Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №152/1044/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1044/26

2/152/1003/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 вересня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді – Роздорожної А.Г.

за участі секретаря судового засідання – Бабиної І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження по суті цивільну справу

за позовом адвоката Кришини Альони Миколаївни

в інтересах ОСОБА_1

до ОСОБА_2

вимоги позивача: про стягнення аліментів

учасники справи: в судове засідання не з`явилися,

після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Представник позивача звернулася до суду з цим позовом та вказала, що 10 грудня 2020 року між сторонами був укладений шлюб, за час якого в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя сторін не склалося і рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 4 листопада 2025 року шлюб між ними розірвано. Син сторін проживає біля батька та знаходиться на його утриманні. Відповідачка матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. Представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу (а.с.1-3).

2. На підтвердження позовних вимог представник позивача надала суду копію паспорта, копії витягів з Реєстру територіальної громади, копію свідоцтва про народження дитини, копію рішення про розірвання шлюбу, довідку про утримання дитини позивачем.

3. Відповідачка відзиву на позов не подала.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. В заяві до суду від 18 серпня 2026 року представник позивача просила розгляд справи проводити у її та позивача відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи (а.с.41).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Ухвалою суду від 6 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вказаною ухвалою суду відповідачці запропоновано надати в строк до 27 липня 2026 року відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачу та відповідачці строк до 18 серпня 2026 року для подання відповіді на відзив та заперечень. Також постановлено здійснити виклик відповідачки ОСОБА_2 на вищевказану дату шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.31).

5. Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року судове засідання по справі відкладено на 24 вересня 2026 року, виклик відповідачки на вищевказану дату постановлено здійснити шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.42).

6. Відповідно до оголошень про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце робити якої невідоме, розміщеного на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідачку двічі належним чином повідомлено про розгляд даної справи у суді (а.с.33, 43).

7. Таким чином, відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомленою про час, дату та місце його проведення, відзиву на позов не подавав. Відповідно до частини першої статті 281 ЦПК України 24 вересня 2026 року судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

8. Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом.

9. Відповідно до копії паспорта, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Зведенівка Шаргородського району Вінницької області (а.с.6).

10. Згідно з копією свідоцтва про народження, сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

11. Шлюб між сторонами розірвано за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області по справі №152/1230/25 від 4 листопада 2025 року (а.с.12).

12. Згідно з довідкою, виданою Зведенівським старостинським округом Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 27 квітня 2026 року №88, на утриманні позивача з січня 2025 року знаходиться син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14); дитина проживає та зареєстрована разом з батьком (а.с. 9,11).

13. Підставою даного позову є фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також правові норми, на які він посилається в підтвердження своїх вимог, а саме ненадання відповідачкою належної матеріальної допомоги на утримання дитини. Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідачки про стягнення аліментів.

14. Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, Суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79 та 80 цього ж Кодексу, вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можливо встановити дійсні обставини справи, у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

V. Оцінка Суду.

15. Відповідно до положень статті 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

16. У відповідності до частини першої статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

17. Згідно вимогам статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

18. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

19. Згідно частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

20. Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

21. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

22. Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини третьої статті 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

23. При вирішенні питання про розмір аліментів, суд враховує, що відповідачка здорова, працездатна, інших дітей, яких вона утримує, не має (відомості протилежного до суду не подала); і доходить висновку про стягнення аліментів на користь позивача в інтересах дитини в розмірі, про який просить позивач, починаючи з дня пред`явлення позову, враховуючи вимоги статтей 181, 182, 191 СК України та виходячи з обставин справи.

VI. Розподіл судових витрат.

24. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

25. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, то витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідачки на користь держави.

26. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

27. Згідно з частинами першою – шостою статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

28. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

29. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

30. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

31. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

32. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

33. У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

34. Судом встановлено, що представництво позивача здійснювала адвокат Кришина А.М., що також підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АВ №1313798 від 25 червня 2026 року (а.с.4).

35. На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представник позивача – адвокат Кришина А.М. надала суду: копію договору №25.06.26-01 про надання правничої (правової) допомоги від 25 червня 2026 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги; копію квитанції платіжної інструкції щодо оплати послуг за надання правничої допомоги на суму 4000 грн.

36. Таким чином встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті за надання правничої допомоги. Ці витрати пов`язані з розглядом справи, їхній розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін. З огляду на те, що позов задоволено повністю, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати на правничу допомогу.

37. Відповідно до статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць слід допустити до негайного виконання.

З цих підстав, керуючись

статтями 141, 223, 235, 259, 263, 264, 265, 279, 280, 281, 282, 430 ЦПК України, на підставі статей 180, 182, 183, 191, 192 СК України, Суд, -

у х в а л и в :

1. Позов адвоката Кришини Альони Миколаївни, що поданий в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити повністю.

2. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини усіх видів її доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

5. Рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 24 вересня 2026 року.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, паспорт НОМЕР_1 , ід.№ НОМЕР_2 , зареєстрований мешканець АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Кришина Альона Миколаївна, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН №001127, видане на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 17 липня 2024 року №7/24, діє на підставі ордера серії АВ №1313798 від 25 червня 2026 року.

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України, ід. № НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА