Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №903/1200/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 903/1200/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

прокуратури - Єреп В. В. (прокурор за посвідченням),

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача-1 - Вавринюк Н. Л. (у порядку самопредставництва),

відповідача-2 - Боричевського В. М. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Волинської окружної прокуратури

на рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 у справі

за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Луцької міської ради

до: 1) Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 818 578,14 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2025 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Луцької міської ради звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" у якому просить:

- визнати недійсними додаткові угоди до укладеного між Комунальним підприємством "Луцьке підприємство електротранспорту" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" договору про постачання/закупівлю електричної енергії від 12.01.2022 № 23-22/231 (процедура закупівлі: UA 2021-11-15-000478-a), а саме: 1) додаткову угоду від 30.09.2022 № 6; 2) додаткову угоду від 31.10.2022 № 7; 3) додаткову угоду від 07.12.2022 № 8; 4) додаткову угоду від 09.01.2023 № 9;

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на користь Луцької міської ради в дохід місцевого бюджету кошти в сумі 818 578,14 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні додаткові угоди до договору про постачання/закупівлю електричної енергії від 12.01.2022 № 23-22/231 укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", безпідставно змінено істотні умови договору та не дотримано процедуру їх укладення, кожного разу при укладенні спірних угод сторонами належним чином не обґрунтовано коливання ціни на електроенергію на ринку після укладення первісного договору або первісної додаткової угоди, змінено ціну товару після його передачі (споживання покупцем), збільшено ціну товару більше як на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, тому на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) прокурор просить визнати їх недійсними. Додатково зазначено, що збільшення сторонами вартості одиниці предмета закупівлі за відсутності визначених законом умов призвело до безпідставного отримання коштів, які підлягають поверненню в сумі 818 578,14 грн.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Волинської області рішенням від 08.04.2026 (суддя Вороняк А. С.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 (судді: Коломис В. В. - головуюча, Миханюк М. В., Романюк Ю. Г.), відмовив у задоволенні позову.

4. Судові рішення мотивовано тим, що встановлена оспорюваними додатковими угодами ціна електричної енергії не перевищила ані первісну договірну ціну, ані максимально допустиме 10-відсоткове збільшення від неї, підстави для висновку про порушення сторонами вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в цій частині відсутні.

Крім того, саме по собі погодження сторонами застосування нової ціни до відповідного розрахункового періоду не дає підстав для висновку, що така зміна відбулася після виконання продавцем зобов`язання з передачі товару у розумінні правової позиції Великої Палати Верховного Суду, не суперечить положенням статей 631 та 653 ЦК України, відповідає погодженому сторонами порядку виконання договору та, за встановлених у цій справі обставин, не свідчить про порушення статті 632 ЦК України.

Під час розгляду справи суди не встановили підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод, тому визнали відсутнім і юридичний факт, з яким статті 216 та 1212 ЦК України пов`язують можливість застосування наслідків недійсності правочину чи повернення безпідставно набутого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі заступник керівника Волинської окружної прокуратури просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Луцької окружної прокуратури задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", частину 3 статті 631, частину 3 статті 632 та статті 652 ЦК України), що також призвело й до порушення норм процесуального права (стаття 236 ГПК України), без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", частини 3 статті 632 ЦК та статті 652 ЦК України - постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, щодо частини 3 статті 631 ЦК України - постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 910/21671/17.

На обґрунтування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у випадку, коли сторонами правочину спочатку зменшено, а вже у подальшому збільшено ціну одиниці товару.

Скаржник вважає, що є необхідність у формуванні Верховним Судом висновку стосовно того, від якої ціни у такому разі слід відраховувати відсоткове обмеження у 10%, а саме від ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, або ж від ціни, узгодженої при внесенні змін (щодо зменшення ціни за одиницю товару) до такого договору.

Скаржник звертає увагу на те, що в аналогічних справах, які вже переглянуті Верховним Судом, а насамперед Великою Палатою Верховного Суду - постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, на відміну від цієї справи (№ 903/1200/25) відсутні обставини зменшення, а у подальшому - збільшення ціни за одиницю товару. У справах № 922/2321/22 та № 920/19/24 мало місце лише зростання вартості товарів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Комунальне підприємство "Луцьке підприємство електротранспорту" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення, зазначаючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17.08.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Волинської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 у справі № 903/1200/25 та призначив розгляд справи у судовому засіданні на 15.09.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, Комунальним підприємством "Луцьке підприємство електротранспорту" Луцької міської ради (замовник) проведено відкриті торги із закупівлі електричної енергії (код ДК 021:2015: 09310000-5 "Електрична енергія") обсягом 7 000 000 кВт/год з очікуваною вартістю 35 000 000 грн (закупівля № UA-2021-11-15-000478-а). Джерелом фінансування цієї закупівлі є власні кошти підприємства (кошти від господарської діяльності).

10. За результатами закупівлі 12.01.2022 між замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" укладено договір про постачання/закупівлю електричної енергії № 23-22/231 на постачання 7 000 000 кВт/год електричної енергії на суму 34 776 000 грн з ПДВ за ціною 4,968 грн за 1 кВт/год, за умовами якого:

- кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за цим договором, визначено у додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків шляхом укладення додаткової угоди. Згідно з додатком 1 до договору очікуваний обсяг електричної енергії становить 7 000 000 кВт/год (пункт 2.3);

- строк (термін) поставки товару до 31.12.2022 (пункт 3.1);

- ціна за одиницю товару визначається у додатку № 2 до договору, а розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються споживачем за ціною, зазначеною у цьому додатку. При цьому ціна за 1 кВт/год не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються споживачем самостійно оператору системи розподілу (пункт 5.2);

- ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що оформлюється додатковою угодою у порядку, визначеному додатком № 3 до договору (пункт 5.3);

- умови цього договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладення додаткової угоди, а істотні умови договору можуть змінюватися лише у випадках, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 13.2);

- невід`ємними частинами цього договору є додаток № 1 "Обсяги та умови постачання до договору про постачання електричної енергії споживачу", додаток № 2 "Специфікація" та додаток № 3 "Порядок зміни умов договору" (пункт 13.11).

11. Пунктом 4 додатку № 3 до договору передбачено, що зміна умов договору оформлюється сторонами шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами, якщо останні не погодять інший термін (строк) набрання нею чинності та є невід`ємною частиною договору.

12. Водночас пунктом 6 додатку № 3 до договору визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання сторонами зобов`язань у повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктами 1- 8 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

13. У подальшому сторони до зазначеного договору уклали додаткові угоди №№ 1- 9, а саме:

- додаткову угоду № 1 від 24.01.2022, відповідно до якої з 01.01.2022 сторони дійшли згоди щодо зміни ціни у бік зменшення та встановили нерегульовану частину ціни у розмірі 3,49 грн без ПДВ. Зазначену угоду укладено, зокрема, у зв`язку зі зміною регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2022 рік", якою для ПАТ "НЕК "Укренерго" встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 345,64 грн/МВт*год (без урахування податку на додану вартість). У зв`язку зі зміною регульованого тарифу вартість електричної енергії як товару зменшилася, а ціна за одиницю товару становила 4,602768 грн за 1 кВт/год;

- додаткову угоду № 2 від 09.03.2022, якою на підставі п. 5 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зменшено ціну за одиницю товару за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 до 4,184387 грн за 1 кВт/год;

- додаткову угоду № 3 від 31.03.2022, якою на підставі п. 5 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зменшено ціну за одиницю товару за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 до 4,184387 грн за 1 кВт/год;

- додаткову угоду № 4 від 22.04.2022, якою на підставі п. 5 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" зменшено ціну за одиницю товару з 01.04.2022 до 4,184387 грн за 1 кВт/год;

- додаткову угоду № 5 від 30.09.2022, якою внесено зміни до пункту 4 додаткової угоди № 4 від 22.04.2022 щодо застосування умов останньої у період з 01.04.2022 по 31.08.2022;

- додаткову угоду № 6 від 30.09.2022, якою з 01.09.2022 змінено ціну електричної енергії до 4,674768 грн за 1 кВт/год;

- додаткову угоду № 7 від 31.10.2022, якою з 01.10.2022 змінено ціну електричної енергії до 4,794768 грн за 1 кВт/год;

- додаткову угоду № 8 від 07.12.2022, якою з 01.11.2022 змінено ціну електричної енергії до 4,914768 грн за 1 кВт/год;

- додаткову угоду № 9 від 09.01.2023, якою з 01.12.2022 змінено ціну електричної енергії до 4,614768 грн за 1 кВт/год.

14. Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на виконання умов договору та додаткових угод поставило Комунальному підприємству "Луцьке підприємство електротранспорту" 4 680 113 кВт/год електричної енергії, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії № 105/559-0289000/1/1 від 31.01.2022, №105/559-0289000/2/1 від 28.02.2022, № 105/559-0289000/3/1 від 31.03.2022, № 105/559-0289000/4/1 від 30.04.2022, № 105/559-0289000/5/1 від 31.05.2022, № 105/559-0289000/6/1 від 30.06.2022, № 105/559-0289000/7/1 від 31.07.2022, № 105/559-0289000/8/1 від 31.08.2022, №105/559-0289000/9/1 від 30.09.2022, № 105/559-0289000/10/1 від 31.10.2022, № 105/559-0289000/11/1 від 30.11.2022, № 105/559-0289000/12/1 від 31.12.2022.

15. Поставлена електрична енергія оплачена Комунальним підприємством "Луцьке підприємство електротранспорту" у повному обсязі на загальну суму 20 665 714,42 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

16. Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що додаткові угоди № 6 від 30.09.2022, № 7 від 31.10.2022, № 8 від 07.12.2022 та № 9 від 09.01.2023 укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки сторонами за відсутності визначених законом умов збільшено вартість одиниці предмета закупівлі, не підтверджено належним чином необхідність зміни істотних умов договору щодо ціни та кількості товару, внаслідок чого ціна за одиницю товару загалом збільшилася більш як на 10 % від початкової ціни, а дія оспорюваних угод поширена на правовідносини, які виникли до їх укладення, у зв`язку з чим прокурор просить визнати зазначені додаткові угоди недійсними та стягнути 818 578,14 грн, які, на думку прокурора, були безпідставно сплачені на виконання зазначених додаткових угод.

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

19. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

20. Щодо посилань скаржника на порушення норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, колегія суддів зазначає таке.

У постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Оскільки у спірних правовідносинах, як встановлено судами попередніх інстанцій, оплата електричної енергії здійснювалась за цінами, нижчими від початково визначених договором про закупівлю, висновки судів попередніх інстанцій відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що встановлена оспорюваними додатковими угодами ціна не перевищила ані первісну договірну ціну, ані максимально допустиме 10-відсоткове збільшення від неї.

21. Що стосується доводів скаржника щодо порушення частини 3 статті 631 ЦК України (надання додатковим угодам зворотної сили) та неврахування висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 910/21671/17, Верховний Суд зазначає, що погодження сторонами застосування нової ціни до відповідного розрахункового періоду (місяця, в якому відбулося постачання) само по собі не свідчить про зміну ціни після повного виконання зобов`язання з передачі товару у розумінні практики Верховного Суду. Сторони мають право поширити дію умов договору на відносини, які виникли до його укладення (якщо це відповідає інтересам сторін і не суперечить закону), а прийняття товару за актами та його подальша оплата у межах строку дії розрахункового періоду охоплюються приписами статей 631 та 653 ЦК України.

До того ж предметом розгляду справи № 910/21671/17 є стягнення заборгованості з орендної плати, пені, 3% річних, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду в частині внесення орендної плати за користування нежитловим приміщенням.

22. Отже, визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

23. Відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

24. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 311 ГПК України).

25. Щодо доводів скаржника про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у випадку попереднього зменшення, а потім збільшення ціни одиниці товару), колегія суддів зазначає таке.

26. За змістом пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

27. Як вже зазначалося, у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

"150. Отже, норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

151. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої".

Водночас у цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що встановлена оспорюваними додатковими угодами ціна електричної енергії не перевищила ані первісну договірну ціну, ані максимально допустиме 10-відсоткове збільшення від неї. За таких обставин питання про те, від якої саме проміжної ціни слід здійснювати відлік (зниженої чи первинної), не впливає на законність оскаржуваних судових рішень, оскільки кінцева ціна не порушує законодавчо встановленої межі.

28. Крім того, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необхідність врахування правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, до правовідносин у цій справі.

29. Отже, доводи касаційної скарги, обґрунтовані скаржником з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

32. Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є правильними по суті і підлягають залишенню без змін, а подана касаційна скарга - залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат

34. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Волинської окружної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 08.04.2026 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 у справі № 903/1200/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай