Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №761/16897/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 761/16897/25

провадження № 61-14074св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду

від 07 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

У судовому засіданні в суді першої інстанції суд виніс на обговорення питання залишення цього позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки у провадженні цього суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме: спір між сторонами як батьками про стягнення аліментів на утримання сина

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа № 761/48218/24).

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що

у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме: спір між сторонами як батьками спільної дитини про стягнення аліментів на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (справа № 761/48218/24).

Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шульженко Д. Ю., задоволено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що помилковим є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки суб`єктний склад, предмет та підстави його позову не є тотожними із суб`єктним складом, предметом та підставами позову ОСОБА_2 (справа № 761/48218/24)

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

10 листопада 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року та залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що існування двох судових рішень щодо аліментів на одну й ту саму дитину порушує принцип правової визначеності, що

є складовою верховенства права. У цій справі є реальний ризик появи двох взаємовиключних судових рішень щодо аліментів на одну й ту саму дитину, оскільки в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувають дві справи, а саме: справа № 761/48218/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів і справа № 761/16897/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, тобто між батьками є спори з тотожними предметом і підставами позовів.

Доводи інших учасників справи

29 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - Шульженко Д. Ю. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Установлено, що ухвалу Верховного Суду від 25 листопада 2025 року про відкриття касаційного провадження у справі ОСОБА_1 отримав

в електронному кабінеті 29 листопада 2025 року.

В ухвалі Верховного Суду від 25 листопада 2025 року встановлено строк для подання відзиву, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Таким чином, останнім днем для подання відзиву на касаційну скаргу

є 08 грудня 2025 року.

У частинах першій та другій статті 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин колегія суддів висновує, що відзив на касаційну скаргу поданий поза межами строку, встановленого судом касаційної інстанції для його подання. Поважних причин, які стали підставою для пропуску такого строку, не вказано. Клопотання про поновлення цього строку не заявлено.

З огляду на зазначене колегія суддів залишає відзив на касаційну скаргу без розгляду.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Києва.

07 травня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет

і з тих самих підстав.

Норми пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України спрямовані на виключення випадків одночасного розгляду декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.

Залишення позову без розгляду в цьому разі можливе лише за умови, що позов у справі, яка перебуває у провадженні цього чи іншого суду, є тотожним щодо позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Необхідна наявність одночасно трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26 грудня 2025 року

у справі № 742/1465/25, від 12 листопада 2025 року у справі № 563/947/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено також, що позови вважаються тотожними, якщо

у спорі одночасно співпадають його сторони, підстави та предмет. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Тоді як предмет спору - це об`єкт, зокрема річ, щодо якого виник спір.

Висновки апеляційного суду у цій справі узгоджуються з наведеними вище висновками Верховного Суду щодо застосування пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом (справа

№ 761/18218/24) до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути із ОСОБА_1 на свою користь:

- аліменти на утримання дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000,00 грн щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення нею повноліття,

з індексацією вказаних сум відповідно до закону;

- аліменти на утримання дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за минулий час - за період із серпня 2020 року до моменту пред`явлення позову з розрахунку 20 000,00 грн на місяць, що становить 1 040 000,00 грн, з індексацією вказаних сум відповідно до закону;

- аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000,00 грн щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення ним повноліття,

з індексацією вказаних сум відповідно до закону;

- аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за минулий час за період із серпня 2020 року до моменту пред`явлення позову з розрахунку 20 000,00 грн на місяць, що становить 1 040 000,00 грн, з індексацією вказаних сум відповідно до закону;

- аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000,00 грн щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення ним повноліття,

з індексацією вказаних сум відповідно до закону;

- аліменти на утримання дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за минулий час за період із серпня 2020 року до моменту пред`явлення позову з розрахунку 20 000,00 грн на місяць, що становить 1 040 000,00 грн, з індексацією вказаних сум відповідно до закону;

- аліменти на утримання дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 20 000,00 грн щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення навчання в Університеті Григорія Сковороди з індексацією вказаних сум відповідно до закону, але не пізніше досягнення нею двадцяти трьох річного віку;

- аліменти на утримання дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за минулий час за період із серпня 2020 року до моменту пред`явлення позову з розрахунку 20 000,00 грн на місяць, що становить 1 040 000,00 грн, з індексацією вказаних сум відповідно до закону.

Зазначений позов прийнято до розгляду Шевченківським районним судом

м. Києва і розгляд справи не завершено.

У квітні 2025 року ОСОБА_1 у цій справі звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , у якому просив стягнути із ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у твердій грошовій сумі в розмірі 15 000,00 грн щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття (справа

№ 761/16897/25).

У вказаних справах, що перебувають у провадженні суду одночасно, не збігається суб`єктний склад.

Крім того, у справі № 761/48218/24 предметом позову є стягнення аліментів

з ОСОБА_1 на користь матері, ОСОБА_2 , для утримання усіх чотирьох дітей. Водночас, у справі № 761/16897/25 предмет позову зовсім інший - стягнення аліментів на користь батька, ОСОБА_1 щодо сина

ОСОБА_4 з відповідачки ОСОБА_2 .

Підстави позовів також є різними, оскільки у справі № 761/48218/24 підставою позову є те, що відповідач ОСОБА_1 не виконує свого обов`язку

з утримання дітей. У справі № 761/16897/25 зовсім інша підстава позову - відповідачка ОСОБА_2 не виконує свого обов`язку з утримання сина ОСОБА_4 .

За встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що у цій справі та у справі № 751/48218/24 одночасно не збігаються усі елементи позову.

Тому у суду першої інстанції не було підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав уважати, що суд порушив норми процесуального права, про що зазначено

у касаційній скарзі, а по суті зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися

в оцінку доказів.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня

2025 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відзив представника ОСОБА_1 - Шульженка Дениса Юрійовича залишити без розгляду.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

І. А. Воробйова

М. Є. Червинська