Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №904/4664/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/4664/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Абадей М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі № 904/4664/24 (суддя Васильєв О.Ю.), повний текст рішення складено 30.12.2024

за позовом керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до фізичної особи-підприємця Цвелих Ірини Миколаївни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – фізична особа-підприємець Євтушенко Євгеній Вікторович, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

22.10.2025 керівник Криворізької північної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (позивач) звернувся з позовом до ФОП Цвелих І.М. (відповідач) про зобов`язання усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Десантна, 1є, загальною площею 0,0092 га, та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва – нежитлової будівлі торговельного павільйону загальною площею 63,08 кв.м.; скасування державної реєстрації права приватної власності ФОП Цвелих І.М. на об`єкт нерухомого майна (торговельний павільйон), площею 25,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є, проведеної 02.09.2019 рішенням приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Мазепи Н.М. (номер відомостей про речове право: 33038319) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 670243412110 та про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118 площею 0,0092 га, яка розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Десантна, 1є, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати покладено на прокурора.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Дніпропетровська обласна прокуратура оскаржує його в апеляційному порядку, вважаючи незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неналежною оцінкою наданих доказів.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що спірний об`єкт первісно являв собою металевий кіоск, придбаний Євтушенком Є.В. за договором купівлі-продажу від 20.12.2000 серії АВМ № 945532, площею 13,7 кв.м, а у 2015 році право власності на нежитлову будівлю торговельного павільйону площею 25,4 кв.м було зареєстровано за Євтушенком Є.В. без належних правових підстав. При цьому свідоцтво про право власності, зазначене підставою реєстрації, в електронній реєстраційній справі відсутнє, а документи КП «Криворізьке районне БТІ» щодо відповідного об`єкта відсутні.

Апелянт наголошує на невідповідності документів, поданих для присвоєння поштової адреси, фактичним відомостям договору купівлі-продажу, оскільки в одному з документів площа кіоску зазначена як 29,0 кв.м, тоді як у договорі купівлі-продажу - 13,7 кв.м.

Крім того, у Реєстрі будівельної діяльності відсутні належні дозвільні документи на реконструкцію об`єкта зі зміною його площі та конфігурації.

Обстеженнями земельної ділянки від 22.08.2024 та 10.10.2024 зафіксовано фактичне існування торговельного павільйону площею відповідно близько 45 кв.м та 63,08 кв.м, у якому здійснюється підприємницька діяльність, що, на думку апелянта, підтверджує факт реконструкції та самочинного будівництва. Водночас суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність доказів збільшення площі об`єкта, не надавши належної оцінки зазначеним актам та іншим доказам у їх сукупності.

Апелянт також зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118 площею 0,0092 га є комунальною власністю територіальної громади міста Кривого Рогу, а право оренди на неї за Цвелих І.М. виникло на підставі договору оренди від 22.03.2021 № 2021172. При цьому земельна ділянка була надана без проведення земельних торгів на підставі зареєстрованого права власності на об`єкт, який, як стверджує апелянт, не є належним об`єктом нерухомості та був самочинно збудований.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, відсутні й передбачені ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (далі- ЗК України) підстави для набуття земельної ділянки в неконкурентному порядку. У зв`язку з цим договір оренди земельної ділянки, на думку апелянта, укладений без передбачених законом підстав та всупереч конкурентним засадам набуття прав на землі комунальної власності, а тому є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України.

Апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 20.07.2022 у справі №923/196/20, від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, а також Верховного Суду у справах №916/2791/13, №680/214/16-ц, №910/2861/18 та №910/7987/22, відповідно до яких державна реєстрація права власності сама по собі не легітимізує самочинне будівництво, а особа, яка не набула права власності на самочинно збудований об`єкт, не може на цій підставі отримати земельну ділянку під ним без проведення земельних торгів.

Окремо апелянт наголошує, що спірний павільйон за своїми характеристиками є тимчасовою, некапітальною спорудою, право власності на яку відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягає державній реєстрації. Отже, державна реєстрація права власності на такий об`єкт була проведена без належних правових підстав, а використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності створює перешкоди Криворізькій міській раді у здійсненні права володіння, користування та розпорядження нею.

За таких обставин апелянт вважає належним способом захисту усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою відповідно до ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України, її повернення, знесення самочинного будівництва та скасування незаконних реєстраційних дій.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.ст. 376, 391, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 134, 152, 212 ЗК України та інших зазначених в апеляційній скарзі норм матеріального права, а також ст.ст. 2, 11, 73, 76-78, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не забезпечив повного і всебічного дослідження доказів та не надав належної оцінки всім доводам прокурора. На думку апелянта, сукупність доказів підтверджує самочинність будівництва, незаконність державної реєстрації права власності та безпідставність набуття відповідачем права оренди земельної ділянки.

У зв`язку з викладеним апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі № 904/4664/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог керівника Криворізької північної окружної прокуратури в повному обсязі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат і стягнення на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплаченого судового збору.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

ФОП Цвелих Ірина Миколаївна не погоджується з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024, яким у задоволенні позову відмовлено повністю, та вважає її необґрунтованою.

Відзив ґрунтується на тому, що апелянтом не доведено належними, допустимими та більш вірогідними доказами обставини, на які він посилається, зокрема факт самочинного будівництва спірного нерухомого майна та порушення ним прав чи законних інтересів територіальної громади.

Матеріали справи свідчать, що первісним власником спірного майна був Тютюник В.В., який у подальшому відчужив його Євтушенку Є.В. за договорами купівлі-продажу від 20.12.2000, а Євтушенко Є.В. 02.09.2019 законно відчужив торговельний павільйон та металевий кіоск ФОП Цвелих І.М.

Позивачем не надано документів, які б підтверджували незаконність первісного будівництва, відсутність у Тютюника В.В. дозвільних документів або земельної ділянки для розміщення об`єктів, як і не доведено проведення відповідачкою реконструкції чи самочинного будівництва. Навпаки, матеріали справи підтверджують наявність у відповідачки права власності на торговельний павільйон площею 25,4 кв.м. та металевий кіоск площею 39,2 кв.м., а також наявність дозволу на проведення благоустрою зупиночного комплексу, наданого листом виконавчого комітету Покровської районної в місті ради від 20.04.2021 № 16/01.23/1714.

Відповідачка, набувши право власності на нерухоме майно, правомірно оформила користування земельною ділянкою та уклала з Криворізькою міською радою договір оренди земельної ділянки від 22.03.2021 № 2021172, кадастровий номер 1211000000:04:271:0118, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі і розміщення існуючої нежитлової будівлі торговельного павільйону.

Рішення Криворізької міської ради про передачу земельної ділянки в оренду прийняте в межах її повноважень, а договір оренди є чинним та виконується сторонами, орендна плата сплачується своєчасно, заборгованість перед бюджетом відсутня, а тому порушення інтересів держави або територіальної громади не доведено.

Наявні у справі листи Криворізької міської ради № 04/58-7671вих.-23 від 17.10.2023, № 58-1548вих.-24 від 23.02.2024, № 58-1548вих.-24 від 10.04.2024, № 58-2963вих.-24 від 10.04.2024, № 58-6450вих.-24 від 19.08.2024 та № 58-7294вих.-24 від 20.09.2024 підтверджують відсутність порушення інтересів територіальної громади.

Відповідно до статей 120, 123, 124, 134 ЗК України та принципу єдності юридичної долі земельної ділянки й розташованої на ній нерухомості, власник законно набутого об`єкта нерухомості має цивільний інтерес та законні підстави для оформлення права користування земельною ділянкою під таким об`єктом.

Крім того, прокурором не доведено наявності передбачених ст. 376 ЦК України ознак самочинного будівництва, порушення прав власника або користувача земельної ділянки, а також не дотримано передумов для звернення з вимогою про знесення об`єкта, визначених ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В матеріалах справи відсутній припис органу державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень, а судова практика Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 947/38994/20, від 17.01.2022 у справі № 442/4338/17, від 15.05.2024 у справі № 459/2076/21, від 18.06.2024 у справі № 204/8412/23 та від 27.11.2024 у справі № 947/38994/20) виходить із необхідності доведення не лише факту самочинного будівництва, а й порушення ним конкретних прав позивача.

Також, на думку відповідача, прокурором не доведено, яким саме чином оспорювані рішення, договори та записи про державну реєстрацію порушують права Криворізької міської ради, а тому відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові.

Обраний прокурором спосіб захисту має бути ефективним, відповідати характеру порушення та забезпечувати реальне відновлення порушеного права, проте у цій справі таких обставин не встановлено.

Додатково відповідачем у відзиві наголошено на гарантіях права власності, передбачених статтями 317, 319, 321, 328, 386 ЦК України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки позбавлення відповідачки законно набутого майна та права оренди без доведення її вини, незаконності набуття майна та наявності суспільної необхідності становило б непропорційне втручання у її право мирного володіння майном.

Отже, відповідач вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі № 904/4664/24 є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними доказами.

У зв`язку з викладеним ФОП Цвелих Ірина Миколаївна просить суд апеляційної інстанції відмовити Дніпропетровській обласній прокуратурі у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а оскаржуване рішення залишити без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

На підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2000, укладеного між Тютюнником В.В. та Євтушенком Є.В. і посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, серія АВМ № 945532, Євтушенко Є.В. придбав металевий, оббитий вагонкою кіоск площею 13,7 кв.м.

Рішенням Виконкому Криворізької міської ради народних депутатів від 21.06.2006 № 106 «Про надання земельних ділянок в оренду суб`єктам господарювання» приватному підприємцю Євтушенку Є.В. надано в оренду земельну ділянку по вул. Десантній (зупинка громадського транспорту «мкрн. 7-й Зарічний») площею 0,0017 га строком на 5 років.

28.11.2006 між Криворізькою міською радою та ПП Євтушенком Є.В. укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:271:0011 загальною площею 17 кв.м, розташованої на вул. Десантній (зупинка громадського транспорту).

Додатковою угодою від 20.03.2012 строк дії договору оренди продовжено на 5 років, до 16.02.2017, при цьому визначено, що земельна ділянка житлової та громадської забудови з кадастровим номером 1211000000:04:271:0011 надана для розміщення тимчасової споруди, а об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури на ній відсутні.

Водночас, за інформацією КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 29.08.2022 № 588, реєстраційна та інвентаризаційна справи щодо об`єкта нерухомого майна – торговельного павільйону за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Десантна, будинок 1є – не заводилися.

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради від 17.06.2015 № 275 нежитловій будівлі на вул. Десантній, 1є загальною площею 29,0 кв.м власника Євтушенка Є.В. присвоєно поштову адресу. До документів для присвоєння адреси було долучено договір купівлі-продажу від 20.12.2000, однак у ньому, на відміну від примірника, долученого до електронної справи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, площа металевого кіоску зазначена як 29,0 кв.м замість 13,7 кв.м, у зв`язку з чим прокурор вважає, що поштова адреса об`єкту присвоєна на підставі документів, які мають ознаки підроблення.

09.06.2015 державним реєстратором Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області Чернецьким М.А. вперше зареєстровано право власності Євтушенка Є.В. на нежитлову будівлю торговельного павільйону площею 25,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 є, з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 670243412110, номер запису про право власності 10240538). Підставою реєстрації зазначено свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 01.07.2015, видане Реєстраційною службою Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, індексний номер 39931012, однак зазначене свідоцтво в електронній реєстраційній справі відсутнє.

Відділ з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Виконкому Криворізької міської ради листом від 08.11.2022 №7/26-18/429 повідомив про відсутність в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва декларативних та дозвільних документів щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 є. Водночас, відповідно до листа Державної інспекції архітектури та містобудування України від 17.04.2023 № 3195/04/13-23, в архівній складовій Реєстру будівельної діяльності міститься інформація про декларацію, зареєстровану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 26.06.2015, щодо об`єкта «Реконструкція кіоску торговельно-зупиночного комплексу під торговельний павільйон без зміни геометричних зовнішніх розмірів фундаментів по вул. Десантна, 1є», реєстраційний номер декларації ДП 142151770590. Інших документів щодо цього об`єкта ДІАМ не виявлено.

При цьому прокурор посилається на те, що декларації про початок виконання будівельних робіт та готовність об`єкта до експлуатації в Реєстрі будівельної діяльності не зареєстровані.

У подальшому приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Мазепа Н.М. рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.09.2019, індексний номер 48477929, на підставі договору купівлі-продажу № 1151 від 02.09.2019 зареєструвала за Цвелих І.М. право власності на торговельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1 є, площею 25,4 кв.м, номер запису про право власності 33038319.

За умовами договору купівлі-продажу об`єкт складається з нежитлової будівлі торговельного павільйону «А-1» загальною площею 25,4 кв.м, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:271:0011 площею 0,0017 га, з цільовим призначенням 03.07 – для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, видом використання – для розміщення тимчасової споруди торговельного кіоску у складі зупиночного комплексу.

Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19.09.2024 № 3223/299-24, 04.01.2021 на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було об`єднано земельні ділянки з кадастровими номерами 1211000000:04:271:0011 та 1211000000:04:271:0086, унаслідок чого утворено земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118. 25.03.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Криворізької міської ради Вербовською К.В. зареєстровано право комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118 площею 0,0092 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2323784112110. Того ж дня зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки за Цвелих І.М. (номер запису про інше речове право 41222564) на підставі договору оренди земельної ділянки № 2021172 від 22.03.2021, укладеного між Криворізькою міською радою та Цвелих І.М. строком на 5 років, до 22.03.2026 (а. с. 30 т 1).

Рішенням Криворізької міської ради № 322 від 24.02.2021 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на них і надання їх в оренду» ФОП Цвелих І.М. затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118, а договором оренди № 2021172 від 22.03.2021 їй надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0092 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Десантна, 1є, для розміщення існуючої нежитлової будівлі торговельного павільйону (а. с. 51-57 т 1).

Пунктом 25 договору встановлено обмеження у вигляді охоронної зони навколо інженерних комунікацій – мережі водопостачання КП «Кривбасводоканал», а п. 5.6.4.1 рішення № 322 передбачено недопустимість будь-якого будівництва чи реконструкції без відповідного дозволу органів державного архітектурно-будівельного контролю.

За результатами обстеження 14.11.2022, про що Покровська районна в місті рада повідомила листом від 15.11.2022 № 7/01-26/3509, на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118 знаходилась нежитлова будівля торговельного павільйону площею 25,4 кв.м, яку в листі визначено як самочинне будівництво, а також зафіксовано реконструкцію павільйону за відсутності відповідних відомостей у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Згідно з листом від 24.10.2021 № 11324 КП «Кривбасводоканал» не погоджувало розміщення металевої споруди, а листами від 12.05.2023 № 02-05/5585 та від 27.08.2024 № 02-05/13123 повідомило, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118 розташований торговельний павільйон у складі торгово-зупиночного комплексу в охоронній зоні водопровідної мережі Д400 мм, інвентарний номер 4249.

Розміщення об`єкта було погоджено КП «Кривбасводоканал» лише до 04.03.2021 за умови надання Цвелих І.М. гарантійного листа. Після спливу цього строку заяв щодо продовження погодження не надходило, а на час надання інформації розміщення металевої споруди за вказаною адресою не погоджено.

22.08.2024 спеціалістами відповідного сектору відділу житлово-комунального господарства Покровської районної у місті ради проведено візуальне обстеження земельної ділянки, під час якого виявлено окремо розташоване приміщення торгового павільйону орієнтовною площею 45 кв.м.

10.10.2024 проведено повторне обстеження, за результатами якого складено акт та встановлено, що приміщення торгового павільйону має загальну площу 63,08 кв.м, з яких 41,04 кв.м припадає на продуктовий магазин, а 22,04 кв.м на зоомагазин. На момент обстеження в об`єкті здійснювалася підприємницька діяльність. При цьому в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо реконструкції торговельного павільйону зі зміною його площі та конфігурації.

За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, викладеною в листі від 23.08.2024 № 39073/5/04-36-24-17-13, Цвелих І.М. з 28.05.1997 перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець.

За період з 01.01.2019 по 31.12.2020 ФОП Цвелих І.М. не подавала податкових декларацій з плати за землю щодо земельної ділянки площею 0,0092 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Десантна, 1є.

За період з 01.01.2021 по 22.08.2024 нею подано декларації з плати за землю за 2021-2024 роки та самостійно задекларовано орендну плату за земельну ділянку площею 0,0092 га: за 2021 рік – 4 428,53 грн, за 2022 рік – 6 173,10 грн, за 2023 рік – 5 641,68 грн, за 2024 рік – 4 231,26 грн.

Таким чином, прокурор вважає, що внаслідок державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю, яка, на його думку, була самочинно збудована та реконструйована без належних погоджень і дозвільних документів на земельній ділянці комунальної власності, порушено права територіальної громади міста Кривого Рогу як власника земельної ділянки щодо її володіння, користування та розпорядження.

Причиною виникнення спору і звернення з відповідним позовом до господарського суду стало, на думку прокурора, самочинне будівництво та реконструкція торговельного павільйону на земельній ділянці комунальної власності без належних дозвільних документів, а також державна реєстрація права приватної власності на цей об`єкт, що порушує права територіальної громади як власника земельної ділянки.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі № 904/4664/24, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надавши оцінку доводам апеляційної скарги та запереченням на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України), а відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України має право, зокрема, зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати їх перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Разом з тим реалізація права на забудову земельної ділянки має здійснюватися з дотриманням вимог закону.

Частиною 1 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, для застосування правових наслідків, передбачених ст. 376 ЦК України, необхідним є встановлення конкретних обставин, які свідчать про наявність хоча б однієї з передбачених законом ознак самочинного будівництва.

Самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, може порушувати права власника відповідної земельної ділянки, оскільки наявність такого об`єкта обмежує можливість власника землі вільно користуватися та розпоряджатися нею.

Водночас сам факт державної реєстрації права власності на об`єкт не є самостійною підставою для висновку про порушення прав власника земельної ділянки, оскільки визначальним є встановлення факту самочинного будівництва.

Отже, у цій справі першочерговому встановленню підлягає саме питання про те, чи є спірний торговельний павільйон самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України.

Відповідно до статей 13, 14, 73, 74, 76, 77, 79, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись із позовом, прокурор повинен довести наявність передбачених законом підстав для застосування заявлених способів захисту, зокрема факт самочинного будівництва спірного об`єкта, незаконність набуття відповідачем права власності на нього, порушення у зв`язку з цим прав та інтересів територіальної громади як власника земельної ділянки, а також причинний зв`язок між відповідними обставинами та заявленими вимогами.

Саме лише встановлення певних розбіжностей у документах щодо площі об`єкта або відсутність окремих документів у реєстраційній справі не свідчить безумовно про самочинність будівництва та не може автоматично зумовлювати припинення зареєстрованого права власності.

Як встановлено судом, первісно на земельній ділянці знаходився металевий кіоск, придбаний ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 20.12.2000. Надалі рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради від 17.06.2015 № 275 об`єкту на вул. Десантній, 1є було присвоєно поштову адресу, а 09.06.2015 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю торговельного павільйону площею 25,4 кв.м.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2019, право власності на зазначений торговельний павільйон було зареєстровано за ФОП Цвелих І.М.

Таким чином, відповідач не здійснювала первісного будівництва спірного об`єкта та не була особою, за якою вперше реєструвалося право власності на павільйон. Саме по собі придбання майна, право власності на яке на момент його відчуження було зареєстроване за попереднім власником, не свідчить про здійснення відповідачем самочинного будівництва.

Посилання апелянта на те, що документи щодо первісного набуття об`єкта містять розбіжності в зазначенні його площі, також не є достатнім доказом здійснення відповідачем самочинного будівництва.

Так, у договорі купівлі-продажу від 20.12.2000 площа придбаного металевого кіоску зазначена як 13,7 кв.м, тоді як у документах, поданих для присвоєння поштової адреси, зазначено площу 29,0 кв.м, а у подальшому право власності було зареєстровано на нежитлову будівлю торговельного павільйону площею 25,4 кв.м.

Однак наведені розбіжності самі по собі не встановлюють факту того, коли, ким і за яких обставин відбулася зміна площі та конфігурації об`єкта, а також не підтверджують, що відповідні роботи були виконані саме відповідачем.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до інформації Державної інспекції архітектури та містобудування України в архівній складовій Реєстру будівельної діяльності наявні відомості про декларацію, зареєстровану 26.06.2015, щодо об`єкта «Реконструкція кіоску торговельно-зупиночного комплексу під торговельний павільйон без зміни геометричних зовнішніх розмірів фундаментів по вул. Десантна, 1є».

Отже, твердження апелянта про повну відсутність будь-яких документів, пов`язаних із реконструкцією об`єкта, не відповідає встановленим матеріалами справи обставинам.

При цьому посилання прокуратури на відсутність у Реєстрі будівельної діяльності інших документів щодо об`єкта саме по собі не доводить факту самочинного будівництва у розумінні ст. 376 ЦК України, а тим більше не підтверджує здійснення такого будівництва саме відповідачем.

Щодо доводів апеляційної скарги про фактичну площу павільйону, встановлену під час обстежень 22.08.2024 та 10.10.2024, колегія суддів зазначає таке.

Актами обстеження зафіксовано фактичні характеристики об`єкта на відповідні дати, зокрема його орієнтовну площу 45 кв.м та надалі 63,08 кв.м. Водночас самі по собі результати візуального обстеження не підтверджують, що збільшення площі відбулося шляхом здійснення саме самочинного будівництва відповідачем, не встановлюють часу виконання відповідних робіт, їх характеру та обсягу, а також не підтверджують відсутності правових підстав для існування кожної з частин об`єкта.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недостатність зазначених актів для підтвердження усіх юридично значимих обставин, необхідних для застосування ст. 376 ЦК України та задоволення вимоги про знесення об`єкта.

Сам факт здійснення відповідачем підприємницької діяльності у спірному приміщенні також не свідчить про незаконність будівництва чи набуття права власності на об`єкт.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що спірний павільйон є тимчасовою, некапітальною спорудою, право власності на яку не підлягає державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на об`єкт нерухомого майна було зареєстроване за попереднім власником у встановленому на той час порядку, а у 2019 році за відповідачем на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Водночас належних та достатніх доказів того, що на момент проведення відповідної державної реєстрації об`єкт за своїми технічними та правовими характеристиками безумовно належав до тимчасових споруд, які не є об`єктами нерухомого майна, апелянтом не надано.

Посилання прокуратури на положення ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без встановлення конкретних технічних характеристик спірного об`єкта та правових підстав його створення не спростовують чинності зареєстрованого права власності відповідача.

Не знаходять підтвердження і доводи апелянта щодо незаконності договору оренди земельної ділянки від 22.03.2021 № 2021172.

Як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:271:0118 площею 0,0092 га є земельною ділянкою комунальної власності. Рішенням Криворізької міської ради від 24.02.2021 № 322 затверджено відповідний проєкт землеустрою та вирішено питання щодо надання земельної ділянки в оренду ФОП Цвелих І.М. На підставі вказаного рішення 22.03.2021 між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки № 2021172, а 25.03.2021 зареєстровано право комунальної власності територіальної громади та право оренди відповідача.

Таким чином, право оренди виникло на підставі рішення власника земельної ділянки та укладеного на його виконання договору оренди.

Доводи прокуратури про те, що договір оренди є нікчемним у зв`язку з відсутністю підстав для набуття земельної ділянки без проведення земельних торгів, ґрунтуються виключно на припущенні про незаконність набуття права власності на спірний павільйон. Однак, як зазначено вище, належними та достатніми доказами така обставина не підтверджена.

При цьому відповідно до встановлених судом обставин цієї справи, земельна ділянка була надана для розміщення існуючої нежитлової будівлі торговельного павільйону без зазначення площі. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (03.07).

Саме по собі посилання на положення ст. 134 ЗК України не звільняє прокурора від обов`язку довести сукупність юридичних фактів, з якими закон пов`язує можливість застосування наслідків порушення порядку набуття земельної ділянки.

Колегія суддів також бере до уваги, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності, а договір оренди укладено безпосередньо між Криворізькою міською радою та відповідачем. Отже, для задоволення вимог про скасування права оренди та повернення земельної ділянки необхідно встановити конкретне порушення прав власника землі та незаконність підстав виникнення відповідного права, чого у цій справі належним чином не доведено.

При цьому договір оренди прокурором не оспорюється.

Щодо посилань апелянта на те, що спірна споруда розміщена в охоронній зоні інженерних мереж, колегія суддів зазначає, що за матеріалами справи погодження КП «Кривбасводоканал» на розміщення об`єкта було надано до 04.03.2021, а доказів надання такого погодження після зазначеної дати матеріали справи не містять. Водночас сама по собі відсутність такого погодження після 04.03.2021 не свідчить про здійснення відповідачем самочинного будівництва, оскільки не підтверджує ані факту виконання відповідачем будівельних чи реконструкційних робіт після цієї дати, ані їх здійснення без передбачених законом дозвільних документів.

Більше того, умовами договору оренди прямо передбачено обмеження щодо здійснення будівництва та реконструкції без відповідного дозволу органів державного архітектурно-будівельного контролю. Водночас таке обмеження не підтверджує факту його порушення відповідачем, адже для висновку про порушення умов договору необхідно встановити факт здійснення відповідачем відповідних будівельних робіт чи робіт з реконструкції, їх характер, час проведення та відсутність у відповідача передбачених законом дозвільних документів. Таких обставин прокуратурою належними та допустимими доказами не доведено, оскільки матеріали справи не містять доказів встановлення органами державного архітектурно-будівельного контролю факту незаконного будівництва або будівництва з порушенням будівельних норм, що може бути ознакою самочинного будівництва.

При цьому земля знаходиться в правомірному користуванні відповідача.

Колегія суддів відхиляє також доводи прокуратури про порушення прав територіальної громади самим фактом існування спірного об`єкта на комунальній земельній ділянці.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Водночас застосування такого способу захисту передбачає встановлення факту наявності у власника відповідного права, створення відповідачем конкретних перешкод у його здійсненні та причинного зв`язку між такими перешкодами і діями відповідача.

У цій справі Криворізька міська рада як власник земельної ділянки сама прийняла рішення про передачу її відповідачу в оренду та уклала відповідний договір. Доказів того, що відповідач використовує земельну ділянку поза межами наданого їй права оренди або всупереч умовам такого договору, що саме її дії фактично позбавляють міську раду можливості здійснювати правомочності власника, прокурором не подано.

Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду щодо правових наслідків самочинного будівництва не спростовують зазначеного висновку, оскільки застосування таких висновків можливе за умови встановлення відповідних фактичних обставин конкретної справи. У цій справі питання самочинності будівництва та незаконності набуття відповідачем права власності належними доказами не підтверджено.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі № 904/4664/24, яке підлягає залишенню без змін.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів ЦАГС дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

7. Щодо розподілу судових витрат.

Витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2024 у справі № 904/4664/24 – залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.09.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов