Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №904/3691/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3691/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 року у справі № 904/3691/25 (суддя Мельниченко І.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Велта", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 2 916 173,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 2 451 880,00 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 30/01/25-ДП від 30.01.2025 року; 30 339,77 грн. - річних; 110 720,14 грн. - інфляції грошових коштів та 323 233,63 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 30/01/25-ДП від 30.01.2025 року в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за отриманий товар.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 року у справі № 904/3691/25 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Велта" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Глинки, будинок 7, поверх 6; код ЄДРПОУ 30912734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" (61003, Харківська обл., місто Харків, вул. Кооперативна, будинок 6/8; код ЄДРПОУ 31366203) 2 451 880,00 грн. - основного боргу; 310 748,70 грн. - пені; 30 339,77 грн. - річних; 110 720,14 грн. - інфляції грошових коштів та 34 844,26 грн. - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 року у справі № 904/3691/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Велта" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Глинки, будинок 7, поверх 6; код ЄДРПОУ 30912734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" ( 61003, Харківська обл., місто Харків, вул. Кооперативна, будинок 6/8; код ЄДРПОУ 31366203) 19 914,37 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог, викладених в заяві, відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції обґрунтовано не співмірністю заявленої до стягнення суми зі складністю справи та наданими послугами адвоката.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Апелянт вважає, що суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15, від 03.10.2019 у справі №922/445/19 від 23.10.2025 року у справі №911/1578/24, від 23.10.2025 у справі №920/999/23(920/1157/23).

Просить додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 року у справі № 904/3691/25 скасувати, задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2026 року призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 року у справі № 904/3691/25 у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Відповідачу встановлено строк - 10 днів для подання до Центрального апеляційного господарського суду своїх заперечень стосовно поданої апеляційної скарги.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до частини третьої статті 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду (додаткового) рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій та другій статті 126 цього ж Кодексу визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою – п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту першого частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову па (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Згідно із частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частин четвертої та шостої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Застосовуючи цю норму, Верховний Суд неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Отже, доводи апелянта щодо такого обов`язку відповідача є вірними.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Принцип у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частини четверта-шоста, сьома та дев`ята статті 129 ГПК України також визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Як зазначалося вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою- сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись вказаними нормами права відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, згідно із статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 927/153/22).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 року у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 року у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 року у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Судом встановлено, що 10.10.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" через систему "Електронний суд" до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останнє просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Велта" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було долучено:

- ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1941400 від 01.07.2025 року;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11899/10 від 03.04.2025 року;

- договір про надання правової допомоги № 21/05/25 від 21.05.2025 року;

- додаткову угоду № 2 від 01.07.2025 року до договору про надання правової допомоги № 21/05/25 від 21.05.2025 року;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 07.10.2025 року до договору про надання правової допомоги № 21/05/25 від 21.05.2025 року.

Встановлено, що 21.05.2025 року між адвокатом Лигою Іриною Сергіївною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал" (далі - клієнт, позивач у даній справі) укладено договір про надання правової допомоги № 21/05/25 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного вище договору адвокат зобов`язався надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором.

Згідно з пунктом 2.1. договору адвокат зобов`язався надавати клієнту за його окремим замовленням (дорученням) наступні послуги протягом строку даного договору, а саме:

- представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в правоохоронних органах, судах, а також в усіх інших органах виконавчої та судової влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах та організаціях будь-якої форми власності при розгляді правових питань, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику в справах про банкрутство, кредитору в справах про банкрутство, скаржнику, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також стороні у виконавчому провадженні, в тому числі, але не обмежуючись цим:

- вести справи в судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних, підписувати та подавати позовні заяви, заяви з вимогами до боржника у справах про банкрутство, скарги, клопотання, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, знайомитись з технічним записом та журналом судового засідання, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, визнати позов повністю або частково, закінчити справу мировою угодою, оскаржувати судові рішення, постанови, ухвали суду (підписувати апеляційні, касаційні скарги, заяви про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами тощо), подавати виконавчі документи до стягнення, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у провадженні виконавчих дій, заявляти відводи у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження, подавати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку виконавчого документу до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами та користуватися іншими правами, наданими учаснику виконавчого провадження;

- представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в судових, правоохоронних та контролюючих органах з правами, наданими чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним процесуальним кодексом України як захиснику (представнику) клієнта;

- надавати консультації, висновки, довідки з правових питань, що стосуються діяльності клієнта;

- здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 2.3. встановлено, що на підтвердження надання правової допомоги, відповідно до умов цього договору, адвокатом складається акт приймання-передачі наданих послуг (далі - акт) і направляється клієнту.

Вартість послуг, передбачених п. 1.1. договору узгоджується окремо, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору (пункт 4.1.).

Відповідно до пункту 4.2. договору у справах щодо представництва клієнта в судах, якщо інше не узгоджено окремо, клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду по справі законної сили.

Оплата за інші надані послуги по цьому договору здійснюється клієнтом одразу після підписання акта приймання-передачі наданих послуг (підпункт 4.2.1. пункту 4.2.).

Згідно з пунктом 4.3. договору оплата за надані послуги здійснюється клієнтом готівкою або шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок адвоката, який вказаний у Розділі 9 цього договору. У разі проведення розрахунку готівкою адвокат видає довідку про оплату.

01.07.2025 року між адвокатом Лигою Іриною Сергіївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал" було укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги № 21/05/25 від 21.05.2025 року(далі - додаткова угода), в якій останніми визначено, що адвокат надає правову допомогу клієнту у справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Велта" заборгованості за договором поставки № 30/01/25-ДП від 30.01.2025 року.

Відповідно до цієї додаткової угоди сторони домовились, що :

- вартість послуг адвоката за ведення цієї справи, зокрема, в суді першої інстанції, складатиме 50 000,00 грн (п.2);

- клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду по справі законної сили. При цьому результат рішення (позитивний чи негативний) не впливає на обов`язок клієнта по оплаті наданих послуг. (п.4).

07.10.2025 року сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору № 21/05/25 про надання правової допомоги від 21.05.2025 року за ведення справи, визначеної в додатковій угоді № 2 від 01.07.2025 року (далі - акт приймання-передачі).

Відповідно до пункту 1 вказаного акта приймання-передачі адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги в межах надання правової допомоги стосовно представництва інтересів та захисту прав клієнта під час розгляду справи № 904/3691/25 за позовом ТОВ "Термінал" то ТОВ ВКФ "Велта" про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 30/01/25-ДП від 30.01.2025 року щодо повного юридичного супроводу судового процесу, представництва інтересів та захисту прав клієнта в суді, як позивача по даній справі, в суді першої інстанції, а саме: в господарському суді Дніпропетровської області.

Вартість послуг адвоката складає 50 000,00 грн. (пункт 2 акта приймання-передачі).

На умовах п. 4.2. договору сторони домовилися, що клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду по справі законної сили. При цьому результат рішення (позитивний чи негативний) не впливає на обов`язок клієнта по оплаті наданих послуг (пункт 3 акта приймання-передачі).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є гонораром адвоката, тож належить до судових витрат.

Вирішуючи, чи є розмір стягнутих судом першої інстанції витрат на правову (правничу) допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Позовна заява у справі не охоплює значного обсягу дослідження нормативно-правової бази; вивчення широкого обсягу документів; не вимагає дослідження значного обсягу судової практики. За своєю суттю та змістом дана справа є не складною, є типовою.

Отже, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правову (правничу) допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених вищезгаданими приписами Господарського процесуального кодексу України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, враховуючи критерій розумності розміру витрат, з огляду на конкретні обставини справи та їх фактичності і неминучості (необхідності), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, лише в частині заявленої суми, з урахуванням пропорційності розміру задоволених вимог.

Доводи скаржника, що суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги є помилковими, оскільки суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, стягнення з відповідача на користь позивача 19 914,37 грн. витрат позивача на правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції є обгрунтованим.

Отже, апеляційна скарга не спростовує висновки оскаржуваного додаткового рішення та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 269 ГПК України).

Враховуючи наведене, додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 року у справі № 904/3691/25 не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 року у справі № 904/3691/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков