Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №902/1158/15 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Справа № 902/1158/15

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мамченко Ю.А.

секретар судового засідання Кулай О.М.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Оверковський К.В.

від третьої особи - не з`явився

від органу ДВС - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма "Латона" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2026 року у справі №902/1158/15 (повний текст складено 11 серпня 2026 року, суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємства Фірма "Латона"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення боргу 2 471 103,55 грн за кредитним договором

за скаргою Приватного підприємства Фірма "Латона" на бездіяльність Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2026 року у справі №902/1158/15 скаргу Приватного підприємства Фірма "Латона" (вх. № канц. 01-35/4/26 від 27 квітня 2026 року) на бездіяльність Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишено без розгляду.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідно до листа Другого відділу ДВС №66370/22.22-34 від 15 липня 2025 року скаржнику було відомо про наявність спірного обтяження ще у 2025 році. Суд зазначив, що відповідно до статті 341 ГПК України скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, а пропущений строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі відповідного клопотання особи, яка подає скаргу. Встановивши, що ПП Фірма "Латона" звернулося зі скаргою 27 квітня 2026 року, тоді як про наявність обтяження, за висновком місцевого господарського суду, скаржнику було відомо ще 15 липня 2025 року, та врахувавши відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення скарги без розгляду.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Приватне підприємство Фірма "Латона" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги; скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2026 року у справі №902/1158/15 про залишення без розгляду скарги ПП Фірма "Латона" на бездіяльність Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; справу №902/1158/15 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

В обґрунтування апеляційної скарги ПП Фірма "Латона" зазначає, що місцевий господарський суд помилково пов`язав початок перебігу строку на подання скарги з датою, коли скаржнику стало відомо про сам факт існування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження, оскільки предметом оскарження є, зокрема, бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо незняття арешту, яка має триваючий характер та не припиняється доти, доки відповідне обтяження залишається чинним.

Також апелянт вказує, що остаточно про порушення свого права та позицію органу державної виконавчої служби щодо відсутності підстав для зняття арешту дізнався з листа Вінницького відділу ДВС від 14 квітня 2026 року №44996/18.3-24/03, після чого звернувся до суду зі скаргою.

На переконання скаржника, залишення скарги без розгляду з підстав пропуску строку без урахування триваючого характеру оскаржуваної бездіяльності є надмірно формальним застосуванням процесуальних норм та фактично позбавляє його можливості захистити право власності від обтяження, яке продовжує існувати.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 серпня 2026 року у справі №902/1158/15 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Фірма "Латона" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2026 року у справі №902/1158/15. Розгляд апеляційної скарги призначено на "24" вересня 2026 р. об 14:20 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

21 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Приватного підприємства Фірма "Латона" Оверковського Костянтина Володимировича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/1158/15 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2026 року у справі №902/1158/15 вказану заяву задоволено.

23 вересня 2026 року від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без її участі. Заявник підтримує вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/1158/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни до МПП Фірма "Латона", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , про стягнення боргу у розмірі 2 471 103,55 грн за кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 21 серпня 2015 року у справі №902/1158/15 порушено провадження та залучено до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року у справі №902/1158/15 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з МПП Фірма "Латона" на користь ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни 23 995,25 дол. США, що еквівалентно 499 985,50 грн, простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів; 47 371,69 дол. США, що еквівалентно 987 076,94 грн, поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів; 21 157,50 дол. США, що еквівалентно 440 855,72 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами; 642,30 дол. США, що еквівалентно 13 383,51 грн, поточної заборгованості за нарахованими процентами; 5 000,00 грн штрафу. В решті позову відмовлено. Присуджено до стягнення з МПП Фірма "Латона" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 38 926,03 грн витрат зі сплати судового збору.

На виконання вказаного рішення суду 16 листопада 2015 року видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06 вересня 2016 року у справі №902/1158/15 задоволено заяву МПП Фірма "Латона" про заміну сторони правонаступником у справі та замінено ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни його правонаступником - ОСОБА_1 .

На підставі наказу №902/1158/15 17 грудня 2015 року Вінницьким районним управлінням юстиції відкрито виконавче провадження №49655199 про стягнення з МПП Фірма "Латона" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 38 926,03 грн витрат зі сплати судового збору.

30 березня 2016 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Собчуком Валентином Васильовичем у межах виконавчого провадження №49655199 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на суму 42 918,63 грн.

31 березня 2016 року державним виконавцем Собчуком В.В. у межах виконавчого провадження №49655199 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на той час, у зв`язку із тим, що майна боржника, яке підлягає реалізації, не виявлено, а боржник був відсутній за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, виконавче провадження №49655199 закінчено 31 березня 2016 року.

Водночас 29 серпня 2016 року, тобто після закінчення виконавчого провадження №49655199, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження №16117802 - арешт нерухомого майна МПП Фірма "Латона" на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30 березня 2016 року у виконавчому провадженні №49655199. Підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31134854 від 29 серпня 2016 року.

З листа Другого відділу ДВС №66370/22.22-34 від 15 липня 2025 року вбачається, що станом на 15 липня 2025 року виконавчі провадження щодо МПП Фірма "Латона" з виконання наказу №902/1158/15 на виконанні не перебували.

08 квітня 2026 року ПП Фірма "Латона" звернулося до Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області із заявою щодо зняття вказаного обтяження, посилаючись, зокрема, на те, що виконавче провадження №49655199 закінчено 31 березня 2016 року.

Листом від 14 квітня 2026 року №44996/18.3-24/03 начальник відділу повідомив ПП Фірма "Латона" про відсутність правових підстав для задоволення його звернення з огляду на те, що на момент закінчення виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні підстави для зняття арешту відповідно до частини 1 статті 50 Закону України №606-XIV.

Водночас фактичних дій зі зняття арешту органом державної виконавчої служби вчинено не було.

27 квітня 2026 року через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до Господарського суду Вінницької області надійшла скарга Приватного підприємства Фірма "Латона" на бездіяльність Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Як зазначено в оскаржуваній ухвалі з урахуванням уточнених вимог скарги, ПП Фірма "Латона" просило суд:

визнати протиправною бездіяльність Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 35003932) щодо незняття арешту з майна ПП Фірма "Латона" (ЄДРПОУ 21731498), накладеного постановою від 30 березня 2016 року у виконавчому провадженні №49655199, та невиключення відповідного запису про обтяження №16117802 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

визнати протиправними дії державного виконавця Собчука Валентина Васильовича щодо внесення 29 серпня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ) запису про обтяження №16117802 - арешт нерухомого майна МПП Фірма "Латона" (код ЄДРПОУ 21731498) на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №49655199 від 30 березня 2016 року, після закінчення виконавчого провадження №49655199 31 березня 2016 року;

зобов`язати Вінницький відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії зі зняття арешту з нерухомого майна ПП Фірма "ЛАТОНА" (ЄДРПОУ 21731498) та виключити запис про обтяження №16117802 (спеціальний розділ) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, внесеного 29 серпня 2016 року на підставі постанови про арешт майна боржника від 30 березня 2016 року у ВП №49655199;

припинити обтяження нерухомого майна у вигляді арешту за записом №16117802 (спеціальний розділ) від 29 серпня 2016 року, внесеного Вінницьким районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на підставі постанови Собчука В.В. від 30 березня 2016 року у ВП №49655199.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 04 травня 2026 року у справі №902/1158/15 скаргу ПП Фірма "Латона" залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків.

08 травня 2026 року від представника ПП Фірма "Латона" надійшла заява про усунення недоліків скарги.

28 травня 2026 року від ПП Фірма "Латона" надійшла заява про уточнення вимог скарги.

У подальшому розгляд скарги відкладався у зв`язку з необхідністю витребування матеріалів виконавчого провадження.

04 серпня 2026 року орган державної виконавчої служби подав заяву про розгляд скарги за відсутності його уповноваженого представника, в якій зазначив, що проти скарги не заперечує.

За результатами розгляду скарги суд першої інстанції дійшов висновку, що скаржнику було відомо про наявність обтяження ще у 2025 році, а саме з листа Другого відділу ДВС №66370/22.22-34 від 15 липня 2025 року, однак зі скаргою до суду ПП Фірма "Латона" звернулося лише 27 квітня 2026 року та клопотання про поновлення пропущеного строку не заявило.

Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про пропуск ПП Фірма "Латона" встановленого статтею 341 ГПК України строку на звернення зі скаргою та залишив скаргу без розгляду.

Однак колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно зі статтею 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Схожа за змістом норма закріплена і у статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено, що дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, розміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2019 року у справі № 920/149/18).

Пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Водночас, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина друга статті 341 ГПК України) і саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Згідно з частиною 2 статті 341 ГПК України пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Отже, для правильного вирішення питання щодо дотримання строку звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність виконавця суд має встановити не лише дату, коли особа фактично дізналася про певні обставини виконавчого провадження, а й визначити, яке саме порушення права є предметом оскарження, яким є його характер та з якою юридично значимою подією пов`язується його виникнення.

При цьому дія державного виконавця, яка вчинена у конкретно визначений момент часу та вичерпує себе самим фактом її вчинення, відрізняється за своєю правовою природою від бездіяльності, яка може полягати у тривалому та безперервному невиконанні покладеного законом обов`язку.

Водночас сам по собі факт того, що особа формулює предмет оскарження як бездіяльність, не є достатнім для висновку про триваючий характер правопорушення. Вирішальне значення має встановлення того, чи існує у відповідного суб`єкта об`єктивний обов`язок вчинити певні дії, чи зберігається такий обов`язок у часі та чи перебуває суб`єкт у стані безперервного невиконання цього обов`язку.

Триваюче правопорушення характеризується тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом покладеного на нього обов`язку та припиняється у разі усунення стану, за якого об`єктивно існує такий обов`язок, або його виконання відповідним суб`єктом.

Разом з тим, якщо порушення права безпосередньо пов`язане з конкретною дією державного виконавця, вчиненою у визначений момент часу, подальше невчинення виконавцем дій, спрямованих на усунення наслідків такої дії, не в усіх випадках свідчить про існування самостійного триваючого правопорушення.

Так само подальше звернення особи до державного або приватного виконавця із заявою про усунення наслідків раніше вчиненої дії та отримання відповіді на таке звернення саме по собі не змінює моменту виникнення первинного порушення права та не може автоматично визначати новий початок перебігу строку, встановленого статтею 341 ГПК України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 341 ГПК України викладена Верховним Судом у постанові від 25 березня 2026 року у справі №905/738/23, в якій зазначено, що для віднесення правопорушення до триваючого вирішальним є не сам факт невиконання обов`язку, а його об`єктивна безперервність у часі, яка має бути встановлена на підставі належних і допустимих доказів. Верховний Суд також вказав, що перебіг процесуального строку не може ставитися у залежність від подальших звернень скаржника до виконавця та отримання відповідей на них, якщо порушення права пов`язане з конкретною виконавчою дією, про яку скаржник знав або повинен був знати раніше.

У цій же постанові Верховний Суд звернув увагу на необхідність встановлення фактичної суті заявленої вимоги, а не лише її формального найменування як скарги на бездіяльність. У справі №905/738/23 Суд виходив з того, що хоча скаржник визначав предметом оскарження неповернення коштів, порушення його права було безпосередньо пов`язане з конкретними діями приватного виконавця щодо списання коштів у визначений період, у зв`язку із чим подальше неповернення таких коштів не було визнано підставою для необмеженого у часі оскарження.

Водночас Верховний Суд у постановах від 06 вересня 2024 року у справі №909/893/17 та від 26 березня 2025 року у справі №910/1114/21 виходив з того, що у випадку, коли бездіяльність дійсно полягає у безперервному невиконанні покладеного на виконавця обов`язку, така бездіяльність має триваючий характер та існує до часу вчинення дій, які свідчать про її припинення.

Аналогічна правова позиція щодо триваючого характеру бездіяльності державного виконавця саме у правовідносинах, пов`язаних із незняттям арешту з майна боржника, викладена Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2026 року у справі №2-9697/2010. Верховний Суд зазначив, що бездіяльність виконавця щодо незняття арешту має триваючий характер, а арешт майна боржника, який продовжує існувати за відсутності обставин, що виправдовують мету його існування, створює триваюче порушення прав власника майна. У зв`язку з цим скарга на таку бездіяльність може бути подана в будь-який час протягом існування відповідного порушення.

Таким чином, питання про дотримання строку, передбаченого статтею 341 ГПК України, не може бути вирішено виключно шляхом встановлення дати, коли скаржнику стало відомо про існування певного запису в державному реєстрі. Суд повинен встановити фактичний зміст кожної заявленої вимоги, характер відповідного порушення, юридично значиму подію, з якою воно пов`язане, а у випадку посилання на триваючу бездіяльність - також наявність та безперервність у часі відповідного обов`язку виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Фірма "Латона" з урахуванням уточнених вимог скарги заявило декілька вимог, які за своєю правовою природою не є тотожними.

Так, скаржник просив, зокрема, визнати протиправними дії державного виконавця Собчука Валентина Васильовича щодо внесення 29 серпня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження №16117802.

Зазначена вимога стосується конкретної дії державного виконавця, яка була вчинена у чітко визначений момент часу - 29 серпня 2016 року.

Водночас ПП Фірма "Латона" також просило визнати протиправною бездіяльність Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з майна скаржника та невиключення запису про обтяження №16117802 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також зобов`язати орган державної виконавчої служби вчинити відповідні дії.

Таким чином, одна частина заявлених вимог стосується конкретної виконавчої дії, вчиненої 29 серпня 2016 року, тоді як інша - невчинення органом державної виконавчої служби дій щодо припинення обтяження, яке продовжує існувати.

Однак суд першої інстанції зазначеного розмежування не здійснив.

Встановивши, що з листа Другого відділу ДВС №66370/22.22-34 від 15 липня 2025 року ПП Фірма "Латона" було відомо про існування відповідного обтяження, місцевий господарський суд поширив цей висновок на всі заявлені скаржником вимоги та залишив скаргу без розгляду в цілому.

При цьому суд першої інстанції не встановив окремо моменту, коли скаржник дізнався або повинен був дізнатися саме про вчинення державним виконавцем дії щодо внесення 29 серпня 2016 року запису про обтяження №16117802, та не надав оцінки дотриманню процесуального строку щодо оскарження такої дії.

Одночасно місцевий господарський суд не з`ясував фактичної та правової природи заявленої бездіяльності щодо незняття арешту, зокрема, не встановив, чи існував у відповідного органу державної виконавчої служби об`єктивний обов`язок щодо зняття арешту та виключення запису про обтяження, з якого моменту такий обов`язок міг виникнути, чи зберігався він у часі та чи мало місце його безперервне невиконання.

Між тим саме встановлення наведених обставин має визначальне значення для вирішення питання про те, чи має оскаржувана у цій частині бездіяльність характер триваючого правопорушення у розумінні наведених правових висновків Верховного Суду.

Колегія суддів також враховує, що 08 квітня 2026 року ПП Фірма "Латона" звернулося до органу державної виконавчої служби із заявою щодо зняття арешту, а листом від 14 квітня 2026 року №44996/18.3-24/03 орган ДВС повідомив про відсутність правових підстав для його зняття.

Разом з тим з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 березня 2026 року у справі №905/738/23, сама по собі дата отримання зазначеної відповіді не може безумовно вважатися новим моментом початку перебігу процесуального строку. Значення цього листа підлягає оцінці у сукупності з характером спірного обов`язку органу державної виконавчої служби та обставинами його виникнення і подальшого існування.

Отже, довід ПП Фірма "Латона" про те, що строк звернення зі скаргою у будь-якому випадку необхідно обчислювати саме з 14 квітня 2026 року, не може бути прийнятий без дослідження наведених обставин.

Водночас помилковим є й протилежний висновок суду першої інстанції про те, що сам факт обізнаності скаржника станом на 15 липня 2025 року про наявність запису про обтяження є достатнім для висновку про пропуск строку щодо всієї скарги.

Факт обізнаності про існування обтяження сам по собі не дає відповіді на питання про момент виникнення та характер кожного із заявлених порушень, зокрема, не встановлює автоматично відсутність триваючої бездіяльності щодо незняття такого арешту.

При цьому місцевий господарський суд, зазначивши, що ПП Фірма "Латона" звернулося зі скаргою "через понад рік" після того, як йому стало відомо про наявність обтяження, також не врахував, що лист Другого відділу ДВС, на який послався суд, датований 15 липня 2025 року, тоді як скаргу подано 27 квітня 2026 року, тобто до спливу одного року з наведеної судом дати.

Отже, суд першої інстанції, залишаючи скаргу без розгляду, фактично обмежився встановленням дати, коли скаржнику стало відомо про існування обтяження, однак не встановив фактичного змісту та правової природи кожної із заявлених вимог, не розмежував конкретну виконавчу дію та стверджувану триваючу бездіяльність, а також не дослідив наявність і характер обов`язку органу державної виконавчої служби, невиконання якого скаржник визначає як триваюче порушення свого права.

За таких обставин висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для залишення скарги ПП Фірма "Латона" без розгляду в повному обсязі є передчасним.

При цьому питання щодо правомірності внесення 29 серпня 2016 року запису про обтяження №16117802, наявності або відсутності правових підстав для подальшого існування арешту, моменту виникнення та характеру обов`язку органу державної виконавчої служби щодо його зняття, а також обґрунтованості інших вимог ПП Фірма "Латона" стосуються розгляду скарги по суті та мають бути встановлені судом першої інстанції з урахуванням усіх обставин справи.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, залишаючи скаргу ПП Фірма "Латона" без розгляду, не встановив характеру кожної із заявлених скаржником вимог, не розмежував конкретну дію державного виконавця та стверджувану триваючу бездіяльність органу державної виконавчої служби, не дослідив наявності та безперервності відповідного обов`язку органу ДВС та у зв`язку з цим дійшов передчасного висновку про пропуск строку на звернення зі скаргою в цілому.

Відтак апеляційна скарга Приватного підприємства Фірма "Латона" підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2026 року у справі №902/1158/15 - скасуванню, а справа в частині розгляду скарги Приватного підприємства Фірма "Латона" - направленню до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Фірма "Латона" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2026 року у справі №902/1158/15 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2026 року у справі №902/1158/15 скасувати.

Справу №902/1158/15 в частині розгляду скарги Приватного підприємства Фірма "Латона" на бездіяльність Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направити до Господарського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "24" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Філіпова Т.Л.