Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №908/3774/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: щодо відшкодування шкоди, збитків

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №908/3774/23

Суддя: Багай Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 908/3774/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Колосова О. П.,

за участю представників:

позивача - Мироненко Н. О. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

відповідача - Смокіна П. О. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор-В"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2026 (колегія суддів: Фещенко Ю. В. - головуюча, Золотарьова Я. С., Мартинюк С. В.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 (суддя Азізбекян Т. А.) у справі

за позовом Запорізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор-В"

про стягнення 1 684 042,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2023 року Запорізька міська рада звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор-В" (далі - ТОВ "Фавор-В") про стягнення з відповідача на свою користь доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період із 21.07.2018 до 22.12.2021, у розмірі 1 684 042,46 грн.

1.2. Позовні вимоги Запорізької міської ради обґрунтовані тим, що 20.07.2018 ТОВ "Фавор-В" набуло у власність об`єкти нерухомого майна у складі: диспетчерської (літ. С-2), будівлі битовок (літ. Т-2), автовагової (літ. У) (реєстраційний номер 419850823101), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Креміно, буд. 44, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2023 № 356734307. Позивач зазначав, що земельна ділянка за адресою: м. Запоріжжя, вул. Креміно, буд. 44, площею 53,6152 га, кадастровий номер: 2310100000:07:084:0060, належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на праві комунальної власності (номер відомостей про речове право: 38923899 від 28.10.2020). Запорізька міська рада на дев`ятій сесії восьмого скликання ухвалила рішення від 03.11.2021 № 53/72 "Про надання у користування на умовах оренди ТОВ "Фавор-В" земельної ділянки на вул. Креміно, 44 для розташування проммайданчика Мокрянського гранітного кар`єру № 2". Позивач зазначав, що загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ "Фавор-В" земельною ділянкою площею 53,6152 га з кадастровим номером 2310100000:07:084:0060, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Креміно, буд. 44, без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період із 21.07.2018 до 22.12.2021 склав 1 684 042,46 грн.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/3774/23 у задоволенні позову Запорізької міської ради відмовлено.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 заяву ТОВ "Фавор-В" від 26.04.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3774/23 задоволено частково; стягнуто із Запорізької міської ради на користь ТОВ "Фавор-В" витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн; в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/3774/23 скасовано; ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Фавор-В" на користь Запорізької міської ради 1 425 370,79 грн безпідставно збережених коштів; в решті позовних вимог відмовлено; додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2024 у справі № 908/3774/23 скасовано; ухвалено нове додаткове рішення, яким заяву ТОВ "Фавор-В" від 26.04.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3774/23 задоволено частково; стягнуто із Запорізької міської ради на користь ТОВ "Фавор-В" 10 464,77 грн витрат на правничу допомогу; в решті вимог заяви відмовлено.

2.4. Постановою Верховного Суду від 01.04.2025 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/3774/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.5. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3774/23 позовні вимоги Запорізької міської ради задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Фавор-В" на користь Запорізької міської ради суму доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період із 01.01.2021 до 22.12.2021 у розмірі 347 514,34 грн; в іншій частині позовних вимог у розмірі 1 077 856,45 грн відмовлено; заяву ТОВ "Фавор-В" про поворот виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 908/3774/23 задоволено; здійснено розподіл судових витрат.

2.6. Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.05.2026 заяву адвоката Ушакова Олексія Олександровича про ухвалення у справі № 908/3774/23 додаткового судового рішення з питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 146 199,22 грн задоволено частково; стягнуто із Запорізької міської ради на користь ТОВ "Фавор-В" суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн; в іншій частині вказану заяву залишено без задоволення.

2.7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2026 рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3774/23 змінено; викладено абзац 2 та 3 його резолютивної частини у такій редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор-В" на користь Запорізької міської ради 1 425 370 грн 79 коп. недоотриманих коштів у вигляді орендної плати за період з 21.07.2018 по 22.12.2021. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор-В" на користь Запорізької міської ради 21 380 грн 56 коп. судових витрат зі сплати судового збору"; в іншій частині рішення залишено без змін.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2026 та рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3774/23, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Фавор-В" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради відмовити.

3.2. ТОВ "Фавор-В", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Фавор-В" покликається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 2, 162, 236, 237, 269 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2025 у справі № 910/12561/23; від 18.06.2020 у справі № 909/965/16; від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21; від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18; від 14.05.2024 у справі № 910/8475/23.

Зокрема, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій взяли до уваги наданий позивачем уточнений розрахунок та розглянули змінені позовні вимоги позивача, в той час як позивачем не було змінено предмет позову у встановленому процесуальним законом порядку.

3.4. Крім того, ТОВ "Фавор-В" покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України та статті 102 Податкового кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц; від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц; від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17; від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16; від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17; від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц; від 12.12.2018 по справі № 367/2259/15-ц.

Скаржник, покликаючись на положення податкового законодавства, зазначає, що він є вільним від сплати орендної плати за період понад 1095 днів. ТОВ "Фавор-В" у своїх запереченнях щодо відповіді на відзив, які були подані до суду першої інстанції 06.02.2024, зробило заяву про сплив строку позовної давності та просило відмовити у задоволенні позову з підстав саме пропуску строку на звернення до суду. Крім того скаржник зазначає, що додатково було подано клопотання про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета позову в частині, яка не була розглянута під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій під час першого розгляду справи.

3.5. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Фавор-В" покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України стосовно правових наслідків дій / бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати з урахуванням положень розділу XII Податкового кодексу України та застосування до таких правовідносин строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

На переконання скаржника, наведене положення податкового законодавства свідчить про те, що орендна плата за користування землями державної чи комунальної власності може бути нарахована лише в межах строку у 1095 днів (3 роки). Поза межами зазначених строків контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, а платник вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені). Тому ТОВ "Фавор-В" вважає, що воно є вільним від сплати орендної плати за період понад 1095 днів, і такі грошові кошти орендної плати не можуть вважатися безпідставно збереженими у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України. Водночас, на думку скаржника, стягнення орендної плати, зокрема, як доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, може бути здійснено лише в межах трирічного строку. Таким чином, скаржник вважає, що так як позов у цій справі було подано 21.12.2023, то позивач пропустив строк звернення до суду і це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період до 21.12.2020.

Скаржник також вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду про те, що спірні правовідносини не є податковими, оскільки, на думку скаржника, позивач намагається стягнути кошти, засновані на розрахунку податкового платежу (плати за землю), тому до цих відносин мають застосовуватися фундаментальні принципи податкового законодавства.

Касаційна скарга також містить доводи про вибіркове застосування судами попередніх інстанцій положень Податкового кодексу України. Зокрема, скаржник зазначає, що доводи про строк тривалістю 1095 днів суди відхилили з тих мотивів, що спірні правовідносини не є податковими, водночас увесь розрахунок побудований на статтях 271, 288, 289 Податкового кодексу України, а за 2020 рік застосовано податкову пільгу згідно з пунктом 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

3.6. При цьому скаржник просить Верховний Суд урахувати, що затримка належного оформлення користування земельною ділянкою сталася не з його вини, оскільки усі вимоги Запорізької міської ради стосовно надання належним чином засвідчених документів для завершення процедури укладення договору оренди земельної ділянки ТОВ "Фавор-В" були виконані у листопаді 2018 року, тобто відповідач не мав на меті безпідставно збагатитися.

3.7. Крім того, скаржник зазначає, що розмір понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у цій справі складає 40 000,00 грн. Документи, які підтверджують понесені відповідачем витрати, будуть надані Суду у встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки.

3.8. Запорізька міська рада у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що аргументи ТОВ "Фавор-В", викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. На переконання позивача, неповернення ТОВ "Фавор-В" безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади міста Запоріжжя в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб територіальної громади.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що рішеннями Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 22 "Про внесення змін та доповнень до рішення Запорізької міської ради", від 26.08.2015 № 50 "Про найменування вулиці в колишніх селищах Креміно та Південне Шевченківському району м. Запоріжжя" та від 24.12.2008 № 586 "Про внесення доповнень до переліку найменувань вулиць, провулків, майданів, проспектів у м. Запоріжжі, які затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.12.1994 № 534" (пункт 2.1) змінено назву урбаноніму "сел. Креміно" на "вулиця Креміно".

4.2. У наданій позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.12.2023 за № 356734307 містяться записи щодо таких об`єктів нерухомого майна:

- за реєстраційним номером 419850823101: тип об`єкта - диспетчерська літ. С-2, будівля битовок літ. Т-2, автовагова літ. У, об`єкт житлової нерухомості: ні; адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, сел. Креміно, будинок 44; номер об`єкта в РПВН: 31338807; тип речового права: право власності; дата державної реєстрації - 20.07.2018. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42166412 від 20.07.2018 прийнято на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, серія та номер: 1243, виданий 20.07.2018, власник з часткою 1 - ТОВ "Фавор-В", код ЄДРПОУ: 37558338;

- за реєстраційним номером 283887623101, тип об`єкта - трансформаторна підстанція ПС 35/6 Кв / літ. Ч /, об`єкт житлової нерухомості: ні; адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, сел. Креміно, будинок 44; загальна площа (м2): 102.1; номер об`єкта в РПВН: 35521804; тип речового права: право власності; дата державної реєстрації - 20.07.2018. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42166584 від 20.07.2018 прийнято на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, серія та номер: 1244, виданий 20.07.2018, власник з часткою 1 - ТОВ "Фавор-В", код ЄДРПОУ: 37558338.

4.3. У Державному реєстрі за поштовою адресою: м. Запоріжжя, вул. Креміно, буд. 44, міститься обліковий запис про земельну ділянку площею 53,6152 га, кадастровий номер: 2310100000:07:084:0060, яка належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на праві комунальної власності (номер відомостей про речове право: 38923899 від 28.10.2020).

4.4. Згідно з наданою позивачем інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.12.2023 № 356922535 земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:07:084:0060, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2207532823101, площею (га): 53.6152, належить на праві власності з розміром частки 1 територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ: 04053915. Речове право: 38923899 зареєстроване 28.10.2020 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54860453 від 30.10.2020 о 08:53:45. Документи, подані для державної реєстрації: відомості з ДЗК, серія та номер: 24647339, виданий 28.10.2020, видавник: Державний земельний кадастр.

4.5. Дев`ятою сесією восьмого скликання Запорізької міської ради прийнято рішення від 03.11.2021 № 53/72 "Про надання у користування на умовах оренди ТОВ "Фавор-В" земельної ділянки, яка знаходиться на вул. Креміно, 44, для розташування проммайданчика Мокрянського гранітного кар`єру № 2", пунктом 1 якого вирішено надати в користування на умовах оренди ТОВ "Фавор-В" строком на 19 років земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:07:084:0060) площею 53,6152 га (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствам переробної, машинобудівної та іншої промисловості) на вул. Креміно, буд. 44 для розташування проммайданчика Мокрянського гранітного кар`єру № 2 в межах, раніше переданих рішенням від 25.06.2008 № 41/191, за рахунок земель Запорізької міської ради. Пунктом 3 цього рішення визначено, що договір оренди землі від 15.08.2008 № 040826101301, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", слід вважати припиненим згідно з пунктом 33 договору.

4.6. 23.12.2021 на підставі вказаного рішення між Запорізькою міською радою та ТОВ "Фавор-В" було укладено договір оренди землі № 202107000100146 (далі - договір), за умовами якого Запорізька міська рада (орендодавець) передала, а ТОВ "Фавор-В" (орендар) прийняло у строкове платне користування земельну ділянку для розташування проммайданчика Мокрянського гранітного кар`єру № 2, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Креміно, 44. Земельна ділянка належить Запорізькій міській раді на праві комунальної власності. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 53,6152 га, кадастровий номер земельної ділянки: 231.0100000:07:084:0060. На земельній ділянці розмішені об`єкти нерухомого майна: будівлі та споруди орендаря та (або) інші об`єкти, що не належать до нерухомого майна: відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з: будівлями та спорудами орендаря. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 142 519 924,64 грн станом на 2021 рік.

4.7. Згідно з умовами пункту 11 договору він укладений на 19 років.

4.8. Відповідно до пункту 18 договору земельна ділянка передається в оренду для розташування проммайданчика Мокрянського гранітного кар`єру № 2 (функціональне призначення). Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, секція J підрозділ 11.01.

4.9. Згідно з пунктом 22 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється орендодавцем на умовах, визначених у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід`ємним додатком до договору.

4.10. З інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області від 01.05.2023 № 3775/5/08-01-04-09 вбачається, що ТОВ "Фавор-В" (ідентифікаційний код 37558338) у період із 21.07.2018 до 22.12.2021 включно не нараховувало та не сплачувало плату за землю (земельний податок, орендну плату).

4.11. Запорізька міська рада склала розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ "Фавор-В" земельною ділянкою площею 53,6152 га з кадастровим номером 2310100000:07:084:0060, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Креміно, буд. 44, без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) у період із 21.07.2018 до 22.12.2021, в обґрунтування якого позивач посилався на те, що згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.08.2019 № 2755/207-19, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 203 920 051,68 грн станом на 2019 рік. Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ "Фавор-В" вказаною земельною ділянкою за період із 21.07.2018 до 22.12.2021 склав 1 684 042,46 грн.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Запорізької міської ради про стягнення з ТОВ "Фавор-В" на свою користь доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період із 21.07.2018 до 22.12.2021, у розмірі 1 684 042,46 грн.

5.4. Позовні вимоги Запорізької міської ради обґрунтовані тим, що територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на праві комунальної власності належить земельна ділянка за адресою: м. Запоріжжя, вул. Креміно, буд. 44, площею 53,6152 га, кадастровий номер: 2310100000:07:084:0060. Разом із тим 20.07.2018 ТОВ "Фавор-В" набуло у власність об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Креміно, буд. 44. Запорізька міська рада на дев`ятій сесії восьмого скликання ухвалила рішення від 03.11.2021 № 53/72 "Про надання у користування на умовах оренди ТОВ "Фавор-В" земельної ділянки на вул. Креміно, 44 для розташування проммайданчика Мокрянського гранітного кар`єру № 2". Позивач, звертаючись із цим позовом, вважав, що ТОВ "Фавор-В" у період із 21.07.2018 до 22.12.2021 користувалося земельною ділянкою площею 53,6152 га з кадастровим номером 2310100000:07:084:0060, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Креміно, буд. 44, без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), у зв`язку із чим загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою склав 1 684 042,46 грн.

5.5. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/3774/23 у задоволенні позову Запорізької міської ради відмовлено.

5.6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/3774/23 скасовано; ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Фавор-В" на користь Запорізької міської ради 1 425 370,79 грн безпідставно збережених коштів; в решті позовних вимог відмовлено.

5.7. Постановою Верховного Суду від 01.04.2025 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 та рішення Господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/3774/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, суд касаційної інстанції зазначив, що судами не взято до уваги доводи відповідача, які були викладені у запереченнях на відповідь на відзив та в клопотанні про закриття провадження, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку на звернення до суду, та звертав увагу на ці доводи під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. При цьому Верховний Суд вказав, що зазначення в описовій частині рішення суду першої інстанції про те, що в запереченнях на відповідь на відзив відповідач, посилаючись на норми Податкового кодексу України, стверджував, що до спірних правовідносин застосовується строк, відповідно до якого можуть бути застосовані та стягнуті нараховані зобов`язання, а саме 1095 днів (3 роки), не є відповідною оцінкою доводів відповідача, оскільки з мотивувальної частини тексту рішення не вбачається будь-яких висновків із цього приводу. Касаційний господарський суд дійшов висновку про направлення цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вказаним доводам відповідача не було надано жодної оцінки судами попередніх інстанцій, а також не було досліджено заяви відповідача, а оцінка обставин та доводів, зазначених у вказаних документах відповідача є необхідною для правильного вирішення спору по суті.

5.8. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3774/23 позовні вимоги Запорізької міської ради задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Фавор-В" на користь Запорізької міської ради суму доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період із 01.01.2021 до 22.12.2021 у розмірі 347 514,34 грн; в іншій частині позовних вимог у розмірі 1 077 856,45 грн відмовлено; заяву ТОВ "Фавор-В" про поворот виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 908/3774/23 задоволено; здійснено розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції встановив, що позивач просить суд стягнути загальну суму розміру недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документа, що посвідчує право оренди ТОВ "Фавор-В", за період із 21.07.2018 до 22.12.2021, що за підрахунками Запорізької міської ради становить 1 425 370,79 грн. Суд дійшов висновку, що дії позивача стосовно формування нового розрахунку доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, є правомірними та відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України. Частково задовольняючи позовні вимоги Запорізької міської ради, місцевий господарський суд встановив обставини, які свідчать про затягування власником земельної ділянки процедури оформлення договору оренди землі з відповідачем. Тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:084:0060 за період із 21.07.2018 до 31.12.2020 у розмірі 1 077 856,45 грн. Суд першої інстанції врахував, що процедура оформлення договору оренди землі була завершена тільки у 2021 році, у зв`язку із чим виснував, що позовні вимоги в частині стягнення суми недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення документа, що посвідчує право оренди ТОВ "Фавор-В" (у період із 01.01.2021 до 22.12.2021), в сумі 347 514,34 грн підлягають задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції виснував, що в цій справі не підлягає застосуванню строк 1095 днів, передбачений Податковим кодексом України, який фактично встановлює строк формування податковим органом грошового зобов`язання та подання суб`єктом декларування податкової звітності, оскільки між Запорізькою міською радою та ТОВ "Фавор-В" у період із 21.07.2018 до 22.12.2021 договір оренди не укладався.

5.9. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2026 рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2026 у справі № 908/3774/23 змінено; викладено абзац 2 та 3 його резолютивної частини у такій редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор-В" на користь Запорізької міської ради 1 425 370 грн 79 коп. недоотриманих коштів у вигляді орендної плати за період з 21.07.2018 по 22.12.2021. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор-В" на користь Запорізької міської ради 21 380 грн 56 коп. судових витрат зі сплати судового збору"; в іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши дії відповідача щодо звернення у 2018 році до позивача з метою оформлення користування спірною земельною ділянкою, зазначив, що суд першої інстанції помилково вдався до аналізу наявності вини відповідача у виникненні заборгованості з недоотриманих коштів у вигляді орендної плати у розмірі 1 684 042,46 грн. Апеляційний суд виснував, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Тому, за висновком апеляційного суду, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд виснував, що, встановивши допущення позивачем помилок у розрахунку, долученому до позовної заяви, незалежно від надання позивачем в подальшому уточненого розрахунку, суд першої інстанції мав право (та обов`язок) здійснити власний розрахунок суми недоотриманих коштів у вигляді орендної плати за період із 21.07.2018 до 22.12.2021.

За висновком апеляційного господарського суду, визначальним для цієї справи є те, що відповідач не зареєстрував у спірний період право користування земельною ділянкою, а тому в цьому випадку мова йде саме про стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав. При цьому суд зазначив, що використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду як власника земельної ділянки отримувати від здачі її в оренду дохід у розмірі орендної плати в цінах вказаного періоду.

Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у задоволенні позову в частині вимог, оскільки встановив, що через дію карантину та воєнного стану станом на момент звернення з позовом позовна давність щодо позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів у вигляді орендної плати за період із 21.07.2018 до 22.12.2021 у розмірі 1 684 042,46 грн не спливла.

5.10. ТОВ "Фавор-В" не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в цій справі.

5.11. ТОВ "Фавор-В", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.12. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.13. ТОВ "Фавор-В", покликаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваній постанові приписи статей 2, 13, 14, 162, 236, 237, 269, 275 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах:

- від 16.10.2025 у справі № 910/12561/23, де встановлено, що відповідач- 2, подав до апеляційного суду пояснення з доказами, внаслідок чого доводи апеляційної скарги фактично змінилися повністю. Суд касаційної інстанції у вказаній справі дійшов висновку, що на зазначені обставини не звернув належної уваги апеляційний суд та не врахував того, що після подачі відповідачем- 2 пояснень із новими доказами повністю змінилися підстави та доводи його апеляційної скарги, з якою відповідач-2 звернувся до апеляційного суду та за якою апеляційним судом вже відкрито апеляційне провадження. Верховний Суд зазначив, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, які викладає позивач у позовній заяві;

- від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, відповідно до яких прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів із порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи;

- від 13.11.2020 у справі № 904/920/19, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18, згідно з якими принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб`єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи. При цьому обсяг вимог апеляційного оскарження - це визначений скаржником, а у випадках, передбачених процесуальним законом, напрям та зміст перевірки судового рішення. Межами апеляційного перегляду процесуальний закон визначає повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду вимог апеляційної скарги (стаття 275 Господарського процесуального кодексу України), вихід за межі яких в разі неправильного застосування судом норм матеріального права допускається виключно в межах заявленого скаржником обсягу апеляційного оскарження судового рішення (побідні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 140/1322/22, від 15.05.2019 у справі № 717/2052/16-ц, від 31.01.2020 у справі № 370/999/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 12.10.2021 у справі № 910/17324/19; від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19, від 01.07.2021 у справі № 46/603);

- від 14.05.2024 у справі № 910/8475/23, згідно з якими до переліку питань, які вирішує суд при ухваленні рішення, не належить повноваження суду самостійно (замість позивача) вказувати обґрунтування розрахунку, що не є тотожним (1) перевірці правильності нарахування, заявлених до стягнення позивачем вимог, у розрізі застосування норм матеріального права (зокрема, статей 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, статей 230-232 Господарського кодексу України) та (2) математичному обрахуванню, що здійснюється за даними, які були предметом дослідження та оцінки, ураховуючи доводи та заперечення учасників справи, поданими / заявленими відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ "Фавор-В", покликаючись на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду, стверджує, що позивач не звертався ані із заявою про зміну розміру позовних вимог, як це передбачено процесуальним законодавством, ані із заявою про зміну підстав чи предмета позову на жодному етапі розгляду цієї справи. Разом із тим Центральний апеляційний господарський суд під час першого апеляційного розгляду цієї справи 24.09.2024 року протокольно витребував у позивача інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік та зобов`язав позивача надати новий розрахунок на підставі вже нової нормативної грошової оцінки. На переконання скаржника, такими діями суд апеляційної інстанції вчинив неприпустиме порушення, перебравши на себе функції позивача.

5.14. Верховний Суд, проаналізувавши висновки, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам ТОВ "Фавор-В", зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

5.15. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 і постановах Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 910/12543/25, від 24.06.2026 у справі № 909/1000/24, від 01.07.2025 у справі № 908/1301/24.

5.16. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

5.17. Відповідно до пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

5.18. Принцип платного використання землі передбачено й статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

5.19. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 910/12543/25, від 24.06.2026 у справі № 909/1000/24, від 03.06.2026 у справі № 922/3104/25.

5.20. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 910/12543/25, від 24.06.2026 у справі № 909/1000/24.

5.21. Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

5.22. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 і постановах Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 910/12543/25, від 12.05.2026 у справі № 922/3157/25, від 14.05.2026 у справі № 922/3108/25.

5.23. З огляду на викладене із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 910/12543/25, від 24.06.2026 у справі № 909/1000/24, від 03.06.2026 у справі № 922/3104/25.

5.24. При цьому відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.06.2026 у справі № 910/12543/25, від 24.06.2026 у справі № 909/1000/24, від 03.06.2026 у справі № 922/3104/25, від 03.06.2026 у справі № 922/3103/25, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати:

- фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;

- площу земельної ділянки;

- суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (від її нормативної грошової оцінки);

- період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

5.25. Розмір безпідставно збережених коштів за користування чужою земельною ділянкою визначається як розмір орендної плати, яку повинен був би сплатити землекористувач за відповідний період. Для розрахунку розміру безпідставно збережених коштів береться до уваги нормативна грошова оцінка земель і ставка орендної плати, що діяла у відповідний період. Подібні висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 30.06.2026 у справі № 910/12543/25.

5.26. Як установили господарські суди, відповідач набув у власність об`єкти нерухомого майна у складі: диспетчерської (літ. С-2), будівлі битовок (літ. Т-2), автовагової (літ. У) (реєстраційний номер 419850823101), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Креміно, буд. 44, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2023 № 356734307; право власності на майно в державному реєстрі зареєстровано 20.07.2018 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 20.07.2018, номер 1243; трансформаторної підстанції ПС 35/6 Кв (літ. Ч) (реєстраційний номер 283887623101), яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Креміно, буд. 44, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.12.2023 № 356734307; право власності на майно в державному реєстрі зареєстровано 20.07.2018 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 20.07.2018, номер 1244.

5.27. 20.07.2018 за ТОВ "Фавор-В" зареєстровано право власності на вказані об`єкти нерухомого майна, про що внесено записи до Державного реєстру речових прав № 27140204, № 27140351.

5.28. При цьому державну реєстрацію права оренди ТОВ "Фавор-В" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:07:084:0060 на підставі договору від 23.12.2021 № 202107000100146 проведено лише 23.12.2021, про що зроблено запис № 45899015.

5.29. Суди також установили, що договір оренди землі від 06.08.2008, укладений Запорізькою міською радою з попереднім орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройекспорт", діяв до 30.12.2015.

5.30. З урахуванням установлених обставин суди виснували, що в період із 20.07.2018 до 23.12.2021 відповідач використовував цю земельну ділянку без достатньої правової підстави.

5.31. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.

5.32. Як зауважив апеляційний суд, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

5.33. Ураховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції, проаналізувавши дії відповідача щодо звернення у 2018 році до позивача з метою оформлення правовідносин з користування спірною земельною ділянкою, помилково вдався до аналізу наявності вини відповідача у виникненні заборгованості з недоотриманих коштів у вигляді орендної плати у розмірі 1 684 042,46 грн.

5.34. При цьому апеляційний суд зазначив, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

5.35. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції правильно виснував, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

5.36. Розглянувши доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду та аргументи про те, що позивач, не звертаючись із заявою про зміну розміру позовних вимог чи предмета позову, подав до суду новий розрахунок недоотриманих коштів від використання земельної ділянки на підставі нової нормативної грошової оцінки, колегія суддів зазначає, що, незалежно від надання позивачем уточненого розрахунку, суд першої інстанції мав право (та обов`язок) перевірити його, здійснивши власний розрахунок суми недоотриманих коштів у вигляді орендної плати за період із 21.07.2018 до 22.12.2021. Водночас колегія суддів зазначає, що суд перевірив розрахунок на підставі рішень Запорізької міської ради, які є в загальному доступі.

5.37. При цьому колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції під час першого розгляду справи взяв до уваги нові розрахунки щодо обчислення розміру неотриманого доходу за користування земельною ділянкою, оскільки такі доводи стосуються постанови, яка вже скасована судом касаційної інстанції. Однак предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного господарського суду, ухвалена під час нового розгляду справи. При цьому використання уточненого розрахунку судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не суперечить вимогам процесуального законодавства. Водночас доводи скаржника про зміну підстав позову під час розгляду справи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки підставою позову в цій справі є використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

5.38. Крім того, висновки Верховного Суду, на неврахування яких посилається скаржник, сформульовані у справах за інших встановлених обставин, що не є подібними до цієї справи, тому такі посилання є необґрунтованими.

5.39. При цьому колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не розглянули позовні вимоги в частині стягнення 258 671,67 грн, не можуть слугувати підставою для скасування судових рішень у частині позовних вимог, які були розглянуті судами.

5.40. Крім того, скаржник покликається на неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій щодо строків, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (14-96цс18); від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц (14-252цс18); від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 (12-104гс19); від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (12-128гс19); від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (12-97гс19); від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18); від 12.12.2018 у справі № 367/2259/15-ц (14-333цс18). При цьому в касаційній скарзі скаржник наводить висновки щодо застосування статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України.

5.41. Колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд, досліджуючи питання щодо наявності підстав для застосування позовної давності, правильно встановив, що цей строк на звернення до суду спочатку було продовжено (спочатку до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду було зупинено на строк дії воєнного стану.

5.42. Оскільки в цій справі станом на 02.04.2020 строк позовної давності щодо позовних не сплинув, а позивач звернувся до господарського суду із цим позовом 21.12.2023, то строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, для звернення до суду із позовом про стягнення недоотриманих коштів у вигляді орендної плати за період з 21.07.2018 по 22.12.2021 у розмірі 1 684 042,46 грн не закінчилися на дату такого звернення. З огляду на це підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності та відмови у задоволенні позову в частині вимог відсутні.

5.43. Водночас колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника щодо неправильного застосування судами статті 102 Податкового кодексу України, оскільки зазначена стаття Податкового кодексу не застосовувалася судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, а скаржник не довів необхідності її застосування у спірних правовідносинах.

5.44. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.45. Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.46. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, встановити неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.47. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Фавор-В" покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів статей 1212-1214 Цивільного кодексу України стосовно правових наслідків дій / бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати з урахуванням положень розділу XII Податкового кодексу України та застосування до таких правовідносин строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

На переконання скаржника, наведене положення податкового законодавства свідчить про те, що орендна плата за користування землями державної чи комунальної власності може бути нарахована лише в межах строку 1095 днів (3 роки). Поза межами зазначених строків контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, а платник вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені). Тому ТОВ "Фавор-В" вважає, що воно є вільним від сплати орендної плати за період понад 1095 днів, і такі грошові кошти не можуть вважатися безпідставно збереженими у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України. Водночас, на думку скаржника, стягнення орендної плати, зокрема як доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, може бути здійснено лише в межах трирічного строку. Таким чином, скаржник вважає, що так як позов у цій справі було подано 21.12.2023, то позивач пропустив строк звернення до суду і це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимоги до 21.12.2020.

5.48. Дослідивши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 102.1 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

5.49. Водночас, як установив суд апеляційної інстанції, ТОВ "Фавор-В" за відсутності укладеного договору оренди землі збільшило вартість власного майна за рахунок несплаченої орендної плати, яка мала бути встановлена договором оренди землі, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Тому, за висновком апеляційного суду, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

5.50. З урахуванням установлених обставин у цій справі, предмета і підстав позову колегія суддів зазначає, що спірні відносини у цій справі за своєю правовою природою є кондикційними та регулюються приписами цивільного, а не податкового законодавства.

Як виснувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

5.51.Тому апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що відносини, які склалися у позивача і відповідача в цій справі є кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України. Апеляційний суд також дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини не є податковими та виникли не між відповідачем (як платником податків) та контролюючим органом (податковою службою).

5.52. Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що строки давності в спірних правовідносинах регулюються цивільним законодавством, а не податковим.

5.53. З огляду на це відсутня необхідність у формуванні висновку щодо питання застосування пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, натомість висновки щодо питання застосування статті 1212 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах наведені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 30.06.2026 у справі № 910/12543/25, від 12.05.2026 у справі № 922/3157/25, від 14.05.2026 у справі № 922/3108/25.

5.54. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися.

5.55. Щодо доводів скаржника про те, що позивач намагається стягнути кошти, засновані на розрахунку податкового платежу (плати за землю), тому до цих відносин мають застосовуватися фундаментальні принципи податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що спірні відносини є кондикційними та регулюються цивільним законодавством, зокрема, статтею 1212 Цивільного кодексу України.

5.56. Доводи скаржника про вибіркове застосування судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України колегія суддів вважає необґрунтованими. Так, згідно із частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Статтею 289 Податкового кодексу України визначено, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності. Отже, положення податкового законодавства використовуються для визначення розміру орендної плати, а розмір орендної плати є визначальним для визначення розміру безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою. Разом із тим суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ці відносини є кондикційними, тому вони регулюються главою 83 Цивільного кодексу.

5.57. Таким чином, наведені ТОВ "Фавор-В" підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав.

5.58. За результатами перегляду оскаржуваної постанови апеляційного суду Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин апеляційним господарським судом із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни постанови господарського суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

5.59. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови.

5.60. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, уже встановлених апеляційним господарським судом, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор-В" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 908/3774/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua