного огляду, правопорушення залишалося триваючим до моменту складення протоколу.

Факт виявлення позивача 16.12.2026 не спростовував та не переривав перебіг триваючого правопорушення, а лише підтверджував стан безперервного невиконання обов`язку, який тривав й на момент складання протоколу та подальшого розгляду справи про адміністративне правопорушення. Окрім того вимогу закону позивач не виконав і станом на момент розгляду судової справи. За аналогією права, загальні положення КК України, як максимально наближені до положень КУпАП, визначають, що триваюче правопорушення має місце там, де протиправна діяльність триває безперервно протягом певного часу.

В судове засіданні сторони не з`явилися, позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив про задволення позову в повному обсязі.

Представник відповдіача причини неявки суду не повідомив, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16.12.2025 заступник начальника мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_8 майор ОСОБА_6 Судовий склав протокол №1130 про адміністративне правопорушення. Із змісту адміністративного протоколу №1130 від 16. 12. 2025 р. слідує, що позивачу роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП. Також вказано, що позивачу було повідомлено, що о 15:00 23.12.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 в кабінеті №7 відбудеться розгляд справи. Підписи позивача в протоколі відсутні, зазначено що він відмовився від підписання протоколу та отримання копії примірника в присутності двох свідків.

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_9 підполковник ОСОБА_2 23.12.2025 виніс постанову № 1403, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за непроходження до 05.06.2025 повторного медичного огляду ВЛК, обов`язок якого встановлено Законом України № 3621-IX від 21.03.2024 (зі змінами, внесеними Законом № 4235-IX від 12.02.2025).

Позивач зазначає, що він не був обізнаний про обов`язок з`явитися до ТЦК та СП а також не був обізнаний про розгляд справи, оскільки повідомлень та повісток не отримував.

Згідно матеріалів справи дана постанова направлялася на адресу ОСОБА_1 що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти та трекінгом з їх сайту. Згідно трекінгу дана постанова повернулася відправнику у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Фактичною підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що ним не була пройдена військово-лікарська комісія.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Диспозиція ч.1 ст. 210 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, який полягає у порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

За частиною 2 вказаної статті настає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено неодноразово та є діючим на час ухвалення оскаржуваної постанови.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року оголошено про проведення загальної мобілізації.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, із врахуванням змін, внесених Законом від 12.02.2025 №4235-IX. Однак позивач зазначає, що він не отримував повістку та не знав про обов`язок звитися до ТЦК та СП у конкретний день, тому умисел в його діях відсутній.

Згідно з абз. 4 п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів;

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 р. № 519 внесено зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2979, № 66, ст. 3979, № 78, ст. 4576; 2025 р., № 12, ст. 938, № 16, ст. 1185), зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції:

«Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 № 4235-IX Пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" (Відомості Верховної Ради України, 2024 р., № 22, ст. 196) викладено в такій редакції:

"2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду".

Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).

Тобто обов`язковою умовою для того, щоб стверджувати про наявність у громадянина України віком від 25 до 60 років обов`язку щодо повторного проходження ВЛК є наявність у такої особи попереднього висновку ВЛК, якою особу визнано обмежено придатною до військової служби, і такий висновок повинен бути складений до 12 травня 2025 року.

За відсутності цієї обставини, проходження ВЛК регулюється абз. 2 п. 69 Постанови № 560, відповідно до якого особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

У матеріалах справи міститься картотека осіб, які підлягають призову під час мобілізації № 120320230680955300060 від 09.09.2026, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за висновком постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_11 визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час. Та не містяться докази того, що позивач з часу набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист»№ 3621- IX від 21.03.2026 в редакції Закону № 4235-IX від 12.02.2025 повторно проходив медичний огляд.

За таких обставин, на нього поширюються вимоги пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 № 4235-IX, який передбачає наявність у особи обов`язку самостійно ініціювати та пройти до 05.06.2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби

В ст. 68 Конституції України проголошено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

В ході розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_1 є обмежено придатним до військової служби, який в силу вимоги законодавства зобов`язаний був пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025 року.

При цьому, суд зазначає, що у даному випадку Закон не зобов`язуває ІНФОРМАЦІЯ_12 направляти відповідні повістки чи повідомлення громадянам, які є обмежено придатними до військової служби про явку для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, навпаки громадянин, який є обмежно придатним до військової служби, був самостійно зобов`язаний звернутися до відповідного ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання такого направлення. Таким чином, ОСОБА_1 , як обмежено придатний до військової служби, мав обов`язок щодо самостійного проходження медичного огляду, який він не виконав, тобто умисно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Як свідчить послідовна практика розгляду адміністративних справ щодо обов`язку військовозобов`язаних, які раніше мали статус «обмежено придатний» - то такі громадяни мали самостійно пройти повторний медичний огляд відповідно до положень Законів № 3621-IX та № 4235-IX. Цей обов`язок виникав безпосередньо із закону і не залежав від попереднього вручення повістки з боку ТЦК.

Отже, відсутність повістки не звільняла позивача від обов`язку пройти повторний огляд.

При цьому, станом на день винесення оскарженої постанови останньому виповнилося 39 років. Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов`язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Однак, до 05 червня 2025 зазначених дій позивачем не було вчинено.

Зазначені обставини підтверджують факт порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист". Такі дії вчинені в особливий період.

Отже, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, твердження позивача про відсутність складу адміністративного правопорушення в його діях через відсутність умислу ( оскільки він не знав про обов`язок з`явитися до ТЦК та СП ) є помилковим.

З приводу доводів позивача про те, що постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було складено із порушенням строку, слід зазначити наступне.

Згідно статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

У постановах від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 та від 23.08.2018 року у справі № 489/4756/16-а Верховний Суд вказував на те, що триваючим правопорушенням є проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Таким чином триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

В свою чергу триваюче правопорушення припиняється у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

Крім того триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом.

У разі вчинення триваючого правопорушення, застосовується закон, який встановлює відповідальність за його вчинення, який є чинним на момент завершення (припинення) такого правопорушення.

За таких обставин суд вважає, що відповідач обґрунтовано встановив порушення позивачем вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 4235-IX від 12.02.2025.

Щодо порушення права позивача на участь у розгляді справи .

Як вбачається з змісту протоколу № 1130 про адміністративне правопорушення від 16.12.2025 - позивачеві було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, зміст статей 268, 279-9 КУпАП та повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться о 15.00 год. 23.12.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 кабінет № 7, отже про час та місце розгляду адміністративної справи позивач достеменно був обізнаний. Від підписання зазначеного вище протоколу у відповідних графах, як й і від отримання копії вже заповненого протоколу, позивач відмовився у присутності свідків.

Як зазначено у протоколі № 1130 про адміністративне правопорушення від 16.12.2025, його зміст був зачитаний позивачу вголос, та роз`ясненні права, передбачені ст.ст. 268, 279-9 КУпАП. Отже, позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, який був призначений через тиждень після складення протоколу.

В такому випадку додаткове направленян повістки особі, яка притягається до адміністапртвиної відповдіаальності в порядку ст. 277-2КУпАп (як-то стверджує помилково позивач) - не вимагається.

Відповідно до положень статті 268 КУпАП, справа може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. За такого, право позивача на участь у розгляді справи та право на захист порушені не були.

Також твердження позивача про порушення процедури складання протоколу відповдідно ст. 256 КУаАП - також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Отже, враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, зміст оскаржуваної постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

За вказаних обставин, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України відповідачем було доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке встановлена адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

За таких обставин суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та правомірність дій відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.

У зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, судовий збір у разі відмови у задоволенні позову покладається на позивача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-79, 90, 122, 242-246, 262, 286 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.А. Гуденко