Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №467/852/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/852/26

2/467/648/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25.09.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги і аргументи позивача

Позивач подала до Арбузинського районного суду Миколаївської області позов, яким висунула вимоги про стягнення із ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказала, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає і згоди щодо забезпечення спільної доньки із ним не досягнуто, тоді як дитина проживає разом із нею і перебуває лина на її утриманні.

За таких обставин просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно,починаючи із часу звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Процесуальні дії у справі

Спрощене позовне провадження у справі було відкрите ухвалою від 24 червня 2026 року, якою, з – поміж цього, сторонам надано строк для подання заяв по суті справи та витребувано докази щодо спроможності відповідача сплачувати аліменти у заявленому розмірі у порядку ч. 2 ст. 13 ЦПК України, позаяк, це було необхідно для захисту прав неповнолітньої дитини.

Позиція сторін

Позивач в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлена належно, заявою від 24 червня 2026 року клопотала про розгляд справи за її відсутності, у т.ч. висунуті до відповідача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, а так само і надала згоду на проведення заочного розгляду справи і ухвалення рішення у такому порядку.

Відповідач до суду викликався неодноразово шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, публікації оголошення про виклик до суду, що було розміщене на сторінці суду на офіційному веб – порталі судової влади України, а так само і через ІНФОРМАЦІЯ_2 з огляду на наявну інформацію про проходження ним військової служби.

Проте, незважаючи на ужиті судом заходи, відповідач до суду не прибув, причин неявки не повідомив, відзив на позов не подав, заяв і клопотань, які б свідчили про його наміри брати участь у справі не направляв.

У зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно усі передумови, що визначені ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у той час як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, що надані позивачем

У свою чергу, суд, дослідивши надані йому докази та оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, встановив наступні обставини, відповідні їм правовідносини і зробив такі висновки.

Сторони перебували у шлюбі, який розірвано на підставі рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2017 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наразі позивач перебуває у шлюбі із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а її спільна із відповідачем донька ОСОБА_3 зареєстрована і фактично проживає разом із нею.

Між тим, стаття 180 СК України установлює обов`язок обох батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому, способи виконання батьками такого роду обов`язку визначаються за домовленістю між ними, а за домовленістю між батьками той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 1, 2 ст. 181 СК України).

Та у цьому випадку, суд не установив наявності між сторонами домовленості щодо способів утримання їхньої спільної дитини, чи то у грошовій, чи то у натуральній формі.

За такого, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормою ч. 3 ст. 181 СК України, згідно якої за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Виходячи із системного аналізу вказаних правових норм, слідує, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом і має право вибору щодо способу їх стягнення.

При цьому, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, що регламентовані ч. 1 ст. 182 СК України, а також те, що розмір аліментів у жодному разі не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Тому у цьому аспекті суд бере до уваги вік, стан здоров`я дитини та її матеріальне становище, зокрема, те, що вона проживає разом з матір`ю і перебуває на даний час на її утриманні.

Також суд враховує матеріальне становище і стан здоров`я відповідача, який, зокрема, є особою працездатного віку, проходить військову службу, отримує дохід у виді виплат військовослужбовцям та дохід від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, інших утриманців не має.

Водночас, суд виходить із того, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України) і не може бути меншим від 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Адже відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789- ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тож, інтереси та потреби дитини превалюють у даному, конкретному випадку, у той час, як відповідач повинен нести відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку і належного забезпечення дитини.

Отже, суд, у контексті установлених ним фактичних обставин, із числа тих, що регламентовані ч. 1 ст. 182 СК України, приходить до висновку, що відповідач спроможний сплачувати аліменти на утримання його дитини у розмірі, що заявлений позивачем, як то, 1/4 частини його заробітку (доходу), але у будь-якому випадку не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, суд виходив із того, що у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд, крім того, не установив обставин, що передбачені ст. 188 СК України.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину слід присудити із дня пред`явлення позову, як у даному випадку – з 24 червня 2026 року.

Як наслідок, цей позов підлягає до повного задоволення.

Щодо розподілу судових витрат

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів.

Тож, у цьому випадку, з урахуванням задоволення позову, він підлягає розподілу за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, тобто, має бути покладений на відповідача.

Вирішуючи дане питання, суд виходив із положень ст. 176 ЦПК України щодо ціни позову, а також із того, що згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» він не може бути меншим, аніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на сьогоднішній день становить 1 331, 20 грн.

З цих мотивів, керуючись ст. 141, 259, 263, 264, 265, 268, 279, 280-282, 430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (одна четверта) частки від усі видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять однак) грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання цього рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ірина Явіца