Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №130/1131/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 130/1131/26

2/152/915/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 вересня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді – Войнаровського І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Смірнов Сергій Михайлович, до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

у с т а н о в и в:

03 квітня 2026 року адвокат Смірнов С.М. звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивачка) із позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони мають спільного неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 грудня 2013 року з відповідача на користь позивачки на утримання сина стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 25 жовтня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Представника позивачки зазначає, що з часу ухвалення вказаного рішення змінилися обставини, які мають істотне значення для визначення розміру та способу стягнення аліментів. Зокрема, дитина подорослішала, її потреби у харчуванні, одязі, засобах гігієни, медичних препаратах, шкільному приладді, навчанні, дозвіллі та відпочинку збільшилися. Крім того, внаслідок зростання цін на продукти харчування, товари, послуги та комунальні витрати істотно збільшилися витрати позивачки на утримання сина. Вказує, що позивачці власних доходів недостатньо для належного забезпечення всіх потреб дитини, тоді як відповідач є працездатною особою, фізично здоровим, аліменти сплачує добровільно та заборгованості зі сплати аліментів не має. Водночас позивачці невідоме місце роботи відповідача та розмір його доходів. З огляду на те, що встановлений у 2013 році розмір аліментів у сумі 500 грн на теперішній час не забезпечує належного утримання дитини та не відповідає її потребам, позивачка вважає наявними підстави для зміни способу стягнення аліментів. Також зазначає, що розмір аліментів, який фактично сплачується відповідачем, є недостатнім для забезпечення належного рівня життя дитини.

У зв`язку із вищевказаним представник позивачки просив змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 грудня 2013 року, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі стягнення у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн., на стягнення у частці від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення сином повнолітня, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 та стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати у розмірі 5000 грн.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 травня 2026 року дану цивільну справу передано за підсудністю до Шаргородського районного суду Вінницької області (а.с.32).

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 09 червня 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.42).

Сторони повідомленні належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

При цьому, 31 серпня 2026 року та 24 вересня 2026 року від представника позивачки до суду надійшли заяви про підтримання позовних вимог, в якій він вказує, що сторона позивачка підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити та за результатами судового розгляду задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.64, 67).

Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.66).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги представника позивачки, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 09 грудня 2013 року у справі №130/3253/13-ц, розірвано шлюб між сторонами (а.с.8).

Згідно з копією свідоцтва про народження, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Пасинки Шаргородського району Вінницької області. Батьком вказаний ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_4 (а.с.8).

Відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 грудня 2013 року у справі №130/3258/13-ц, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн, щомісячно, починаючи з 25 жовтня 2013 року і до повноліття сина, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 , з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (а.с.9-10).

Згідно з копією ухвали апеляційного суду Вінницької області від 13 січня 2014 року у справі №152/3258/13-ц, апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено (а.с.11-12).

Відповідно до копії виконавчого листа, виданого Жмеринським міськрайонний судому Вінницької області від 06 грудня 2013 року у справі №130/3258/13-ц, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн, щомісячно, починаючи з 25 жовтня 2013 року і до повноліття сина, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 , з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (а.с.13).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 05 вересня 2023 року у Жмеринському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №105. Після реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с.17).

Відповідно до копії рішення №258 від 24 жовтня 2025 року, виданого виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Вінницької області, виконавчий комітет вирішив визначити місце проживання неповнолітнього, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біля матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Згідно з довідкою №08-12/141 від 23 березня 2026 року, виданої комунальним закладом «Жмеринський ліцей №2», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в 8-В класі. Мати учня ОСОБА_1 здійснює оплату харчування дитини у встановленому порядку. За період з 01 вересня 2025 року по 20 березня 2026 року сума оплати за харчування становить 2013 грн (а.с.19).

Відповідно до довідки №354 від 13 березня 2026 року, син ОСОБА_3 , 2011 року народження проживає за адресою по АДРЕСА_2 без реєстрації разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.20).

Згідно із ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття… Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того,чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (абз.1 ч.3 ст.181 СК України).

Таким чином, за рішенням суду аліменти на утримання дітей присуджуються двома способами у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі, за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, що передбачено в абзаці 1 частини 3 ст.181 СК України.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абз.2 ч.3 ст.181 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (абз.2 ч.2 ст.182 СК України).

Відповідно до положень ст.183 СК України, стягнення аліментів здійснюється у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, яка визначається судом.

При цьому підстави стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) визначається з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.183 СК України.

У постанові від 03 лютого 2021 року у справі №520/21069/18 Верховний Суд зазначив, що за своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

При обґрунтуванні позовних вимог представник позивачки покликається на вимоги ст. 192 СК України, яка не підлягає застосуванні у вказаних правовідносинах, оскільки регулює порядок зміни розміру аліментів, тоді як представник позивачки звернувся до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів, що регулюється вимогами абзацу 2 ч. 3 ст. 181 СК України.

У пункті 54 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07.12.2006 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Ослон проти Швеції" №2 від 27.11.1992) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відтак, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позов адвоката Смірнова С.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитинипідлягає задоволенню.

При цьому суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання ним коштів, необхідних для його життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачці правова допомога надавалась адвокатом Смірновим Сергієм Михайловичем, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 01 квітня 2026 року (а.с.21-22) та ордером на надання правничої допомоги серії АВ №1287913 від 03 квітня 2026 року (а.с.26)

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних ним витрат, необхідних для розгляду справи станом на 03 квітня 2026 року (а.с.24) та квитанції №б/н від 01 квітня 2026 року, позивачці надано юридичні послуги, за що позивачкою сплачено адвокату суму коштів в розмірі 5000 грн за надані послуги.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Крім того, суд зауважує, що провадження у справі здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому представник позивачки не приймав участі в судових засіданнях, що враховується судом при розподілі витрат на правничу допомогу.

Суд вважає, що зазначена сума витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн є співмірною зі складністю справи, яка є малозначною, та обсягом наданих адвокатських послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивачка звільнена від його сплати.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн. відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 150, 179, 180, 181, 182, 183 СК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Смірнов Сергій Михайлович, до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 06 грудня 2013 року, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі стягнення у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн., на стягнення у частці від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення сином повнолітня, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський