Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №908/2422/20 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2422/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Жолудєві А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Дроздова С.С.) від 31.05.2021р. у справі № 908/2422/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" (69035 м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний номер юридичної особи 39587271)

про стягнення 910 376 054 грн. 27 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" про стягнення 910 376 054 грн. 27 коп. основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-510-Н.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.05.2021р. у справі № 908/2422/20 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 910 376 054 грн. 27 коп. основного боргу за Договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-510-Н, 735 700 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору АТ "НАК "Нафтогаз України" у період з листопада 2018 року по липень 2020 року передало відповідачу природний газ загальною вартістю 2 493 813 513,92 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі, тоді як відповідач оплатив поставлений газ частково у сумі 1 583 437 459,65 грн, у зв`язку з чим непогашеним залишився борг у розмірі 910 376 054,27 грн. Суд виходив із того, що договір та додаткові угоди до нього є чинними, недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися, поставка газу та його прийняття відповідачем підтверджені двосторонніми первинними документами, а доказів повної оплати отриманого природного газу відповідачем не надано.

Не погодившись з вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут", в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2021р. у справі № 908/2422/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на положення постанов Кабінету Міністрів України №63 та №143 і стверджує, що при визначенні розміру зобов`язань не було враховано заборону на нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованості в межах норм споживання, установлених постановою КМУ №619. За розрахунком скаржника, сума такого коригування за договором №18-510-Н становить 20 562 205,28 грн, а загальна переплата за декількома договорами 536 451 169,17 грн. На підтвердження своєї позиції посилається, зокрема, на односторонньо складені коригуючі акти, а також безпідставне збереження позивачем відповідних коштів.

У доповненнях до апеляційної скарги відповідач заперечує визначені сторонами обсяги поставленого газу, посилаючись на те, що інформація про фактичне споживання формувалася Оператором ГРМ сукупно за показниками лічильників та за нормами споживання для споживачів без лічильників, та вважає, що судом першої інстанції неповно встановлено фактичні обсяги газу. Також посилається на незалучення АТ "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" до участі у справі.

Крім того, скаржник зазначає, що розрахунки між сторонами здійснювалися із застосуванням рахунків зі спеціальним режимом використання відповідно до постанови КМУ №792, внаслідок чого ТОВ "Запоріжгаз збут" не мало можливості самостійно впливати на своєчасність та повноту перерахування коштів на користь позивача.

Ще одним доводом доповнень до апеляційної скарги є заперечення правильності визначення ціни природного газу у 2020 році відповідно до постанови КМУ від 24.01.2020 №17 (завищення різниці (спреду) між хабом TTF та кордоном України; обрання економічно невигідного маршруту; неправильне застосування валютного курсу). Скаржник наводить власний розрахунок ціни за січень 2020 року, за яким вважає її завищеною та поширює відповідний висновок також на наступні місяці 2020 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 у справі № 908/2422/20, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 29.07.2021 о 10:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" про зупинення апеляційного провадження у справі № 908/2422/20 - задоволено; зупинено апеляційне провадження у справі № 908/2422/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/3438/21, що перебуває на розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 поновлено апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 03.09.2026 о 14:30 год.

У судовому засіданні 03.09.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 24.09.2026 о 15:30 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує та зазначає, що значна частина доводів щодо спеціального режиму розрахунків та неправильності ціни газу не заявлялася відповідачем у суді першої інстанції, де його заперечення ґрунтувалися передусім на постановах КМУ №63 та №143.

Щодо постанов №63 і №143 позивач зазначає, що вони не встановлюють обов`язку АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснити коригування вже виконаних договірних зобов`язань та повернути постачальникам природного газу кошти, а односторонньо складені відповідачем коригуючі акти не змінюють погоджених сторонами обсягів та вартості газу.

Стосовно рахунків зі спеціальним режимом використання позивач посилається, що встановлений постановою №792 механізм розподілу коштів не змінює договірних строків розрахунків та не ставить обов`язок газопостачального підприємства щодо оплати отриманого газу в залежність від розрахунків кінцевих споживачів.

Щодо ціни природного газу АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що ціни за кожний відповідний місяць січня-липня 2020 року погоджувалися сторонами шляхом укладення додаткових угод, а відповідач підписував акти приймання-передачі газу без застережень щодо його ціни. При цьому розрахунок скаржника здійснено лише щодо січня 2020 року, а висновок про аналогічне завищення ціни в наступних місяцях не ґрунтується на відповідних щомісячних розрахунках.

У додаткових поясненнях, поданих після поновлення провадження та розгляду адміністративної справи №640/3438/21, ТОВ "Запоріжгаз збут" наполягає, що абзац четвертий пункту 2 постанови КМУ №143 залишався чинним до 17.06.2026, а тому мав застосовуватися до спірних правовідносин. Відповідач повторно вказує, що за договором №18-510-Н відповідна сума переплати становить 20 562 205,28 грн.

АТ "НАК "Нафтогаз України" вказує, що визнання абзацу четвертого пункту 2 постанови №143 протиправним і нечинним з моменту набрання судовим рішенням законної сили не змінює висновків Верховного Суду щодо змісту цієї норми та відсутності права газопостачальних підприємств вимагати повернення коштів або коригування виконаних договірних зобов`язань.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.11.2018 року Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" (Покупець) було укладено Договір № 18-510-Н купівлі-продажу природного газу (Договір).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови 20.03.2019.

За умовами пунктів 1.1, 1.2 цього Договору Продавець зобов`язується передати Покупцю у 2018 році природний газ, а Покупець зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Приймання-передачя природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.2. договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору покупець зобов`язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою два примірники акта приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість.

Продавець до 12 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після подачі покупцем документів визначених п. 3.3., повертає покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності)

Пунктом 4.1 Договору визначено, що кількість природного газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу, відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494.

У п. 5.1 Договору встановлено, що ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 6235,51грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом із податком на додану вартість – 7482,61 грн.

Додатковими угодами до Договору № 1 від 26.11.2018, № 2 від 16.12.2018, № 3 від 18.01.2019, № 4 від 21.02.2019, № 5 від 20.03.2019, № 6 від 29.03.2019, № 7 від 19.04.2019, № 8 від 17.05.2019, № 9 від 27.06.2019, № 10 від 27.06.2019, № 11 від 16.07.2019, № 12 від 29.07.2019, № 13 від 27.08.2019, № 14 від 30.09.2019, № 15 від 21.10.2019, № 16 від 22.11.2019, № 17 від 20.12.2019, № 18 від 30.01.2020, № 19 від 27.02.2020, № 20 від 23.03.2020, № 21 від 23.04.2020, № 22 від 30.04.2020, № 23 від 27.05.2020, №24 від 25.06.2020, № 25 від 03.07.2020, № 26 від 23.07.2020 було погоджено сторонами про зміну ціни за газ, кількості передавання природного газу Покупцю та про продовження строку дії Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачем пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 № 256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

На виконання умов Договору в період з листопада 2018 року по липень 2020 року Продавець передав Покупцю природний газ на загальну суму 2 493 813 513 грн. 92 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 69-89, т. 1), належним чином підписаними сторонами та завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Покупець частково оплатив отриманий природний газ на суму 1 583 437 459 грн. 65 коп., що підтверджується виписками позивача по рахунках за Договором за період з 27.02.2017 по 31.07.2020.

Відповідно до матеріалів справи та поданого позивачем розрахунку заборгованості, у відповідача виник борг за поставлений природний газ в розмірі 910 376 054 грн. 27 коп.

Невиконання з боку відповідача своїх зобов`язань щодо оплати поставленого природного газу стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 509 вказаного Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 1 статті 12 Закону України "Про постачання природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що у період з листопада 2018 року по липень 2020 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 493 813 513 грн. 92 коп.

Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств, отже, є належними доказами, які підтверджують здійснення господарських операцій за договором.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин першої та третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 договору передбачено порядок, умови та строки оплати за природний газ.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день подання позову відповідачем було оплачено отриманий по договору природний газ в загальній сумі 1 583 437 459 грн. 65 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 910 376 054, 27 грн.

Посилання відповідача на невірне визначення обсягів поставленого газу та заперечення проти ціни, за якою продавався природній газ, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки обсяги отриманого природного газу зазначались самим відповідачем, яким складались відповідні акти приймання-передачі природного газу, а ціна газу встановлювалась сторонами у додаткових угодах до договору, які укладені належним чином і матеріали справи не містять доказів визнання їх недійсними.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений за договором природний газ підтверджено матеріалами справи і відповідачем не спростовано, тому апеляційний господарський суд погоджуються з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 910 376 054 грн. 27 коп. основного боргу є доведеними, обґрунтованими і позов підлягає задоволенню у вказаній сумі.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

На думку відповідача, у зв`язку з тим, що протягом 2015-2019 рр. ТОВ "Запоріжгаз збут" закуповувало природний газ для потреб населення, в тому числі, для споживачів без газових лічильників у НАК "Нафтогаз України" за договором від 05.11.2018 № 18-510-Н виникла різниця у вартості природного газу спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996 року та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, по яких не допускається заборгованість, згідно з постановами від 08.02.2019 № 63 та від 27.02.2019 № 143. Тобто, виникла різниця у вартості природного газу спожитого населенням за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996 р. та вартістю природного газу, спожитого населенням за нормами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 та від 23 березня 2016 р. № 203.

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин, ТОВ "Запоріжгаз збут" не мало перед АТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованості за природний газ для потреб побутових споживачів, то виконання умов постанови КМУ від 27.02.2019 року №143 повинно відбуватись шляхом вирахування з загального обсягу раніше сплачених на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" коштів за спожитий побутовими споживачами природний газ згідно норм споживання, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 року №619.

За розрахунками ТОВ "Запоріжгаз збут", всупереч встановленій постановою КМУ №143 забороні на нарахування постачальникам заборгованості в межах норм споживання, за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-510-Н така зайво нарахована сума становить 20 562 205,28 грн.

ТОВ "Запоріжгаз збут" листом від 10.04.2019 № 69703-Сл-2555-0419 направило на адресу НАК "Нафтогаз України" коригуючі акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням в термін до 01.05.2019 року здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати ТОВ "Запоріжгаз збут" за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01 лютого 2019 року (у розрізі договорів).

Листом від 25.04.2019 № 26-3527/1.17-19 НАК "Нафтогаз України" повернуло надані документи без підписання.

За доводами відповідача, повернення НАК "Нафтогаз України" в адресу ТОВ "Запоріжгаз збут" коригуючих актів без підписання за умов дії постанови КМУ від 27.02.2019 року №143 має наслідком неможливість відображення в обліку ТОВ "Запоріжгаз збут" такої переплати. Отже, з боку НАК "Нафтогаз України" вчиняються дії, направлені на порушення прав на мирне володіння ТОВ "Запоріжгаз збут" своїм майном - грошовими коштами, що були сплачені в межах договорів №15-721-Н від 30.06.2015 року - 397 554 447,32 грн., №16-115-Н від 30.12.2015 року- 1 027 131 986,64 грн., №16-411-Н від 28.10.2016 року - грн., №17-210-Н від 12.04.2017 року - 385 139 787,83 грн., №17-410-Н від 27.09.2017 року - 1 895 647 485,19 грн., № 18-510-Н від 05.11.2018 р,- 998 919 371,17 грн. і право на повернення якої виникло в силу нормативного акту.

Також ТОВ "Запоріжгаз збут" зверталось до АТ "НАК "Нафтогаз України" із вимогою від 03.07.2020 № 697-Сл-2041-0720 .

Проте, листом за вих. № 39-2279/1.18-20 від 24.07.2020 року AT "НАК "Нафтогаз України" відмовило у задоволенні вимог ТОВ "Запоріжгаз збут", мотивуючи відсутністю підстав для повернення коштів.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996 були встановлені норми споживання газу населенням у разі відсутності газових лічильників. В подальшому, Урядом було затверджено норми споживання природного газу населенням, у разі відсутності газових лічильників, згідно з додатками до постанов Кабінету Міністрів України №237 від 29.04.2015 "Про зміни до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та № 203 від 23.03.2016 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", що діяли у період 2014-2018 та втратили чинність.

Судовими рішеннями в адміністративних справах №826/16447/15 та №826/2507/18 було визнано протиправними та нечинними постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 №237 та від 23.03.2016 №203 з моменту їх прийняття.

Кабінетом Міністрів України 08.02.2019 прийнято постанову №63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами", пунктом 2 якої передбачено, що не допускається нарахування постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованості за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням, у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619, в редакції, що діяла до 01.10.2014, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

Також, Кабінетом Міністрів України 27.02.2019 було прийнято постанову №143, якою визнано такими, що втратили чинність пункти 1-3 постанови № 63 від 30.01.2019, проте, вона повністю відтворює зміст пунктів постанови Кабінету Міністрів України №63 від 30.01.2019, а саме перебачено:

1. Затвердити норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу згідно з додатком.

2. Установити, що:

застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 9 серпня 2018 року;

не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та від 23 березня 2016 р. № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників";

не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. № 619, в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

3. Операторам газорозподільних систем, на яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 р. № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" покладено спеціальні обов`язки, подавати Міністерству фінансів до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання, інформацію стосовно поштової адреси об`єкта газовикористання, дати та номера договору розподілу природного газу, укладеного з побутовим споживачем, персонального коду ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку для її узагальнення.

4. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. № 619 "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (ЗП України, 1996 р., № 13, ст. 360);

пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та додаток до неї.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року №143 встановлено Норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу: "Плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води - куб. метрів людино-місяць - 3,28; Плита газова у разі відсутності централізованого постачання гарячої води та газового водонагрівача -"- 5,39; Плита газова та газовий водонагрівач -"- 10,49".

Отже, постановою №143 установлено, що не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням, у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 №619, в редакції яка діяла до 01.10.2014, а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати на таку заборгованість.

Оскільки суди у справах №826/16447/15 та 826/2507/18 визнали протиправними та нечинними постанови КМУ №237 та №203 (вказані постанови занижували норми споживання) з моменту їх прийняття, діючими за цей період залишалися норми, встановлені Постановою КМУ №619. Тоді як постановою КМУ №143 було встановлено заборону нараховувати заборгованість та штрафні санкції на різницю між нормами споживання за постановою №619 та постановами КМУ №237 та №203.

На думку відповідача, внаслідок проведення коригування (на підставі зазначених постанов Кабінету Міністрів України №№ 63, 143) товариство набуло право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 536 451 169, 17 грн, в тому числі за договором № 18-510-Н від 05.11.2018 на суму 20 562 205,28 грн.

Згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2020 у справі №640/13591/19, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020, визнано протиправними та нечинними пункт 1, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови № 143 та додаток до постанови № 143.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі №640/3438/21 позов АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, визнано протиправним і нечинним абзац 4 пункту 2 постанови КМУ від 27.02.2019 року №143 "Питання споживання природного газу" з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Шостим апеляційним адміністративним судом адміністративну справу № 640/3438/21 розглянуто з прийняттям постанови від 17.06.2026р., якою апеляційні скарги ТОВ "Житомиргаз збут" та Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року залишено без змін.

У свою чергу, Верховним Судом у постанові від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19 зроблено висновок, відповідно до якого постанови від 30.01.2019 №63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу" не покладають на АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов`язання повернути ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" чи іншим суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями. Крім того, вказані постанови не наділяють суб`єктів господарювання правом вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" .

Посилання ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на те, що в нього виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства право вимоги до АТ "НАК "Нафтогаз України" з приводу повернення грошових коштів внаслідок проведеного коригування чи право на коригування завершених господарських зобов`язань, - є такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" змісту наведених постанов Кабінету Міністрів України, що не відповідає їх дійсному змісту.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом і у постанові від 25.05.2022 у справі 910/978/21 за подібних правовідносин та повторено у постанові від 30.06.2022 у cправі № 910/9617/20.

У постанові від 30.06.2022 у справі №910/9617/20 Верховний Суд, оцінюючи вимоги газозбутового підприємства, яке так само обґрунтовувало наявність переплати положеннями постанови №143 та статтею 1212 ЦК України, виходив із того, що погоджені договорами й актами обсяги та вартість газу не можуть бути в подальшому змінені шляхом одностороннього коригування; проведення такого перерахунку фактично спрямоване на встановлення нової ціни газу та внесення змін до вже виконаних договорів способом, не передбаченим законом.

Схожих висновків дійшли суди першої та апеляційної інстанції у справі № 910/15513/20, приймаючи рішення про відмову задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зобов`язання АТ "НАК "Нафтогаз України" виконати вимоги абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання споживання природного газу" №143 від 27.02.2019; визнання протиправними дій АТ "НАК "Нафтогаз України" з повернення ТОВ "Запоріжгаз збут" коригуючих актів листом №26-3527/1.17-19 від 25.04.2019; зобов`язання АТ "НАК "Нафтогаз України" визнати переплату ТОВ "Запоріжгаз збут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 536 451 169,17 грн. за договорами купівлі-продажу газу №15-721-Н від 30.06.2015, №16-115-Н від 30.12.2015, №16-411-Н від 28.10.2016, №17-210-Н від 12.04.2017, №17-410-Н від 27.09.2017, №18-510-Н від 05.11.2018 та оформити первинні документи на підтвердження її визнання; стягнення з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ТОВ "Запоріжгаз збут" частини суми безпідставно збережених коштів у розмірі 100 000,00 грн.

Наданий ТОВ "Запоріжгаз збут" коригуючий акт на суму 20 562 205,28 грн складений ним односторонньо та не підписаний АТ "НАК "Нафтогаз України". Отже, він не змінює двосторонніх первинних документів, якими сторони визначили переданий обсяг і вартість газу. Загальна сума переплати на яку посилається скаржник у розмірі 536 451 169,17 грн, сформована за сукупністю декількох договорів, які не є предметом цієї справи та виходять за межі даного спору.

Отже, матеріалами справи не підтверджено наявності зустрічного грошового зобов`язання позивача перед відповідачем, яке зменшує заявлений до стягнення борг за договором №18-510-Н.

Рішення у справі №640/3438/21 та факт втрати абзацом четвертим пункту 2 постанови КМУ №143 чинності з 17.06.2026 не є підставою для зміни оскаржуваного рішення, оскільки і у період чинності цього положення воно не породжувало у газопостачального підприємства права вимагати від АТ "НАК "Нафтогаз України" повернення коштів або одностороннього коригування виконаних договірних зобов`язань, що узгоджується з висновками Верховного Суду у справах №904/3173/19 та №910/9617/20.

Також, Постановами КМУ від 30.01.2019 р. № 63 (набрала чинності 08.02.2019) та від 27.02.2019 р. № 143 (набрала чинності 07.03.2019) не передбачено їх зворотної дії в часі шляхом прямої вказівки про це, що виклює можливість їх застосування до правовідносин, що мали місце між сторонами до набрання ними чинності.

Водночас, постачання спірного обсягу природного газу, на вартість коригування якого посилається відповідач, відбулось за період листопад 2018 року - січень 2019 року

Посилання скаржника на те, що обсяги газу не можуть вважатися погодженими, оскільки таку інформацію про споживання формував Оператор ГРМ, колегія суддів відхиляє.

Порядок формування таких даних Оператором ГРМ не спростовує факту підписання без зауважень сторонами договору актів приймання-передачі газу за спірні періоди.

Верховний Суд у постанові від 30.06.2022 у справі №910/9617/20 у подібних правовідносинах звернув увагу, що обсяги фактично використаного газу, у тому числі споживачами без газових лічильників, визначалися операторами ГРМ, відповідна інформація використовувалася при складенні актів приймання-передачі та на час їх оформлення відповідно до Кодексу газорозподільних систем була повною і достовірною. Верховний Суд також виходив із того, що обсяг та вартість газу були погоджені сторонами договорами та актами, а докази недійсності договорів відсутні.

Необґрунтованим є також посилання відповідача про необхідність залучення АТ "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" до участі у справі в якості третьої особи. Предметом цього спору є правовідносини між продавцем та покупцем за договором №18-510-Н. Рішення у цій справі не встановлює прав чи обов`язків Оператора ГРМ щодо будь-якої зі сторін. Наявність між відповідачем та Оператором ГРМ правовідносин щодо визначення чи передачі інформації про обсяги споживання не спростовує первинних документів (актів), підписаних позивачем та відповідачем.

Також, наявні у справі акти приймання-передачі природного газу не містять посилання на обсяг газу, який був використаний населенням за відсутністю газових лічильників з застосуванням норм споживання природного газу, у зв`язку з чим неможливо зробити висновок про використання сторонами договору норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996р. №619.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач був позбавлений можливості впливати на своєчасність оплати отриманого природного газу внаслідок дії постанови Кабінет Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 792 "Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ", колегія суддів також відхиляє.

Хоча постановою № 792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, положення постанови № 792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями, що відповідно не виключає відповідальності, передбаченої умовами таких договорів.

Вказане відповідає висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі №904/1210/18.

Також неповне надходження коштів від побутових споживачів не припиняє грошового зобов`язання ТОВ "Запоріжгаз збут" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" та не змінює строк його виконання.

Доводи скаржника щодо особливого характеру діяльності постачальника із спеціальними обов`язками, державного регулювання цін, обов`язку постачати газ населенню та неповної оплати газу кінцевими споживачами пояснюють економічні умови, в яких відповідач здійснював свою діяльність, однак не є передбаченими законом підставами для припинення його договірного обов`язку з оплатити фактично отриманого природного газу.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на неправильність ціни природного газу, визначеної сторонами у 2020 році, оскільки зазначені доводи та додатково подані докази не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Посилання відповідача на те, що питання правильності ціни виникло для нього лише після отримання у червні 2021 року звернення одного зі споживачів, не свідчить про об`єктивну неможливість перевірити погоджену ним самим ціну раніше. Нормативні акти, біржові показники, валютні курси та тарифи, використані скаржником для свого розрахунку, існували та були доступними у період розгляду справи судом першої інстанції.

Разом з тим, пунктом 5.1 договору та укладеними сторонами додатковими угодами №№18, 19, 20, 21, 23, 24, 26 ціна газу визначалася окремо для відповідних місяців січня-липня 2020 року. Вказані додаткові угоди є чинними і відповідачем не оскаржені. Поставка за відповідними цінами надалі підтверджена підписаними сторонами актами приймання-передачі.

Натомість лише розрахунок скаржника, виходячи з якого він посилається на завищення ціни щодо січня 2020 року, та ґрунтується, зокрема, на обранні скаржником іншого маршруту транспортування та іншого способу застосування валютного курсу, не є доказом неправомірності погодженої сторонами договору ціни. Крім того, відповідач поширює отриманий за січень відсоток на наступні місяці без окремого розрахунку за ними.

Отже, вартість та об`єм природного газу були встановлені за взаємною згодою сторін, відображені у відповідному договорі купівлі-продажу природного газу, і такий договір був виконаний обома сторонами, про що свідчать акти приймання - передачі природного газу та проведена позивачем оплата поставленого газу. При цьому, як встановлено судом, при прийнятті газу за укладеним з відповідачем договором позивачем не було заявлено ні про порушення обсягу поставленого газу, ні про порушення положень договору щодо вартості газу. Обсяг фактичного використаного (розподіленого) природного газу, зокрема, споживачами, які не забезпечені лічильниками газу, визначався за нормами споживання Операторами ГРМ. Зазначена інформація використана відповідачем при складанні актів приймання-передачі газу у спірний період і відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем на момент їх складання була повною і достовірною.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо можливості допуску зміни умов договору, в тому числі щодо вартості поставленого газу за договором після його виконання на умовах погоджених сторонами за чинного на той час правового регулювання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут" на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2021р. у справі № 908/2422/20 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2021р. у справі № 908/2422/20 – залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз збут".

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена та підписана 25.09.2026 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков