Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №645/587/22 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 645/587/22

провадження № 61-14568св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт»,

треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Цигіпова Олена Георгіївна, Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2024 року у складі судді Ульяніч І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю.М., Маміної О.В., Яцини В.Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт»(далі - ТОВ «ФК «Фінрайт»), треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Цигіпова О. Г., Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, про скасування реєстрації права власності.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її дочка ОСОБА_3 , яка була матір`ю двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Діти, які на час смерті ОСОБА_3 були малолітніми та були зареєстровані і проживали разом з матір`ю, прийняли спадщину після її смерті, до складу якої увійшло право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що на праві власності належала спадкодавиці.

ОСОБА_3 була матір`ю-одиначкою, тому після її смерті рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради від 21 січня 2015 року та 10 червня 2015 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надано статус дітей-сиріт, а позивачку ОСОБА_1 призначено їх опікуном.

Як стало відомо позивачці, 12 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ВАТ «Кредитпромбанк»), правонаступником якого в подальшому стало Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), та ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № 27.3/000022/07-НВД, за умовами якого банк надав позичальниці грошові кошти у розмірі 255 000,00 грн на придбання квартири.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Кредитпромбанк» («Іпотекодержатель») та ОСОБА_3 («Іпотекодавець») 12 березня 2007 року було укладено іпотечний договір №27.3/000022/І01/07-НВД, за яким іпотекодавцем передано в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

У подальшому, 26 лютого 2018 року та 26 березня 2018 року, ПАТ «Дельта Банк», яке стало правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк», відступило право вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами ТОВ «ФК «Фінрайт».

20 липня 2019 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Цигіпова О. Г. здійснила реєстрацію права власності на вказану квартиру за іпотекодержателем - ТОВ «ФК «Фінрайт» на підставі іпотечного договору № 27.3/000022/І01/07-НВД від 12 березня 2007 року і договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 26 березня 2018 року.

Позивачка вказала, що реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Фінрайт» була здійснена з порушенням майнових прав на цю квартиру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які успадкували її після смерті матері.

ТОВ «ФК «Фінрайт» не надсилало ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які є спадкоємцями ОСОБА_3 , або їй (позивачці), як опікуну вказаних дітей, письмової вимоги про усунення порушень кредитного договору та задоволення вимог шляхом набуття права власності на нерухоме майно.

Крім того, відсутній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження майна.

Також на спірну квартиру ще у 2009 році було накладено арешт на підставі ухвали Фрунзенського районного суду у справі № 2-298/09, що був чинним й станом на 20 липня 2019 року.

Отже, на думку ОСОБА_1 , відповідач не може вважатись таким, що правомірно набув право власності на спірну квартиру.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила скасувати реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Фінрайт» на квартиру АДРЕСА_1, номер запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 32480538.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Фрунзенського районного судум. Харкова від 09 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року, позов задоволено.

Скасовано реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Фінрайт» на квартиру АДРЕСА_1 , номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 32480538.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що що іпотекодержателем порушено вимоги законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме відсутні докази на підтвердження факту отримання іпотекодавцем (а його спадкоємцями - направлення та отримання) вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 листопада 2025 року ТОВ «ФК «Фінрайт» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від

16 жовтня 2025 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

13 січня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 12 березня 2007 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 703, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А., придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а 27 березня 2007 року за нею зареєстровано право власності на вказану квартиру.

12 березня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит № 27.3/000022/07-НВД з подальшими змінами, згідно з пунктом 1.1 якого банк надав позичальниці грошові кошти у розмірі 255 000,00 грн на придбання квартири.

12 березня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 27.3/000022/П01/07-НВД, за умовами якого останній несе солідарну відповідальність за невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за договором про іпотечний кредит № 27.3/000022/07-НВД від 12 березня 2007 року.

12 березня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір № 27.3/000022/І01/07-НВД, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А. за реєстровим № 706, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку ВАТ «Кредитпромбанк» квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок забезпечення належного виконання нею зобов`язань по поверненню кредитних коштів в розмірі 255 000,00 грн.

Розділом 4 зазначеного іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань, вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладанні цього договору, виявляться недостовірними/недійсними, а також у випадках п. 5.2.4 договору.

Звернення стягнення за цим договором здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду (пункт 4.2 іпотечного договору).

Відповідно до пункту 4.3 іпотечного договору даний пункт договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі і прийняти предмет іпотеки у власність, у порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому, це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 2.2.3 іпотечного договору іпотекодержатель зобов`язаний у п`ятиденний строк повідомити іпотекодавця про відступлення прав вимоги за цим договором та договором про іпотечний кредит.

У пункті 2.2.4 іпотечного договору сторони домовились, що у разі порушення зобов`язань іпотекодержатель зобов`язаний надіслати іпотекодавцю в установленому чинним законодавством порядку письмову вимогу про усунення порушень.

Пунктом 8.3. іпотечного договору передбачено, що будь-які повідомлення, які направляються сторонами в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом на замовлення або доставлені особисто на адресу сторін.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2010 року позовні вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27.3/000022/І01/07-НВД задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» 308 681,38 грн.

Постановами державного виконавця Фрунзенського ВДВС Харківського міського управління юстиції Соколовим О. С. відкрито виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_7 на користь ВАТ «Кредитпромбанк», в особі Харківської філії ВАТ «Кредитпромбанк», суми боргу в розмірі 308 681,38 грн на підставі виконавчого листа № 2-2068/2010, виданого 20 грудня 2010 року Дзержинським районним судом м. Харкова.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 31 жовтня 2014 року.

ОСОБА_3 була матір`ю двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова про зареєстрованих у житловому приміщені осіб, станом на 30 жовтня 2014 року за адресою: АДРЕСА_2 , були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Рішеннями Харківської міської ради від 21 січня 2015 року № 9 та від 10 червня 2015 року № 346 ОСОБА_4 , 2003 року народження, та ОСОБА_2 , 2013 року народження, надано статус дитини-сироти і призначено їхнім опікуном ОСОБА_1

26 лютого 2018 року та 26 березня 2018 року ПАТ «Дельта Банк», яке було правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк», відступило право вимоги за вказаними вище кредитним та іпотечним договорами на користь ТОВ «ФК «Фінрайт».

Згідно з копіями поштових повідомлень, 29 березня 2018 року ТОВ ФК «Фінрайт» на адресу ОСОБА_3 були направлені письмові повідомлення від 28 березня 2018 року про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та вимога про усунення порушення із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, за змістом якої ТОВ ФК «Фінрайт» повідомило про утворення заборгованості за іпотечним кредитом в розмірі 523 307,15 грн станом на 26 березня 2018 року, про відступлення прав вимоги за іпотечним договором та вимагало у 30-денний строк сплатити заборгованість і добровільно звільнити квартиру. Попередило, що у разі невиконання цієї вимоги ТОВ ФК «Фінрайт» має право та намір у відповідності до договору іпотеки задовольнити свої зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, як в судовому, так і в позасудовому порядку на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, або на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку» вчинити дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу іпотекодержателем від свого імені.

Зазначені листи повернулись до відправника - ТОВ ФК «Фінрайт» з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

20 липня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «ФК «Фінрайт» на підставі іпотечного договору № 27.3/000022/І01/07-НВД від 12 березня 2007 року і договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 27.3/000022/І01/07-НВД від 26 березня 2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя

залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному

посвідченнюі може бути укладений в будь-який час до набрання

законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет

іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також

вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає

можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно

до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог

іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет

іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Аналогічні положення закріплені в Законі України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тобто законодавством і на момент укладення іпотечного договору, й на момент звернення стягнення на предмет іпотеки передбачався спосіб задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Аналогічні правові висновки стосовно оцінки застереження в іпотечному договорі як договору про задоволення вимог іпотекодержателя викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22), від 19 травня 2020 року в справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

Відповідно до частини четвертої статті 37 ЗаконуУкраїни «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі №199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) зазначено, що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оспорено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Тому належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, в редакції, чинній на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Із наведеного слідує, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22).

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що відповідачем ТОВ ФК «Фінрайт» 28 березня 2018 року на адресу ОСОБА_3 була направлена письмова вимога про усунення порушень, однак вказана вимога не була отримана боржником, оскільки вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відомостей про відправлення такої вимоги спадкоємцям матеріали справи не містять.

Установивши наявність порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - відсутність доказів на підтвердження факту отримання іпотекодавцем (а його спадкоємцям - направлення та отримання) вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що звернення ТОВ «ФК «Фінрайт» до державного реєстратора та оформлення за собою права власності на іпотечне майно відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору є неправомірним, порушує права позивачки, яка діє в інтересах спадкоємця, який був малолітнім на час відкриття спадщини.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цими судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення місцевого суду та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун