Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №910/16418/19 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/16418/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 (колегія суддів: Шапран В. В. - головуючий, Андрієнко В. В., Буравльов С. І.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 (суддя Мудрий С. М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" про заміну сторони виконавчого провадження у справі

за позовом Державного підприємства "Держвуглепостач"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення заборгованості,

за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал",

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи, що передували зверненню із заявою про заміну сторони виконавчого провадження

1.1. У листопаді 2019 року Державне підприємство "Держвуглепостач" (далі - ДП "Держвуглепостач") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго") про стягнення 252 445 165,60 грн.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДП "Держвуглепостач" зазначало, що в ПАТ "Центренерго" наявна заборгованість з оплати поставленого позивачем за договором поставки від 18.06.2019 № 111/25 (далі - договір поставки) вугілля у розмірі 235 905 419,57 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивач просив стягнути пеню в розмірі 11 676 321,87 грн, 3 % річних у розмірі 2 134 765,65 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 728 658,51 грн.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі №910/16418/19, позов ДП "Держвуглепостач" задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь ДП "Держвуглепостач" заборгованість у розмірі 231 905 419,57 грн, пеню в розмірі 11 669 858,71 грн, 3 % річних у розмірі 2 134 765,65 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 728 658,51 грн; в іншій частині позову відмовлено.

1.4. На виконання вказаного рішення 04.11.2021 Господарський суд міста Києва видав відповідний наказ.

2. Короткий зміст заяви про заміну сторони виконавчого провадження та заперечень на неї

2.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" (далі - ТОВ "ФК "Фінуніверсал") 01.05.2026 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просило замінити ДП "Держвуглепостач" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Фінуніверсал" у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, яке знаходиться у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з виконання наказу про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19.

Обґрунтовуючи вказану заяву, ТОВ "ФК "Фінуніверсал" зазначало, що її подання зумовлено укладенням 30.01.2026 між ДП "Держвуглепостач" (цедент) та ТОВ "ФК "Фінуніверсал" (цесіонарій) договору відступлення права вимоги (цесії) № 30/01/2026-1 (далі - договір відступлення права вимоги), за змістом пункту 1 якого цедент відступив, а цесіонарій набув право вимоги грошових коштів до ПАТ "Центренерго", належне цедентові на підставі договору поставки, заборгованість за яким у сумі 249 110 985,21 грн стягнута на користь цедента в примусовому порядку рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 року у справі № 910/16418/19.

2.2. ПАТ "Центренерго" 15.05.2026 через підсистему "Електронний суд" подало до місцевого господарського суду заперечення на заяву ТОВ "ФК "Фінуніверсал" про заміну сторони виконавчого провадження, в яких просило відмовити у задоволенні поданої заяви ТОВ "ФК "Фінуніверсал".

Заперечуючи проти задоволення заяви ПАТ "Центренерго" зазначало, що ДП "Держвуглепостач" не дотрималося встановленого договором поставки порядку відступлення права вимоги третій стороні, а саме не отримало попередньої письмової згоди від ПАТ "Центренерго" та Наглядової ради ПАТ "Центренерго" на вчинення такого правочину (пункт 9.7 договору поставки), що в розумінні пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 512, частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України виключає правомірність укладеного договору відступлення права вимоги. При цьому відповідач у поданих запереченнях зазначав, що він подав до Господарського суду міста Києва позов (судова справа № 910/5757/26) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

3. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 910/16418/19, заяву ТОВ "ФК "Фінуніверсал" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено; замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі № 910/16418/19, з ДП "Держвуглепостач" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Фінуніверсал".

Суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що станом на момент розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження договір відступлення права вимоги не був визнаний недійсним, а будь-які судові рішення, якими його недійсність встановлена, в матеріалах справи відсутні. Тому суди дійшли висновку про те, що внаслідок укладення договору відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора в матеріальному зобов`язанні, яке виникло з договору поставки, що є належною правовою підставою для заміни сторони виконавчого провадження.

4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

4.1. ПАТ "Центренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі № 910/16418/19 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "ФК "Фінуніверсал" про заміну сторони виконавчого провадження.

ПАТ "Центренерго", обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили статтю 334 Господарського процесуального кодексу України, не дослідили пункт 9.7 договору поставки, а також не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 911/94/23. Крім того, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій порушили приписи частини 4 статті 236 та частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України та не взяли до уваги висновки, наведені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16, а також проігнорували правовий висновок, наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20. Крім того, скаржник зазначає, що договір відступлення права вимоги на момент розгляду судами попередніх інстанцій заяви про заміну сторони виконавчого провадження оспорювався в судовому порядку, а на момент подання цієї касаційної скарги рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі № 910/5757/26 цей договір визнаний недійсним.

4.2. ТОВ "ФК "Фінуніверсал" подало відзив на касаційну скаргу ПАТ "Центренерго", в якому просить відмовити у задоволенні цієї касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.3. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції про заміну сторони у виконавчому провадженні. Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що договір відступлення права вимоги не був визнаний недійсним, а будь-які судові рішення, якими його недійсність встановлена, в матеріалах справи відсутні.

5.4. Колегія суддів зазначає, що відповідно до Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

5.5. Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

5.6. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у Законі України "Про виконавче провадження", органів та осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

5.7. Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин 1- 3, 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

5.8. Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

5.9. Відповідно до пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

5.10. Згідно з пунктом 13 розділу 2 цієї Інструкції правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.

5.11. За змістом статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема шляхом відступлення права вимоги.

5.12. Відповідно до статті 513 цього Кодексу правочин щодо заміни кредитора має бути вчинений у тій самій формі, що й правочин, з якого виникло відповідне зобов`язання.

5.13. Приписами статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент їх переходу, якщо інше не встановлено законом або договором.

5.14. Відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

5.15. Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

5.16. Під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження в цій справі суд першої інстанції встановив, що ТОВ "ФК "Фінуніверсал", звертаючись із вказаною заявою, посилалося на набуття ним права грошової вимоги до ПАТ "Центренерго", яка виникла з договору поставки, на суму 249 110 985,21 грн.

5.17. Суди встановили, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите 30.11.2022 на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі № 910/16418/19.

5.18. Постановою державного виконавця від 30.11.2022 вчинення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні було зупинено на підставі пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із включенням ПАТ "Центренерго", частка державної власності у статутному капіталі якого становить 78,289 %, до Переліку об`єктів великої приватизації державної власності на 2021 рік згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р, що також підтверджується офіційною публікацією в газеті "Відомості приватизації" від 13.01.2021 № 3 (1348).

5.19. Водночас постановою державного виконавця від 30.11.2022 виконавче провадження № НОМЕР_1 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 42831111.

5.20. Із матеріалів справи суди встановили, що 30.01.2026 між ДП "Держвуглепостач" (цедент) та ТОВ "ФК "Фінуніверсал" (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги, за змістом пункту 1 якого цедент передав, а цесіонарій набув право вимоги до ПАТ "Центренерго", яке належало цеденту на підставі договору поставки, заборгованість за яким у сумі 249 110 985,21 грн була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі № 910/16418/19.

5.21. Відповідно до пункту 2 договору відступлення права вимоги до цесіонарія перейшло право вимоги щодо стягнення із боржника загальної суми 249 110 985,21 грн, яка включає основний борг у розмірі 231 905 419,57 грн, пеню - 11 669 858,71 грн, 3 % річних - 2 134 765,65 грн, інфляційні втрати - 2 728 658,51 грн та судовий збір - 672 282,77 грн.

5.22. У пункті 3 договору відступлення права вимоги сторони погодили, що право вимоги переходить до цесіонарія у повному обсязі та на умовах, які існували на момент укладення договору.

5.23. Згідно з пунктом 8 договору відступлення права вимоги вартість відступленого права вимоги становить 255 256 346,12 грн, а її оплата здійснюється у безготівковій формі або іншим способом, що не суперечить законодавству України, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у строк до 14.02.2026.

5.24. На підтвердження фактичної передачі права вимоги сторонами підписано акт приймання-передачі документації від 30.01.2026, відповідно до якого цедент передав, а цесіонарій прийняв документи, що підтверджують існування та обсяг відступленого права вимоги, зокрема: оригінал договору поставки, рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, копію наказу про примусове виконання рішення, а також постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

5.25. Крім того, 30.01.2026 між тими самими сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до умов цієї угоди ДП "Держвуглепостач" мало перед ТОВ "ФК "Фінуніверсал" заборгованість у сумі 255 256 346,12 грн, що виникла на підставі договору факторингу від 30.10.2024 № 30/10/2024-2-Ф та судових рішень у справі № 910/17385/19.

5.26. Водночас ТОВ "ФК "Фінуніверсал" мало зустрічне грошове зобов`язання перед ДП "Держвуглепостач" у сумі 249 110 985,21 грн, яке виникло з договору відступлення права вимоги.

5.27. З огляду на наявність зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, сторони домовилися про їх зарахування, а пунктом 5 угоди визначили, що з моменту її підписання відповідні грошові зобов`язання припиняються у повному обсязі, а взаємні майнові та немайнові претензії у межах зазначених правовідносин відсутні.

5.28. Заперечуючи проти задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, ПАТ "Центренерго" стверджувало, що ДП "Держвуглепостач" уклало договір відступлення права вимоги з ТОВ "ФК "Фінуніверсал" без отримання передбаченої пунктом 9.7 договору поставки попередньої письмової згоди боржника та його Наглядової ради, що, на думку боржника, свідчить про невідповідність договору вимогам статей 512 та 516 Цивільного кодексу України і є підставою для висновку про його недійсність, так само як і укладеної сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

5.29. Суди першої та апеляційної інстанцій, пославшись на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25), від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16, виснували, що станом на момент розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження договір відступлення права вимоги не був визнаний недійсним, а будь-які судові рішення, якими його недійсність встановлена, в матеріалах справи відсутні. За таких обставин суди дійшли висновку, що внаслідок укладення договору відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора у матеріальному зобов`язанні, яке виникло з договору поставки, що є належною правовою підставою для заміни сторони виконавчого провадження.

5.30. Таким чином, суди попередніх інстанцій надали оцінку запереченням відповідача щодо заяви про заміну сторони виконавчого провадження та встановили, що договір про відступлення права вимоги не був визнаний недійсним, тому правильно виснували, що підстав для відмови в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження немає.

5.31. ПАТ "Центренерго", не погодившись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, зазначає, що договір відступлення права вимоги був визнаний недійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі № 910/5757/26. Крім того, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів статті 334 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16.

Обґрунтовуючи свою позицію скаржник зазначає, що договір відступлення права вимоги був ним оспорений до суду у господарській справі № 910/5757/26 і рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у вказаній справі він визнаний недійсним.

5.32. Колегія суддів, перевіривши доводи скаржника, вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили питання щодо оспорення відповідачем договору про відступлення права вимоги і встановили, що рішення суду про визнання його недійсним на момент розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження матеріали справи не містять.

5.33. За змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

5.34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 дійшла висновку, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Тобто задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.95.2024 у справі № 910/6024/23.

5.35. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, не порушуючи презумпції правомірності договору відступлення права вимоги, встановив, що доказів, які би підтверджували недійсність вказаного договору матеріали справи не містять. Водночас рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 у справі № 910/5757/26 було ухвалено після постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали та ухвалення апеляційним судом оскаржуваної постанови, тобто на момент вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження відомостей про визнання недійсним договору відступлення права вимоги не було.

5.36. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25) наголошувала, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається лише у двох випадках:

1) коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності);

2) якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

В інших випадках діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) суд повинен тлумачити на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Тому Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може порушити межі судового розгляду і вийти за межі вирішуваного процесуального питання, констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним згідно з імперативним приписом закону або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.

5.37. З урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду колегія суддів виснує, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень урахували презумпцію правомірності правочину, який на той час не було визнано недійсним, а тому дійшли обґрунтованого висновку про те, що внаслідок укладення договору відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора у матеріальному зобов`язанні, яке виникло з договору поставки, що є належною правовою підставою для заміни сторони виконавчого провадження.

5.38. З огляду на викладене доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 334 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20 (провадження № 14-52цс25), постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16, постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 911/94/23 не підтвердилися.

5.39. Водночас колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника стосуються незгоди скаржника з положеннями договору відступлення права вимоги. Однак оскаржуваними судовими рішеннями не вирішувалося питання щодо недійсності цього договору, тому такі доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

5.40. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин із правильним застосуванням норм процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до частин 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

6.3. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі № 910/16418/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак