Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №910/8530/25 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2026Справа № 910/8530/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., в порядку спрощеного позовного провадження розглянувши матеріали

заяви позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМІМПОРТ»

про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/8530/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМІМПОРТ» вул. Богомольця Академіка, 7/14, пр.182, м. Київ,01024

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" вул. Кудрявська 26/28, м. Київ, 04053

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" 04073, Україна, місто Київ, провулок Куренівський, будинок, 19/5

про стягнення 429 450,00 грн.

представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ТЕХПРОМІМПОРТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 429 450,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як бенефіціаром умов п. 10.3 укладеного з позивачем Договору поставки № УБГ24-255-3 від 23.04.2024 року, забезпеченого Банківською гарантією №41445 від 20.08.2024 року, а також ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» в частині повернення суми забезпечення в розмірі 429 450,00 грн. у зв`язку з фактичним виконанням позивачем зобов`язань як постачальника товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 2 ст. 247 ГПК України постановлено розгляд справи № 910/8530/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також зазначеною ухвалою за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 у справі № 910/8530/26 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» задоволено повністю, стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» 429 450,00 грн. боргу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 435,75 грн.

Так, через систему «Електронний суд» 03.03.2026 представником позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромімпорт» подано заяву № 03-03/26 від 03.03.2026 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у справі № 910/8530/25.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали заяви передано судді Селівону А. М.

В свою чергу, 09.04.2026 року до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала від 24.03.2026 року у справі № 910/8530/25, якою у зв`язку з надходженням апеляційної скарги від Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 у справі № 910/8530/25 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8530/25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі до повернення матеріалів справи №910/8530/25 до Господарського суду міста Києва.

Постановою апеляційного північного господарського суду від 18.05.2026 року апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2026 у справі №910/8530/25 - без змін.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі № 910/8530/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМІМПОРТ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8530/25 задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХПРОМІМПОРТ" 15 000,00 грн. витрат правничої допомоги, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти заяви відмовлено.

Матеріали справи № 910/8530/25 повернуто до Господарського суду міста Києва.

На виконання рішення суду першої інстанції від 27.02.2026 року, постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 року та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 року Господарським судом міста Києва 31.07.2026 року видано відповідні накази.

У відповідності до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 3 статті 252 ГПК України).

При цьому, як встановлено судом за матеріалами справи, в поданій позивачем позовній заяві б/н від 08.07.2025 року згідно приписів ст. 162 ГПК України зазначено попередній (орієнтовний) розмір витрат позивача на професійну (правничу) допомогу у даній справі у розмірі 30 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне прийняти заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМІМПОРТ» про ухвалення додаткового рішення до розгляду, зважаючи на ухвалення судом 27.02.2026 рішення у справі №910/8530/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та оскільки під час його ухвалення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не вирішувалось, судом здійснюється ухвалення у даній справі додаткового рішення лише щодо судових витрати без повідомлення (виклику) учасників справи.

Будь-яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних у матеріалах справи учасниками справи станом на час розгляду заяв про розподіл судових витрат суду не подано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, як зазначалось судом вище, у позовній заяві у відповідності до приписів ст.ст 162, 165 ГПК України позивачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, який становить 30 000,00 грн.

Окрім цього, через систему «Електронний суд» 03.03.2026 від позивача надійшла Заява про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на правничу (правову) допомогу), в якій останній в порядку, передбаченому ст.ст. 129, 244 ГПК України, просить стягнути з відповідача Акціонерного товариства «Укргазвидобування» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

В свою чергу, з аналізу вищенаведеної норми частини 8 ст. 129 ГПК України вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Зокрема, відповідно до наявних в матеріалах справи запереченнях відповідача б/н від 03.09.2025 року на відповідь на відзив Акціонерне товариство «Укргазвидобування» просить відмовити в задоволенні вказаної заяви та зазначає, посилаючись на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для спору, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 30000,00 грн. є неспівмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За результатами розгляду заяв позивача та відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 126, 129, 130, 244 ГПК України судом встановлено, що представником позивача долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме копії: Ордеру серії АІ №1943107 від 08.07.2025 року; Договору про надання правничої допомоги №45-05/25АО від 29.05.2025 року; Рахунок-фактури №03-06/25 від 11.06.2025 року; Банківської виписки від 03.03.2026 року; Акту виконаних робіт №4 віл 03.03.2026 року.

За твердженням позивача, загальна сума судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/8530/25 у суді першої інстанції, які останній просить суд стягнути в поданій суду заяві про ухвалення додаткового рішення, склала 30 000,00 грн., що відповідає попередньо визначеному в позовній заяві розміру витрат.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТЕХПРОМІМПОРТ» (Замовник за договором, позивач у справі) та Адвокатським бюро «Ганни Шмиги» (Виконавець за Договором) було укладено Договір про надання правничої допомоги від 29.05.2025 року (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику юридичні послуги, передбачені цим Договором, а Замовник зобов`язується прийняти юридичні послуги та оплатити їх.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 6.1 Договору даний договорі вважається укладеним х дня його підписання та діє до 31 грудня 2025 року.

Термін дії цього Договору вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо сторона за 30 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про намір його припинення п.6.2 Договору).

За умовами п.п. 3.1-3.2 вказаного Договору вартість наданих юридичних послуг Виконавець визначає самостійно після одержання від Замовника замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє Замовнику відповідний рахунок.

Оплата за Даним Договором здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання Замовником рахунку від Виконавця.

Наразі, в матеріалах справи наявний виставлений Адвокатським бюро «Ганни Шмиги» рахунко – фактура № 03-06/25 від 11.06.2025 року на суму 42 950,00 грн. за «підготовку та подання позову до Господарського суду міста Києва щодо стягнення грошових коштів у розмірі 429 450,00 грн. Супроводження справи у суді першої та другої інстанції.

За результатами надання юридичної допомоги складається Акт виконаних робіт, що підписується представниками кожної із Сторін. В Акті виконаних робіт вказується обсяг наданої Виконавцем юридичної допомоги (п. 3.3. Договору).

Як встановлено судом, на підтвердження обсягу понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію Акту виконаних робіт №4 від 03.03.2026 року, згідно якого Адвокатське бюро надало Замовнику наступну послугу: підготовка та подання позову до Господарського суду міста Києва щодо стягнення грошових коштів у розмірі 429 450,00 гривень. Супроводження справи у суді першої інстанції. Розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 30 000,00 грн.

Як зазначено у вказаному акті, вищезазначене виконане повністю. Гонорар відпрацьовано повністю. Претензії та зауваження сторони одна до одної не мають.

Станом на час ухвалення додаткового рішення на підтвердження оплати позивачем послуг правничої допомоги в сумі 30 000,00 грн. «за підготовку та подання позову щодо стягнення грошових коштів у розмір 429 450,00 грн. зг. рах № 03-06/25 від 11.06.2025 р.(Дог № 45-05/25АО від 29.05.2025 р.) Без ПДВ» до матеріалів справи останнім долучено копію виписки АТ «Райффайзен Банк» за період з 01.06.2025 по 3108.2025, сформованої 03.03.2026 року.

Разом з тим, суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи № 910/8530/25 в Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляв адвокат Шмига Ганна Сергіївна на підставі ордеру серії АІ №1943107 від 08.07.2025 року, яка подавала заяви по суті справи та документи.

Таким чином, подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката в рамках розгляду спору у даній справі №910/8530/25 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених сторонами витрат, визначених статтею 126 ГПК України.

Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасників справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Як свідчать матеріали справи, відповідач заперечує проти задоволення заявлених до відшкодування розмірів витрат на професійну правничу допомогу у відповідній сумі, посилаючись, зокрема, на їх завищення та не співмірність зі складністю справи тощо, в тому числі змісту, обсягу та вартості наданих послуг, враховуючи предмет спору, складність справи та необхідний обсяг роботи адвоката, а також наголошує на необґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Так, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Зокрема, суд оцінює та досліджує подані сторонами документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджуються заявлені до відшкодування суми, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвокатів, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, в тому числі Акту виконаних робіт №4 від 03.03.2026 року за Договором про надання правничої допомоги суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Отже, в контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, як необхідності так і неминучості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Наразі, згідно з наданим позивачем актом № 4 від 03.03.2026 року витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з наданням правової допомоги з представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва у справі № 8530/25 включають підготовку та подання до суду позову та супроводження справи у суді першої інстанції.

При цьому, як встановлено судом за матеріалами справи, під час супроводу справи в Господарському суді міста Києва адвокатом були підготовані та подані до суду позовна заява та відповідь на відзив, а також 2 заяви про долучення доказів. Будь – яких інших заяв по суті спору представником позивача подано не було.

Також судом враховано зміст позовної заяви, викладеної на 19 аркушах, яка містить нормативно-правове обґрунтування заявлених вимог, а також зміст відповіді на відзив на позовну заяву обсягом 12 сторінок, кількість та зміст підготовлених адвокатом процесуальних документів, а також обсяг поданих доказів, що у своїй сукупності свідчить про фактичний обсяг правничої роботи, необхідної для підготовки та подання відповідних процесуальних документів і доказів, проте окремо судом, у межах оцінки співмірності розміру заявлених позивачем до стягнення витрат із обсягом наданої правничої допомоги.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020 року).

Отже, під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд враховує кількість, обсяг та зміст підготованих адвокатом документів і додатково наголошує на незначній складності даної справи. За таких обставин, за висновками суду, позивачем істотно завищено вартість відповідних послуг правової допомоги,а відтак, визначення вартості зазначених робіт у загальній сумі 30 000,00 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності витрат.

Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвокатів, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 30 000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Так, судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру професійної правничої допомоги, а також приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, а також їх значення для вирішення спору суд доходить висновку, що зменшення витрат позивача до 25 000,00 грн. від попередньо заявленої суми 30 000,00 грн, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.

Згідно пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України), покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду про зменшення витрат, клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 25 000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМІМПОРТ» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/8530/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромімпорт" (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 7/14, прим. 182; код ЄДРПОУ 42569776) 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні заяви позивача в частині стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 24 вересня 2026 року.

Суддя А.М.Селівон