Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №918/232/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Справа № 918/232/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. , суддя Кульчій І.М.

розглянувши заяву фізичної особи - підприємця Хилухи Петра Вікторовича про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення з відповідача витрат на професійну допомогу за наслідками апеляційного перегляду рішення у справі №918/232/26

за позовом фізичної особи - підприємця Хилухи Петра Вікторовича

до Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України

про стягнення 36142,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області задоволено позов Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича до Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України про стягнення 36142,00 грн. Суд першої інстанції стягнув з Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України на користь фізичної особи - підприємця Хилухи Петра Вікторовича 36142,00 грн забезпечення виконання договору та 3328,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із рішенням, позивач у встановлений процесуальний строк подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В., суддя Кульчій І.М.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 апеляційну скаргу відповідача Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.03.2026 у справі №918/232/26 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

24.08.2026 через систему «Електронний суд» від ФОП Хилухи П.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №918/232/26, у якій позивач просить ухвалити додаткову постанову у справі №918/232/26, якою стягнути із Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України на користь Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича витрати на професійну правничу допомогу у справі №918/232/26 у загальному розмірі 27500 грн.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 повідомлено заявника, що розгляд заяви ФОП Хилухи П.В. про ухвалення додаткового рішення відбудеться після виходу судді Кульчій І.М. з відпустки.

У заяві позивач зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу повідомив суд про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з дня ухвалення постанови.

Заявник зазначає, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ним понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн, що підтверджується актом № 3-1/2025 про надання правничої допомоги від 21.08.2026 із детальним описом наданих послуг. Крім того, за твердженням заявника, у суді першої інстанції ним понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, що підтверджується актом №2-1/2025 від 31.03.2026. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, становить 27500,00 грн. При цьому заявник посилається на те, що зазначені витрати були своєчасно заявлені, однак судом першої інстанції у зв`язку з передачею справи на апеляційний перегляд питання щодо їх розподілу не вирішувалося.

Посилаючись на положення статей 116, 123, 126, 129, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, заявник вважає, що питання щодо розподілу судових витрат, які не були розподілені судом першої інстанції, може бути вирішене судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи. З огляду на те, що остаточне рішення у справі за результатами апеляційного перегляду прийнято судом апеляційної інстанції, заявник просить ухвалити додаткову постанову та стягнути із Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України на його користь 27500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.

01.09.2026 до суду надійшли від Західного КЕУ заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких відповідач заперечує проти задоволення заяви в частині стягнення 27500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та просить зменшити їх розмір.

На його думку, заявником не доведено, що вся заявлена сума відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності. Відповідач звертає увагу, що ціна позову у справі становила 36142,00 грн, тоді як заявлені витрати на правничу допомогу становлять 27500,00 грн, тобто близько 76 % ціни позову. При цьому спір, на переконання відповідача, не характеризується винятковою юридичною чи фактичною складністю, не потребував проведення експертиз, залучення спеціалістів, дослідження значного масиву доказів або вчинення інших складних процесуальних дій.

Відповідач зазначає, що договір про надання правничої допомоги, замовлення та акти підтверджують домовленості між позивачем та адвокатом, однак самі по собі не свідчать про необхідність і розумність стягнення всієї погодженої між ними суми з іншої сторони.

Щодо витрат у розмірі 20000,00 грн, понесених у суді першої інстанції, відповідач зазначає, що посилання заявника на невирішення судом першої інстанції питання про їх розподіл у зв`язку з передачею справи до суду апеляційної інстанції не усуває необхідності перевірки своєчасності та належності подання доказів таких витрат відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України. Крім того, відповідач звертає увагу, що зазначена сума становить понад 55 % ціни позову, а доказів обсягу необхідної адвокатської роботи, який об`єктивно виправдовував би такі витрати, на його думку, не наведено.

Щодо 7500,00 грн витрат в апеляційній інстанції відповідач зазначає, що представник позивача вже був обізнаний із предметом спору, матеріалами справи, доводами сторін та правовою позицією, а тому частина роботи, пов`язаної з ознайомленням із матеріалами справи, аналізом правовідносин та формуванням позиції, могла дублювати роботу, виконану на попередній стадії. У зв`язку з цим відповідач вважає, що розмір витрат на апеляційне провадження має визначатися з урахуванням конкретного переліку нових дій, їх складності, обсягу та необхідності.

Обґрунтовуючи необхідність відмови у стягненні заявленої суми або її зменшення, відповідач посилається на частини четверту - шосту статті 126 та частину п`яту статті 129 ГПК України, відповідно до яких при розподілі витрат враховуються, зокрема, складність справи та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом, обсяг наданих послуг, ціна позову, значення справи для сторони, а також обґрунтованість і пропорційність витрат предмету спору. Відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 та додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, щодо необхідності оцінки фактичності, необхідності, розумності та співмірності витрат, а також зазначає, що домовленість адвоката з клієнтом про розмір гонорару не є обов`язковою для суду при вирішенні питання про його компенсацію іншою стороною. У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення 27500,00 грн, а в разі встановлення підстав для компенсації - зменшити заявлені витрати до мінімального розумного, необхідного та співмірного фактичному обсягу правничої допомоги розміру.

23.09.2026 до суду від позивача ФОП Хилухи П.В. надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів. У поданій заяві представник позивача зазначає, що у заяві про ухвалення додаткового рішення помилково не було долучено ордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. У зв`язку з цим просить долучити до матеріалів справи ордер на надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 прийнято до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення за наслідками апеляційного перегляду та постановлено розглядати заяву без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у даній справі судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове судове рішення.

За приписами ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Розглядаючи клопотання, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони.

Так, у частини 3 статті 126 та частині 8 статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.(ч.3 ст.126 ГПК України).

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Водночас, докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі №921/221/21, від 31.05.2022 року у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 року у справі №910/2053/20.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування витрат в розмірі 20000 грн на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, безпосередньою процесуальною передумовою для ухвалення додаткового рішення на підставі пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України є саме невирішення судом питання про судові витрати. При цьому додаткове рішення не є самостійним способом повторного вирішення питання про розподіл судових витрат, яке вже було предметом розгляду та отримало процесуальне вирішення відповідним судом.

Як установлено колегією суддів, 03.04.2026 ФОП Хилуха П.В. звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №918/232/26, у якій, зокрема, просив стягнути з відповідача 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції.

За результатами розгляду зазначеної заяви Господарським судом Рівненської області 03.09.2026 ухвалено додаткове рішення у справі №918/232/26, яким заяву ФОП Хилухи П.В. задоволено частково та стягнуто із Західного КЕУ на користь ФОП Хилухи П.В. 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції.

Таким чином, питання щодо розподілу заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, на час розгляду апеляційним судом заяви про ухвалення додаткової постанови вже вирішено судом першої інстанції у порядку, передбаченому статтями 221, 244 ГПК України. При цьому суд першої інстанції не залишив зазначене питання без вирішення, а надав йому конкретну правову оцінку та визначив розмір витрат, який підлягає відшкодуванню.

При цьому колегія суддів враховує, що на момент звернення позивача 24.08.2026 із заявою про ухвалення додаткової постанови питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, ще не було вирішено, оскільки відповідне додаткове рішення Господарського суду Рівненської області ухвалено 03.09.2026.

За таких обставин відсутня передбачена пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України процесуальна підстава для повторного вирішення апеляційним судом питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, оскільки це питання вже вирішено судом першої інстанції шляхом ухвалення додаткового рішення від 03.09.2026.

Зазначений висновок відповідає правовій природі додаткового судового рішення. Верховний Суд неодноразово зазначав, що відповідно до статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою та засобом усунення неповноти судового рішення, зокрема у випадку, коли судом не було вирішено питання про судові витрати. Саме тому за наявності вже ухваленого судом першої інстанції додаткового рішення, яким питання про розподіл відповідних витрат вирішено, підстава, передбачена пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України, відсутня.

У цьому контексті показовою є правова позиція Верховного Суду у справі №922/82/20, у якій судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції, були розподілені додатковим рішенням суду першої інстанції, тоді як питання витрат, понесених під час апеляційного перегляду, вирішувалося окремою додатковою постановою апеляційного суду. Такий підхід узгоджується з розмежуванням судових витрат залежно від інстанції, у якій вони понесені, та з положеннями статей 123, 126, 129, 244 ГПК України.

Відтак у задоволенні заяви ФОП Хилухи П.В. в частині стягнення 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, слід відмовити.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7500 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 (провадження № 14-435цс18)).

Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1 -7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі №911/3312/21 (провадження №12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Також, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22 та від 03.11.2023 року у справі № 914/2355/21.

Колегія суддів враховує наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті (пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі №927/237/20, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Матеріалами справи стверджується, що у відзиві на апеляційну скаргу ФОП Хилуха П.В. зазначив, що очікує понести витрати, пов`язані із розглядом справи в Північно-західному апеляційному господарському суді в розмірі 10000 грн за надання професійної правничої допомоги.

Після прийняття постанови апеляційним судом, 24.08.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ФОП Хилухи П.В. про ухвалення додаткового судового рішення. Заява містить прохання про ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у справі №918/232/26 в сумі 7500 грн.

На підтвердження витрат на послуги адвоката додано: договір про надання правничої допомоги за №1512-1 від 15.12.2026; замовлення №2/2025 від 11.02.2026 на надання правничої допомоги на підставі Договору №15/12-1 від 15.12.2025; акт №3-1/2025 від 21.08.2026 про надання правничої допомоги на підставі Договору №15/12-1 від 15.12.2025 на суму 7500 грн; ордер на надання правничої допомоги серії АА №1712041 від 17.05.2026 для Хилухи П.В. у Північно-західному апеляційному господарському суді.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 зазначеного Закону - договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частини 3 статті 30 зазначеного Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів зауважує, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 апеляційна скарга відповідача Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.03.2026 у справі №918/232/26 залишено без задоволення.

Як вбачається з доданих позивачем до заяви доказів, а саме з пункту 3.1 плата (гонорар) за Договором та порядок розрахунків визначається та погоджується Сторонами в Замовленні. Якщо, у виключних випадках, Сторони не визначили плату (гонорар) у Замовленні, він вказується в Акті надання правничої допомоги в залежності від обсягу витраченого співробітниками Виконавця часу на надання правничої допомоги, виходячи з узгодженого порядку оплати.

Згідно зі замовленням №2/2025 від 11.02.2026 пунктом 1.1. передбачено надання правничої допомоги у справі за позовом клієнта до Західного квартирно-експлуатаційного Управління Сил Логістики Збройних Сил України про стягнення 36142 грн.

Відповідно до пункту 2.1. Замовлення гонорар за надання правової допомоги в позасудовий час встановлюється у формі погодинної оплати за ставкою у розмірі 2500 грн за годину роботи адвоката Адвокатське об`єднання та включає в себе оплату аналізу документів спору, збору доказів, пошук судової практики, формування правової позиції, консультації Клієнта щодо розгляду справи, підготовку процесуальних документів та подання їх суду.

Згідно акту про надання правничої допомоги №3-1/2025 від 21.08.2026 розмір наданої правничої допомоги становить 7500 грн.

Згідно з вказаним актом Адвокатське об`єднання «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» надав, а клієнт Хилуха П.В. прийняв наступні послуги: аналіз апеляційної скарги, яка надійшла від відповідача у справі №918/232/26; формування правової позиції, узгодження її з Клієнтом, а також складання та подання відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів дійшла висновку, що адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв професійну правничу допомогу в розмірі 7500 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню витрати ФОП Хилухи П.В. на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7500 грн.

Окрім того, варто зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 року у справі №904/1907/15).

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів звертає увагу, що, заперечуючи проти задоволення заяви ФОП Хилухи П.В., відповідач наголошує на завищеності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, її ціною та фактичним обсягом наданих послуг. Зазначає, що справа №918/232/26 не характеризується винятковою юридичною чи фактичною складністю. При цьому, на думку відповідача, частина робіт, виконаних у суді апеляційної інстанції, могла дублювати роботу, проведену під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки представник позивача вже був обізнаний із матеріалами справи та правовою позицією у спорі.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Згідно зі ст.74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.ст.75-79 ГПК України.

Такі докази, відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №918/232/26 та стягнення з позивача на користь відповідача 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України, розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву фізичної особи - підприємця Хилухи Петра Вікторовича про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення з відповідача витрат на професійну допомогу за наслідками апеляційного перегляду рішення у справі №918/232/26 задовільнити частково.

2. Стягнути із Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України (33001, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. Дубенська, будинок 71-а, ЄДРПОУ 26642374) на користь фізичної особи - підприємця Хилухи Петра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у справі №918/232/26 у загальному розмірі 7500 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.)

3. В задоволенні решти заяви відмовити.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідного наказу.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "24" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Хабарова М.В.

Суддя Кульчій І.М.