Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №473/2286/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2286/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"25" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, у якому вказувала, що 15 квітня 2025 року вона уклала з відповідачем договір позики, що підтверджується письмовою розпискою.

За умовами договору ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 1 500 доларів США та зобов`язався повернути їх не пізніше 15 квітня 2026 року.

Посилаючись на те, що відповідач ухилився від повного та своєчасного виконання умов договору позики в частині повернення коштів, а тому позивачка просила стягнути з нього борг в національній валюті України у розмірі 66 375 грн.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_3 не з`явилися, проте остання надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивачки в окремій заяві не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Суд встановив, що 15 квітня 2025 року сторони уклали між собою договір позики, що підтверджується письмовою розпискою за підписом ОСОБА_2 .

З розписки позичальника вбачається, що за умовами договору ОСОБА_2 отримав від позивачки в борг грошові кошти у розмірі 1 500 доларів США та зобов`язався повернути борг до 15 квітня 2026 року.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з підстав, передбачених законом, зокрема з договорів та інших правочинів.

З положень ст.ст. 1046, 1047 ЦК України вбачається, що за договором позики (який укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми) одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Зі змісту розписки чітко прослідковується факт виникнення між сторонами позикових зобов`язань, зокрема отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 коштів у якості позики, сума та строк повернення позики.

Положення ч.ч. 1-3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Крім цього, згідно ч.ч. 1-3 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Таким чином, наявність боргового документа у ОСОБА_1 вказує на те, що боржник зобов`язання по поверненню коштів не виконав. Докази повного або часткового повернення боргу в матеріалах справи відсутні.

Однак договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов`язання та зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України).

За встановлених обставин, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню борг за договором позики у національній валюті України відповідно до еквіваленту суми позики (в межах вимог) у розмірі 66 375 грн.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки також підлягають стягненню 1 064,96 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; ідент. номер НОМЕР_2 ) борг за договором позики від 15 квітня 2025 року б/н у розмірі 66 375 (шістдесят шість тисяч триста сімдесят п`ять) гривень, а також 1 064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв