Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №916/1480/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/1480/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Цвілюка Б.В.,

представників учасників справи:

Головного управління ДПС в Одеській області - Гриценко О.О., Кібець Є.О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванвок Делайт" - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванвок Делайт"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 (колегія суддів: Філінюк І.Г., Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.)

у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванвок Делайт",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Група компаній "Світоч"

про визнання договорів недійсними.

СУТЬ СПОРУ

1. ТОВ "Група компаній "Світоч" як постачальник та ТОВ "Ванвок Делайт" як покупець уклали два договори поставки - пшениці та соєвих бобів. В подальшому, на підставі видаткових накладних ТОВ "Група компаній "Світоч" подала податкові накладні на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

2. Головне управління ДПС в Одеській області оспорило ці два договори поставки до суду. Позивач стверджує, що поставки були безтоварними, а договори використано для формування необґрунтованої податкової вигоди.

3. Суд першої інстанції відмовив у позові, оскільки вважав реальність господарської операції підтвердженою первинними документами, подальшим експортом, реалізацією та зберіганням товару, а умисел сторін на досягнення мети, що суперечить інтересам держави і суспільства, - недоведеним.

4. Суд апеляційної інстанції це рішення скасував. Він визнав операції безтоварними, установив спільний умисел сторін на формування податкового кредиту та визнав обидва договори недійсними на підставі ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

5. ТОВ "Ванвок Делайт" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

6. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання, чи може господарський суд встановити умисел за ч.3 ст.228 ЦК на підставі сукупності доказів за відсутності обвинувального вироку суду.

7. Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. 01.02.2024 ТОВ "Група компаній "Світоч" (постачальник, відповідач-2) та ТОВ "Ванвок Делайт" (покупець, відповідач-1) уклали договір поставки №6-24, згідно з яким постачальник зобов`язується передати у власність покупця, та доставити у місце визначене покупцем сільськогосподарську продукцію, а саме: пшениця, українського походження (надалі іменується "Товар"). Також цим договором сторони передбачили:

- ціна Товару за одиницю виміру та загальна вартість Товару зазначається в додаткових угодах до Договору або Специфікаціях, які є його невід`ємними частинами (п.3.1);

- сума Договору становить вартість поставленого Товару протягом строку дії Договору, відповідно до додаткових угод до Договору, Специфікацій, видаткових накладних та/або актів приймання-передачі Товару (п.3.2);

- постачальник зобов`язується у строк, визначений в додаткових угодах до Договору та/або Специфікаціях, передати у власність покупця Товар (п.4.1);

- у строки, які будуть визначені сторонами в окремих додаткових угодах та/або Специфікаціях, постачальник зобов`язується доставити та вивантажити Товар на адресу, яка буде вказана покупцем. Витрати на транспортування до місця доставки та вивантаження Товару покладаються на постачальника. Постачальник здійснює відповідальне зберігання Товару на власному складі з моменту передачі покупцю права власності на Товар, та до моменту доставки та вивантаження Товару до адреси, яка буде вказана покупцем. Плата за зберігання Товару покупцем окремо не здійснюється, та входить до загальної вартості Товару/окремих партій Товару за даним Договором. Вид транспорту зазначається в додаткових угодах до Договору та/або Специфікаціях, які є його невід`ємними частинами. Товар може поставлятися партіями в межах загального обсягу, зазначеного у додаткових угодах до Договору та/або Специфікаціях, які є його невід`ємною частиною (пункти 4.2-4.5);

- поставка Товару підтверджується та супроводжується наступними документами (п.4.6):

а) видатковою накладною;

б) рахунком Постачальника із зазначенням кількості та ціни Товару та номеру і дати Договору або Специфікації згідно якої здійснюється поставка Товару;

в) товаро-транспортними накладними, виписаними на кожний автомобіль/причеп автомобіля/залізничний вагон;

- оплата за Товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку постачальника в наступному порядку: 100% вартості Товару сплачуються покупцем протягом 30-х банківських днів з дати доставки та вивантаження Товару на адресу, зазначену у додатковій угоді до даного Договору або Специфікації (п.5.1);

- оплата за Товар вважається здійсненою в момент списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п.5.2);

- підставою для розрахунків є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування та ідентифікаційний код постачальника, назва і номер документу (форми), дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і ПІБ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий оригінальний (не факсимільний та не сканований) підпис чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, завірені печаткою підприємства (у випадку наявності) (п.5.5);

- покупець зобов`язується вчасно прийняти і оплатити Товар відповідно до умов Договору (п.7.1);

- постачальник зобов`язується вчасно передати Товар у власність покупця, доставити та вивантажити Товар, та надати покупцю протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати доставки Товару повний пакет оригіналів документів, які підтверджують та супроводжують поставку Товару відповідно до розд.4 Договору (п.7.2);

- договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками (у випадку наявності) обох сторін і діє до 31.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань, в тому числі грошових, згідно Додаткових угод та Специфікацій до Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п.10.2);

9. Сторони погодили, що поставка та передача Товару у власність покупця здійснюється на складі покупця, та оформлюється видатковою накладною.

10. Адреса складу покупця визначається в додаткових угодах до даного Договору та/або Специфікаціях, які є його невід`ємною частиною.

11. 01.02.2024 сторони уклали Специфікацію №1 до договору поставки №6-24 від 01.02.2024 про наступне:

1.Постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар на умовах визначених в цій Специфікації: пшениця 4-го класу, українського походження у кількості 5 000 тон за ціною 883 грн/тон на загальну суму 5 033 100 грн.

2. Загальна вартість Товару за цією Специфікацією складає: 5 033 100,00 грн, в т.ч. ПДВ 618 100,00 грн.

3.Базисна умова постачання Товару: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Знаменівка, вул. Польова, 1В.

4.Постачальник зобов`язаний передати Товар, що відповідає вимогам якості відповідно до ДСТУ 4525:2006, а саме: натура - не менше 730 г/л, вологість - макс. 14,0%, сміттєва домішка - 3,0%, вміст ГМО та амброзії не допускається

5.Оплата Товару буде здійснюватися покупцем згідно із наступним графіком: покупець оплачує 100% вартості кожної окремої партії Товару на поточний рахунок постачальника протягом 45 днів - за умови отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури, видаткових накладних, після розвантаження Товару.

6.Постачальник зобов`язується передати визначену кількість Товару у власність покупця згідно із наступним графіком поставки: 5 000,00 МТ (+/- 10 %) протягом періоду з 01.02.2024 по 31.03.2024 (обидві дати включно).

7.Постачальник повинен передати покупцю або вказаному покупцем перевізнику документи, які супроводжують Товар, а саме: рахунок-фактуру; видаткові накладні.

12. 08.02.2024 сторони уклали Специфікацію №2 до договору поставки №6-24 від 01.02.2024 про наступне:

1.Постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар на умовах визначених в цій Специфікації: пшениця, українського походження у кількості 10 000 тон за ціною 703 грн/тон на загальну суму 8 014 200 грн.

2. Загальна вартість Товару за цією Специфікацією складає: 8 014 200 грн, в т.ч. ПДВ 984 200 грн.

3.Базисна умова постачання Товару: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Знаменівка, вул. Польова, 1В.

4.Постачальник зобов`язаний передати Товар, що відповідає вимогам якості відповідно до ДСТУ 4525:2006, а саме: натура - не менше 730 г/л, вологість - макс. 14,0%, сміттєва домішка - 3,0%, вміст ГМО та амброзії не допускається

5.Оплата Товару буде здійснюватися покупцем згідно із наступним графіком: покупець оплачує 100% вартості кожної окремої партії Товару на поточний рахунок постачальника протягом 45 днів - за умови отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури, видаткових накладних, після розвантаження Товару.

6.Постачальник зобов`язується передати визначену кількість Товару у власність покупця згідно із наступним графіком поставки: 10 000,00 МТ (+/- 10 %) протягом періоду з 08.02.2024 по 31.03.2024 (обидві дати включно).

7.Постачальник повинен передати покупцю або вказаному покупцем перевізнику документи, які супроводжують Товар, а саме: рахунок-фактуру; видаткові накладні.

13. 09.02.2024 сторони уклали Специфікацію №3 до договору поставки №6-24 від 01.02.2024 про наступне:

1.Постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар на умовах визначених в цій Специфікації: пшениця, українського походження у кількості 10 000 тон за ціною 703 грн/тон на загальну суму 8 014 200 грн.

2. Загальна вартість Товару за цією Специфікацією складає: 8 014 200 грн, в т.ч. ПДВ 984 200 грн.

3.Базисна умова постачання Товару: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Знаменівка, вул. Польова, 1В.

4.Постачальник зобов`язаний передати Товар, що відповідає вимогам якості відповідно до ДСТУ 4525:2006, а саме: натура - не менше 730 г/л, вологість - макс. 14,0%, сміттєва домішка - 3,0%, вміст ГМО та амброзії не допускається

5.Оплата Товару буде здійснюватися покупцем згідно із наступним графіком: покупець оплачує 100% вартості кожної окремої партії Товару на поточний рахунок постачальника протягом 45 днів - за умови отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури, видаткових накладних, після розвантаження Товару.

6.Постачальник зобов`язується передати визначену кількість Товару у власність покупця згідно із наступним графіком поставки: 10 000,00 МТ (+/- 10%) протягом періоду з 09.02.2024 по 31.03.2024 (обидві дати включно).

7.Постачальник повинен передати покупцю або вказаному покупцем перевізнику документи, які супроводжують Товар, а саме: рахунок-фактуру; видаткові накладні.

14. На виконання договору №6-24 сторони підписали та скріпили печатками видаткові накладні щодо поставки товару (пшениці) на загальну суму 21 061 500 грн: від 01.02.2024 №№9-27; від 02.02.2024 №№38-57; від 05.02.2024 №№63-81, від 06.02.2024 №№82-100; від 07.02.2024 №№388-407; від 08.02.2024 №№408-414, 435-447; від 09.02.2024 №№448-466; від 12.02.2024 №№467-485; від 13.02.2024 №№883-901; від 14.02.2024 №№944-963; від 15.02.2024 №№964-1008; від 15.02.2024 №№415-434, 625-638, 859-868; від 16.02.2024 №№1009-1051; від 16.02.2024 №№1052-1096; від 19.02.2024 №№1170-1214; від 19.02.2024 №№1255-1297; від 20.02.2024 №№1298-1341; від 20.02.2024 №№1381-1425; від 21.02.2024 №№1426-1468; від 21.02.2024 №№1509-1551; від 22.02.2024 №№1552-1596; від 22.02.2024 №№1634-1677; від 23.02.2024 №№1678-1720; від 23.02.2024 №№1765-1806; від 26.02.2024 №№1900-1942; від 26.02.2024 №№2019-2060; від 27.02.2024 №№2061-2103; від 27.02.2024 №№2179-2221.

15. На підставі вказаних видаткових накладних відповідач-2 подав на реєстрацію відповідні податкові накладні №13 від 01.02.2024, №14 від 02.02.2024, №15 від 05.02.2024, №16 від 06.02.2024, №17 від 07.02.2024, №18 від 08.02.2024, №19 від 09.02.2024, №20 від 12.02.2024, №21 від 13.02.2024, №22 від 14.02.2024, №25 від 15.02.2024, №26 від 16.02.2024, №27 від 19.02.2024, №28 від 20.02.2024, №29 від 21.02.2024, №30 від 22.02.2024, №31 від 26.02.2024, № 32 від 23.02.2024, №33 від 27.02.2024, №64 від 15.02.2024, №65 від 16.02.2024, №66 від 19.02.2024, № 67 від 20.02.2024, №68 від 21.02.2024, №69 від 22.02.2024, №70 від 23.02.2024, №71 від 26.02.2024, №72 від 27.02.2024.

16. Вказані податкові накладні було зареєстровано податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій про реєстрацію податкових накладних.

17. Відповідно до договору складського відповідального зберігання зерна №47 від 01.12.2024 та акта приймання-передачі №1 від 01.12.2024 за договором складського відповідального зберігання зерна №47 від 01.12.2024 товар, поставлений за договором №6-24 від 01.02.2024 у кількості 25 000 тон перебуває на відповідальному зберіганні у відповідача-2 за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Знаменівка, вул. Польова, буд. 1В.

18. 01.02.2024 ТОВ "Група компаній "Світоч" (постачальник) та ТОВ "Ванвок Делайт" (покупець) уклали договір поставки №7-24, згідно з яким постачальник зобов`язується передати у власність покупця, та доставити у місце визначене покупцем сільськогосподарську продукцію, а саме: Соєві боби, українського походження (надалі іменується "Товар"). Також цим договором сторони передбачили:

- ціна Товару за одиницю виміру та загальна вартість Товару зазначається в додаткових угодах до Договору або Специфікаціях, які є його невід`ємними частинами (п.3.1);

- сума Договору становить вартість поставленого Товару протягом строку дії Договору, відповідно до додаткових угод до Договору, Специфікацій, видаткових накладних та/або актів приймання-передачі Товару (п.3.2);

- постачальник зобов`язується у строк, визначений в додаткових угодах до Договору та/або Специфікаціях, передати у власність покупця Товар (п.4.1);

- у строки, які будуть визначені сторонами в окремих додаткових угодах та/або Специфікаціях, Постачальник зобов`язується доставити та вивантажити Товар на адресу, яка буде вказана покупцем. Витрати на транспортування до місця доставки та вивантаження Товару покладаються на постачальника; Постачальник здійснює відповідальне зберігання Товару на власному складі з моменту передачі покупцю права власності на Товар, та до моменту доставки та вивантаження Товару до адреси, яка буде вказана покупцем. Плата за зберігання Товару покупцем окремо не здійснюється, та входить до загальної вартості Товару/окремих партій Товару за даним Договором. Вид транспорту зазначається в додаткових угодах до Договору та/або Специфікаціях, які є його невід`ємними частинами. Товар може поставлятися партіями в межах загального обсягу, зазначеного у додаткових угодах до Договору та/або Специфікаціях, які є його невід`ємною частиною (пункти 4.2-4.5);

- поставка Товару підтверджується та супроводжується наступними документами (п.4.6):

а) видатковою накладною;

б) рахунком постачальника із зазначенням кількості та ціни Товару та номеру і дати Договору або Специфікації згідно якої здійснюється поставка Товару;

в) товаро-транспортними накладними, виписаними на кожний автомобіль/причеп автомобіля/залізничний вагон;

- оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку Постачальника в наступному порядку: 100% вартості Товару сплачуються покупцем протягом 30-х банківських днів з дати доставки та вивантаження Товару на адресу, зазначену у додатковій угоді до даного Договору або Специфікації (п.5.1);

- оплата за Товар вважається здійсненою в момент списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п.5.2);

- підставою для розрахунків є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування та ідентифікаційний код постачальника, назва і номер документу (форми), дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і ПІБ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий оригінальний (не факсимільний та не сканований) підпис чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, завірені печаткою підприємства (у випадку наявності) (п.5.5);

- покупець зобов`язується вчасно прийняти і оплатити Товар відповідно до умов Договору (п.7.1);

- постачальник зобов`язується вчасно передати Товар у власність покупця, доставити та вивантажити Товар, та надати покупцю протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати доставки Товару повний пакет оригіналів документів, які підтверджують та супроводжують поставку Товару відповідно до розд.4 Договору (п.7.2);

- договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками (у випадку наявності) обох сторін і діє до 31.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань, в тому числі грошових, згідно Додаткових угод та Специфікацій до Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п.10.2);

19. Сторони погодили, що поставка та передача Товару у власність покупця здійснюється на складі покупця, та оформлюється видатковою накладною.

20. Адреса складу покупця визначається в додаткових угодах до даного Договору та/або Специфікаціях, які є його невід`ємною частиною.

21. 01.02.2024 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору поставки №7-24 від 01.02.2024, згідно з якою сторони дійшли згоди п.4.1 договору викласти в наступній редакції:

"4.1. Постачальник зобов`язується у строк, визначений в додаткових угодах до Договору та/або Специфікаціях, передати у власність покупця Товар.

Між сторонами погоджено, що поставка та передача Товару у власність покупця здійснюється на складі постачальника, та оформлюється видатковою накладною.

Адреса складу постачальника: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Знаменівка, вул. Польова 1В".

22. 01.02.2024 сторони уклали Специфікацію №1 до договору поставки №7-24 від 01.02.2024 про наступне:

1.Постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар на умовах визначених в цій Специфікації: Соєві боби, українського походження у кількості 30 000 тон за ціною 890 грн/тон на загальну суму 30 438 000 грн.

2. Загальна вартість Товару за цією Специфікацією складає: 30 438 000 грн, в т.ч. ПДВ 3 738 000 грн.

3.Базисна умова постачання Товару: передача Товару покупцю відбувається на складі постачальника.

4.Постачальник зобов`язаний передати Товар, що відповідає вимогам якості відповідно до ДСТУ 4964:2006, а саме: білки - мін. 32%, основна 33%, вміст масла - мін.19%, вологість - макс. 13%, домішка - макс. 2%.

5.Оплата Товару буде здійснюватися покупцем згідно із наступним графіком: покупець оплачує 100% вартості кожної окремої партії Товару на поточний рахунок постачальника протягом 45 днів - за умови отримання покупцем від постачальника рахунку-фактури, видаткових накладних, після розвантаження Товару.

6.Постачальник зобов`язується передати визначену кількість Товару у власність покупця згідно із наступним графіком поставки: 30 000,00 МТ (+/- 10%) протягом періоду з 01.02.2024 по 31.03.2024 (обидві дати включно).

7.Постачальник повинен передати покупцю або вказаному покупцем перевізнику документи, які супроводжують Товар, а саме: рахунок-фактуру; видаткові накладні.

23. На виконання договору №7-24 сторони підписали та скріпили печатками видаткові накладні щодо поставки товару (соєвих бобів) на загальну суму 30 438 000 грн: від 01.02.2024 №№101-138, від 02.02.2024 №№139-177, від 05.02.2024 №№178-214, від 06.02.2024 №№215-253, від 07.02.2024 №№254-293, від 08.02.2024 №№308-347, від 09.02.2024 №№348-387, від 12.02.2024 №№517-532,849-858,869-882, від 13.02.2024 №№902-943, від 14.02.2024 №№488-541, від 15.02.2024 №№542-581, від 16.02.2024 №№582-624, від 17.02.2024 №№1101-1130, від 18.02.2024 №№1131-1169, від 19.02.2024 №№1215-1254, від 20.02.2024 №№1342-1380, від 21.02.2024 №№1469-1508, від 22.02.2024 №№1597-1633, від 23.02.2024 №№1721-1764, від 24.02.2024 №№1807-1843, від 25.02.2024 №№1844-1899, від 26.02.2024 №№1943-2018, від 27.02.2024 №№2104-2260, від 28.02.2024 №№2261-2335, від 29.02.2024 №№2336-2409.

24. На підставі вказаних видаткових накладних відповідачем-2 було подано на реєстрацію відповідні податкові накладні №34 від 01.02.2024, №35 від 02.02.2024, №36 від 05.02.2024, №37 від 06.02.2024, №38 від 07.02.2024, №39 від 08.02.2024, №40 від 09.02.2024, №41 від 12.02.2024, №42 від 13.02.2024, №43 від 14.02.2024, №44 від 15.02.2024, №45 від 16.02.2024, №46 від 19.02.2024, №48 від 20.02.2024, №47 від 21.02.2024, №49 від 22.02.2024, №50 від 23.02.2024, №51 від 24.02.2024, №52 від 25.02.2024, №53 від 26.02.2024, №54 від 27.02.2024, №55 від 28.02.2024, №56 від 29.02.2024, №62 від 29.02.2024, №58 від 18.02.2024, №57 від 17.02.2024, №59 від 26.02.2024, №63 від 25.02.2024, №60 від 27.02.2024, №61 від 28.02.2024, №74 від 27.02.2024.

25. Вказані податкові накладні було зареєстровано податковим органом в ЄРПН відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій про реєстрацію податкових накладних.

26. З митної декларації №24UA500390002126U5 від 11.03.2024 вбачається, що в подальшому частину отриманого товару (соєві боби) у кількості 5080,730 тон було реалізовано (експортовано) ТОВ "Ванвок Делайт" за кордон.

27. Частину товару у кількості 10 000 тон було поставлено відповідачем-1 ТОВ "ЕЛЕВАТОР ТОРГ СЕРВІС" за укладеним з останнім договором поставки №2706-4С від 27.06.2024, за умовами якого ТОВ "Ванвок Делайт" як постачальник зобов`язалося передати у власність ТОВ "ЕЛЕВАТОР ТОРГ СЕРВІС" як покупця, та доставити у місце визначене покупцем сільськогосподарську продукцію, а саме: Соєві боби, українського походження.

28. Відповідно до Специфікації №1 від 27.06.2024 до договору поставки №2706-4С від 27.06.2024 постачальник передає у власність покупця наступний товар: Соєві боби, українського походження у кількості 10 000 тон загальною вартістю 61 674 000 грн.

29. На виконання укладеного між ТОВ "ЕЛЕВАТОР ТОРГ СЕРВІС" та ТОВ "Ванвок Делайт" договору поставки №2706-4С від 27.06.2024 було поставлено товар за видатковими накладними: №2 від 11.07.2024, №3 від 12.07.2024, №4 від 13.07.2024, №5 від 14.07.2024, №6 від 15.07.2024, №7 від 16.07.2024, №8 від 17.07.2024, №9 від 18.07.2024, №10 від 19.07.2024, №11 від 20.07.2024.

30. На підставі вказаних видаткових накладних відповідачем-1 було подано на реєстрацію податкові накладні №1 від 11.07.2024, №2 від 12.07.2024, №3 від 13.07.2024, №4 від 14.07.2024, №5 від 15.07.2024, №6 від 16.07.2024, №7 від 17.07.2024, №8 від 18.07.2024, №9 від 19.07.2024, №10 від 20.07.2024.

31. Реєстрація поданих відповідачем-1 вищевказаних податкових накладних на адресу ТОВ "ЕЛЕВАТОР ТОРГ СЕРВІС" була зупинена, оскільки складені та подані платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

32. З рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №97016 від 13.08.2024 вбачається прийняття рішення про відповідність ТОВ "Ванвок Делайт" п.8 критеріїв ризиковості платника податку із зазначенням операції, за якою встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, зокрема, придбання у період з 15.02.2024 по 13.08.2024 у ТОВ "Група компаній "Світоч".

33. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 23.10.2024 у справі №420/26456/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025, за позовом ТОВ "Ванвок Делайт" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії:

- позов ТОВ "Ванвок Делайт" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнив повністю;

- визнав протиправними та скасував рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригувань в ЄРПН: №11606646/44976651 від 08.08.2024, №116006653/44976651 від 08.08.2024, №11606652/44976651 від 08.08.2024, №11606651/44976651 від 08.08.2024, №11606655/44976651 від 08.08.2024, №11606647/44976651 від 08.08.2024, №11606654/44976651 від 08.08.2024, №11606650/44976651 від 08.08.2024, №11606649/44976651 від 08.08.2024, №11606648/44976651 від 08.08.2024;

- зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №1 від 11.07.2024, №2 від 12.07.2024, №3 від 13.07.2024, №4 від 14.07.2024, №5 від 15.07.2024, №6 від 16.07.2024, №7 від 17.07.2024, №8 від 18.07.2024, №9 від 19.07.2024, №10 від 10.07.2024 датою їх подання;

- визнав протиправним та скасував рішення Комісії Головного управління ДПС України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН №97016 від 13.08.2024 про відповідність ТОВ "Ванвок Делайт" критеріям ризиковості платника податку на підставі п.8 Критеріїв ризиковості платника податків;

- зобов`язав Головне управління ДПС в Одеській області виключити ТОВ "Ванвок Делайт" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

34. Відповідно до договору складського відповідального зберігання зерна №47 від 01.12.2024 та акта приймання-передачі №2 від 01.12.2024 за договором складського відповідального зберігання зерна №47 від 01.12.2024 решта товару, поставленого за договором №7-24 від 01.02.2024 у кількості 14 919,270 тон перебуває на відповідальному зберіганні у відповідача-2 за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Знаменівка, вул. Польова, буд. 1В.

35. У листі від 17.09.2024 №35668/6/15-32-05-07-06 позивач звернувся до АТ "Ощадбанк" та просив надати інформацію щодо руху коштів по банківському рахунку ТОВ "Ванвок Делайт" НОМЕР_1 в період з 11.07.2024 по 20.07.2024 із контрагентом - ТОВ "ЕЛЕВАТОР ТОРГ СЕРВІС".

36. У відповідь на вказаний лист АТ "Ощадбанк" листом від 02.10.2024 №46/12-06/123714/2024 повідомлено, що в АТ "Ощадбанк" відсутні правові підстави для надання запитуваної інформації.

37. У листі від 07.11.2024 №23469/5/15-32-05-07-05 позивач звернувся до Територіального управління Бюро економічної безпеки в Одеській області та просив надати інформацію стосовно наявності кримінальних проваджень відносно ТОВ "Ванвок Делайт" та його посадових осіб.

38. У відповідь на вказаний запит Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки в Одеській області у листі від 06.12.2024 №23.13-03.5/9495-24 повідомлено, що Підрозділом детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024160000000071 від 09.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 ст.212, ч.1 ст.364, ч.2 ст.205-1 Кримінального кодексу України, в рамках якого досліджується дотримання вимог діючого законодавства службовими особами суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні експортних операцій, у тому числі ТОВ "Ванвок Делайт". На даний час досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває та оцінка діям посадових осіб ТОВ "Ванвок Делайт" буде надана за результатами всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин кримінального провадження.

39. У листі від 28.11.2024 №44130/6/15-32-05-01-06 позивач просив ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер" надати інформацію щодо надання об`єктів нерухомого майна, розташованого за адресою Харківська обл., м. Харків, вул. Копиловська (вул. Першої Маївки), буд. 31-А, у власність, володіння чи на підставі іншого права розпорядження ТОВ "Група компаній "Світоч", чи іншим суб`єктам господарювання із посиланням на те, що відповідно до фактичних обставин та моніторингу наданих до контролюючого органу документів встановлено що ТОВ "Група компаній "Світоч" у своїй господарській діяльності з 2021 року використовує склад за адресою Харківська обл., м. Харків, вул. Копиловська (вул. Першої Маївки), буд. 31-А, який відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з 13.03.2019 по 12.02.2024 належав ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер".

40. ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер" у відповідь на вказаний запит позивача повідомив, що зазначені у запиті нежитлові приміщення за адресою: "Харківська обл., м. Харків, вул. Копиловська (вул. Першої Маївки), буд. 31Л" підприємству не належать і жодна інформація про власників чи користувачів нерухомого майна за цією адресою у підприємства відсутня. Разом з тим, ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер" є власником нежитлових приміщень по вул. Копиловська (вул. Першої Маївки), буд. 31 у м. Харкові. Однак, ані ТОВ "Група компаній "Світоч", ані іншим суб`єктам господарювання, зазначеним у запиті, ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер" не передавало ні у власність, ні в користування чи на підставі будь-якого іншого права розпорядження жодне з належних підприємству нежитлових приміщень.

41. У листі №44129/6/15-32-05-01-06 від 28.11.2024 позивач просив АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Київський інноваційний технологічний парк" надати інформацію та її документальне підтвердження щодо надання вказаних у запиті об`єктів нерухомого майна, розташованого за адресою м. Київ, Печерський р-н, Набережно-Печерська дорога, буд. 11-Б, у власність, володіння чи на підставі іншого права розпорядження ТОВ "Група компаній "Світоч", чи іншим суб`єктам господарювання із посиланням на те, що відповідно до фактичних обставин та моніторингу наданих до контролюючого органу документів встановлено що ТОВ "Група компаній "Світоч" з 2022 року використовує нежитлові будівлі та споруди (склад) за адресою м. Київ, Печерський р-н, Набережно-Печерська дорога, буд. 11-Б на підставі договору оренди, які відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна належать на праві власності АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Київський інноваційний технологічний парк".

42. У відповідь на вказаний запит позивача АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Київський інноваційний технологічний парк" листом від 20.12.2024 №1/201224 повідомило, що зазначені у запиті об`єкти нерухомого майна дійсно належать фонду на праві власності, однак фонд не надав (не передавав) у володіння, користування, розпорядження ТОВ "Група компаній "Світоч" належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна, жодних договірних та інших відносин між фондом і ТОВ "Група компаній "Світоч" немає.

43. У листі від 25.12.2024 №48174/6/15-32-05-07-06 позивач просив АТ "Банк Український Капітал" надати відомості щодо дати відкриття та закриття банківського рахунку ТОВ "Група компаній "Світоч" НОМЕР_2 , відкритого в АТ "Банк Український Капітал".

44. У відповідь на вказаний лист АТ "Банк Український Капітал" листом від 03.01.2025 повідомило, що дата відкриття рахунку НОМЕР_2 - 20.01.2022, рахунок закритий 25.12.2023.

45. У Договорах поставки №6-24 від 01.02.2024 та №7-24 від 01.02.2024 зазначено банківський рахунок ТОВ "Група компаній "СВІТОЧ" НОМЕР_2 у АТ "Банк Український Капітал", який був закритий 25.12.2023.

46. Відповідно до інформації, викладеної в узагальненій податковій інформації №34/20-40-07-13/38530617 від 01.11.2024 щодо ТОВ "Група компаній "СВІТОЧ" за звітні періоди з 01.01.2021 по 09.09.2024, яка сформована за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності товариства, операцій з контрагентами та показників податкової звітності з ПДВ:

- встановлено наявність у ТОВ "Група компаній "Світоч" ознак ризиковості здійснення господарської діяльності, зокрема, у зв`язку з незначною кількістю штатних працівників (1 особа), відсутністю земельних ділянок та інформації про транспортні засоби. Водночас у формах податкової звітності (20-ОПП) задекларовано об`єкти оподаткування, зокрема складські приміщення, магазин, офіс, морозильні камери та колісну техніку, однак у зв`язку з відсутністю реєстраційних даних щодо цих об`єктів неможливо встановити їх фактичну наявність та реальність використання у господарській діяльності товариства;

- встановлено ймовірні порушення при формуванні ПДВ: податкові зобов`язання задекларовано на суму 111,2 млн грн, а податковий кредит - 97,3 млн грн, при цьому в обох випадках можливе недотримання норм податкового законодавства; остаточні висновки щодо правомірності цих показників можуть бути зроблені лише після проведення документальної перевірки.

47. Позивач надав до суду:

- баланс підприємства ТОВ "Ванвок Делайт" за період з 01.07.2023 по 09.09.2024;

- узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ "Група компаній "Світоч" за звітні періоди декларування ПДВ з 01.01.2021 по 09.09.2024, із зазначенням про її складення ГУ ДПС у Харківській області, проте не підписану вказаними в документі посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області;

- акт ГУ ДПС у Харківській області від 02.02.2023 №437/20-40-09-02-05/38530617 "Про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю ТОВ "Група компаній "Світоч" за місцезнаходженням", за підписом головних державних інспекторів відділу контролю за виробництвом і обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Харківській області Бордунова О.М. та Страхової К.С.

48. Згідно з наявним балансом ТОВ "Група компаній "Світоч" за даними ЄРПН та ЗЕД за період з 01.01.2021 по 04.09.2024, за товарами кодів 2306 та 1512 операції з придбання (графа "Купівля") відсутні, позаяк у графі "Продаж" відображено реалізацію: 60 369 тон макухи на суму 66 060,6 тис. грн (ПДВ 13 212,1 тис. грн) та 23 262 тон соняшникової олії на суму 131 129,1 тис. грн (ПДВ 26 225,8 тис. грн), при цьому зафіксовано відповідні відхилення за кількістю та сумами ПДВ.

49. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували походження зазначеного товару, поставленого ТОВ "Група компаній "СВІТОЧ" ТОВ "Ванвок Делайт", зокрема документів щодо його придбання у третіх осіб або ввезення на митну територію України.

50. Матеріали справи не містять доказів здійснення розрахунків ТОВ "Ванвок Делайт" на користь ТОВ "Група компаній "Світоч" за поставлений товар, зокрема відсутні платіжні доручення, банківські виписки, квитанції або інші фінансові документи, які б підтверджували факт оплати чи руху коштів між сторонами.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

51. У квітні 2025 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Ванвок Делайт" та ТОВ "Група компаній "Світоч", в якому просило:

- визнати недійсним договір №6-24 від 01.02.2024, укладений між ТОВ "Ванвок Делайт" та ТОВ "Група компаній "Світоч";

- застосувати принцип двосторонньої реституції до договору №6-24 від 01.02.2024 та повернути сторони договору у первісний стан.

52. 27.05.2025 Головне управління ДПС в Одеській області подало клопотання, в якому просило суд збільшити позовні вимоги та у разі задоволення позовної заяви визнати недійсними договори поставки №6-24 від 01.02.2024 та №7-24 від 01.02.2024 щодо постачання товарів/послуг, укладених між ТОВ "Ванвок Делайт" та ТОВ "Група компаній "Світоч". Господарський суд Одеської області ухвалою від 21.07.2025 не прийняв до розгляду та повернув клопотання про прийняття заяви про збільшення позовних вимог від 27.05.2025.

53. 25.07.2025 господарський суд отримав заяву про зміну предмета позову, згідно з якою позивач просив змінити предмет позову шляхом доповнення позовних вимог новими та у разі задоволення позовної заяви визнати недійсними договори поставки №6-24 від 01.02.2024 та №7-24 від 01.02.2024 щодо постачання товарів/послуг, укладених між ТОВ "Ванвок Делайт" та ТОВ "Група компаній "Світоч". У підготовчому засіданні 04.08.2025 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову.

54. Суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначив, що з урахуванням прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову від 25.07.2025, предметом спору є визнання недійсними договорів поставки №6-24 від 01.02.2024 та №7-24 від 01.02.2024 щодо постачання товарів/послуг, укладених між ТОВ "Ванвок Делайт" та ТОВ "Група компаній "Світоч".

55. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а саме - укладенням правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, коштами дохідної частини бюджету, що є підставою для визнання його недійсним. Також позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що укладений між відповідачами правочин є фіктивним правочином.

56. ТОВ "Ванвок Делайт" проти позову заперечило, зокрема зазначило, що позивач не довів наявність підстав, з якими закон пов`язує недійсність правочину; саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності; визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників/виконавців) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

57. Господарський суд Одеської області рішенням від 14.01.2026 у задоволенні позову відмовив.

58. В мотивах прийнятого судового рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів фіктивності оспорюваних правочинів, неможливості реального здійснення ТОВ "Група компаній "Світоч" господарських операцій щодо поставки товарів ТОВ "Ванвок Делайт" та відповідно здійснення ТОВ "Група компаній "Світоч" діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та податкових зобов`язань.

59. Суд першої інстанції виходив з того, що видаткові та зареєстровані податкові накладні, митна декларація, документи щодо подальшої реалізації та зберігання товару в сукупності підтверджують реальний рух активів. Суд визнав недостатніми посилання позивача на податкову інформацію, відсутність зареєстрованих ресурсів у постачальника, закритий банківський рахунок і наявність кримінального провадження. Суд також зазначив, що позивач не довів умислу посадових осіб відповідачів на укладення правочинів із метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

60. У зв`язку з цим, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договорів поставки №6-24 від 01.02.2024 та №7-24 від 01.02.2024 як таких, що суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, коштами дохідної частини бюджету.

61. Господарський суд Одеської області додатковим рішенням від 26.01.2026 частково задовольнив заяву ТОВ "Ванвок Делайт" про ухвалення додаткового рішення; стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ТОВ "Ванвок Делайт" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн; у задоволенні решти вимог заяви відмовив.

62. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 26.05.2026 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив; визнав недійсними договори поставки №6-24 від 01.02.2024 та №7-24 від 01.02.2024, укладені між ТОВ "Ванвок Делайт" та ТОВ "Група компаній "Світоч"; скасував додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2026; у задоволенні заяви ТОВ "Ванвок Делайт" про ухвалення додаткового рішення відмовив.

63. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- первинні документи самі собою не доводять реального руху товару; постачальник не підтвердив походження пшениці та соєвих бобів, наявність матеріально-технічної бази, місце фактичного відвантаження товарів, його транспортування й оплату;

- з огляду на встановлену безтоварність операцій, відповідачі узгоджено уклали договори без наміру їх виконувати та створили первинні документи з метою незаконного формування податкового кредиту;

- оскільки рішення від 14.01.2026 підлягає скасуванню, то додаткове рішення суду як невід`ємна частина рішення також підлягає скасуванню; загальне правило розподілу судових витрат встановлює, що у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

64. 16.06.2026 ТОВ "Ванвок Делайт" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026; залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 26.01.2026.

65. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Так, скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції:

- застосував ч.3 ст.228 ЦК без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 щодо обов`язковості встановлення умислу сторін правочину та виняткового характеру цієї норми; від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, від 10.02.2026 у справі №921/386/23 щодо актуалізації та конкретизації правових висновків; від 16.03.2021 у справі №910/15424/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 30.04.2026 у справі №910/10333/24 (з посиланням на рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999) щодо змісту поняття "інтереси держави і суспільства"; від 28.02.2018 у справі №909/330/16, від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 15.06.2021 у справі №922/2495/21 щодо неможливості кваліфікації правочину як фіктивного у разі фактичної передачі майна;

- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.07.2018 у справі №908/733/16, від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, стосовно того, що видаткова накладна, оформлена з реквізитами, передбаченими ст.9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинним документом, який фіксує факт передачі/отримання товарів і впливає на стан майна та капіталу сторін;

- не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.04.2026 у справі №910/10333/24, щодо презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК);

- застосував п.44.1 ст.44, п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19; застосував п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.06.2023 у справі №813/4501/13-а;

- встановив ключові для справи обставини - відсутність у ТОВ "Група компаній "Світоч" матеріально-технічної бази, ресурсів, джерела походження товару та "безтоварність" операцій на підставі узагальненої податкової інформації №34/20-40-07-13/38530617 від 01.11.2024, яка, за встановленням самого суду, не підписана зазначеними у ній посадовими особами і складена за відсутності документальної перевірки; не дослідив у сукупності зібрані у справі докази, які підтверджують реальність господарських операцій: митну декларацію №24UA500390002126U5 від 11.03.2024 про експорт товару, договір поставки №2706-4С від 27.06.2024 з ТОВ "ЕЛЕВАТОР ТОРГ СЕРВІС", договір складського відповідального зберігання зерна №47 від 01.12.2024 з актами приймання-передачі, видаткові та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, а також фактичні обставини, встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі №420/26456/24 (залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025).

66. Доводи скаржника зводяться до того, що суд не застосував презумпцію правомірності правочину, а умисел сторін вивів лише з власного висновку про безтоварність операцій; обвинувального вироку немає, збитки держави та безпідставне збагачення сторін не встановлені; суд неправильно оцінив первинні документи та не дослідив у взаємному зв`язку митну декларацію, документи щодо подальшої реалізації, договір зберігання й акти приймання-передачі, зареєстровані податкові накладні та рішення в адміністративній справі; непідписана узагальнена податкова інформація є недопустимим доказом; обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки якщо договори виконані, вимога про визнання їх недійсними без застосування наслідків недійсності не поновлює інтерес держави, а якщо вони не виконані, то сам факт невиконання не доводить наявності протиправної мети на час укладення.

67. 07.08.2026 Головне управління ДПС в Одеській області через систему Електронний суд подало відзив, у якому просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувану постанову залишити без змін.

68. Позивач зазначає, що наведені скаржником висновки Верховного Суду сформульовані за іншого доказового наповнення, тоді як апеляційний суд у цій справі застосував той самий правовий стандарт: первинні документи не мають наперед установленої сили, а реальність операції визначається за сукупністю доказів. Позивач також заперечує, що апеляційний суд надав узагальненій податковій інформації самодостатнє значення. За твердженням позивача, суд урахував її разом із відсутністю документів про походження товару, виробничі, складські та транспортні ресурси постачальника, розрахунки за договорами й фактичне переміщення товару саме між відповідачами. Доводи скарги щодо митної декларації, наступного продажу і зберігання товару є вимогою про переоцінку доказів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

69. Верховний Суд ухвалою від 27.07.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ванвок Делайт", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 19.08.2026.

70. У судовому засіданні 19.08.2026 Верховний Суд оголосив перерву до 09.09.2026.

71. Судове засідання, призначене на 09.09.2026, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Кібенко О.Р. на лікарняному. Верховний Суд ухвалою від 11.09.2026 повідомив учасників справи, що наступне судове засідання відбудеться 21.09.2026.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Загальні висновки щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК

72. Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

73. Згідно з частинами 1, 3 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

74. З цього випливає, що особа, яка оспорює правочин, повинна довести обставини, з якими закон пов`язує його недійсність.

75. Частина 3 ст.228 ЦК передбачає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

76. Для застосування цієї норми суд має встановити не лише порушення правил господарського чи податкового обліку, а конкретну мету правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та умисел хоча б однієї сторони на досягнення цієї мети.

77. У постанові від 10.06.2021 у справі №910/114/19 Верховний Суд зазначив, що намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження (п.31), а у постанові від 15.12.2021 у справі №910/6271/17 - що для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін (п.5.11 з посиланням на постанову від 20.03.2019 у справі №922/1391/18).

78. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 конкретизувала підхід щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, вказавши, що застосування цієї норми через конфіскаційний характер передбачених нею наслідків має бути винятковим, пропорційним і ґрунтуватися на доведенні того, що сам правочин за своєю суттю спрямований на досягнення завідомо протиправного результату.

79. Саме лише порушення норм, що регулюють господарську діяльність, або сумнів у реальності окремої операції не замінює доведення всіх елементів юридичного складу, передбаченого ч.3 ст.228 ЦК.

80. Водночас умисел і мета можуть встановлюватися на підставі сукупності непрямих доказів. Відсутність обвинувального вироку суду не перешкоджає господарському суду самостійно оцінити докази, а саме існування кримінального провадження не доводить протиправної мети правочину.

81. Суд міг встановити умисел сторін із доведеного факту укладення договорів без наміру їх виконувати та факту документального оформлення господарських операцій виключно для подальшого отримання податкової вигоди.

82. Проте передумовою такого висновку суду є належне ним встановлення безтоварності операцій і оцінка всіх доказів, які можуть підтверджувати або спростовувати реальний рух товарів.

83. У постанові від 11.02.2026 у справі №905/329/25 Верховний Суд зазначив, що обов`язок довести спрямованість намірів сторін договору на отримання незаконної податкової вигоди покладається на контролюючий орган, який не є стороною договору та оспорює його дійсність (п.69).

84. Водночас за положеннями ч.2 ст.74 ГПК у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

85. Тобто ненадання доказів, які перебувають у сфері контролю сторони, може бути враховано судом без перекладення на неї загального обов`язку довести підстави позову.

Щодо первинних документів, податкової інформації та реального руху товарів

86. Згідно зі ст.1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

87. Частинами 1 та 2 ст.3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

88. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку (ст.9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

89. Отже, за статтями 1, 3 і 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ підтверджує господарську операцію лише тоді, коли така операція фактично відбулася. Формальна відповідність документа вимогам до реквізитів не виключає перевірки реального руху активів.

90. Цей підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.07.2018 у справі №908/733/16, від 04.11.2019 у справі №905/49/15 (пункти 9.9-9.12), від 03.02.2020 у справі №909/1073/17 (п.7.6), а також із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19. Ані первинні документи, ані податкова інформація, ані матеріали кримінального провадження не мають наперед установленої сили; вирішальною є оцінка всієї сукупності доказів з урахуванням специфіки господарської операції.

91. Тому довід касаційної скарги про те, що належно оформлені видаткові накладні самі собою доводять факт поставки, є помилковим. Водночас апеляційний господарський суд не міг відхилити такі накладні без змістовної перевірки доказів транспортування, зберігання, використання та подальшого обігу відповідного товару.

92. Узагальнена податкова інформація не є самостійним юридичним фактом і не може самостійно доводити безтоварність господарської операції. Проте вона може бути оцінена господарським судом разом із первинними джерелами та іншими доказами в їх сукупності.

93. Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.06.2023 у справі №813/4501/13-а, сформульовано в адміністративній справі щодо оскарження правомірності рішення контролюючого органу (податкових повідомлень-рішень). При цьому він не встановлює загальної заборони господарському суду досліджувати податкову інформацію у спорі щодо недійсності правочину.

94. Натомість Верховний Суд у справі №813/4501/13-а зазначив таке:

"Також за висновком Великої Палати Верховного Суду визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу".

95. Відповідний підхід застосував Верховний Суд у постанові від 15.07.2026 у справі №916/5780/24 (щодо ТОВ "Група компаній "Світоч"), зазначивши, що податкову інформацію можна враховувати в сукупності з іншими доказами, але не як самодостатню підставу для висновку про безтоварність:

"150. У касаційній скарзі ТОВ "Агрікомп" зазначає, що апеляційний суд обґрунтував свої висновки про безтоварність господарських операцій недопустимим доказом - податковою інформацією, яка не є самостійним документом, а лише може бути використана під час проведення перевірок. Водночас скаржник наголошує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.06.2023 у справі №813/4501/13-а сформулював правило про те, що узагальнена податкова інформація має лише інформативний характер; така інформація не відповідає критерію юридичної значущості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону, оскільки сама собою не доводить наявність податкових правопорушень саме підприємством.

151. Колегія суддів вважає безпідставними наведені доводи скаржника, оскільки по-перше, висновки Верховного Суду у справі №813/4501/13-а стосуються правовідносин щодо правомірності самостійного прийняття податковим органом повідомлення-рішення яким констатується порушення суб`єктом господарювання податкового законодавства, водночас у справі №916/5780/24 дослідження реальності господарських операцій здійснюється судом на підставі надання власної оцінки доводам сторін та наданим ними доказам на підтвердження/спростування відповідних обставин; по-друге, правила адміністративного та господарського судочинства містять різні стандарти доказування (у Кодексі адміністративного судочинства України існує стандарт доказування "Достатність доказів", тоді як норми ГПК передбачають стандарт доказування "Вірогідність доказів"), а отже навіть інформація, що отримана позивачем на проміжному етапі здійснення перевірки господарської діяльності відповідачів, може узагальнено аналізуватися судом у сукупності з іншими наявними у справі доказами.

152. Колегія суддів враховує, що наявність певної податкової інформації, одержаної з інформаційних систем державної податкової служби, не є самостійним доказом чи юридичним фактом, оскільки така інформація, по своїй суті, є узагальненим висновком податкового органу щодо певних обставин, який (висновок), у свою чергу, формується на підставі відповідних доказів (витягів з державних реєстрів, запитів, аналізу змісту первинних документів, правочинів тощо).

153. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи №910/5780/24 та встановлено апеляційним судом, в обґрунтування заявленого позову позивачем було подано не лише податкову інформацію, а й докази, зокрема, лист за №10/1/08-6/БТ від 03.01.2025 АТ "БАНК "УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ" про закриття рахунку, баланс ТОВ "ГК "Світоч" за період з 01.01.2021 по 04.09.2024, листи №44130/15-32-05-01-06, №44129/6/15-32-05-01-06 від 28.11.2024 тощо, які були враховані апеляційним судом при вирішенні цієї справи".

96. Отже, податкова інформація не має наперед установленої сили, але закон не виключає її з кола доказів, які суд може оцінювати в сукупності з іншими матеріалами справи.

97. Апеляційний суд в оскаржуваній постанові не визнав узагальнену податкову інформацію наперед установленим або самодостатнім доказом. За змістом постанови він урахував також установлені ним обставини щодо походження товару, ресурсів постачальника, транспортування, місця передачі, розрахунків і документів про подальший рух товару.

98. Твердження скаржника, що визначальне значення суд надав саме податковій інформації, є його власною оцінкою доказів, а не підтвердженням застосування норми права всупереч наведеним висновкам Верховного Суду.

Щодо інших доводів, охоплених підставою касаційного оскарження, передбаченою п.1 ч.2 ст.287 ГПК

99. Підстава касаційного оскарження, передбачена п.1 ч.2 ст.287 ГПК, вимагає встановити норму права, висновок Верховного Суду щодо її застосування, подібність правовідносин та застосування судом апеляційної інстанції цієї норми всупереч відповідному висновку. Відмінність установлених судами обставин або результату оцінки доказів самі собою не підтверджують неврахування такого правового висновку.

100. Наведені скаржником висновки Верховного Суду щодо застосування статей 204, 215, 228 і 234 ЦК виходять із необхідності встановити конкретну мету правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та умисел сторони на досягнення цієї мети.

101. При цьому наведені скаржником постанови не містять висновку про те, що умисел може підтверджуватися виключно обвинувальним вироком суду або прямими доказами, а також не забороняють встановлювати умисел із сукупності обставин щодо вчинення правочину.

102. Апеляційний господарський суд застосував саме такий правовий підхід, оскільки визначив протиправну мету як створення формальних підстав для формування податкового кредиту без здійснення реальної поставки товарів та пов`язав висновок про спільний умисел зі встановленою ним погодженою поведінкою обох сторін під час оформлення договорів і первинних документів.

103. Перевірка того, чи достатні конкретні докази для такого висновку, потребує їх повторної оцінки, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції (ст.300 ГПК).

104. Посилання скаржника на конфіскаційний характер наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК, не враховує зміст оскаржуваної постанови. Суд апеляційної інстанції не застосовував стягнення в дохід держави, натомість визнав договори недійсними та встановив відсутність переданого сторонами майна, яке могло б бути предметом реституції. Відповідно висновки щодо умов застосування конфіскаційних наслідків не свідчать про неправильне вирішення заявлених позовних вимог.

105. Висновки щодо первинних документів, на які посилається скаржник, також були враховані судом. Належно оформлені документи можуть підтверджувати операцію, однак не мають наперед установленої сили, якщо суд за результатами оцінки всієї сукупності доказів установив, що відображена в них операція фактично не відбулася.

106. Доводи про те, що видатковим накладним, митній декларації та складським документам мала бути надана інша вага, не підтверджують підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, натомість зводяться до переоцінки доказів.

107. Також, рішення в адміністративній справі №420/26456/24 стосувалося реєстрації податкових накладних за іншою, подальшою операцією та відповідності покупця критеріям ризиковості. Апеляційний суд навів зміст цього рішення, але не визнав установлені в ньому обставини такими, що підтверджують поставку саме за оспорюваними договорами. Довід скаржника у цій частині спрямований на інше визначення доказового значення цього рішення (переоцінку доказів).

108. Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №905/329/25. У ній зазначено, що під час вирішення питання про реєстрацію податкових накладних адміністративний суд не здійснює повного дослідження реальності та товарності господарської операції, тому його правова оцінка не звільняє господарський суд від самостійного розгляду спору про недійсність договору (пункти 73-76).

109. Верховний Суд направив справу №905/329/25 на новий розгляд, оскільки господарські суди фактично обмежилися посиланням на рішення в адміністративній справі і не дослідили самостійні доводи контролюючого органу про походження товару, матеріально-технічні ресурси та реальний рух активів.

110. У справі, що переглядається, апеляційний господарський суд обґрунтовано не надав рішенню адміністративного суду такого значення, а здійснив власну оцінку доводів та доказів щодо реальності поставок у межах господарської справи.

111. Верховний Суд відхиляє і посилання скаржника на неефективність обраного позивачем способу захисту. Суд апеляційної інстанції, як вже було зазначено, виходив із того, що спірні договори фактично не виконувалися, кошти і товар за ними сторонами не передавалися, а тому застосування реституції є неможливим у зв`язку із відсутністю предмета реституції.

112. Враховуючи зазначене у сукупності, Верховний Суд висновує, що підстава касаційного оскарження, передбачена п.1 ч.2 ст.287 ГПК, не підтвердилася. Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не застосував норми права всупереч наведеним скаржником висновкам Верховного Суду, а доводи скаржника ґрунтуються здебільшого на незгоді з оцінкою доказів та встановленими судом обставинами справи.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 ГПК

113. Відповідно до п.4 ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

114. Згідно з пунктами 1 і 4 ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо (І) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу або (ІІ) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

115. Скаржник перелічує докази, яким, на його думку, апеляційний суд не надав належної оцінки, а саме: митну декларацію, документи подальшої реалізації і зберігання товару, податкові накладні та рішення адміністративного суду.

116. Однак, за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

117. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

118. Як зазначалося вище, під час здійснення касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, тому доводи про недослідження судом доказів (підстава, передбачена п.1 ч.3 ст.310 ГПК) є необґрунтованими.

119. Більше того, такі доводи необґрунтовані, оскільки апеляційний господарський суд дослідив відповідні докази, надав їм оцінку у постанові та пояснив, чому не вважає їх достатніми для підтвердження поставки товарів між відповідачами.

120. Щодо недопустимості доказу (узагальненої податкової інформації) Верховний Суд зазначає таке.

121. Недопустимість доказу не тотожна сумнівам у його достовірності, повноті або доказовій вазі. Пункт 4 ч.3 ст.310 ГПК застосовується, якщо обставину встановлено на підставі доказу, використання якого для підтвердження відповідного факту прямо заборонене законом або якщо закон передбачає інший виключний засіб доказування.

122. Скаржник не навів норми, яка забороняє господарському суду досліджувати податкову інформацію у спорі про недійсність правочину. Його аргументи про відсутність підписів, непроведення документальної перевірки та застереження в самому документі стосуються походження, достовірності й доказового значення цієї інформації. Ці характеристики підлягають оцінці судом за ст.86 ГПК, але самі собою не перетворюють документ на недопустимий доказ у розумінні п.4 ч.3 ст.310 ГПК.

123. Крім того, оскаржувана постанова не ґрунтується лише на цьому документі, про що було зазначено вище у цій постанові. Тому довід про встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не підтвердився.

124. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК, також не підтвердилася.

125. З огляду на це, оскаржувана постанва підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

126. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

127. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

128. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

129. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ванвок Делайт" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі №916/1480/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Мамалуй

В. Студенець