Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №756/11658/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 756/11658/24

провадження № 61-16141св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року у складі судді Ткач М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року

у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що з 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення збройними силами російської федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил російської федерації, розташованих в Криму, для блокування українських військових частин. Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, росія продовжила військову агресію щодо України, розпочавши у квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, шляхом проголошення створення «донецької народної республіки» та «луганської народної республіки». 23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів збройних сил російської федерації. Внаслідок збройної агресії російської федерації загинули тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває дотепер.

Позивач зазначала, що вона проживає в м. Києві, на території якого велися активні бойові дії, і на сьогодні ситуація у місті залишається досить напруженою. У зв`язку із цим позивач кожен день зазнає душевних страждань і принижень, переносить стрес, побоювання за свою безпеку та безпеку рідних. Крім того, були порушені нормальні життєві зв`язки та погіршилися відносини

з оточуючими людьми, позивач кожного дня вживає додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи вік позивача, ситуація впливає на її фізичне здоров`я, яке погіршилось. На фоні життя в постійному стресі позивач вимушена вживати додаткових заходів для підтримання фізичного здоров`я. Позивач стає свідком вбивств, тілесних ушкоджень, знищення майна мирного населення, чує, бачить військові постріли, бомбардування, вибухи, пожежі та руйнування тощо. Достатнім і справедливим позивач вважає розмір компенсації за завдану їй моральну шкоду у сумі 1 595 587,00 грн, що на день подання позову еквівалентно 35 000,00 євро.

ОСОБА_1 просила стягнути з російської федерації на свою користь 1 595 587,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 липня

2025 року позов задоволено частково.

Стягнено з держави російська федерація в особі міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розв`язання і ведення агресивної війни позивач зазнала і продовжує зазнавати моральних переживань, душевних страждань внаслідок ракетних обстрілів

з ураженням цивільних об`єктів, які полягають у втраті душевного спокою, постійному відчутті невпевненості і незахищеності, побоюванні за свою безпеку та безпеку рідних, порушенні нормальних життєвих зв`язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя й безпеки.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції врахував триваючий характер порушень прав та законних інтересів ОСОБА_1 , характер вимушених змін у її житті, глибину душевних страждань через збройну агресію російської федерації проти України, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, поважний вік позивача, а також те, що з 24 лютого 2022 року до 30 квітня 2022 року вся територія м. Києва була визнана територією активних бойових дій. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що достатньою сатисфакцією для позивача є стягнення з держави-агресора моральної шкоди

в розмірі 150 000,00 грн, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

19 грудня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди, визначаючи розмір моральної шкоди, не врахували суті та масштабу правопорушення, що лежить в основі цієї справи - злочин міжнародного масштабу. Моральна шкода внаслідок воєнної агресії є очевидною, системною та презюмованою - її не потрібно доводити окремо, коли людина стала жертвою війни, змушена покинути домівку, перебувала в умовах обстрілів чи бомбардувань. Це випливає не лише

з внутрішнього права, а й з усталеної практики Європейського суду з прав людини, де факт перебування в зоні бойових дій автоматично визнається таким, що викликає моральні страждання. Суди зайняли сторону не громадянина України, не держави Україна, а стали на сторону ворога - російської федерації, звільнивши її від відповідальності та створивши поганий приклад неповаги до Батьківщини та її громадян під час війни. російська федерація зобов`язана була в цій справі доказувати, що в Україні немає війни, і те, що цивільне населення не страждає від війни та не зазнало моральної шкоди. Однак російська федерація не довела відсутності своєї вини.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.

13 лютого 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ОСОБА_1 є громадянкою України.

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія рф проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.

Також відомим є той факт, що 24 лютого 2022 року рф здійснила повномасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року

№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який діє дотепер.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами рф та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», схваленої Постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію № 2433 «Наслідки продовження агресії Російської Федерації проти України: роль

і відповідь Ради Європи». Визнала, що агресія рф проти України

є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення

з часів Другої світової війни.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року

№ 376, з 24 лютого 2022 року до 30 квітня 2022 року вся територія м. Києва була визнана територією активних бойових дій.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які

ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови

в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року

у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку

з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення змісту статті 23 ЦК України свідчить, що вона містить норму, дія якої має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться

в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня

2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, можуть бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим,

в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду, в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди

(див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

За загальним правилом, шкода, завдана фізичним і юридичним особам унаслідок військової агресії російської федерації та тимчасової окупації суверенної території України, відшкодовується російською федерацією (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17).

Гроші є еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні трансформують шкоду

в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування обчислює шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає

у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквівалента. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності

і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня

2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від

05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних

у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

При визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди слід враховувати те, що:

- дійсно внаслідок військової агресії рф проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди;

- законодавець в статті 23 ЦК України передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина

є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості);

- розмір грошової компенсації моральної шкоди, завданої особі внаслідок військової агресії рф проти України, може відрізнятися залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди;

- такими обставинами можуть бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій, чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права, які порушені внаслідок військової агресії рф проти України, тощо.

Врахувавши встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача, характер вимушених змін у її житті, глибину фізичних та душевних страждань внаслідок ракетних обстрілів міста й ведення інших бойових дій з ураженням цивільних об`єктів, порушення нормальних життєвих зв`язків унаслідок збройної агресії російської федерації проти України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, обґрунтовано вважав, що необхідною й достатньою сатисфакцією для позивача є визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок російської федерації, у сумі 150 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що визначаючи розмір моральної шкоди, суди не врахували усіх аргументів щодо обґрунтування завданої позивачу моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки суди з`ясували чинники, які враховуються під час визначення розміру відшкодування, а саме: негативні наслідки, які настали для позивачки у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, характер і обсяг страждань, яких вона зазнала, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Аргументи ОСОБА_1 про доведення факту заподіяння їй моральної шкоди у більшому розмірі фактично зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумачення норм законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для позивача, що має на меті задоволення касаційної скарги, а не спростування висновків судів попередніх інстанцій.

Позивач не надала жодних належних та допустимих доказів, які давали

б підстави для спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій про визначення розміру моральної шкоди.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, також є безпідставними, оскільки висновки судів першої

і апеляційної інстанцій не суперечать висновку Верховного Суду у справі, зазначеній заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від

25 липня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

І. А. Воробйова

М. Є. Червинська