Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №990/154/25 — Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 990/154/25

провадження № 11-294заі26

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.,

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2026 року (суддіБерназюк Я. О., Бучик А. Ю., Кравчук В. М., Рибачук А. І., Стародуб О. П.),

УСТАНОВИЛА:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

1. ОСОБА_1 10 квітня 2025 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), згідно з яким просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» у частині, що стосується ОСОБА_1 , який відповідно до додатка до цього рішення за № 205, код кандидата 0095756, набрав 50,5 бала, та за № 115, код кандидата 0054477, набрав 52,5 бала;

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 «Про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» у частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ВККС призначити і провести ОСОБА_1 повторно етап «Виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду» кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу для кандидатів на зайняття вакантних посад суддів апеляційних адміністративних судів, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), з метою подальшої участі ОСОБА_1 у цьому конкурсі.

2. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що оскаржувані рішення Комісії ухвалені з істотним порушенням вимог законодавства та Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням ВККС від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 (далі - Методичні вказівки № 228/зп-24).

3. ОСОБА_1 акцентував, що рішення Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 і № 49/зп-25 не містять посилань на конкретні порушення чи недоліки виконаних ним практичних завдань, що позбавляє його можливості ефективно захистити своє право на подальшу участь у конкурсі та суперечить принципам правової визначеності і передбачуваності.

4. Позивач наголошував на невідповідності оскаржуваних рішень Комісії вимогам частини першої статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) щодо вмотивованості, оскільки в них не наведено мотивів, з яких екзаменаційна комісія дійшла висновку про невідповідність виконаних ним завдань конкретним критеріям або положенням статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Своєю чергою, складені ним модельні судові рішення містять усі необхідні структурні елементи судового рішення та в цілому демонструють здатність позивача здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді.

5. До того ж позивач покликався на порушення процедури перевірки практичних завдань неповноважним складом екзаменаційної комісії. Зокрема, зазначав, що голова ВККС Андрій Пасічник за офіційно оприлюдненою інформацією в період оцінювання практичних завдань перебував у стані тимчасової непрацездатності, а отже, не мав змоги здійснювати повноваження члена екзаменаційної комісії. Відсутність належного документального підтвердження складу екзаменаційної комісії та часу виставлення нею балів, на переконання позивача, посилює обґрунтований сумнів у достовірності результатів оцінювання.

6. З огляду на наведене ОСОБА_1 просив зобов`язати ВККС призначити і провести повторно етап «Виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду» кваліфікаційного іспиту з метою його подальшої участі у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних адміністративних судів.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

7. Рішенням від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) ВККС оголосила конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема й в апеляційних адміністративних судах (далі - конкурс), із заявою про участь у якому звернувся ОСОБА_1 .

8. Рішенням від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах 172 кандидатам, зокрема й позивачу. Цим рішенням Комісія встановила черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

9. Рішенням від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 Комісія затвердила Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, зокрема методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з адміністративної спеціалізації, виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу. Відповідно до цих Методичних вказівок максимально можливий бал за кожне модельне судове рішення становить 75 балів.

10. Рішенням від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 Комісія затвердила тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу. Тип 2 практичного завдання включає два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення.

11. Рішенням від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) Комісія призначила кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема ОСОБА_1 , та визначила черговість етапів його проведення: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

12. Рішенням від 23 жовтня 2024 року № 333/зп-24 ВККС затвердила кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду. До тестування когнітивних здібностей допустила 132 кандидати, зокрема позивача, які успішно пройшли перший етап кваліфікаційного іспиту.

13. Рішенням від 22 січня 2025 року № 19/зп-25 ВККС затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду допустила 105 кандидатів, зокрема й ОСОБА_1 , які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту. Цим рішенням Комісія також визначила особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Зокрема, встановила, що виконання практичного завдання здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки. Визначила, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), - 150, та встановила, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

14. Рішенням від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 Комісія затвердила склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу, а саме: Пасічник Андрій Володимирович , Сабодаш Роман Богданович , Чумак Сергій Юрійович .

15. Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 19/зп-25, 24 та 25 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду, участь в якому 24 лютого 2025 року взяв ОСОБА_1 .

16. Рішенням від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 ВККС затвердила кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами). Порушень порядку складання кваліфікаційного іспиту та позаштатних ситуацій, які б мали значення для встановлення результатів третього етапу кваліфікаційного іспиту, складеного учасниками 24 та 25 лютого 2025 року, уповноваженими представниками не зафіксовано. Під час підготовки до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних кандидатами практичних завдань членом Комісії - доповідачем не встановлено розбіжностей у 20 і більше відсотків між найвищим і найнижчим балами.

17. Рішенням від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 Комісія:

- затвердила декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема й ОСОБА_1 , який за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0095756) отримав 50,5 бала, а за результатами другого (код кандидата 0054477) - 52,5 бала, що у сумі становить 103 бали (додаток 1 до рішення);

- затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, зокрема й ОСОБА_1 , який не склав відповідний етап кваліфікаційного оцінювання (додаток 2 до рішення);

- відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, та припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 101 кандидата на посади суддів, зокрема й ОСОБА_1 (додаток 4 до рішення).

18. Рішенням від 02 квітня 2025 року № 72/зп-25 Комісія виправила описку в рішенні від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 - виключила з пункту 6 цього рішення слова та знаки «шляхом жеребкування».

19. Вважаючи, що рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та пункти 1, 2, 4 рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 49/зп-25 у частині, що його стосуються, є протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з цим позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

20. Рішенням від 02 червня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

21. На обґрунтування власного рішення суд першої інстанції зазначив, що ВККС є спеціально уповноваженим державним органом суддівського врядування, якому законом делеговано повноваження організовувати та проводити кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посади суддів, зокрема шляхом затвердження порядку складання кваліфікаційного іспиту, методики його оцінювання та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів. Комісія зобов`язана діяти винятково в межах визначених законом повноважень, суворо дотримуючись затверджених нею внутрішніх регламентів та процедурних актів, що покликано гарантувати об`єктивність, прозорість та законність ухвалених нею рішень.

22. Суд встановив, що оскаржувані рішення Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25 відповідають приписам підпункту 6.4.2 пункту 6.4, підпункту 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 і частини п`ятої статті 74 Закону № 1402-VIII, складаються зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, що відповідає нормам Регламенту Комісії, затвердженого рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16. У них наведено правові підстави ухвалення, результати оцінювання позивача, наслідки таких результатів для його участі в кваліфікаційному оцінюванні та конкурсній процедурі, а також посилання на нормативні акти, якими керувалася Комісія.

23. Врахувавши правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25, суд першої інстанції висновував, що затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 загалом та концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту і методики визначення його результатів, а відповідно й обсягу дискреційних повноважень членів ВККС на цьому етапі.

24. Суд зазначив, що визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення

№ 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного завдання. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII. Тож ненаведення в оскаржуваних рішеннях Комісії та в екзаменаційних відомостях інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, само собою не свідчить про порушення ВККС порядку оцінювання учасників кваліфікаційного іспиту. Так само брак у зазначених документах поелементного відображення результатів оцінювання не може підтверджувати, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивача без застосування або з порушенням Методичних вказівок

№ 228/зп-24.

25. Методичні вказівки № 228/зп-24 за правовою природою є інструктивним і керівним документом, адресованим передовсім членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки таких робіт. Обов`язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки № 228/зп-24 не містять, а тому сама лише їх наявність не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відтворити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент.

26. Доводи позивача про відповідність виконаних ним практичних завдань вимогам статті 322 КАС України, показникам оцінювання Методичних вказівок № 228/зп-24 та наявність у роботах усіх необхідних структурних елементів судового рішення суд першої інстанції розцінив як такі, що фактично зводяться до незгоди позивача з результатами оцінювання його практичних завдань та спрямовані на їх перегляд по суті. Визначення кількості балів за результатами виконання практичного завдання належить до дискреційних повноважень членів ВККС, тож сама незгода кандидата з результатом оцінювання не свідчить про неправомірність дій Комісії та не може бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішень.

27. Щодо доводів про порушення порядку оцінювання практичного завдання у зв`язку з участю в його перевірці члена екзаменаційної комісії Пасічника А. В., який, за твердженням позивача, у період оцінювання перебував у стані тимчасової непрацездатності, а також про нарахування балів у вихідний день, суд першої інстанції зазначив, що склад екзаменаційної комісії затверджений рішенням ВККС від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 (Пасічник А. В., Сабодаш Р. Б., Чумак С. Ю.). Матеріалами справи підтверджується, що Пасічник А. В. з 24 до 28 лютого 2025 року перебував у щорічній основній відпустці, а з 03 до 11 березня 2025 року - у стані тимчасової непрацездатності.

28. Водночас, як зауважив суд, перебування члена Комісії у відпустці або на лікарняному само собою не свідчить про втрату ним статусу члена ВККС чи виключення його зі складу екзаменаційної комісії, затвердженого відповідним рішенням. Тимчасова непрацездатність, перебування у відпустці чи інші обставини, що впливають на фактичну можливість виконання службових обов`язків у певний проміжок часу, не є підставами для припинення або зупинення повноважень члена ВККС чи члена екзаменаційної комісії в розумінні пункту 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Повноваження члена екзаменаційної комісії виникають із рішення ВККС про затвердження її складу та припиняються винятково у випадках, прямо передбачених законом.

29. Досліджені судом відомості інформаційно-комунікаційної системи ВККС (щодо авторизації членів екзаменаційної комісії, часу доступу до системи, використаних авторизованих робочих місць, IP-адрес та виконаних операцій з оцінювання практичних завдань) підтверджують, що оцінювання практичних завдань позивача здійснювалося усіма членами екзаменаційної комісії, склад якої затверджений рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 21/зп-25, з використанням спеціальної електронної програми у приміщенні ВККС; порушень порядку доступу до авторизованих робочих місць під час оцінювання не зафіксовано. За таких обставин самий лише факт перевірки та оцінювання практичного завдання членом екзаменаційної комісії у вихідний або неробочий час не свідчить про необ`єктивність проведеного оцінювання, порушення принципів рівності, неупередженості чи анонімності кваліфікаційного іспиту.

30. Щодо тверджень позивача про порушення принципу анонімності суд першої інстанції зазначив, що практичні завдання ОСОБА_1 проходили процедуру подвійного кодування, внаслідок якої члени екзаменаційної комісії під час оцінювання мали доступ винятково до знеособленого тексту роботи, позначеної кодом кандидата, без будь-яких відомостей про особу її автора. Доказів того, що будь-хто з членів екзаменаційної комісії був обізнаний про особу автора оцінюваних робіт, позивач не надав, а суд не встановив.

31. З огляду на це суд першої інстанції висновував, що, ухвалюючи оскаржувані рішення № 48/зп-25 та № 49/зп-25 у частині, яка стосується ОСОБА_1 , ВККС діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності; зазначені рішення відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, тож підстав для визнання їх протиправними та скасування у відповідній частині немає.

32. Відповідно суд першої інстанції відмовив і в задоволенні похідної вимоги про зобов`язання ВККС призначити і провести ОСОБА_1 повторно етап «Виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду». Заявлена позивачем вимога про проведення повторного етапу конкурсу, як зазначив суд, суперечить вимогам закону, оскільки її задоволення унеможливило б дотримання обов`язкової умови анонімності виконання практичного завдання, порушувало б принцип рівності учасників конкурсу та призводило б до втручання у завершену конкурсну процедуру, що за відсутності встановлених порушень порядку її проведення є несумісним із принципом правової визначеності та вимогами пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

33. ОСОБА_1 01 липня 2026 року через систему «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2026 року, згідно з якою просить скасувати оскаржуване судове рішення повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

34. Позивач мотивував апеляційну скаргу тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам КАС України щодо законності й обґрунтованості, ухвалене без повного та всебічного з`ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

35. Суд першої інстанції помилково визначив предмет спору, звузивши доводи позивача до незгоди з кількістю виставлених балів, тоді як позивач не ставив питання про здійснення судом повторного оцінювання його практичних завдань, не просив визначити «правильну» кількість балів і не вимагав підміни дискреційних повноважень ВККС власною оцінкою суду. Дійсним предметом доказування, на його думку, є перевірка того, чи реалізувала Комісія свої дискреційні повноваження у спосіб, визначений законом і власними нормативними актами, а саме: чи застосовувалися під час оцінювання практичних завдань критерії та показники, передбачені Методичними вказівками № 228/зп-24, чи був остаточний бал результатом оцінювання за цими критеріями та чи забезпечено можливість перевірки правильності їх застосування.

36. Позивач наполягав на тому, що судом першої інстанції не враховані суть, призначення та імперативність Методичних вказівок № 228/зп-24 у спірних відносинах. Покликаючись на Державну антикорупційну програму

на 2023-2025 роки, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2023 року № 220, ОСОБА_1 зазначав, що держава прямо визнала проблему надмірної дискреції та відсутності єдиних, об`єктивних і прозорих правил виставлення балів у процедурах добору й оцінювання суддів. Для усунення цієї проблеми було передбачено конкретний, обов`язковий для впровадження механізм - розроблення, затвердження, офіційне оприлюднення та постійне застосування деталізованих методик оцінювання. У цьому контексті Методичні вказівки № 228/зп-24 є інструментом реалізації державної антикорупційної політики, а не суто внутрішнім чи допоміжним документом рекомендаційного характеру.

37. Затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 сформувало у кандидатів, зокрема й у нього, легітимні очікування, що їхні роботи оцінюватимуться саме за встановленою поелементною шкалою, а виставлені бали будуть належно обґрунтовані та придатні до перевірки. Погодження ж із позицією суду першої інстанції про брак обов`язку відображати бали за кожним елементом оцінювання фактично нівелює юридичне значення Методичних вказівок, позбавляє процедуру оцінювання практичного змісту та унеможливлює ефективний судовий контроль за правильністю застосування встановленої методики.

38. Ухилення екзаменаційної комісії від поелементної фіксації балів за кожним із заздалегідь визначених показників (мотивувальна частина, резолютивна частина, дотримання стилістики, орфографії та пунктуації), на переконання позивача, позбавляє процедуру оцінювання належного рівня прозорості, унеможливлює перевірку правильності застосування критеріїв оцінювання, а тому свідчить про необґрунтованість оскаржуваних рішень Комісії, що є самостійною підставою для їх скасування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

39. Щодо неповноважного складу екзаменаційної комісії ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до відповіді ВККС на адвокатський запит (лист від 12 вересня 2025 року № 21-8066/25) та витягів з табелів обліку робочого часу член екзаменаційної комісії Пасічник А. В. увесь період перевірки та оцінювання практичних завдань позивача (з 24 лютого до 10 березня 2025 року включно) спочатку перебував у щорічній основній відпустці (з 24 до 28 лютого 2025 року), а потім - у стані тимчасової непрацездатності (з 03 до 10 березня 2025 року). Відповідно до інформації з підсистеми «Іспит» Системи автоматизації робочих процесів Комісії (далі - підсистема «Іспит» САРП), наданої листом ВККС від 22 жовтня 2025 року № 19-9124/25, Пасічник А. В. за весь запитуваний період входив до підсистеми «Іспит» САРП лише один раз - 09 березня 2025 року о 15:13:49, тобто в неділю під час перебування на лікарняному. За таких обставин склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, на переконання позивача, не мав повноважень його проводити, що є самостійною підставою для задоволення позову за пунктом 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

40. Щодо недотримання анонімності кваліфікаційного іспиту позивач посилався на загальновідомі та публічно оприлюднені в мережі Інтернет відомості, зокрема відеотрансляцію засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов`язаних із корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади, під час якої голова ВККС Пасічник А. В. під присягою як свідок повідомив, що читав роботи в роздрукованому вигляді у себе вдома, отримував файли робіт від невстановленої особи, роздруковував їх удома, здійснював перевірку поза межами Комісії, а після завершення перевірки роздруковані матеріали спалив, робочі записи ж використав для внесення підсумкових балів до інформаційної системи. Такий порядок перевірки, на думку скаржника, не відповідає пункту 5.1 розділу 5 Положення № 185/зп-24, згідно з яким роботи учасників перевіряються та оцінюються в інформаційній системі, доступ до якої можливий винятково з авторизованих робочих місць у приміщенні Комісії, а також виключає можливість перевірити забезпечення гарантій анонімності, конфіденційності та цілісності екзаменаційних матеріалів на всіх етапах їх опрацювання.

Узагальнений виклад позиції ВККС щодо апеляційної скарги позивача

41. ВККС 07 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.

42. Обґрунтовуючи свою позицію, Комісія зазначила, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки конкурсна процедура і процедура кваліфікаційного оцінювання щодо позивача проведені в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства України, дії Комісії були повністю регламентовані нормами Закону № 1402-VIII і нормативними актами, ухваленими Комісією на його виконання. Будь-яких порушень прав, свобод чи законних інтересів ОСОБА_1 як учасника процедури конкурсу та кваліфікаційного оцінювання не допущено.

43. Щодо доводів апеляційної скарги про формування у кандидатів легітимних очікувань поелементного оцінювання внаслідок затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 Комісія вказала, що визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного завдання; таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII. Результат оцінювання практичного завдання відбувається за бальною шкалою, а бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання в цілому, а не його окремих елементів. Іншої форми оцінювання під час визначення результатів цього етапу не встановлено.

44. Методичні вказівки № 228/зп-24, як пояснила Комісія, є документом інструктивного характеру, який визначає підходи (алгоритм) до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Вони містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів за оцінювання відповідного елемента у загальній оцінці. Наявність орієнтовної шкали оцінювання слугує для забезпечення єдиного підходу до перевірки робіт та уніфікації оцінювання серед членів екзаменаційної комісії, а також є певним орієнтиром для кандидатів під час підготовки до виконання практичного завдання. Затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 не встановлює для членів екзаменаційної комісії обов`язку здійснювати поелементне нарахування балів, оскільки така деталізована процедура не передбачена ні Законом № 1402-VIII, ані Положенням № 185/зп-24.

45. Тож сама наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в екзаменаційній відомості чи в оскаржуваних рішеннях Комісії мали відображатись, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожен його елемент; це є недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи. Брак істотних розбіжностей між індивідуальними балами, виставленими кожним членом екзаменаційної комісії за результатами перевірки практичного завдання позивача, та виставлення балів за кожне модельне судове рішення в межах загальної кількості балів (75), передбаченої Методичними вказівками № 228/зп-24, свідчить про дотримання членами екзаменаційної комісії єдиних та уніфікованих підходів до оцінювання відповідно до затвердженої методики, підтверджує застосування Методичних вказівок і виключає ознаки суб`єктивності, упередженості чи дискримінації під час оцінювання.

46. Наявність загального бала за практичне завдання, на переконання Комісії, є достатньою формою вираження результату оцінювання з огляду на дискреційний характер повноважень екзаменаторів та методику оцінювання результатів іспиту. Нерозуміння ж позивачем критеріїв формування виставлених членами екзаменаційної комісії балів є його суб`єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання, однак не свідчить про протиправність дій Комісії, оскільки перевірка практичного завдання кандидатів на посади суддів насамперед є процесом суб`єктивної оцінки члена екзаменаційної комісії, що передбачає значну частку дискреції.

47. Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне застосування пункту 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII у частині повноважного складу екзаменаційної комісії відповідач вказав, що рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 затверджено склад екзаменаційної комісії у складі Пасічника А. В. , Сабодаша Р. Б. та Чумака С. Ю. Відповідно до паперових форм електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного позивачем, кожним членом екзаменаційної комісії виставлено ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що підтверджує здійснення перевірки та оцінювання саме зазначеним складом Комісії.

48. Перебування члена Комісії у відпустці або на лікарняному, як зазначила ВККС, саме собою не свідчить про втрату ним статусу члена Комісії чи виключення його зі складу екзаменаційної комісії, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 21/зп-25. Матеріали справи не містять доказів того, що на час оцінювання практичного завдання позивача Пасічник А. В. був позбавлений відповідних повноважень або виключений зі складу екзаменаційної комісії у встановленому порядку. Досліджені судом першої інстанції відомості інформаційно-комунікаційної системи Комісії (щодо авторизації членів екзаменаційної комісії, часу доступу до системи, використаних авторизованих робочих місць, IP-адрес та виконаних операцій з оцінювання практичних завдань) підтверджують, що оцінювання практичних завдань позивача здійснювали усі члени екзаменаційної комісії, склад якої затверджений відповідним рішенням Комісії, з використанням спеціальної електронної програми; порушень порядку доступу до авторизованих робочих місць під час оцінювання практичних завдань позивача не зафіксовано.

49. Комісія наголосила на тому, що самий собою факт перевірки та оцінювання практичного завдання членом екзаменаційної комісії в неробочі дні (святкові, вихідні, дні відпустки, період перебування на лікарняному тощо) не свідчить про необ`єктивність такої перевірки та не тягне за собою будь-яких негативних правових наслідків. Організація роботи екзаменаційної комісії є повноваженням Комісії та покладається нею на самих членів екзаменаційної комісії. Законодавство не містить правової норми, яка б прямо забороняла особі, що перебуває у стані тимчасової непрацездатності, здійснювати діяльність, яка не суперечить медичним рекомендаціям, не погіршує стан здоров`я, не пов`язана з виконанням трудових обов`язків у примусовому порядку та здійснюється з власної ініціативи і волевиявлення особи.

50. Щодо доводів апеляційної скарги про недотримання анонімності кваліфікаційного іспиту відповідач зауважив, що особливістю інформаційної системи, яку використовує Комісія на етапі виконання практичного завдання, є подвійне кодування робіт учасників: під час реєстрації учасників іспиту індивідуальні коди присвоюються інформаційною системою за принципом випадковості з застосуванням автоматизованого формування, а під час завантаження до системи виконаних учасниками практичних завдань кожній роботі присвоюється унікальний номер ID. Під час перевірки та оцінювання виконаних учасниками іспиту практичних завдань члени екзаменаційної комісії не мають доступу до перегляду титульної сторінки зошита для виконання практичного завдання, яка містить інформацію про згенерований під час реєстрації індивідуальний код учасника. Такий підхід забезпечує анонімність і конфіденційність перевірки та є ключовою гарантією об`єктивності результатів іспиту. Порушень порядку доступу до інформаційної системи під час оцінювання практичних завдань позивача матеріали справи не містять, а доказів того, що будь-хто з членів екзаменаційної комісії був обізнаний про особу автора оцінюваних робіт, позивач не надав.

51. Щодо посилання позивача на відомості, які стали предметом розгляду Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, Комісія зазначила, що такі відомості за своєю правовою природою мають інформаційно-контрольний характер та не підміняють собою судового встановлення фактів у конкретній адміністративній справі. Сам факт проведення такого засідання або обговорення на ньому окремих аспектів організації конкурсу не свідчить про незаконність дій членів Комісії, брак у них повноважень чи недійсність результатів перевірки практичного завдання.

52. Комісія також наголосила, що предметом оскарження у цій справі є процедурні рішення від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25, якими затверджено результати окремого етапу кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання), а також результати іспиту загалом. Вимоги до наявності елементів, які повинні містити рішення про затвердження кодованих і декодованих результатів етапу іспиту, визначені підпунктом 6.3.2 пункту 6.3, підпунктом 6.4.2 пункту 6.4, пунктом 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24. Оскаржувані рішення Комісії відповідають визначеним законодавством критеріям для рішень такого виду, містять потрібну інформацію для розуміння правових підстав і наслідків, та не потребують додаткового мотивування поза межами, встановленими відповідними нормативно-правовими актами та приписами Закону № 1402-VIII.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

53. Ухвалою від 09 липня 2026 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за апеляційною скаргою позивача, ухвалою від 16 вересня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 23 вересня 2026 року.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

54. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

55. У цій категорії спорів щодо оскарження рішення ВККС про затвердження результатів практичного завдання, виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах у конкурсі, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію у постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25 (провадження № 11-302заі25) (далі по тексту - постанова від 20 листопада 2025 року). З того часу згадана сформована позиція знайшла своє підтвердження у численних судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та практика Суду є добре усталеною під час вирішення цієї категорії спорів.

56. Востаннє подібне правове питання за скаргою ВККС Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 990/215/25 і ухвалила судове рішення від 09 липня 2026 року (далі - постанова від 09 липня 2026 року).

57. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для деталізованого викладення тих мотивів, що стали підставою для формування її правової позиції у постанові від 20 листопада 2025 року, обмежившись посиланням на відповідні пункти згаданих судових рішень.

Право, застосоване судом

58. Питання визначення права, застосовуваного судом для вирішення цієї категорії спорів, було піддано детальному аналізові у постановах Великої Палати Верховного Суду, mutatis mutandis: пункти 63-89 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 52-78 постанови від 09 липня 2026 року.

59. Правові засади регулювання спірних правовідносин визначають приписи частини другої статті 19 Конституції України, Закону № 1402-VIII, Закону України № 3511-ІХ від 09 грудня 2023 року, Закону України № 4072-ІХ від 20 листопада 2024 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

60. Безпосереднє правове регулювання спірних відносин визначають приписи частини другої статті 128 Конституції України, частини першої статті 79, пункту 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII (тут і далі в редакції законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

61. До повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).

62. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII).

63. Рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93

Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення № 185/зп-24.

64. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення № 185/зп-24.

65. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, в якому йдеться про таке.

66. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

67. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

68. У вирішенні цієї категорії спорів Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з підстав, визначених у частині третій статті 88 Закону № 1402-VIII. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах послідовно зазначала, що судовий контроль за рішеннями Комісії не має всеосяжного характеру і не передбачає повторного оцінювання судом рівня відповідності судді (кандидата на посаду судді). Судове втручання можливе у випадках порушення процедури оцінювання, перевищення Комісією своїх повноважень або ухвалення рішення неповноважним складом, а також у випадках ухвалення рішення за явної його необґрунтованості та свавільності висновків. У всіх інших випадках оцінка критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) належить до виняткових повноважень Комісії (mutatis mutandis: пункт 63 постанови від 12 березня 2026 рокуу справі № 990/261/25, пункти 133, 146 постанови від 28 травня 2026 року у справі № 990/578/25, пункт 120 постанови від 04 червня 2026 року у справі № 990/417/25).

69. Позивач у своїй позовній заяві, у письмових поясненнях від 27 лютого 2026 року, а також в апеляційній скарзі як на підстави для скасування оскаржуваних рішень Комісії посилався на обставини, визначені пунктами 1 і 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Наявності обставин, передбачених пунктами 2, 3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, ані суд першої інстанції, ані Велика Палата Верховного Суду не встановили.

70. Так, позивач акцентував увагу на порушеннях, які, на його думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки його практичного завдання (пункт 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII), як-от: на невідповідності оскаржуваних рішень ВККС вимогам щодо вмотивованості з огляду на ненаведення поелементного оцінювання відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24. Водночас ОСОБА_1 посилався і на обставини, визначені пунктом 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, наполягаючи на тому, що склад екзаменаційної комісії, який провів оцінювання його практичних завдань, не мав повноважень його здійснювати з огляду на перебування члена ВККС Пасічника А. В. у стані тимчасової непрацездатності під час дати виставлення ним індивідуальних балів. Із доводами позивача суд першої інстанції не погодився та відмовив у задоволенні позову.

Щодо повноважного складу екзаменаційної комісії та об`єктивності перевірки практичних завдань в аспекті з`ясування наявності обставини, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII

71. Правову позицію з приводу оцінки доводу позивача про неповноважний склад екзаменаційної комісії у зв`язку з перебуванням її членів у щорічній основній відпустці або у стані тимчасової непрацездатності Велика Палата Верховного Суду сформувала у постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 990/166/25.

72. Востаннє подібне правове питання Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 990/162/25 і ухвалила судове рішення від 23 липня 2026 року.

73. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для деталізованого викладення тих мотивів, що стали підставою для формування її правової позиції у постанові від 08 квітня 2026 року, обмежившись посиланням на відповідні пункти згаданих судових рішень (пункти 166, 167 постанови від 08 квітня 2026 року; пункти 163-165 постанови від 23 липня 2026 року).

74. Велика Палата Верховного Суду повторює, що право на відпустку є суб`єктивним правом працівника, а факт перебування у відпустці не може свідчити про неможливість виконання своєї трудової функції. Сам лише факт перевірки і оцінки практичного завдання членом екзаменаційної комісії в неробочі дні (святкові, вихідні, дні відпустки тощо) не свідчить про необ`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне за собою негативних наслідків. Організація роботи екзаменаційної комісії є дискреційним повноваженням Комісії та покладається нею на самих членів екзаменаційної комісії.

75. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на доводи позивача про те, що склад екзаменаційної комісії, який провів оцінювання його практичних завдань, не мав повноважень його проводити з огляду на такі обставини: член ВККС Пасічник А. В. у весь період перевірки і оцінювання практичних завдань позивача (з 24 лютого до 10 березня 2025 року включно) спочатку перебував у щорічній основній відпустці (з 24 до 28 лютого 2025 року), а потім у стані тимчасової непрацездатності (з 03 до 10 березня 2025 року); згідно з інформацією з підсистеми «Іспит» Системи автоматизації робочих процесів Комісії (далі - підсистема «Іспит» САРП) Пасічник А. В. за весь запитуваний період входив до підсистеми лише один раз - 09 березня 2025 року о 15:13:49, тобто в неділю під час перебування на лікарняному; згідно з табелем обліку робочого часу в дні виставляння членами екзаменаційної комісії індивідуальних оцінок за модельні судові рішення позивачу (04, 05, 09 та 10 березня 2025 року) на роботі одночасно були відсутні: 09 березня 2025 року - всі троє (Пасічник А. В. - лікарняний, Чумак С. Ю. - вихідний, Сабодаш Р. Б. - вихідний), 10 березня 2025 року - двоє (Пасічник А. В. - лікарняний, Чумак С. Ю. - відпустка).

76. З огляду на це позивач наполягав на тому, що склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його здійснювати, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень Комісії відповідно до пункту 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

77. Велика Палата Верховного Суду з такими доводами не погоджується та вважає за необхідне зазначити таке.

78. Рішенням від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 ВККС затвердила склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах відповідного конкурсу, а саме: Пасічник А. В., Сабодаш Р. Б. та Чумак С. Ю.

79. Пункт 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII пов`язує підставу для скасування рішення ВККС винятково з браком у членів Комісії належного правового статусу, потрібного для проведення оцінювання, зокрема, якщо особа не була призначена членом ВККС у встановленому законом порядку, якщо рішення про затвердження складу екзаменаційної комісії не було ухвалене або якщо відповідну особу було виключено зі складу комісії до проведення оцінювання. Натомість тимчасова непрацездатність, перебування у відпустці чи інші обставини, що впливають на фактичну можливість виконання службових обов`язків у певний проміжок часу, не є підставами для припинення або зупинення повноважень члена ВККС чи члена екзаменаційної комісії в розумінні зазначеної норми, оскільки жоден нормативно-правовий акт не пов`язує втрату таких повноважень із фактом тимчасової непрацездатності. Повноваження члена екзаменаційної комісії виникають із рішення ВККС про затвердження її складу та припиняються винятково у випадках, прямо передбачених законом, зокрема припинення повноважень члена ВККС, його відвід або самовідвід у встановленому порядку, ухвалення Комісією рішення про зміну складу екзаменаційної комісії. Жодна з цих обставин у матеріалах справи не встановлена.

80. Право на відпустку є суб`єктивним правом працівника, а факт перебування у відпустці або в стані тимчасової непрацездатності не свідчить про неможливість виконання функції з оцінювання практичного завдання. Сам собою факт перевірки та оцінювання практичного завдання членом екзаменаційної комісії у неробочі дні (святкові, вихідні, дні відпустки, період перебування на лікарняному тощо) не свідчить про необ`єктивність такої перевірки та не тягне за собою негативних правових наслідків.

81. Статус екзаменаційної комісії, режим її роботи та її членів не є тотожним статусу і режиму роботи самої ВККС. Організація роботи екзаменаційної комісії є дискреційним повноваженням Комісії та покладається нею на самих членів екзаменаційної комісії. Положення № 185/зп-24 не встановлює обмежень щодо робочого часу екзаменаційної комісії чи обов`язковості виконання оцінювання винятково в робочі дні. Законодавство про державну службу та працю також не забороняє виконання завдань у вільний час за наявності нагальної потреби, зокрема з огляду на необхідність своєчасного заповнення вакансій в апеляційних судах для забезпечення ефективного функціонування судової системи.

82. Матеріали справи, зокрема надані ВККС відомості з підсистеми «Іспит» САРП щодо авторизації членів екзаменаційної комісії, часу доступу до системи, використаних авторизованих робочих місць, IP-адрес та виконаних операцій з оцінювання практичних завдань, підтверджують, що оцінювання практичних завдань позивача здійснювалося усіма членами екзаменаційної комісії, склад якої затверджений рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 21/зп-25, з використанням спеціальної електронної програми, яка застосовується Комісією для проведення відповідної процедури. Доступ до інформаційної системи мали винятково члени відповідної екзаменаційної комісії, порушень порядку доступу до авторизованих робочих місць під час оцінювання практичних завдань позивача не зафіксовано. За таких обставин екзаменаційні відомості підтверджують, що кожен член екзаменаційної комісії виставив індивідуальні бали за кожне практичне завдання позивача, а розбіжності в балах не досягали порогу для повторної перевірки, встановленого підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 розділу 6 Положення № 185/зп-24.

83. Сама обставина часу нарахування балів (у неробочий день або у період перебування одного з членів екзаменаційної комісії у стані тимчасової непрацездатності) не спростовує об`єктивності оцінювання та не свідчить про порушення процедури, встановленої Законом № 1402-VIII та Положенням № 185/зп-24. До того ж, як правильно зауважив суд першої інстанції, оскаржувані рішення ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25 ухвалені після завершення періоду перебування Пасічника А. В. у відпустці та стані тимчасової непрацездатності, а сам факт перебування Пасічника А. В. у такому стані під час виставлення ним оцінок за відсутності доказів припинення його повноважень члена ВККС, зміни затвердженого складу екзаменаційної комісії, порушення встановленого порядку оцінювання або впливу цієї обставини на його результат не доводить наявності підстави для скасування оскаржуваних рішень, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

84. Твердження позивача про непослідовність підходу суду першої інстанції, який, оцінюючи законність рішень Комісії від 12 березня 2025 року, виходив із того, що на момент їх ухвалення Пасічник А. В. уже завершив період тимчасової непрацездатності, а, оцінюючи законність самої процедури виставлення балів, залишив поза увагою фактичне перебування цього члена екзаменаційної комісії на лікарняному, є безпідставними. Суд першої інстанції в обох випадках виходив з єдиного нормативного підходу, а саме що ані ухвалення рішення Комісії, ані виставлення індивідуальних балів членом екзаменаційної комісії у неробочі дні (у тому числі у стані тимчасової непрацездатності) саме собою не є підставою для висновку про брак у нього повноважень у розумінні пункту 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Констатація судом того, що станом на дату ухвалення оскаржуваних рішень Пасічник А. В. уже вийшов зі стану тимчасової непрацездатності, зроблена не як самостійний аргумент, а як додаткове підтвердження безпідставності відповідного доводу позивача.

85. Відсутність доказів розмежування стадій оцінювання (на «стадію вивчення» практичного завдання та «стадію проставлення оцінки» в інформаційній системі), на яку окремо звернув увагу позивач, не впливає на законність оскаржуваних рішень, оскільки нормативне регулювання не встановлює обов`язкового документального фіксування таких стадій або ведення окремих журналів для внутрішньої роботи екзаменаційної комісії.

86. Не спростовують об`єктивності оцінювання й доводи позивача про фізичну неможливість перевірки великої кількості практичних завдань протягом обмеженого часу. Такі міркування ґрунтуються на арифметичних розрахунках, які не враховують ані дискреційного характеру повноважень членів екзаменаційної комісії з організації власної роботи, ані того, що процес перевірки практичних завдань не обов`язково має бути обмежений часовими рамками входу до інформаційної системи для внесення підсумкових балів.

87. За таких обставин наведені доводи апеляційної скарги не підтверджують ані браку в екзаменаційної комісії повноважень на проведення оцінювання, ані порушення процедури кваліфікаційного оцінювання чи необ`єктивності перевірки практичних завдань позивача. Підстава для скасування оскаржуваних рішень ВККС, передбачена пунктом 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, у цій справі не встановлена.

Щодо посилання позивача на відомості, оприлюднені Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України

88. Правову позицію з приводу оцінки аргументу щодо посилання позивача на відомості, оприлюднені Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України, Велика Палата Верховного Суду сформувала у постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 990/166/25. З того часу практика Суду є добре усталеною під час вирішення цієї категорії спорів.

89. Востаннє подібне правове питання Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 990/143/25 і ухвалила судове рішення від 05 травня 2026 року.

90. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для деталізованого викладення тих мотивів, що стали підставою для формування її правової позиції у постанові від 08 квітня 2026 року, обмежившись посиланням на відповідні пункти згаданих судових рішень (пункти 164, 165 постанови від 08 квітня 2026 року; пункти 163, 164 постанови від 05 травня 2026 року).

91. Велика Палата Верховного Суду повторює, що відомості, які стали предметом розгляду ТСК ВРУ, за своєю правовою природою мають інформаційно-контрольний характер та не підміняють собою судового встановлення фактів у конкретній адміністративній справі. Самий лише факт проведення такого засідання або обговорення на ньому окремих аспектів організації конкурсу не свідчить про незаконність дій членів ВККС, брак у них повноважень чи недійсність результатів перевірки практичного завдання.

92. Позивач в обґрунтування своїх доводів як про неповноважний склад екзаменаційної комісії, так і про порушення анонімності кваліфікаційного іспиту зауважив, що загальновідомі та публічно оприлюднені у мережі Інтернет відомості, зокрема відеотрансляція засідання ТСК ВРУ з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов`язаних із корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади, містять оприлюднені під присягою як свідком пояснення голови ВККС Пасічника А. В. про обставини його участі у процесі перевірки та оцінювання практичних завдань під час перебування на лікарняному (у стані тимчасової непрацездатності) з 03 до 10 березня 2025 року, а саме про читання ним робіт учасників у роздрукованому вигляді у себе вдома, отримання відповідних файлів від невстановленої особи, здійснення перевірки поза межами Комісії, знищення роздрукованих матеріалів після завершення перевірки та внесення до інформаційної системи лише підсумкових балів. На переконання позивача, зазначені обставини є підґрунтям для обґрунтованих сумнівів (не лише в нього як учасника конкурсу, але й у стороннього спостерігача, суддів, кандидатів та претендентів на посаду судді, юридичної спільноти та суспільства в цілому) в об`єктивності оцінок, виставлених Пасічником А. В. як членом екзаменаційної комісії, та у забезпеченні анонімності практичних завдань.

93. Наведені доводи позивача не є підставою для задоволення його вимог, з огляду на таке.

94. Правовий статус тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій ВРУ, їх повноваження та організаційні основи діяльності визначає Закон України від 19 грудня 2019 року № 400-ІХ «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» (далі - Закон № 400-ІХ).

95. Згідно з визначенням, наведеним у частині першій статті 1 цього Закону, тимчасова слідча комісія ВРУ (далі - слідча комісія) - колегіальний тимчасовий орган ВРУ, що утворюється з числа народних депутатів України, завданням якого є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.

96. Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 400-ІХ слідчі комісії і спеціальні комісії підзвітні ВРУ. Слідча комісія у визначений ВРУ термін, але не пізніш як через шість місяців з дня її утворення, подає ВРУ письмовий звіт про виконану роботу, а також підготовлені нею пропозиції щодо проєктів актів ВРУ, висновки, пропозиції та інші матеріали, які надаються народним депутатам України для ознайомлення.

97. Підставами для утворення слідчої комісії можуть бути повідомлення про порушення Конституції України, законів України органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими, службовими особами, керівниками (або посадовими особами, які виконують їх обов`язки) підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадських об`єднань, що становлять суспільний інтерес, зокрема: 1) повідомлення про обставини, які загрожують суверенітету, територіальній цілісності України або її економічним, науково-технічним, національно-культурним, соціальним інтересам, охороні довкілля; 2) повідомлення про масове порушення прав, свобод і законних інтересів громадян, їх об`єднань або зловживання владою посадовими, службовими особами, що завдало істотної шкоди суспільним інтересам (частина друга статті 4 Закону № 400-ІХ).

98. Слідча комісія не може утворюватися з питань: 1) здійснення правосуддя судом; 2) встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення; 3) яке є предметом діяльності утвореної Верховною Радою України іншої слідчої комісії (частина четверта статті 4 Закону № 400-ІХ).

99. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду висновує, що відомості, які стали предметом розгляду ТСК ВРУ, за своєю правовою природою мають інформаційно-контрольний характер та не підміняють собою судового встановлення фактів у конкретній адміністративній справі. Сам факт проведення такого засідання або обговорення на ньому окремих аспектів організації конкурсу не свідчить про незаконність дій членів ВККС, брак у них повноважень чи недійсність результатів перевірки практичного завдання.

100. Як зазначено вище, самий лише факт перевірки і оцінки практичного завдання членом екзаменаційної комісії в неробочі дні (святкові, вихідні, дні відпустки, період перебування на лікарняному тощо) не підтверджує необ`єктивності такої перевірки та не тягне за собою негативних наслідків. Установлення ж обставин, на які посилається позивач з покликанням на матеріали ТСК ВРУ (зокрема щодо способу передавання робіт члену екзаменаційної комісії, ймовірних порушень у роботі інформаційно-комунікаційної системи Комісії, використання роздрукованих матеріалів та їх подальшого знищення), виходить за межі предмета доказування у цій адміністративній справі. Такі обставини за наявності відповідних правових підстав можуть бути предметом окремого дослідження уповноваженими на це органами в межах їх компетенції, однак вони не змінюють юридичної оцінки правомірності оскаржуваних у цій справі рішень ВККС від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 та № 49/зп-25, ухвалених у межах установленої законом процедури та належним складом Комісії.

101. За таких обставин посилання ОСОБА_1 на відомості, оприлюднені ТСК ВРУ, не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту, в аспекті з`ясування наявності обставини, визначеної пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII

Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала

102. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів. Відповідно до такої сталої правової позиції з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19 (пункт 7), від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19 (пункт 61)).

103. Питання щодо повноважень членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала кандидата на зайняття вакантних посад суддів,у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), піддано детальному аналізові Великою Палатою Верховного Суду у її постановах, mutatis mutandis: пункти 106-143, 149-162 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 96-128, 133-147 постанови від 09 липня 2026 року.

104. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними. Зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, адже визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного завдання. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

105. Отже, нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту на час виникнення спірних правовідносин не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних вказівках № 228/зп-24.

106. Сама лише наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відобразити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент. Це є цілком недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

107. Методичні вказівки № 228/зп-24 за своїм змістом встановлюють сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання; визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії, в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

108. Фактично позивач не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання, та наполягає, що складені ним проєкти судових рішень за формою та змістом відповідають вимогам процесуального закону. Нерозуміння позивачем критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є його суб`єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично є висловленням його особистих сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії. Самі сумніви не є достатніми для висновку про порушення його прав та інтересів, а відповідно й не є підставами для задоволення позову. Будь-який подібний конкурс є професійним змаганням кандидатів, де переможцями є ті, чиї результати виявляться кращими за інших, інакше можна тлумачити будь-який конкурс як такий, що апріорі порушуватиме права тих, хто у ньому набрав менше балів, порівняно з іншими учасниками, які пройшли у наступний етап конкурсу.

109. Згідно з пунктом 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

110. З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістове наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення.

111. До того ж умови конкурсу були публічно оголошені та відомі позивачу станом на момент, коли він погодився брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивач не довів, що стосовно нього мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

112. Навіть більше, ВККС визначила перелік осіб, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», тож задоволення позову ОСОБА_1 , з урахуванням того, що оскаржуване рішення Комісії стосовно нього не має ознак очевидної свавільності та протиправності, призведе до порушення прав усіх цих осіб - переможців відповідного етапу конкурсної процедури.

Анонімність кваліфікаційного іспиту як гарантія об`єктивності його результатів

113. Важливим аспектом цієї категорії спорів є питання анонімності кваліфікаційного іспиту, оцінка якого детально здійснена Великою Палатою Верховного Суду у її постановах, mutatis mutandis: пункти 144-148 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 129-132 постанови від 09 липня 2026 року.

114. Велика Палата Верховного Суду акцентувала на тому, що, не маючи інформації про те, чиє саме практичне завдання перевіряють, члени екзаменаційної комісії не можуть виявити суб`єктивне ставлення до того чи іншого учасника конкурсу. Натомість повторна перевірка практичного завдання конкретного конкурсанта фактично унеможливлює дотримання принципу анонімності.

115. Саме анонімність кваліфікаційного іспиту, що узгоджується із частиною третьою статті 74 Закону № 1402-VIII, є основною гарантією для його учасників щодо дотримання відповідачем загальних принципів проведення іспиту та забезпечення відповідно до пункту 1.6 Положення № 185/зп-24 об`єктивності, неупередженості, прозорості та рівності.

Щодо способу захисту права, який суд першої інстанції вважав ефективним та правомірним

116. Питання визначення правомірного та ефективного способу захисту у цій категорії спорів було піддано детальному аналізу Великою Палатою Верховного Суду у її постановах, mutatis mutandis: пункти 163-169 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 148-155 постанови від 09 липня 2026 року.

117. Такий спосіб захисту, як зобов`язання ВККС призначити і провести ОСОБА_1 повторно етап «Виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду», не лише не встановлений законом, а навпаки - суперечить йому та є непропорційним, оскільки суперечить таким основним принципам кваліфікаційного іспиту, як його безумовна анонімність, адже у будь-якому разі з`явиться фактор обізнаності щодо авторства відповідної роботи, та рівність учасників, які мали законні очікування на застосування єдиного підходу до оцінювання усіх практичних завдань.

118. До того ж у ситуації, коли основна сформульована позивачем вимога є безпідставною, то й похідні від неї вимоги не підлягають задоволенню. Оскільки Велика Палата Верховного Суду у цій справі не встановила, що мало місце реальне порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 з боку суб`єкта владних повноважень, то є підстави для відмови в задоволенні позову загалом.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

119. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недотримання Комісією Методичних вказівок № 228/зп-24 та невмотивованість оскаржуваних рішень ВККС у частині, що стосується позивача, не знайшли свого підтвердження. Висновки суду першої інстанції про відсутність обставини, визначеної пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, як підстави для скасування оскаржуваних рішень ВККС є обґрунтованими.

120. Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про наявність обставини, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Склад екзаменаційної комісії, який провів оцінювання практичних завдань позивача, був належно затверджений рішенням ВККС від 22 січня 2025 року № 21/зп-25 і мав повноваження на проведення такого оцінювання, а перебування одного з членів екзаменаційної комісії у стані тимчасової непрацездатності на дату виставлення ним індивідуальних балів само собою не позбавляло його відповідних повноважень.

121. Сукупно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності, а оскаржувані рішення Комісії у частині, що стосуються позивача, не є свавільними, відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, тому підстав для їх скасування немає.

122. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи, надав належну оцінку всім наведеним у позовній заяві доводам та зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову. За таких обставин відповідно до статті 316 КАС України апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2026 року у справі № 990/154/25 - без змін.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2026 року у справі № 990/154/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько С. І. Кравченко

О. В. Білоконь К. М. Пільков

О. Л. Булейко С. О. Погрібний

М. М. Гімон Н. С. Стефанів

О. А. Губська Т. Г. Стрелець

Л. Ю. Кишакевич О. В. Ступак

В. В. Король І. В. Ткач

В. Ю. Уркевич

Постанову оформив суддя Погрібний С. О. в порядку частини третьої статті 321 КАС України.