Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №134/1192/26 — Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/1192/26

2/134/734/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 вересня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні суду в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

01 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 495782-КС-001 від 10 квітня 2024 року у розмірі 12900,36 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи – 2662,40 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 квітня 2024 року між сторонами укладений договір про надання кредиту № 495782-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Договору про надання кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 4000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15958554 процент за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (яку Позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 495782-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконує та станом на 08 червня 2026 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 12900,36 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 4000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 8300,36 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України –0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 600 грн. В зв`язку з цим позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення зазначеної заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором, а також про стягнення судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Згідно з відповіді Крижопільського відділу реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила прізвище на « ОСОБА_3 », відповідно до актового запису про шлюб від 08.01.2026 року.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вирішено питання витребування доказів.

28 липня 2026 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація.

Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року було відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою відповідача.

В судове засідання, яке призначено на 23 вересня 2026 року, сторони не з`явилися.

Представник позивача надіслав до суду клопотання, в якому вказав, що підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує, просив розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов, заяви про розгляд справи за її відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подавала. Про дату, час і місце судового засідання відповідачка повідомлялася шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, які повернулися до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачці.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2026 року постановлено провести по даній справі заочний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що 10 квітня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 495782-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором UA-1796 у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 4000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно із п.п.2.2, п.п. 2.3. Договору кредиту Тип Кредиту: кредит, строк, на який надається кредит: 16 тижнів.

Підпунктом 2.4 Кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2%, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом в день: 1,15958544 %, фіксована. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС:0,97 процентів = (ЗВСК:4400,00 грн./ЗРК:4000,00 грн.)/t:113 днів ? 100%, де, ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Згідно п.п.2.5, п.п. 2.7 Договору кредиту комісія за надання Кредиту: 600,00 грн, яка розраховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінний протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Термін дії Договору: до 31 липня 2024 року. Денна процентна ставка: 0,97 процентів.

Пунктом 3.2.3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (яку Позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті та в п. 8 Договору), що підтверджується Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» про перерахування коштів, а також інформацією, яка надана АТ КБ «ПриватБанк», а саме інформацією про те, що на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), та відповідно виписки за вказаним рахунком було зараховано кошти на суму 4000 грн 10 квітня 2024 року.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до статті 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання 1) електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та«Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та / або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором. Як вбачається із довідки про стан заборгованості та розрахунком заборгованості по кредиту, позивач зазначає, що у ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договорі, станом на 08 червня 2026 року становить 12900,36 грн, з яких заборгованість за кредитом – 4000,00 грн; заборгованість за процентами 8300,36 грн, заборгованість по комісії – 600,00 грн, заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України – 0,00 грн.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір про кредит від 10 квітня 2024 року та позивач надав відповідачці грошові кошти в розмірі 4000,00 грн, відповідач не повернув зазначену суму кредиту. Тому дана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Загальна сума комісії, пов`язаної з наданням кредиту, становить 600,00 грн.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору прямо передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 600,00 грн. Вказана комісія передбачена умовами договору та врахована у загальних витратах за споживчим кредитом. Позивачем доведено погодження сторонами умови про одноразову комісію у розмірі 600,00 грн, її розмір та порядок нарахування прямо визначені договором, а зазначена сума включена до загальних витрат за споживчим кредитом. Відомостей про нарахування позивачем будь-яких інших платежів за цією комісією матеріали справи не містять.

При цьому умовами договору передбачено саме одноразову комісію за надання кредиту, яка нараховується при видачі кредиту, а не плату за обслуговування кредитної заборгованості чи за надання інформації про стан кредиту. Розмір такої комісії, порядок та момент її нарахування прямо визначені договором, а її розмір врахований при визначенні загальних витрат за споживчим кредитом. За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення 600,00 грн комісії.

Визначений договором розмір денної процентної ставки – 0,97 % – не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд також вважає за необхідне розмежувати поняття процентної ставки за користування кредитом та денної процентної ставки, оскільки за змістом Закону України «Про споживче кредитування» вони не є тотожними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка – це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру кредиту. При цьому загальні витрати за споживчим кредитом охоплюють, зокрема, проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Натомість процентна ставка за користування кредитом є платою саме за користування наданими кредитодавцем грошовими коштами та визначається умовами кредитного договору відповідно до положень цивільного законодавства.

Таким чином, денна процентна ставка є розрахунковим показником, який використовується для визначення загальної вартості споживчого кредиту для споживача, тоді як процентна ставка за користування кредитом визначає розмір плати за фактичне користування кредитними коштами. У зв`язку з цим зазначені показники можуть мати різні числові значення та не можуть ототожнюватися.

Умовами укладеного між сторонами договору про надання кредиту № 495782-КС-001 від 10 квітня 2024 року визначено стандартну процентну ставку за кредитом у розмірі 2 % за кожний день користування кредитом та знижену процентну ставку за кредитом у розмірі 1,15958544 % за кожний день користування кредитом. Водночас у договорі окремо зазначено денну процентну ставку у розмірі 0,97 %, яка визначена відповідно до встановленої договором формули з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту.

Отже, зазначення у договорі денної процентної ставки у розмірі 0,97 % не означає встановлення саме такої процентної ставки за користування кредитом та не виключає можливості визначення договором окремої процентної ставки за користування кредитними коштами. При цьому правомірність нарахування процентів за користування кредитом має оцінюватися судом саме з урахуванням умов договору щодо відповідної процентної ставки, строку користування кредитом, фактичного розміру заборгованості та встановлених законом обмежень.

Таким чином, при перевірці розрахунку заборгованості суд виходить із того, що показник денної процентної ставки 0,97 %, наведений у договорі, характеризує загальну вартість споживчого кредиту в розрахунку на один день, а встановлені договором 2 % та 1,15958544 % за кожний день є саме процентними ставками за користування кредитом. З огляду на це сам факт відмінності зазначених показників не свідчить про суперечність умов договору або про неправильність розрахунку заборгованості.

Разом із тим нарахування процентів за користування кредитом підлягає перевірці судом на відповідність установленим законом обмеженням щодо максимальної денної процентної ставки та іншим вимогам законодавства, чинним на момент укладення та виконання договору.

Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про недійсність кредитного договору або окремих його умов щодо визначення процентної ставки. Умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування викладені у договорі, підписаному відповідачкою одноразовим ідентифікатором. Разом із тим суд перевіряє розрахунок заявлених до стягнення процентів на відповідність погодженим сторонами умовам договору та вимогам законодавства. З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 8300,36 грн заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 10 квітня 2024 року по 31 липня 2024 року. Враховуючи, що умовами договору визначено декілька показників, пов`язаних із вартістю кредиту, суд при оцінці зазначеної вимоги виходить не лише з наведеного позивачем загального розміру заборгованості, а й перевіряє відповідність нарахованих процентів умовам укладеного договору, періоду їх нарахування та вимогам законодавства.

Саме встановлена договором процентна ставка за користування кредитом є підставою для визначення плати за користування наданими коштами, тоді як денна процентна ставка у розмірі 0,97 % є показником загальних витрат за споживчим кредитом, розрахованим відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Ці показники не є тотожними та мають різне правове призначення.

Разом із тим нарахування процентів у конкретному розмірі підлягає стягненню лише за умови підтвердження їх розрахунку належними доказами та відповідності такого розрахунку умовам кредитного договору і вимогам законодавства.

З огляду на встановлені обставини, оцінені докази суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення заборгованості у розмірі 12900,36 гривень, з них: 4000,00 гривень за тілом кредиту; 8300,36 гривень процентів за користування кредитом, 600,00 гривень – за комісією за надання кредиту.

Позивач просить стягнути із відповідача судові витрати у розмірі 2662,40 гривень, які ним сплачено при поданні позову до суду, що підтверджується платіжною інструкцією № 19627 від 24 червня 2026 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (12900,36 грн), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 гривні.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263, 265, 285, 289 ЦПК України,

ст. ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1054 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Договором про надання кредиту № 495782-КС-001 від 10 квітня 2024 року у загальному розмірі 12900 (дванадцять тисяч дев`ятсот) гривень 36 копійок, з яких: 4 000 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 8300,36 грн – проценти за користування кредитом, 600,00 грн – комісія за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) понесені позивачем судові витрати в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя