Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №136/985/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/985/26

провадження № 2/136/489/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Турбівської селищної Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на земельну ділянку по спадщині за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Турбівської селищної Вінницького району Вінницької області (далі відповідач) в якому просила:

1. Встановити факт спільного та постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_1 та покійного батька ОСОБА_2 - в період з ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини - по день смерті покійного батька ОСОБА_2 - до 20.04.2004 року.

2. Постановити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності по спадщині за законом на земельну ділянку кадастровий номер:0522280600:05:000:0833, яка належить покійному батькові ОСОБА_2 , що розташована на території Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її рідний батько - ОСОБА_2 , який на день смерті проживав разом із нею за однією адресою, що підтверджується актом опиту сусідів від 05.05.2026 р. Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, право на яку підтверджується сертифікатом серії ВН № 0105628. Згідно з листом ГУ Держгеокадастру від 07.05.2026 р. земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0522280600:05:000:0833. Позивач вважає, що прийняла спадщину шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та продовження проживання за даною адресою по теперішній час. При зверненні до нотаріуса їй було роз`яснено, що у зв`язку з пропуском шестимісячного строку та відсутністю реєстрації батька за спільною адресою факт прийняття спадщини нотаріально підтвердити неможливо. Крім того, оригінал сертифіката на земельну ділянку був втрачений батьком за життя. Факт спільного проживання та прийняття спадщини підтверджується актом опиту сусідів від 05.05.2026 р. та довідкою Турбівської селищної ради від 09.05.2026 р. № 206. Належність земельної ділянки батькові підтверджується копією сертифіката та листом Держгеокадастру від 07.05.2026 р. № 329/14-26.

Ухвалою суду від 19.05.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, а також витребувано матеріали спадкової справи.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Ухвалою суду від 04.09.2026 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, однак останній у своїй заяві просив суд про розгляд справи за його та позивача відсутності, позов підтримав та просив задовольнити.

Суд зауважує, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови повідомлення його належним чином про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд проводить розгляд справи у даному судовому засіданні, за наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи фіксацію судового засідання.

Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Позивачка є рідною донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . (а.с. 8)

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 . (а.с.5)

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка розміром 2.94, що перебувала у колективній власності КСП «росія», та належить йому на підставі сертифікату на право на земельну частку серії ВН №0105628 від 04.04.2001 виданого головою Липовецької районної державної адміністрації. (а.с.6)

Відповідно до «Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області по колективному сільськогосподарському підприємству «Росія» Вахнівської сільської Ради народних депутатів», на гр. ОСОБА_2 виготовлено сертифіката на право на земельну частку (пай), за №1000 від 18.04.2001 р. у розмірі 2,94 умовних кадастрових гектарів, серія ВН №0105628 відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації №71 від 22.03.2001 року. Взамін даного сертифіката на право на земельну частку (пай) державний акт на право власності не видавався. (а.с.10)

Згідно довідки виданої Вахнівським старостинським округом Турбівської селищної ради померлий ОСОБА_2 ,на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований в АДРЕСА_1 , однак за даною адресою не проживав. (а.с.9)

Згідно акту опиту сусідів, які засвідчили та підтвердили, що дійсно ОСОБА_1 проживала разом із своїм рідним батьком ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 разом в одній квартирі без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 з вересня 2003 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за яким його дочка ОСОБА_1 здійснювала догляд так як її батько ОСОБА_2 останній час був важко хворий, та після смерті свого батька ОСОБА_2 його дочка ОСОБА_1 залишилася проживати за даною адресою АДРЕСА_2 , де проживала та проживає по даний час. (а.с.12)

Приватним нотаріусом Мельник М.В. було надано відповідь, що спадкова справа до майна покійного 20 квітня 2004 року ОСОБА_2 , не заводилась, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (а.с.19).

Державним нотаріальним архівом Вінницької області було надано відповідь, що спадкову справу після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , по фонду Липовецької державної нотаріальної контори – не виявлено, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (а.с.22-23).

Суд, дослідивши докази, зазначає наступне.

Як визначено в п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

В силу вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Проте, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Суд, оцінивши подані заявником докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, для підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Сукупність досліджених доказів підтверджує, що ОСОБА_1 фактично проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , у період із вересня 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до дня його смерті.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, що має юридичне значення для оформлення спадкових прав.

Оскільки за життя спадкодавця державний акт на право власності на земельну частку (пай) не був виданий, а земельній частці (паю) присвоєно кадастровий номер 0522280600:05:000:0833, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання права власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Згідно з пунктом 5 цього Указу, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", право на земельну частку (пай) мають:

-колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно ст.3 цього Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

За правилами Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" моментом виникнення права на земельну частку (пай) є момент виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Згідно положення ст.3 ЦК України випливає неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та іншими законами.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Захист прав на отримання земельних часток (паїв) при втраті сертифікату на земельну частку (пай), за аналогією закону здійснюється в порядку ст. 392 ЦК України, яка передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - шляхом пред`явлення позову про визнання права на земельну частку (пай).

Також, відповідно з статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, встановлення факту постійного проживання позивачки зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання за нею права на спадкове майно відповідає встановленим судом обставинам та вимогам законодавства.

На підставі ст.ст. 76-81, 141, 263-265, 273, 353, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Встановити факт спільного та постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із спадкодавцем, покійним ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , в період з вересня 2003 року і на час відкриття спадщини, тобто по день смерті спадкодавця.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку кадастровий номер 0522280600:05000:0833 площею 2,94 га, яка розташована на території Турбівської селищної ради, Вінницького району, Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Турбівська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Миру, буд. 44, с-ще Турбів, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ: 04326230).

Суддя Дмитро КРИВЕНКО