Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №904/2246/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2246/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Реброва Л.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна справа” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 року у справі № 904/2246/25 (суддя Васильєв О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрна справа”, с. Федоро-Шулічине Кіровоградської області

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро, м. Дніпро

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Аграрна справа” (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КЕВ м. Дніпро (відповідач) про визнання права власності на врожай озимої пшениці 2025 року, який засіяний на земельній ділянці загальною площею 298га, яка є власністю Держави та знаходиться в постійному користуванні КЕВ м. Дніпро на підставі державного акту на право користування землею серія Б №009798 від 1980 року і зареєстрована в Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна 946389912258 від 07.06.2016 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 року у справі № 904/2246/25 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Судові витрати покладено на позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений сторонами договір є нікчемним і не породжує жодних правових наслідків для сторін.

Суд зазначив про відсутність у сторін спільної мети обробітку земельної ділянки, що виробничий процес обробітку ділянки повністю здійснює ТОВ “Аграрна справа” і йому ж належить зібраний врожай. Водночас, ТОВ “Аграрна справа” за використання земельної ділянки згідно умов договору зобов`язане сплачувати позивачу плату, що в свою чергу свідчить про те, що кожна сторона договору є власником визначеного результату своїх дій. Метою укладеного договору для ТОВ “Аграрна справа” виступає обробіток земельної ділянки та отримання врожаю, а для відповідача - отримання плати за використання переданою земельною ділянкою.

Дослідивши умови договору від 16.07.2018 року № 7/2018/КЕВ та враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договором фактично передбачено надання КЕВ м. Дніпро на користь ТОВ “Аграрна справа” в користування земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1. договору, яка належить на праві постійного користування відповідачу. Аналіз тексту та умови спірного договору дають змогу дійти висновку, що цей договір фактично приховує орендні відносини земельної ділянки між сторонами договору.

Також суд звернув увагу, що чинним на момент укладення спірного договору законодавством було передбачено, що військові частини мають, за наявності погодження відповідного органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією землею, право надавати дозвіл фізичним та юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, що належать до категорії земель оборони. Між тим відсутність порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, унеможливлювала реалізацію такого права.

За доводами суду: станом на дату укладання спірного договору законодавство не надавало КЕВ м. Дніпро право передавати землю в оренду (суборенду), при цьому будь-якого рішення щодо земельної ділянки, розташованої на території військової частини, оренда якої фактично була предметом спірного договору, не приймалось, спірний договір був укладений з порушеннями встановленого законодавством порядку, тобто положення укладеного сторонами договору не відповідають положенням законодавства про оренду земельної ділянки та порядку розпорядження землями оборони, що свідчить про те, що сторонами укладено удаваний правочин (змішаний договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції), який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони вчинили насправді - договору оренди земельної ділянки.

Зі змісту частин 1 та 2 статті 228, статі 761 ЦК України у контексті спірних правовідносин суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі розпорядження майном шляхом передання його в оренду з порушенням публічного порядку настають наслідки, передбачені частиною 2 статті 228 ЦК України.

При цьому нікчемний договір не породжує жодних правових наслідків, зокрема, не надає майнових прав на земельні ділянки, а від підписання нікчемного договору жодних прав у їх сторін не виникло.

З огляду на те, що спірний договір не є договором про надання послуг, а є прихованим договором оренди земельної ділянки, проте позивачем не було дотримано істотних умов та порядку укладення договору оренди землі, визначених Цивільним та Земельним кодексами України, Законом України “Про оренду землі”, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на врожай на підставі умов нікчемного договору .

Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Скаржник зазначає, що позивач не погоджується з рішенням, вважає його таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Позивач спростовує доводи суду першої інстанції про те. що договір про спільну обробку земельної ділянки, який укладений між позивачем та відповідачем, є удаваним правочином та укладений з метою приховати договір оренди земельної ділянки.

Звертає увагу, що вказаний договір не є договором оренди землі, оскільки в даному випадку відсутня передача землі в користування. Крім того, в договорі відсутні умови по його державній реєстрації, як це передбачено ст. 6 Закону України "Про оренду землі".

Зауважує, що за умовами договору позивач сприяв та допомагав КЕВ м. Дніпро з обробітком землі. З цього вбачається, що договір №7/2018/КЕВ від 16.07.2018 року за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, жодним чином не договором оренди, як про це зазначає суд.

КЕВ м. Дніпро та ТОВ "Аграрна справа" скористалися наданим їм правом врегулювати свої відносини на власний розсуд в межах договору про спільну діяльність. Протягом усього строку дії договору позивач сумлінно виконував свої фінансові обов`язки перед КЕВ м. Дніпро, здійснюючи регулярні та повні розрахунки згідно умов договору на розрахунковий рахунок КЕВ, відкритий в органах Державної казначейської служби України.

Крім того, ТОВ "Аграрна справа" сплачувало земельний податок, що прямо свідчить про прозорість та легальність господарських відносин, відсутність умислу на порушення земельного законодавча та намагання приховати інший правочин. Факт систематичної та належної оплати підтверджує реальність господарських відносин та економічну доцільність договору, а отже, спростовує висновок суду першої інстанції щодо удаваного характеру правочину.

Апелянт зазначає, що в даному випадку наявність реальних взаємних дій сторін, зокрема належної оплати та виконання робіт зі спільної обробки землі, виключає удаваність правочину, оскільки сторони діяли у межах договору, погодженого Міністерством оброни України та укладеного за результатами відкритого конкурсу.

За доводами апеляційної скарги суд, відмовляючи позивачу у задоволенні позову, обґрунтував своє рішення тим, що відповідач фактично передав позивачу земельну ділянку, яка належить до земель оборони, без погодження з Міністерством оброни України та відповідними органами влади.

Однак, це питання не досліджувалось судом належним чином, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт ненадання дозволу.

Крім того, наявність чи відсутність такого погодження не була предметом спору, оскільки позовні вимоги стосувались визнання права власності на врожай, а не дійсності договору, а тому позивач разом з позовом не долучав такий доказ. Водночас, суд не витребував у встановленому порядку відповідний доказ (дозвіл або підтвердження його відсутності), хоча визнав цю обставину юридично значущою, доведеною та поклав її в обґрунтування рішення.

Скаржник вважає, що розглядаючи позов ТОВ "Аграрна справа" про визнання права власності на врожай, суд першої інстанції вийшов за межі предмета позову та фактично розглянув питання дійсності договору про спільну обробку земельної ділянки, визнавши його нікчемним. При цьому суд не дослідив надані позивачем докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема: документи, які свідчать про участь позивача у спільному вирощуванні врожаю, витрати на його вирощування та інші докази.

Апелянт просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 року по справі 904/2246/25 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлений через електронний кабінет.

Під час розгляду справи позивач заявив наступні клопотання:

Клопотання від 08.06.2026 року про долучення до матеріалів справи витягу з книги вагаря надходження за 2025-2027 роки, який містить складські квитанції №8 від 16.07.2025 року, №9 від 17.07.2025 року та №10 від 19.07.2025 року із зазначенням найменування товару - пшениця та назви складу (ділянки) "Полігон";

- переліку зібраного врожаю від 16.07.2025 року, 17.07.2025 року та 19.07.2025 року із зазначенням назви вантажу - пшениця, призначення вантажу - Безущенко С.Г.;

- бухгалтерських довідок №13 від 16.07.2025 року, №14 від 17.07.2025 року та №15 від 19.07.2025 року, в яких зазначено обєкт аналітичного обліку - "Полігон" озима пшениця.

Скаржник зазначає, що збір врожаю озимої пшениці 2025 року здійснювалось ТОВ "Аграрна справа" на виконання п.1.3 договору про спільну обробку земельної ділянки, яким саме на Товариство покладено обовязок із збирання врожаю сільськогосподарських культур на відповідній земельній ділянці.

Також у згаданому клопотання скаржник повідомляє, що зазначені документи не подавалися разом із позовною заявою та не досліджувались судом першої інстанції, оскільки фактично були складені позивачем уже після розгляду справи по суті.

Подане клопотання відповідно до протокольної ухвали від 11.06.2026 року залишено без розгляду судом з огляду на пропуск позивачем процесуального строку на його подання, який встановлено судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 21.10.2025 року.

Також позивач подав суду клопотання від 26.05.2026 року про витребування доказів, за яким просив суд витребувати у Міністерства оборони України копію рішення, погодження, дозволу або іншого індивідуального правового акту Міністерства оборони України, на підставі якого відповідачем у даній справі укладено договір, який покладено в обгрунтування позову.

Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, колегія суддів не вбачала підстав для його задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив позов про визнання права власності на врожай озимої пшениці 2025 року, який засіяний на земельній ділянці загальною площею 298га, яка є власністю Держави та знаходиться в постійному користуванні КЕВ м. Дніпро на підставі державного акту на право користування землею серія Б №009798 від 1980 року і зареєстрована в Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером об?єкта нерухомого майна 946389912258 від 07.06.2016 року.

В обгрунтування позову посилався на наступні обставини:

16.07.2018 року між КЕВ м. Дніпро та ТОВ “Аграрна Справа” було укладено договір № 7/2018/КЕВ щодо спільної обробки земельної ділянки загальною площею 547,5000 га, яка є власністю Держави та знаходиться в постійному користуванні КЕВ м. Дніпро на підставі державного акту на право користування землею серія Б №009798 від 1980 року.

31.12.2024 року строк дії цього договору закінчився.

04.12.2024 року КЕВ м. Дніпро повідомив ТОВ “Аграрна справа”, що подальша пролонгація договору та засів земельної ділянки озимими культурами є неможлива.

В березні 2025 року позивач повідомив відповідача, що вищезазначена земельна ділянка у вересні 2024 року була частково оброблена та засіяна ТОВ “Аграрна справа” озимою пшеницею, загальна площа обробленої ділянки складає 298 га.

З огляду на те, що озима пшениця є власністю ТОВ “Аграрна справа”, останній повідомив КЕВ м. Дніпро, що фактичне повернення вищевказаної земельної ділянки та підписання актів наданих послуг, може бути здійснено після збору врожаю.

В свою чергу, ТОВ “Аграрна Справа” гарантувала КЕВ м. Дніпро, що за час фактичного використання земельної ділянки площею 298 га буде виконана оплата послуг згідно наданих розрахунків.

30.04.2025 року на електронну адресу товариства надійшла відповідь від КЕВ м. Дніпро, в якій відповідач зазначив, що відсутні підстави для надання ТОВ “Аграрна справа” доступу до спірної земельної ділянки, в тому числі для обробки та збирання посіву вражаю. Тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2018 року між ТОВ “Аграрна справа” (сторона-2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро (сторона-1) було укладено договір № 7/2018/КЕ (том 1 а.с.9-15).

За умовами договору з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин та підрозділів ЗСУ, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпро, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України, сторони дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України.

Згідно договору, сторона-1 зобов`язується за умови сприяння та підтримки сторони-2 протягом визначеного в договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно з Переліком видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25-07.2000 № 1171 (зі змінами) на земельній ділянці, що є власністю Держави та знаходиться в користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на підставі державного акта на право користування землею серія Б № 009798 від 1980 року стороні-1, а сторона-2 зобов`язується вчасно оплачувати надані послуги згідно з умовами цього договору стороні-1 (далі за текстом - послуги).

Загальна площа, на якій буде здійснюватися надання послуг, становить 547,5000 га. Про готовність земельної ділянки до використання за цим договором складаються акти обстеження земельної ділянки, які є невід`ємною частиною договору, та є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за них за цим договором (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2. сторони погодились з тим, що вони мають такі цілі, які сформовані виключно на їх волевиявленні:

а) обробіток землі для вирощування сільськогосподарської продукції, розподіл праці та спеціалізація виробництва при вирощуванні сільськогосподарської продукції;

б) підвищення обсягів виробництва та досягнення економічного ефекту від раціонального використання землі;

в) забезпечення ефективності виробництва шляхом оптимізації витрат на матеріальні ресурси;

г) збільшення гнучкості виробництва та збуту у відповідності до вимог ринку;

д) швидке освоєння нової продукції, яка користуються попитом на ринку.

Послуги передаються стороною-1 стороні-2 на підставі акту приймання-передачі послуг. Акт приймання-передачі послуг складається після фактичного отримання послуг, а помісячна оплата за послуги здійснюється відповідно до розділу 2 даного договору, в тому числі, до складання акта прийому-передачі наданих послуг (пункт 1.5 договору ).

Строки та способи передачі стороною-1 послуг стороні-2 визначаються за домовленістю сторін (пункт 1.6 договору).

Сторони дійшли згоди, що право власності на сільськогосподарську продукцію, отриману в результаті надання послуг стороною-1, належить стороні-2 (пункт 1.7 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору для цілей, зазначених у пункті 1 цього договору, сторони домовилися про наступне:

- відносини сторін за цим договором спрямовані на надання послуг з взаємної підтримки та допомоги в щоденній діяльності (підпункт 2.1.1 );

- враховуючи вимоги частини четвертої статті 632 Цивільного кодексу України, ціна послуг з урахуванням вимог цього договору, кон`юнктури ринку та сплати встановлених законодавством податків, інших обов`язкових платежів і зборів та є звичайною ціною в розумінні Податкового кодексу України (підпункт 2.1.2 ;

- грошова сума, яку сторона-2 перераховує стороні-1 за надані послуги складає 1 587050,00 грн на рік, в т.ч. ПДВ 264 508,33 грн., із розрахунку 2 900 ,00 грн. за 1 га площі земель, на яких надаються послуги. Грошова сума, яка підлягає оплаті , не залежить від розміру отриманого доходу сторони-2 за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого за результатами послуг, наданих за цим договором (підпункт 2.1.3);

- обчислення розміру плати за послугу здійснюється з урахуванням індексації.

Розмір плати послуги визначається шляхом коригування розміру плати послуги за базовий рік (перший рік) на сумарний індекс інфляції за період з першого числа фактичного року за договором до останнього числа фактичного кожного року за договором. Плата за послуги за кожен наступний фактичний рік за договором визначається шляхом коригування плати за послугу за попередній фактичний рік за договором на індекс інфляції на минулий рік за наступний фактичний рік (підпункт 2.1.4 ).

Відповідно до пункту 2.1.5 договору нарахування та оплата за послуги проводиться наступним чином:

- у серпні 2018 р. – 15 161,29 грн. 39 коп (в тому числі: 5 161,29грн. - сума оплати за липень 2018р. пропорційно кількості днів дії договору; 10 000 ,00 грн. - сума оплати за серпень 2018 р.);

- з вересня 2018 р. по вересень 2019 р. – по 10 000,00 грн. щомісячно ;

Крім того, з січня 2020 р. здійснюється щомісячна плата (до 10 числа місяця, що передує розрахунковому) рівними частинами (із розрахунку 1/12 від суми договору), що складає 132 312,50 грн. на рахунок сторони-1 з коригуванням сум згідно з підпунктом 2.1.4 даного договору.

Сторона - 2 сплачує (компенсує) земельний податок шляхом щомісячного (до 10 числа поточного місяця) перерахування грошових коштів у розмірі, що зазначений у звітній декларації про сплату земельного податку та уточнюючій декларації (у разі її подання) у поточному році. Компенсація земельного податку не є базою для нарахування ПДВ. У разі несвоєчасної сплати (компенсації) земельного податку з вини сторони-2, сторона-2 сплачує (компенсує) стороні-1 усі пов`язані із несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку штрафні санкції, інші обов`язкові платежі, передбачені законодавством України (підпункт 2.1.6 ).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання уповноваженими особами та скріплення печатками сторін (пункт 7.1 ). Договір укладений строком до 31.12.24 р. з обов`язковим підписанням сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов`язань за цим договором (пункт 7.2).

02.02.2019 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору № 7/2018/КЕВ від 16.07.2018 року, якою внесли зміни до п.п.2.1.3. , пп.2.1.5. розділу 2 договору та до п.7.8 , п.п.7.8.1,7.8.3. розділу 7 договору, виклавши їх в новій редакції (том 1 а.с.16-17).

В матеріалах справи наявний акт обстеження частин земельної ділянки без дати його складання та підписання, згідно до змісту якого ТОВ “Аграрна справа ” та КЕВ м.Дніпро проведено обстеження частин земельної ділянки, яка знаходиться на території Зеленобалківської сільської ради Широківського району,Дніпропетровської області. Загальна площа земельної ділянки 5 137,3879га. Загальна площа частин земельної ділянки, на якій проводилося обстеження - 547,5000 га, з них перша частина - площею 59,7000 га, друга частина – 66,3000 га, і третя частина – 100,0000га, четверта частина – 78,0000га, п`ята частина – 72,0000га, шоста частина – 92,8000га, сьома частина – 19,7000га, восьма частина – 59 , 0000га. На частинах земельної ділянки на час обстеження забудованих або встановлених об`єктів чи споруд, плодово-ягідних та інших багаторічних насаджень не виявлено. Частина земельної ділянки використовується для вирощування с/г культур. Складовою частиною цього акту обстеження є план-схеми частин земельної ділянки. Цей акт скріплений підписами від імені директора ТОВ “Аграрна справа” та начальника КЕВ м.Дніпро та відтисками печаток (том 1 а.с.18-20).

Отже, відповдно до умов договору право власності на вирощену продукцію має належати позивачу у даній справі.

Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Суд першої інстанції вдався до аналізу дійсності укладеного сторонами договору. Між тим, ці обставини не є спірними і не входять до предмету заявленого спору. Дійсність договору визнається відповідачем, про що свідчить викладена ним у відзиві на позовну заяву правова позиція по справі (том 1 а.с.189).

Про це вірно зазначає скаржник. Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що при вирішенні спору суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Тому висновок суду про те, що укладений 16.07.2018 року між КЕВ м. Дніпро та ТОВ “Аграрна Справа” договір № 7/2018/КЕВ є нікчемний і не породжує правових наслідків колегія суддів вважає передчасним.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Колегія суддів зазначає, що надаючи клопотання від 08.06.2026 року про долучення доказів на стадії апеляційного провадження, представник скаржника письмово в клопотанні повідомив, що збір врожаю озимої пшениці 2025 року здійснювалось ТОВ "Аграрна справа" на виконання п.1.3 договору про спільну обробку земельної ділянки.

Таким чином, спір по суті відсутній, оскільки позивач підтвердив зібрання ним врожаю, на який просить визнати право власності в судовому порядку.

Між тим, за умовами п. 1.7 договору сторони дійшли згоди, що право власності на сільськогосподарську продукцію, отриману в результаті надання послуг стороною-1, належить стороні-2, тобто, ТОВ "Аграрна справа".

Колегія суддів звертає увагу, що позов заявлено позивачем 16.05.2025 року. За змістом позову скаржник вказував, що в березні 2025 року позивач повідомив відповідача, що засіяв частину переданої по договору земельної ділянки у вересні 2024 року.

Між тим, метаріали справи свідчать, що такі дії позивач вчинив завідомо знаючи, що строк договору закінчується 31.12.2024 року і відповідач не має наміру його продовжувати.

Про це свідчить повідомлення відповідача від 04.12.2024 року що подальша пролонгація договору неможлива.

Враховуючи, що здійснення господарської діяльності є власним ризиком Товариства, позивач мав проявити свідому обачність для зясування питання з відповідачем щодо пролонгації договору завчасно, до проведення посівної озимої пшениці.

Отже, колегія суддів констатує, що не вбачає порушення прав позивача.

Висновки суду щодо мотивів відмови в задоволенні позову колегія суддів визнає неправильними, такими, що виходять за межі обставин, які підлягали дослідженню судом.

Однак, по суті - відмова в задоволенні позову - оскаржуване рішення є правильним. Тому воно підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції даної постанови.

Отже, апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 року у справі № 904/2246/25 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 25.09.2026 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко