Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №922/1073/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/1073/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю прокурора та представників Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ"

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх. №1773 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2026 (повний текст складено 29.07.2026) у справі № 922/1073/26

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної ради, м. Харків,

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Комунальний заклад "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради, село Есхар, Харківська область,

2. Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ", м. Полтава

про стягнення 856213,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної ради, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ", м. Полтава, в якій просить суд стягнути 856 213,50 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті неналежного виконання відповідачем господарського зобов`язання, що виразилося в завищенні останнім вартості виконаних робіт за договором від 09.05.2023 №2 з виготовлення проектно-кошторисної документації за наслідками неправомірного застосування проєкту повторного використання, державі в особі Харківської обласної ради було завдано збитки на суму 856 213,50 грн, які були надмірно сплачені останньою з обласного бюджету на користь ТОВ «УСП «НЕОІНЖИНІРИНГ».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.07.2026 у справі № 922/1073/26 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурор не довів наявності сукупності всіх елементів цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме: протиправної поведінки відповідача, факту та розміру збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача і заявленими збитками.

Суд зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів того, що проектна документація, виготовлена за договором № 2 від 09.05.2023, є проектом повторного використання щодо документації, розробленої за договором № 1-кап від 23.12.2022. Обидва проекти не розроблялися, не замовлялися та не затверджувалися як проекти повторного використання відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1160, і не були призначені для багаторазового застосування. Відсутнє також відповідне позначення у завданнях на проектування, титульних аркушах та експертних звітах.

Суд урахував, що проектна документація за договором № 2 від 09.05.2023 пройшла експертизу та отримала позитивний експертний звіт № 230427,15/А від 22.05.2023. Цим звітом підтверджено її відповідність вихідним даним, будівельним нормам і нормативним вимогам, а також правильність кошторисної частини. Виявлення завищення вартості проектних робіт або інших недоліків у звіті не зафіксовано. Погоджена сторонами кошторисна вартість робіт становила 1 605 000,00 грн.

Висновок Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025 суд визнав таким, що не підтверджує заподіяння збитків у розмірі 856 213,50 грн. На переконання суду, цей висновок містить внутрішні суперечності: у його дослідницькій частині експерт констатував відсутність установлених законодавством ознак проекту повторного використання, однак у підсумковій частині вказав, що документація має ознаки повторного використання. Крім того, питання завищення вартості робіт за договором № 2 експертом безпосередньо не досліджувалося, а визначення різниці у вартості ґрунтувалося на умовному припущенні про застосування проекту повторного використання.

Натомість суд поклався на наданий відповідачем висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» № 2033 від 10.04.2026, відповідно до якого документація за договором № 2 не є проектною документацією повторного використання щодо документації за договором № 1-кап. Суд визнав цей висновок таким, що відповідає вимогам ст. 98 ГПК України та підтверджує відсутність заявлених прокурором збитків.

Окремо суд зазначив, що виконані відповідачем роботи були передані та прийняті замовником без зауважень, після чого їх повну вартість було сплачено. Посилаючись на ч. 1 ст. 853 ЦК України, суд дійшов висновку, що замовник, який при прийнятті робіт не заявив про відступи від умов договору або недоліки, втратив право надалі посилатися на такі недоліки чи невідповідність робіт умовам підрядного завдання.

За висновком суду, заявлена до стягнення сума фактично є частиною погодженої сторонами та сплаченої ціни робіт, яку прокурор назвав збитками. Таку вимогу суд розцінив як спробу змінити погоджену договором ціну після його повного виконання, що суперечить ч. 3 ст. 632 ЦК України.

Харківська обласна прокуратура з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2026 у справі № 922/1073/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідача.

Обґрунтовує свою скаргу тим, що:

- суд першої інстанції безпідставно не врахував висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025, складений у межах кримінального провадження № 42023222020000094. Апелянт стверджує, що за результатами експертного дослідження встановлено відсутність відмінностей у складі та змісті проектної документації, загальних відомостях і техніко-економічних показниках, а також у комплектах креслень. Наведене, на думку прокурора, підтверджує наявність у виготовленої відповідачем документації ознак повторного використання раніше розроблених проектних рішень. Також скаржник заперечує висновок суду про внутрішню суперечливість висновку експерта №СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025. Прокурор зауважує, що на вирішення експерта було поставлено питання саме про наявність у спірної проектної документації ознак проекту повторного використання;

- доказами понесення позивачем збитків є додані прокурором до матеріалів справи копії договору з виготовлення проєктно-кошторисної документації № 2 від 09.05.2023; акту прийому-передачі виконаних робіт від 01.06.2023; виписки з рахунка за 26.05.2023; висновок експерта № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025. Відповідно до висновку експерта вартість проектних робіт за договором № 2 від 09.05.2023 за умови повторного використання проектних рішень мала становити 748 786,50 грн, тоді як замовник сплатив відповідачу 1 605 000,00 грн. Отже, різниця між фактично сплаченою та визначеною експертом вартістю робіт становить 856 213,50 грн і є надмірно сплаченими коштами обласного бюджету. Причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача та завданими збитками прокурор убачає в тому, що відповідач, використавши без відома і згоди замовника вже наявні проектні рішення, одержав оплату як за розроблення індивідуальної проектної документації в повному обсязі. Приховування відповідачем цієї обставини, на переконання апелянта, спричинило надмірне витрачання коштів обласного бюджету в сумі 856 213,50 грн;

- є безпідставним посилання суду першої інстанції на прийняття замовником виконаних робіт без зауважень. Апелянт зазначає, що використання вже наявних проектних рішень є прихованим недоліком, який замовник не міг виявити під час звичайного приймання робіт і підписання відповідного акта без застосування спеціальних знань;

- наявні у матеріалах справи висновок Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025 та висновок ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» № 2033 від 10.04.2026 містять протилежні висновки. Надавши перевагу одному експертному висновку перед іншим, місцевий господарський суд, на думку скаржника, фактично втрутився у сферу спеціальних знань. За наявності сумнівів щодо правильності поданих сторонами висновків суд не був позбавлений можливості призначити судову експертизу з власної ініціативи відповідно до ст. 99 ГПК України.

27.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Обґрунтовує свій відзив тим, що:

- прокурор не довів неналежного виконання ТОВ «УСП «НЕОІНЖИНІРИНГ» договору № 2 від 09.05.2023, наявності у виготовленій проектно-кошторисній документації істотних відступів від умов договору або інших недоліків, а також того, що замовник не отримав результат, на який розраховував при укладенні договору. Проектна документація за договором № 2 від 09.05.2023 не є проектом повторного використання у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку розроблення, здійснення експертизи та застосування проектів повторного використання у будівництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1160;

- статус проекту повторного використання набувається лише після проходження визначеної законодавством процедури, зокрема розроблення документації як призначеної для багаторазового застосування, проведення її експертизи, затвердження замовником та внесення відповідних відомостей до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Матеріали справи, за твердженням відповідача, не містять доказів проходження такої процедури щодо будь-якої з порівнюваних проектних документацій;

- проектна документація була розроблена для конкретного об`єкта з урахуванням особливостей відповідної земельної ділянки та умов будівництва. Окремо були розроблені рішення щодо прив`язки об`єкта до конкретного будівельного майданчика, а розділи, які залежать від місцевих умов, мають відмінності у кресленнях і текстових документах;

- виготовлена проектно-кошторисна документація пройшла необхідну будівельну експертизу та отримала позитивний експертний звіт №230427,15/А від 22.05.2023. За твердженням відповідача, під час експертизи не було встановлено невідповідності документації нормативним вимогам, недоліків технічних рішень або завищення кошторисної вартості робіт. Крім того, проектна документація була передана замовникові за актом приймання-передачі від 01.06.2023 та прийнята ним без зауважень щодо обсягу і якості виконаних робіт. Матеріали справи, як зазначає відповідач, не містять доказів непридатності документації для використання, неможливості здійснення будівництва на її підставі, необхідності повторного проектування або понесення замовником додаткових витрат;

- відповідач заперечує доводи апелянта щодо належності висновку Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025 як достатнього доказу наявності збитків. За його твердженням, цей висновок містить суперечності між дослідницькою та підсумковою частинами. Так, у дослідницькій частині експерт зазначив про відсутність формальних ознак проекту повторного використання, але у висновках указав на наявність ознак такого проекту;

- у висновку № СЕ-19/121-25/19187-БТ не встановлено, що спірна документація є проектом повторного використання відповідно до Порядку № 1160. Експерт також не досліджував питання завищення вартості робіт за договором № 2 від 09.05.2023 та не встановлював факту заподіяння матеріальної шкоди. Визначена експертом сума 856 213,50 грн є лише арифметичною різницею, розрахованою за умовного припущення про застосування проекту повторного використання, а тому, на думку відповідача, не може сама собою вважатися збитками;

- суд першої інстанції не визнав висновок НДЕКЦ МВС недопустимим, а оцінив його у сукупності з іншими доказами. Незгода прокурора з результатом такої оцінки не свідчить про порушення судом норм процесуального права;

- заявлена до стягнення сума не є збитками, а становить частину погодженої сторонами договірної ціни. Звертаючись із позовом, прокурор фактично намагається ретроспективно переглянути ціну договору та результати публічної закупівлі, незважаючи на повне виконання договору обома сторонами;

- прокурор не надав актів перевірок державних контролюючих органів, даних бухгалтерського обліку, висновку економічної експертизи або інших доказів, які б підтверджували втрату активів замовника та розмір матеріальної шкоди. Саме перерахування коштів на виконання чинного договору, за яким замовник отримав погоджений і придатний до використання результат, не свідчить про заподіяння збитків.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

У судове засідання від 14.09.2026 з`явився прокурор, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ". Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.

12.04.2023 Комунальним закладом "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради в електронній системі публічних закупівель "ProZorro" опубліковано відомості про проведення відкритих торгів щодо закупівлі "Виготовлення проектно-кошторисної документації по об`єкту "Нове будівництво бомбосховища з благоустроєм прилеглої території Комунальний заклад "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. Горького, 13" (код ДК 021:2015: 71220000-6 – послуги з архітектурного проектування) (ідентифікатор закупівлі UA-2023-04-12-002919-а).

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1700000,00 грн.

Згідно реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у вказаній закупівлі взяв один суб`єкт: Товариство з обмеженою відповідальністю "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ" з остаточною пропозицією 1605000,00 грн.

Протоколом засідання тендерного комітету Комунального закладу "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради про розкриття тендерних пропозицій визначено переможцем процедури відкритих торгів щодо закупівлі UA-2023-04-12-002919-а учасника ТОВ "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ".

На підставі зазначеного, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

09.05.2023 між Комунальним закладом "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ" (виконавцем, відповідачем) укладено договір № 2 з виготовлення проектно-кошторисної документації.

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець за завданням замовника на умовах цього договору зобов`язується своїми силами і засобами виготовити проектно-кошторисну документацію (Роботи), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виготовлення проектно-кошторисної документації за об`єктом: Виготовлення проектно-кошторисної документації по об`єкту "Нове будівництво бомбосховища з благоустроєм прилеглої території Комунальний заклад "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. Горького, 13" (код ДК 021:2015: 71220000-6 – послуги з архітектурного проектування).

Згідно пункту 1.2 договору роботи виконуються згідно з завданням на проектування (додаток 1), Кошторису на проектно-вишукувальні роботи (додаток 2) та Календарного графіку виконання робіт (додаток 3). Приймання цих документів фіксується в акті приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Відповідно до пункту 1.3 договору обсяги виконання Робіт, розподіл їх вартості по стадіях та етапах визначені завданням на проектування (додаток 1), Кошторисом на проектно-вишукувальні роботи (додаток 2) і Календарним графіком виконання робіт (додаток 3) у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно пункту 1.4 договору місце виконання робіт: 63524, Україна, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. Горького, 13.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору вартість виконання Робіт (Договірна ціна) складає 1 605 000,00 грн без ПДВ. Зазначена сума є динамічною договірною ціною та включає вартість всіх Робіт, виконання виконавцем яких передбачено цим договором і може переглядатися замовником протягом терміну дії договору в залежності від наданого фінансування.

Згідно пункту 3.2 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення виконавцем рахунку на оплату робіт та після підписання сторонами Акту про виконання робіт в повному обсязі. Оплата за виконані роботи здійснюється на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами, на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України та протягом п`яти банківських днів з моменту надходження на рахунок замовника бюджетних коштів

Відповідно до пункту 4.2 договору сторони визначили обов`язки виконавця, зокрема, передати замовникові готову проектну документацію у вигляді та кількості, визначених в Завданні на проектування (додаток 1); не передавати проектну документацію іншим третім особам без згоди на те замовника.

Згідно пункту 5.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, остаточно - до виконання зобов`язань сторонами за цим договором в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5.2 договору строк виконання Робіт – до 31.05.2023 (зазначено в Календарному графіку Робіт).

Додатковою угодою № 1 від 31 травня 2023 року до договору № 2 від 09.05.2023 сторони встановили строк виконання Робіт до 30.06.2023.

Згідно пункту 6.1 договору виконавець, не пізніше ніж у останній день строку надання Робіт в цілому чи кожного етапу Робіт за договором, передає замовнику розроблену, відповідно до умов договору проектну документацію у 4 примірниках та проект Акту здачі-приймання виконаного етапу Робіт чи Робіт в цілому у 2 примірниках, підписаних виконавцем.

Відповідно до пункту 6.2. договору передача проектної документації замовнику здійснюється виконавцем згідно Акту здачі-прийняття виконаних робіт (або Акту про виконання робіт).

Згідно пункту 7.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору згідно цього договору та чинного законодавства України. Виконавець несе відповідальність за строки та якість розробки проекту в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.2 договору спори стосовно договору будуть вирішуватись сторонами шляхом взаємних переговорів та консультацій. Суперечки, які не можуть бути вирішені шляхом переговорів, підлягають розгляду у судовому порядку згідно з нормами чинного законодавства України.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ" виготовлено проектно-кошторисну документацію за об`єктом "Нове будівництво бомбосховища з благоустроєм прилеглої території Комунальний заклад "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради, Харківська область, Чугуївський район, смт. Есхар, вул. Горького, 13".

Надалі ТОВ "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ" надало Комунальний заклад "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради Акт прийому-передачі виконаних робіт від 01.06.2023 до договору № 2 від 09.05.2023 на загальну суму 1605000,00 грн.

На підставі вказаного акту 07.06.2023 Комунальним закладом "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради здійснено перерахування грошових коштів на банківський рахунок отримувача ТОВ "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ" в сумі 1605000,00 грн, які були виділені Департаментом науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації з коштів обласного бюджету.

В рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023222020000094 від 18.08.2023, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, було отримано висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України за № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025, яким встановлено, що проектна документація на об`єкти "Нове будівництво бомбосховища" відповідно до договору №1-кап від 23.12.2022, укладеного між Комунальним закладом "Харківський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Рятувальник" Харківської обласної ради та ТОВ "Група компаній "Укрсервіспроект", та договору №2 від 09.05.2023, укладеного між Комунальним закладом "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради та ТОВ "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ", має ознаки проектів повторного використання в будівництві, тому вартість проектних робіт за договором №2 від 09.05.2023 повинна становити 748 786,50 грн без ПДВ. Різниця між вартістю виконаних проектних робіт на об`єкт будівництва бомбосховища відповідно до договору №2 від 09.05.2023 укладеного між Комунальним закладом "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради та ТОВ "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ" та вартістю проектних робіт, за умови застосування проекту повторного використання в будівництві, складає 856 213,50 грн.

Враховуючи порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ" під час виконання вищезазначеного договору Харківській обласній територіальній громаді в особі Харківської обласної ради спричинені збитки на загальну суму 856213,50 грн, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.

Предметом розгляду у справі є вимога керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова, заявлена в інтересах держави в особі Харківської обласної ради, про стягнення з ТОВ «УСП «НЕОІНЖИНІРИНГ» 856 213,50 грн збитків, які, за твердженням прокурора, виникли внаслідок завищення вартості проєктних робіт за договором № 2 від 09.05.2023 через фактичне повторне використання раніше розробленої проєктної документації без відповідного зменшення договірної ціни.

Предметом апеляційного розгляду є перевірка законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2026 у справі № 922/1073/26, яким у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Статтею 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно зі статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у понесених ним витратах, втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (наявність збитків); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка (дії, бездіяльність), яка полягає у порушенні імперативних норм права або санкціонованих законом умов договору (порушення зобов`язання), внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під збитками слід розуміти зменшення майнової сфери потерпілого у вартісному вираженні.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками полягає в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком протиправної поведінки заподіювача. При цьому причина (протиправна поведінка відповідача) повинна не тільки передувати збиткам (вибуттю майна із майнової сфери позивача), але й з необхідністю породжувати такий наслідок, тобто повинен бути не опосередкований, а безпосередній причинний зв`язок, при якому протиправна поведінка прямо (безпосередньо) породжує наслідок.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у вигляді відшкодування збитків.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 та постанові Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №911/682/21 дійшов висновків, що вирішуючи питання щодо стягнення збитків суд повинен встановити відповідний та повний склад правопорушень. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: (1) протиправної поведінки особи; (2) шкоди (збитків); (3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; (4) вини особи, яка заподіяла збитки; протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 920/85/18 зазначено про те, що за змістом ч. 1 та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи положення ст. 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування наявності збитків прокурор зазначає, що під час виконання договору № 2 від 09.05.2023 відповідач фактично використав значну частину проєктних рішень, раніше розроблених для іншого об`єкта за договором № 1-кап від 23.12.2022, однак вартість робіт була визначена та сплачена як за розроблення нового індивідуального проєкту. На переконання прокурора, за умови застосування проєкту повторного використання вартість робіт мала становити 748 786,50 грн, у зв`язку із чим різниця між договірною ціною у розмірі 1 605 000 грн та зазначеною розрахунковою вартістю 856 213,50 грн - є збитками, завданими державі в особі Харківської обласної ради.

На підтвердження цих обставин прокурор посилається на висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025.

Порядок розроблення, здійснення експертизи та застосування проєктів повторного використання у будівництві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1160.

За змістом цього Порядку проєкт повторного використання повинен бути розроблений, пройти експертизу та бути затверджений замовником саме у відповідному статусі. Необхідність використання конкретного проєкту повторного використання або окремого проєктного рішення має бути відображена у завданні на проєктування та проєктній документації.

Як установлено матеріалами справи та відображено у висновку № СЕ-19/121-25/19187-БТ, документація за договором № 1-кап від 23.12.2022 та договором № 2 від 09.05.2023: не замовлялася та не розроблялася як проєкт повторного використання; не затверджувалася замовниками в такому статусі; не містила на титульних аркушах відповідних позначень; у завданнях на проєктування не передбачала необхідності застосування конкретного проєкту повторного використання або окремого проєктного рішення.

Отже, матеріали справи не підтверджують набуття жодним із досліджуваних комплектів документації юридичного статусу проєкту повторного використання в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1160.

Водночас відсутність відповідного юридичного статусу не спростовує можливості фактичного використання під час розроблення нової документації окремих раніше створених проєктних рішень. Тому необхідно розмежовувати фактичне використання раніше розроблених проєктних рішень та юридичне застосування затвердженого проєкту повторного використання.

За змістом статей 98 та 104 ГПК України висновок експерта є докладним описом проведених досліджень, зроблених унаслідок них висновків та обґрунтованих відповідей на поставлені питання. Висновок експерта не має для суду наперед установленої сили та оцінюється разом з іншими доказами за правилами статті 86 ГПК України.

Із дослідницької частини висновку № СЕ-19/121-25/19187-БТ убачається, що експерт провів порівняння креслень і текстових документів за окремими розділами проєктів та встановив як подібність, так і відмінність досліджуваної документації.

У висновку зазначає: "Дослідження проведене загальнонауковим методом вивчення та порівняння технічної документації по досліджуваним об`єктам та зіставлення результатів дослідження з вимогами нормативних документів. В ході проведення дослідження виконувались необхідні розрахунки згідно Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво. З урахуванням наданих матеріалів та проведеного дослідження проектної документації за даними комплектів креслень та текстових документів за розділами, на об`єкти будівництва бомбосховищ, відповідно до договорів №1- кап від 23.12.2022 та №2 від 09.05.2022 встановлено: проектні рішення за розділами проекту, які залежать від конкретних умов будівництва та характеристик земельної ділянки, на якій розміщуватиметься об`єкт будівництва - зовнішні мережі водопроводу та каналізації, теплопостачання, електропостачання, зовнішнє освітлення, та інші, (докладніше дів. таблиці 5, 6) мають відмінності в кресленнях та текстових документах; проектом згідно договору №2 від 09.05.2022 не передбачено перепроектування наземної та підземної частини бомбосховища за основними його об`ємно-планувальними, конструктивними, технологічними рішеннями (комплекти креслень АБ, ТХ) та перепроектування внутрішнього інженерного забезпечення (ОВ, ВК, ЕТР, СС, СПС) в порівнянні з проектною документацією за договором №1-кап від 23.12.2022; під час виготовлення проектної документації на будівництво бомбосховища згідно договору №2 від 09.05.2022 в порівнянні з проектною документацією за договором №1-кап від 23.12.2022 змінено окремі розділи проекту, які залежать від конкретних умов будівництва та характеристик земельної ділянки, на якій розміщуватиметься об`єкт будівництва; проектні рішення прив`язки до конкретного майданчика розроблені окремо для об`єкта бомбосховища згідно договору №2 від 09.05.2022 в залежності від конкретних умов будівництва та характеристик земельної ділянки, на якій розміщується об`єкт будівництва; документація відповідно до договорів №1-кап від 23.12.2022 та №2 від 09.05.2022 має позитивний звіт (оцінку) експертизи щодо її відповідності вимогам будівельних норм і правил та нормативних документів.

У дослідницькій частині висновку експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішній справ України за № СЕ-19/121- 25/19187-БТ від 28.08.2025 експерт зазначає, що відсутні наступні ознаки проекту повторного використання: завданні на проектування відповідно до договорів №1-кап від 23.12.2022 та №2 від 09.05.2022 не визначено необхідність використання конкретного проекту повторного використання або проектного рішення; проектна документація відповідно до договорів №1-кап від 23.12.2022 та №2 від 09.05.2022 не затверджена замовником як проект повторного використання; на титульному аркуші проектної документації за договорами №1-кап від 23.12.2022 та №2 від 09.05.2022 незазначене, що проект розроблений використанням проекту повторного використання або проектного рішення.

З висновку експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішній справ України за № СЕ-19/121- 25/19187-БТ від 28.08.2025 вбачається, що за результатами проведеної експертизи, в послідуючому, експерт заперечує висновки, зроблені ж ним у дослідницькій частині та зазначає: "Надана проектна документація на об`єкти "Нове будівництво бомбосховища" відповідно до договору №1-кап від 23.12.2022 укладеному між Комунальним закладом "Харківський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Рятувальник" Харківської обласної ради та ТОВ "Група компаній "Укрсервіспроект", та договору №2 від 09.05.2022 укладеному між Комунальним закладом "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради має ознаки проектів повторного використання у будівництві. У зв`язку з тим, що проектна документація на об`єкт будівництва бомбосховища відповідно до договору №2 від 09.05.2022 укладеному між Комунальним закладом "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради та ТОВ "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ" містить ознаки повторного використання в будівництві проектної документації за договором №1-кап від 23.12.2022 укладеному між Комунальним закладом "Харківський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Рятувальник" Харківської обласної ради та ТОВ "Група компаній "Укрсервіспроект", вартість проектних робіт за договором №2 від 09.05.2022 повинна становити 748786,50 грн без ПДВ. Різниця між вартістю виконаних проектних робіт на об`єкт будівництва бомбосховища відповідно до договору №2 від 09.05.2022 укладеному між Комунальним закладом "Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою "Патріот" Харківської обласної ради та ТОВ "УСП "НЕОІНЖИНІРИНГ" та вартістю проектних робіт, за умови застосування проекту повторного використання в будівництві, складає 856 213,50 грн.

Отже, висновок № СЕ-19/121-25/19187-БТ підтверджує фактичне використання в документації за спірним договором частини раніше розроблених проєктних рішень, одночасно засвідчуючи виконання відповідачем окремого комплексу робіт з адаптації проєкту до іншої земельної ділянки та конкретних умов будівництва.

Разом із тим експертом установлено відсутність передбачених Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1160, формальних ознак проєкту повторного використання. Так, завдання на проєктування за договорами №1-кап від 23.12.2022 та № 2 від 09.05.2023 не містили вказівки на необхідність застосування конкретного проєкту повторного використання або окремого проєктного рішення; відповідна документація не затверджувалася замовниками як проєкт повторного використання; на її титульних аркушах відсутні відомості про розроблення документації із застосуванням проєкту повторного використання.

Колегія суддів звертає увагу, що наведені положення висновку не є взаємовиключними. Встановлення фактичного запозичення окремих проєктних рішень не є тотожним установленню юридичного статусу документації як проєкту повторного використання. Водночас саме із фактичної подібності документації експерт дійшов подальшого висновку про те, що вартість робіт за договором № 2 від 09.05.2023 мала становити 748 786,50 грн, а різниця між договірною та розрахунковою вартістю - 856 213,50 грн.

Оцінюючи цей висновок у сукупності з іншими доказами, суд виходить із того, що визначення експертом суми 856 213,50 грн здійснено саме за умови застосування проєкту повторного використання.

Проте висновок не містить достатнього обґрунтування того, чому передбачений для такого проєкту порядок визначення вартості підлягав обов`язковому застосуванню до спірних правовідносин, якщо документація не була замовлена, розроблена та затверджена як проєкт повторного використання.

Крім того, експерт не визначив окремо, зокрема, обсяг і вартість фактично повторно використаних рішень; обсяг і вартість нових проєктних рішень; вартість робіт із прив`язки проєкту до конкретної земельної ділянки; вплив таких робіт на загальну обґрунтовану вартість документації.

Відтак наведена у висновку сума 856 213,50 грн є різницею між погодженою сторонами ціною договору та умовною вартістю робіт, визначеною виходячи з припущення про застосування до всієї документації режиму проєкту повторного використ використання.

Апеляційний суд зауважує, що такий розрахунок не встановлює фактичної вартості всього обсягу робіт, реально виконаних відповідачем, а тому не є достатнім доказом збитків саме у заявленому розмірі.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» № 2033 від 10.04.2026. За результатами цього дослідження експерти дійшли висновку, що проєктна документація, розроблена для КЗ «Ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою “Патріот”» за договором № 2 від 09.05.2023, не є проєктною документацією повторного використання щодо документації, виготовленої для КЗ «Харківський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою “Рятувальник”» за договором № 1-кап від 23.12.2022.

Водночас висновок № 2033 не спростовує самого факту використання відповідачем окремих раніше розроблених проєктних рішень. Його доказове значення полягає в установленні індивідуальних відмінностей документації, відсутності в неї юридичного статусу проєкту повторного використання та застосуванні іншого методичного підходу до визначення вартості проєктних робіт. За розрахунком цієї експертизи нормативна вартість розроблення нового індивідуального проєкту становить 1 703 400 грн, тобто перевищує погоджену сторонами ціну договору в сумі 1 605 000,00 грн.

При цьому суд не може погодитися з тим, що відсутність актів перевірок державних органів, обліку спірної суми на позабалансовому рахунку або висновку судової економічної експертизи свідчить про відсутність збитків. Закон не визначає такі документи виключно допустимими засобами доказування шкоди. Наявність і розмір збитків можуть підтверджуватися сукупністю належних, допустимих та вірогідних доказів.

Проте в цій справі надані прокурором докази не дають можливості достовірно встановити, що належна вартість фактично виконаних відповідачем робіт становила саме 748 786,50 грн, а сплата решти договірної ціни спричинила зменшення майнової сфери позивача на 856 213,50 грн.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують порушення відповідачем умов договору чи обов`язкових вимог законодавства та нарахування збитків у розмірі 856 213,50 грн. Відтак прокурором не доведено необхідної сукупності елементів цивільного правопорушення: протиправної поведінки відповідача, збитків у заявленому розмірі та безпосереднього причинного зв`язку між ними, що виключає правові підстави для задоволення позову.

Настановою з визначення вартості проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт та експертизи проєктної документації на будівництво, затвердженою наказом Мінрегіону від 01.11.2021 № 281, передбачено, що кошторисна вартість відповідних робіт може визначатися із застосуванням відсоткових показників вартості проєктних робіт до вартості будівельних робіт, на підставі збірників цін або калькуляційним методом.

Відповідно до додатка № 2 до договору № 2 від 09.05.2023 відповідачем складено кошторис на виконання проєктних робіт за стадіями «П» і «Р». Загальна вартість робіт за цим кошторисом становила 1 605 000,00 грн без ПДВ та була погоджена сторонами як ціна договору.

Матеріалами справи підтверджено, що 22.05.2023 ТОВ «Перша будівельна експертиза» за результатами розгляду проєктної документації та відповідних кошторисно-фінансових розрахунків складено позитивний експертний звіт № 230427-15/А.

У цьому звіті зазначено, що документацію розроблено відповідно до вихідних даних на проєктування та з дотриманням вимог щодо міцності, надійності й довговічності об`єкта, архітектурно-планувальних рішень, санітарного та епідемічного благополуччя населення, інженерно-технічних заходів цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, безпеки експлуатації, охорони праці, енергозбереження та кошторисної частини проєктної документації.

Зазначений звіт не містить відомостей про розроблення спірної документації із застосуванням проєкту повторного використання та не визначає її як проєкт повторного використання.

Так само позитивний експертний звіт № 221209-01/А від 20.12.2022 щодо документації для КЗ «Харківський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою “Рятувальник”» не містить відомостей про її розроблення або затвердження як проєкту повторного використання.

Отже, обидва комплекти документації пройшли експертизу як документація, розроблена для окремих об`єктів будівництва. Доказів їх офіційного віднесення до проєктів повторного використання у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять.

Разом із тим позитивний експертний звіт не може вважатися безумовним доказом правильності договірної ціни проєктних робіт або відсутності фактичного використання раніше розроблених рішень. Предметом експертизи проєкту є перевірка документації за визначеними законодавством напрямами, а не встановлення всіх елементів цивільного правопорушення у відносинах між замовником та підрядником.

Водночас позитивний експертний звіт є належним доказом того, що на час його складення проєктна документація була визнана такою, що відповідає перевіреним нормативним вимогам, зокрема щодо її кошторисної частини. Зауважень про необхідність оформлення документації як проєкту повторного використання або застосування у зв`язку із цим іншого порядку визначення вартості робіт звіт не містить.

Договір № 2 від 09.05.2023 укладено за результатами публічної закупівлі, у межах якої учасники самостійно формували свої цінові пропозиції, а замовник обрав пропозицію відповідача та погодив вартість проєктних робіт у сумі 1 605 000,00 грн без ПДВ.

На виконання договору відповідач передав замовнику проєктно-кошторисну документацію, яка отримала позитивний експертний звіт. Замовник прийняв роботи без зауважень щодо їх обсягу та якості й оплатив їх відповідно до погоджених сторонами умов.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 зазначено, що підписання актів виконаних робіт без обґрунтованих заперечень свідчить про погодження замовником обсягу та вартості прийнятих робіт.

Відповідно до частин другої та третьої статті 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом, а після виконання договору не допускається. Відповідний підхід наведено у постанові Верховного Суду від 22.03.2025 у справі № 908/1138/15-г.

Водночас вимоги прокурора формально не є вимогами про зміну ціни договору, а стосуються відшкодування збитків, які, за його твердженням, виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання. Тому чинність договору, незмінність його ціни та прийняття робіт без зауважень самі собою не виключають можливості стягнення збитків.

Однак для задоволення такого позову прокурор повинен довести, що відповідач порушив конкретну умову договору або обов`язкову вимогу законодавства, а заявлена до стягнення сума є безпосереднім наслідком цього порушення.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсними процедури закупівлі або укладеного за її результатами договору. Не встановлено також, що під час формування цінової пропозиції відповідач подав недостовірні відомості про характер чи обсяг майбутніх робіт, приховав від замовника юридично значущі обставини або включив до вартості роботи, які фактично не виконував.

Отже, проведення конкурентної закупівлі, погодження ціни та прийняття робіт без зауважень не є самостійними і безумовними підставами для висновку про відсутність збитків. Однак у сукупності з іншими доказами ці обставини мають значення для перевірки доводів прокурора про неналежне виконання відповідачем договору.

При цьому колегія суддів ураховує умови договорів щодо прав інтелектуальної власності на створену документацію.

Пунктом 9.1 розділу IX договору № 1-кап від 23.12.2022 передбачено, що проєктно-кошторисна документація щодо будівництва бомбосховища для КЗ «Харківський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою “Рятувальник”» є інтелектуальною власністю виконавця ТОВ «Група компаній “Укрсервіспроект”», а її повторне застосування або коригування здійснюється виключно цим виконавцем.

Натомість відповідач у цій справі ТОВ «УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ”» не був виконавцем за договором № 1-кап від 23.12.2022. Отже, наведена умова договору не надавала відповідачу права на повторне використання або коригування документації, створеної ТОВ «Група компаній “Укрсервіспроект”».

Водночас із наданих матеріалів неможливо встановити, чи передавало ТОВ «Група компаній “Укрсервіспроект”» відповідачу майнові права або дозвіл на використання відповідної документації. Доказів як надання такого дозволу, так і його відсутності в досліджених матеріалах не наведено. Тому суд не має достатніх підстав для категоричного висновку про правомірність або неправомірність використання відповідачем об`єктів права інтелектуальної власності.

Пунктом 9.1 розділу IX договору № 2 від 09.05.2023 також установлено, що роботи, виконані за цим договором, є інтелектуальною власністю виконавця ТОВ «УСП “НЕОІНЖИНІРИНГ”», а їх повторне застосування або коригування здійснюється виключно цим виконавцем. Проте ця умова регулює правовий режим документації, створеної саме за договором № 2 від 09.05.2023, і не надає відповідачу права використовувати документацію, раніше створену іншою юридичною особою за договором № 1-кап від 23.12.2022.

Разом із тим можливе порушення прав інтелектуальної власності ТОВ «Група компаній “Укрсервіспроект”» не є тотожним порушенню майнових прав Харківської обласної ради та саме собою не доводить заподіяння останній збитків у сумі 856 213,50 грн. Для задоволення заявленого позову прокурор мав довести, що використання відповідачем раніше розроблених рішень порушувало саме його зобов`язання перед замовником за договором № 2 від 09.05.2023 та безпосередньо спричинило переплату у визначеному позовом розмірі.

Отже, умови договорів щодо інтелектуальної власності підтверджують відмінність правового режиму документації, створеної різними виконавцями, однак не підтверджують ані обов`язковості застосування до спірних робіт ціноутворення для проєктів повторного використання, ані виникнення у Харківської обласної ради збитків саме в сумі 856 213,50 грн.

Оцінивши наявні у справі докази окремо та в їх сукупності відповідно до ст. 86 ГПК України, колегія суддів дійшла таких висновку, що оден із досліджених комплектів документації не був замовлений, розроблений або затверджений як проєкт повторного використання відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1160.

Прокурором не доведено існування конкретної умови договору або імперативної норми законодавства, яка зобов`язувала відповідача визначити вартість усього комплексу робіт виключно із застосуванням коефіцієнта, передбаченого для проєктів повторного використання.

Висновок № СЕ-19/121-25/19187-БТ визначає суму 856 213,50 грн за умовного припущення про застосування проєкту повторного використання, однак не розмежовує вартість запозичених, нових та адаптаційних робіт. Натомість висновок № 2033 містить інший методичний підхід та визначає нормативну вартість нового індивідуального проєкту в сумі 1 703 400,00 грн.

За таких обставин надані прокурором докази не дають можливості з належним ступенем вірогідності встановити, що фактична вартість виконаних відповідачем робіт становила саме 748 786,50 грн, а решта сплаченої за договором суми є необґрунтованою переплатою.

Навіть за умови фактичного використання раніше розроблених проєктних рішень, без доведення порушення конкретного обов`язку відповідача та без достовірного визначення вартості фактично виконаних ним робіт, не підтверджує виникнення у Харківської обласної ради реальних збитків у сумі 856 213,50 грн.

Отже, прокурором не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами протиправної поведінки відповідача, збитків у заявленому розмірі та безпосереднього причинного зв`язку між ними. Недоведеність цих елементів складу цивільного правопорушення виключає правові підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Разом з тим, прокурор стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025, складений у межах кримінального провадження № 42023222020000094. Апелянт стверджує, що за результатами експертного дослідження встановлено відсутність відмінностей у складі та змісті проектної документації, загальних відомостях і техніко-економічних показниках, а також у комплектах креслень. Наведене, на думку прокурора, підтверджує наявність у виготовленої відповідачем документації ознак повторного використання раніше розроблених проектних рішень. Також скаржник заперечує висновок суду про внутрішню суперечливість висновку експерта №СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025. Прокурор зауважує, що на вирішення експерта було поставлено питання саме про наявність у спірної проектної документації ознак проекту повторного використання.

Відповідно до ст. 98, 104 ГПК України висновок експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені за їх результатами висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені експертові питання. Водночас висновок експерта не має для суду наперед установленої сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами за правилами ст. 86 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора в тій частині, що висновок експерта № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025 не можна визнати внутрішньо суперечливим лише з огляду на одночасне встановлення відсутності формальних ознак проєкту повторного використання та наявності фактичного запозичення окремих раніше розроблених проєктних рішень.

Наведені обставини стосуються різних аспектів дослідження. Відсутність у завданні на проєктування відповідної вказівки, незатвердження документації як проєкту повторного використання та відсутність відповідного позначення на її титульному аркуші характеризують юридичний статус документації. Натомість тотожність або подібність окремих технічних рішень є фактичними характеристиками її змісту.

Тому висновок про фактичне використання раніше розроблених рішень не суперечить установленню того, що проєктна документація не була оформлена та затверджена як проєкт повторного використання відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1160.

Разом із тим доводи апелянта про встановлену експертом повну відсутність відмінностей між двома комплектами проєктної документації не повною мірою відповідають змісту дослідницької частини висновку.

Експерт установив відсутність відмінностей у частині основних об`ємно-планувальних, конструктивних і технологічних рішень, а також внутрішнього інженерного забезпечення. Водночас у висновку зазначено про наявність відмінностей у розділах, пов`язаних із конкретними умовами будівництва та характеристиками земельної ділянки. Зокрема, окремо розроблялися рішення щодо зовнішніх інженерних мереж, електропостачання, зовнішнього освітлення та прив`язки об`єкта до конкретного будівельного майданчика.

Отже, висновок № СЕ-19/121-25/19187-БТ є належним доказом фактичного використання у спірній документації частини раніше розроблених проєктних рішень. Тому висновок суду першої інстанції про повну відсутність доказів такого використання є надмірно категоричним.

Проте встановлення цієї обставини не підтверджує наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення та не є достатньою підставою для стягнення 856 213,50 грн збитків.

Визначаючи вартість робіт у сумі 748 786,50 грн, експерт виходив з умови застосування до спірної документації порядку ціноутворення, передбаченого для проєктів повторного використання. Водночас у висновку не обґрунтовано, чому цей порядок підлягав обов`язковому застосуванню, хоча документація не була замовлена, розроблена та затверджена як проєкт повторного використання.

Таким чином, висновок № СЕ-19/121-25/19187-БТ не доводить, що належна вартість усього комплексу виконаних відповідачем робіт становила саме 748 786,50 грн. Відповідно, він не є достатнім доказом того, що різниця між цією сумою та договірною ціною становить реальні збитки позивача.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо неправильного визнання експертного висновку внутрішньо суперечливим є частково обґрунтованими. Однак це не спростовує правильності кінцевого висновку суду першої інстанції про недоведеність збитків у заявленому розмірі, оскільки фактична подібність проєктної документації не доводить ані порушення відповідачем конкретного договірного чи нормативного обов`язку, ані обов`язковості застосованого експертом порядку ціноутворення, ані наявності безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача та стверджуваною переплатою.

На переконання прокурора, доказами понесення позивачем збитків є додані прокурором до матеріалів справи копії договору з виготовлення проєктно-кошторисної документації № 2 від 09.05.2023; акту прийому-передачі виконаних робіт від 01.06.2023; виписки з рахунка за 26.05.2023; висновок експерта № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025. Відповідно до висновку експерта вартість проектних робіт за договором № 2 від 09.05.2023 за умови повторного використання проектних рішень мала становити 748 786,50 грн, тоді як замовник сплатив відповідачу 1 605 000,00 грн. Отже, різниця між фактично сплаченою та визначеною експертом вартістю робіт становить 856 213,50 грн і є надмірно сплаченими коштами обласного бюджету. Причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача та завданими збитками прокурор убачає в тому, що відповідач, використавши без відома і згоди замовника вже наявні проектні рішення, одержав оплату як за розроблення індивідуальної проектної документації в повному обсязі. Приховування відповідачем цієї обставини, на переконання апелянта, спричинило надмірне витрачання коштів обласного бюджету в сумі 856 213,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 22, 623 ЦК України саме на позивача покладається обов`язок довести факт порушення його права, наявність і розмір збитків, а також безпосередній причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та відповідними майновими втратами.

Надані прокурором договір № 2 від 09.05.2023, акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.06.2023 та виписка з рахунка за 26.05.2023 підтверджують виникнення між сторонами договірних правовідносин, погодження вартості робіт у сумі 1 605 000,00 грн, передачу замовнику результату виконаних робіт і перерахування відповідачу обумовленої договором суми.

Водночас зазначені документи підтверджують факт оплати робіт, але не доводять, що сплачені кошти або їх частина є збитками.

Посилання прокурора на висновок експерта № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025 не є достатнім для встановлення цих обставин, що сума 748 786,50 грн визначена експертом за умови застосування проєкту повторного використання. Проте спірна документація не замовлялася, не розроблялася та не затверджувалася як проєкт повторного використання в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1160.

Не підтверджене належними доказами і твердження прокурора про те, що відповідач використав раніше розроблені рішення без відома та згоди замовника й умисно приховав цю обставину. Неповідомлення про використання окремих проєктних рішень могло б свідчити про протиправність поведінки лише за умови встановлення відповідного обов`язку відповідача, передбаченого договором або законом. Конкретної умови договору чи норми законодавства, яка за встановлених обставин покладала на відповідача такий обов`язок і передбачала відповідне зменшення ціни, прокурором не наведено.

Крім того, матеріали справи не дають можливості встановити, що в разі повідомлення замовника про використання частини раніше розроблених рішень він був би зобов`язаний або мав реальну можливість оплатити роботи саме в сумі 748 786,50 грн. Тому причинний зв`язок між стверджуваним неповідомленням відповідача та сплатою 856 213,50 грн понад належну вартість робіт ґрунтується на припущенні.

Отже, надані прокурором докази підтверджують сплату відповідачу 1 605 000,00 грн на виконання чинного договору, але не доводять, що 856 213,50 грн із цієї суми сплачено безпідставно або внаслідок порушення відповідачем конкретного договірного чи нормативного обов`язку.

Прокурор вважає, що є безпідставним посилання суду першої інстанції на прийняття замовником виконаних робіт без зауважень. Апелянт зазначає, що використання вже наявних проектних рішень є прихованим недоліком, який замовник не міг виявити під час звичайного приймання робіт і підписання відповідного акта без застосування спеціальних знань.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її та в разі виявлення допущених відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. За змістом ч. 3 цієї статті, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору або інші недоліки, які не могли бути встановлені за звичайного способу її прийняття, він зобов`язаний негайно повідомити про них підрядника.

Спеціальні положення щодо відповідальності підрядника за договором на проведення проєктних і пошукових робіт містяться у ст. 891 ЦК України. Підрядник відповідає за недоліки проєктно-кошторисної документації, зокрема за недоліки, виявлені після прийняття документації в ході будівництва або експлуатації створеного на її основі об`єкта.

Отже, підписання замовником акта приймання-передачі без зауважень не виключає можливості подальшого встановлення прихованих недоліків проєктної документації, які об`єктивно не могли бути виявлені під час її звичайного приймання. У зв`язку із цим доводи прокурора про те, що сам факт прийняття робіт не може бути безумовною підставою для відмови в позові, є обґрунтованими.

Водночас для застосування положень ст. 853, 891 ЦК України прокурор повинен довести не лише неможливість виявлення відповідної обставини під час звичайного приймання, а передусім те, що вона є недоліком виконаної роботи, тобто відступом від умов договору, завдання на проєктування або обов`язкових вимог законодавства.

Висновок експерта № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025 підтверджує, що встановлення ступеня подібності двох комплектів проєктної документації потребувало спеціальних знань. Тому замовник дійсно міг не виявити фактичне використання частини раніше розроблених проєктних рішень під час звичайного приймання робіт.

Проте необхідність застосування спеціальних знань для виявлення певної обставини характеризує її прихований характер, але не доводить, що така обставина є недоліком роботи.

Таким чином, наведений довід апеляційної скарги є обґрунтованим лише щодо помилковості надання факту прийняття робіт без зауважень абсолютного значення, однак не спростовує кінцевого висновку суду першої інстанції про недоведеність підстав для стягнення заявленої суми збитків.

Прокурор вказує, що наявні у матеріалах справи висновок Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025 та висновок ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» № 2033 від 10.04.2026 містять протилежні висновки. Надавши перевагу одному експертному висновку перед іншим, місцевий господарський суд, на думку скаржника, фактично втрутився у сферу спеціальних знань. За наявності сумнівів щодо правильності поданих сторонами висновків суд не був позбавлений можливості призначити судову експертизу з власної ініціативи відповідно до ст. 99 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом ст. 104 ГПК України висновок експерта не має для суду наперед установленої сили та оцінюється разом з іншими доказами відповідно до ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом експертного висновку повинно бути мотивоване у судовому рішенні.

Таким чином, наявність у справі двох експертних висновків, які містять різні відповіді на поставлені питання, не позбавляє суд повноважень оцінити кожен із них щодо повноти, обґрунтованості, відповідності дослідницької частини підсумковим висновкам, застосованої методики та узгодженості з іншими доказами. Здійснення такої оцінки належить до процесуальних обов`язків суду і саме собою не становить втручання у сферу спеціальних знань.

Водночас суд не вправі самостійно вирішувати питання, які потребують спеціальних знань, здійснювати технічні розрахунки замість експерта або без належного обґрунтування визнавати правильним один із конкуруючих спеціальних підходів. Завдання суду полягає не в заміні експерта, а в перевірці доказової сили кожного висновку та встановленні того, які саме обставини можуть бути підтверджені відповідним дослідженням.

Колегія суддів також зауважує, що висновки № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025 та № 2033 від 10.04.2026 не є протилежними в усіх частинах.

Висновок Харківського НДЕКЦ МВС України підтверджує фактичне використання у спірній документації частини раніше розроблених проєктних рішень, але водночас установлює наявність відмінностей у розділах, пов`язаних із конкретними умовами нового будівельного майданчика. Крім того, у ньому зазначено про відсутність формальних ознак оформлення документації як проєкту повторного використання.

Висновок ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» № 2033 також виходить із наявності індивідуальних відмінностей між документацією, але робить висновок про те, що спірна документація не є проєктом повторного використання в юридичному розумінні. Отже, обидва дослідження фактично засвідчують наявність як подібних, так і відмінних проєктних рішень та відсутність оформлення документації як проєкту повторного використання.

Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, без яких установити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не надано висновку експерта із цих питань або подані висновки викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що призначення судової експертизи є процесуальним засобом з`ясування обставин, які неможливо встановити без спеціальних знань, однак не є автоматичним наслідком подання сторонами різних експертних висновків. Розбіжність між висновками не звільняє сторони від обов`язку доказування та не покладає на суд обов`язку з власної ініціативи усувати недоліки доказової бази тієї сторони, на яку покладено відповідний тягар доказування.

Матеріали справи, наведені у наданих документах, не містять відомостей про заявлення прокурором у суді першої інстанції клопотання про призначення додаткової, повторної або комісійної експертизи із наведенням конкретних питань, які необхідно поставити експертам. Не наведено також обставин, які об`єктивно перешкоджали прокурору скористатися таким процесуальним правом.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності суд не повинен замість сторони формувати доказову базу на підтвердження заявлених нею вимог. Призначення експертизи з ініціативи суду є правом суду, яке реалізується за наявності передбачених ст. 99 ГПК України умов, але не способом виправлення недоведеності позовних вимог.

Отже, доводи апелянта про те, що оцінка судом двох експертних висновків становить втручання у сферу спеціальних знань, є необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції про недоведеність правових підстав для стягнення з відповідача 856 213,50 грн збитків.

Висновок експерта № СЕ-19/121-25/19187-БТ від 28.08.2025 підтверджує фактичне використання окремих проєктних рішень, проте визначає вартість робіт у сумі 748 786,50 грн лише за умови застосування проєкту повторного використання та не розмежовує вартість повторно використаних, нових і адаптаційних робіт. Водночас висновок № 2033 від 10.04.2026 містить інший методичний підхід і визначає нормативну вартість нового індивідуального проєкту в сумі 1 703 400,00 грн. За таких обставин заявлений прокурором розмір збитків не відповідає стандарту вірогідності доказів.

Договір укладено за результатами публічної закупівлі, його ціну погоджено сторонами, проєктна документація отримала позитивний експертний звіт та була прийнята замовником без зауважень. Ці обставини не виключають можливості встановлення прихованих недоліків, однак прокурор не довів наявності правопорушень з боку сторін договору.

Не підтверджено належними доказами й твердження про умисне приховування відповідачем факту використання раніше розроблених рішень, а також про те, що в разі повідомлення про цю обставину замовник мав би сплатити саме 748 786,50 грн. Умови договорів щодо прав інтелектуальної власності також не доводять виникнення збитків у Харківської обласної ради в заявленому розмірі.

Наявність у справі двох експертних висновків із різними методичними підходами не зобов`язувала суд призначати нову експертизу з власної ініціативи, оскільки кожен висновок підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами за правилами статей 86, 104 ГПК України, а суд не повинен усувати недоліки доказової бази сторони, на яку покладено тягар доказування.

Отже, прокурором не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами протиправної поведінки відповідача, наявності збитків саме в сумі 856 213,50 грн та безпосереднього причинного зв`язку між ними. Тому, хоча окремі мотиви суду першої інстанції щодо суперечливості висновку № СЕ-19/121-25/19187-БТ і безумовного значення прийняття робіт без зауважень є надмірно категоричними, вони не вплинули на правильність вирішення спору по суті.

Таким чином, апеляційна скарга Харківської обласної прокуратури задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2026 у справі № 922/1073/26 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів ст. 129 ГПК України та покладаються на відповідача 1.

Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2026 у справі № 922/1073/26 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 24.09.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян