Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №924/49/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Справа № 924/49/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Кулай О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (особисто), Богач А.А. (адвокат)

від відповідача: не з`явився

відділу Державної виконавчої служби: Ліщука Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2026 року у справі №924/49/26 (повний текст складено 18 серпня 2026 року, суддя Заверуха С.В.)

за позовом ОСОБА_1

Об`єднання співвласників баготоквартирного будинку "Приозерний"

про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ "Приозерний", оформлених протоколами №05/12/2021 від 05 грудня 2021 року, №6 від 17 лютого 2022 року, №8 від 14 грудня 2023 року

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Богач Анатолій Анатолійович звернувся до Господарського суду Хмельницької області зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, у якій просив суд:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Левченка В.Л. від 24 червня 2026 року у ВП №81346750 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Левченка В.Л. від 24 червня 2026 року у ВП №81345311 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Левченка В.Л. від 30 червня 2026 року у ВП №81374630 про відкриття виконавчого провадження;

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Левченка В.Л. від 30 червня 2026 року у ВП №81374649 про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2026 року у справі №924/49/26 скаргу представника ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченка В.Л. від 24 червня 2026 року у ВП №81346750 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченка В.Л. від 24 червня 2026 року у ВП №81345311 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченка В.Л. від 30 червня 2026 року у ВП №81374630 про відкриття виконавчого провадження.

Визнано неправомірною та скасовано постанову головного державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левченка В.Л. від 30 червня 2026 року у ВП №81374649 про відкриття виконавчого провадження.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 повністю виконав судові рішення та сплатив присуджені на користь ОСББ "Приозерний" кошти ще 18 червня 2026 року, тобто до відкриття 24 червня 2026 року виконавчих проваджень ВП №81345311 та ВП №81346750, у державного виконавця були відсутні підстави для вчинення дій, спрямованих на примусове виконання відповідних виконавчих документів, а відтак і для покладення на боржника мінімальних витрат виконавчого провадження. Суд також врахував, що після повідомлення державного виконавця про повне виконання рішень останнім, незважаючи на це, були відкриті окремі виконавчі провадження ВП №81374630 та ВП №81374649 з примусового стягнення зазначених витрат, у зв`язку з чим оспорювані постанови підлягають визнанню неправомірними та скасуванню.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Ізяславський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2026 року у справі №924/49/26 та у задоволенні скарги ОСОБА_1 і його представника Богача А.А. на дії державного виконавця від 03 серпня 2026 року відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Ізяславський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України "Про виконавче провадження" та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням ним судових рішень до відкриття виконавчих проваджень.

Апелянт звертає увагу, що відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" саме на сторони виконавчого провадження покладено обов`язок невідкладно письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. Водночас частина 5 статті 26 цього Закону зобов`язує виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження. У зв`язку з цим скаржник вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що державний виконавець не повинен був відкривати виконавчі провадження, оскільки на момент надходження виконавчих документів у нього були відсутні відомості про їх фактичне виконання боржником.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично ототожнив правову природу виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. При цьому стаття 42 Закону України "Про виконавче провадження" окремо визначає кошти, стягнуті з боржника на витрати виконавчого провадження, а до таких витрат належать витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій. Види та розміри відповідних витрат визначаються наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 та включають, зокрема, витрати на виготовлення і пересилання документів виконавчого провадження, а також користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Скаржник наголошує, що добровільне виконання боржником судового рішення до відкриття виконавчого провадження саме по собі не звільняє його від обов`язку відшкодувати витрати, фактично понесені органом державної виконавчої служби під час організації та здійснення виконавчого провадження. На підтвердження цієї позиції апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №703/1111/17, у якій зазначено, що витрати виконавчого провадження компенсуються за рахунок боржника незалежно від того, чи виконано рішення у добровільному порядку. Аналогічні правові висновки, як зазначає апелянт, викладені у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №751/4365/17, від 19 червня 2019 року у справі №750/7053/17 та від 05 квітня 2018 року у справі №750/4352/17.

З огляду на викладене апелянт вважає, що місцевий господарський суд, визнаючи неправомірними та скасовуючи постанови державного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанови про відкриття виконавчих проваджень з їх примусового стягнення, неправильно застосував положення Закону України "Про виконавче провадження" та наказу Міністерства юстиції України №2830/5, а також не врахував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 серпня 2026 року у справі №924/49/26 залишено без руху апеляційну скаргу Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2026 року у справі №924/49/26. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду належні докази надсилання Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Приозерний" копії апеляційної скарги та доданих до неї документів, які у нього відсутні, з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

02 вересня 2026 року від Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України уточнена апеляційна скарга, до якої долучено квитанцію №8572309 від 01 вересня 2026 року про доставку апеляційної скарги з додатками до зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС користувачу Об`єднання співвласників баготоквартирного будинку "Приозерний".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 вересня 2026 року у справі №924/49/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2026 року у справі №924/49/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на "23" вересня 2026 р. об 12:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

15 вересня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить залишити апеляційну скаргу Ізяславського відділу державної виконавчої служби без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2026 року у справі №924/49/26 – без змін.

У відзиві зазначає, що судові рішення про стягнення коштів були повністю та добровільно виконані ОСОБА_1 18 червня 2026 року, тоді як виконавчі провадження відкрито лише 24 червня 2026 року. На підтвердження виконання посилається на платіжні інструкції №72 та №73, а також на лист ОСББ "Приозерний" від 25 червня 2026 року, яким підтверджено надходження коштів 18 червня 2026 року. Вважає, що на момент відкриття виконавчих проваджень заборгованість була відсутня, а державним виконавцем фактично не вчинялися дії з примусового виконання рішення.

Також заперечує проти посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №703/1111/17, вказуючи на відмінність фактичних обставин цієї справи від справи №924/49/26. Наголошує, що у спірних виконавчих провадженнях постанови про стягнення мінімальних витрат були винесені одночасно з постановами про відкриття виконавчих проваджень, при цьому основний борг на той момент уже був сплачений, а фактичних витрат на здійснення примусових виконавчих дій державний виконавець не поніс.

Крім того, ОСОБА_1 вважає протиправними похідні виконавчі провадження, відкриті з метою стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки вони ґрунтуються на постановах, правомірність яких оспорюється. Попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції визначає у сумі 15 000,00 грн та просить стягнути такі витрати за результатами розгляду апеляційної скарги.

15 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника ОСОБА_1 адвоката Богача Анатолія Анатолійовича надійшла заява про участь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні у справі №924/49/26 в режимі відеоконференції з приміщення Хмельницького апеляційного суду або Господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2026 року у справі №924/49/26 вказану заяву задоволено, доручено Господарському суду Хмельницької області проведення судового засідання 23 вересня 2026 року о 12:00 год у справі №924/49/26 в режимі відеоконференції.

17 вересня 2026 року від Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій скаржник заперечує проти заявлених ОСОБА_1 вимог, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Зазначає, що при зверненні 03 серпня 2026 року до Господарського суду Хмельницької області зі скаргою на дії державного виконавця Ящук П.В. не заявляв вимоги про стягнення з Ізяславського відділу державної виконавчої служби витрат на професійну правничу допомогу. Посилаючись на положення статті 46 ГПК України, скаржник вважає, що заявлення такої вимоги на стадії апеляційного перегляду фактично є зміною предмета вимог, що є неприпустимим у суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене Ізяславський відділ державної виконавчої служби просить долучити відповідь до матеріалів справи та відмовити у задоволенні вимог, викладених у пунктах 1, 2 відзиву представника ОСОБА_1 – адвоката Богача А.А. від 14 вересня 2026 року. Також просить судове засідання, призначене на 23 вересня 2026 року у справі №924/49/26, провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів Ізяславського відділу державної виконавчої служби.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2026 року у справі №924/49/26 задоволено заяву представника Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ліщука Юрія Володимировича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 23 вересня 2026 року представники органу ДВС та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника від органу ДВС, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10 березня 2026 року у справі №924/49/26 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Приозерний" про визнання недійсними рішень загальних зборів відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25 березня 2026 року у справі №924/49/26 частково задоволено клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Приозерний" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Приозерний" 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 травня 2026 року у справі №924/49/26 апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 10 березня 2026 року у справі №924/49/26 та додаткове рішення від 25 березня 2026 року у справі №924/49/26 залишено без задоволення, а зазначені судові рішення - без змін.

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2026 року у справі №924/49/26 частково задоволено заяву ОСББ "Приозерний" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Приозерний" 3 250 грн відповідних витрат.

05 червня 2026 року Господарським судом Хмельницької області видано накази на примусове виконання вказаних судових рішень.

18 червня 2026 року ОСОБА_1 перераховано на користь ОСББ "Приозерний" 5 000 грн відповідно до платіжної інструкції №72 та 3 250 грн відповідно до платіжної інструкції №73.

24 червня 2026 року головним державним виконавцем Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області відкрито виконавче провадження ВП №81345311 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Приозерний" 3 250 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Того ж дня державним виконавцем у межах ВП №81345311 винесено постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 370 грн та постанову про арешт коштів боржника.

26 червня 2026 року органом державної виконавчої служби отримано лист ОСББ "Приозерний" вих. №08/06/26 із повідомленням про сплату ОСОБА_1 3 250 грн.

29 червня 2026 року виконавче провадження ВП №81345311 закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Також 24 червня 2026 року головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №81346750 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Приозерний" 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У межах ВП №81346750 24 червня 2026 року винесено постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 370 грн та постанову про арешт коштів боржника.

26 червня 2026 року органом державної виконавчої служби отримано від ОСББ "Приозерний" підтвердження про сплату ОСОБА_1 відповідної заборгованості, а 29 червня 2026 року виконавче провадження ВП №81346750 закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

30 червня 2026 року головним державним виконавцем Левченком В.Л. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №81374630 та ВП №81374649 з примусового виконання постанов про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 370 грн за кожним виконавчим провадженням.

У серпні 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Богач Анатолій Анатолійович звернувся до Господарського суду Хмельницької області зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця, у якій просив визнати неправомірними та скасувати постанови головного державного виконавця Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області від 24 червня 2026 року у ВП №81346750 та ВП №81345311 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також постанови від 30 червня 2026 року у ВП №81374630 та ВП №81374649 про відкриття виконавчих проваджень.

Розглянувши вказану скаргу, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з того, що ОСОБА_1 виконав судові рішення та сплатив присуджені на користь ОСББ "Приозерний" кошти 18 червня 2026 року, тобто до відкриття 24 червня 2026 року виконавчих проваджень ВП №81345311 та ВП №81346750. За висновком суду першої інстанції, за таких обставин була відсутня необхідність у вчиненні державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання відповідних виконавчих документів, а відтак і підстави для покладення на боржника мінімальних витрат виконавчого провадження.

Однак колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, суд повинен надати оцінку їх правомірності, тобто встановити, чи дотримано державним виконавцем вимоги законодавства, яке регулює його діяльність у відповідних правовідносинах, та залежно від установлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність порушення прав особи, яка звернулася зі скаргою.

Питання, що виникають на стадії виконання судових рішень, ухвалених господарським судом, вирішуються у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

За змістом частин 1, 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен перевірити відповідність виконавчого документа вимогам Закону України "Про виконавче провадження", наявність належної заяви про примусове виконання рішення та необхідних документів, а також установити, чи існують передбачені законом підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено перелік обставин, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання. Зокрема, такими підставами є ненабрання рішенням законної сили, пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, припинення юридичної особи-боржника, невідповідність виконавчого документа встановленим законом вимогам, неподання стягувачем заяви про примусове виконання рішення, відсутність у рішенні заходів примусового виконання, непідвідомчість виконавчого документа відповідному виконавцю та інші визначені законом обставини.

Таким чином, установивши, що пред`явлений до примусового виконання виконавчий документ відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", пред`явлений до виконання у встановленому порядку та відсутні визначені законом підстави для його повернення стягувачу без прийняття до виконання, державний виконавець, діючи у межах наданих йому законом повноважень, відкриває виконавче провадження та вчиняє передбачені законом дії щодо примусового виконання відповідного виконавчого документа.

Як встановлено колегією суддів, 05 червня 2026 року Господарським судом Хмельницької області видано накази у справі №924/49/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Приозерний» 5 000 грн та 3 250 грн витрат на професійну правничу допомогу.

18 червня 2026 року Ящук П.В. перерахував ОСББ "Приозерний" 5 000 грн згідно з платіжною інструкцією №72 та 3 250 грн згідно з платіжною інструкцією №73.

24 червня 2026 року державним виконавцем Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області відкрито ВП №81345311 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Приозерний» 3 250 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також 24 червня 2026 року державним виконавцем відкрито ВП №81346750 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Приозерний» 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно з відкриттям зазначених виконавчих проваджень 24 червня 2026 року державним виконавцем у кожному з них винесено постанови про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 370 грн та постанови про арешт коштів боржника.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що на момент відкриття 24 червня 2026 року ВП №81345311 та ВП №81346750 державний виконавець володів відомостями про сплату Ящуком П.В. коштів, визначених у наказах Господарського суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття виконавчих проваджень державним виконавцем з`ясовувалося питання щодо фактичного виконання боржником відповідних виконавчих документів, а підтвердження ОСББ «Приозерний» про сплату Ящуком П.В. присуджених коштів отримано органом державної виконавчої служби 26 червня 2026 року.

Колегія суддів також враховує, що накази Господарського суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року у справі №924/49/26 не визнавалися такими, що не підлягають виконанню, а матеріали справи не містять відомостей про існування станом на 24 червня 2026 року будь-якої з передбачених частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" підстав для повернення зазначених виконавчих документів без прийняття до виконання.

Отже, станом на момент надходження виконавчих документів до органу державної виконавчої служби та вирішення питання про відкриття виконавчих проваджень у державного виконавця були наявні виконавчі документи, які підлягали примусовому виконанню, та були відсутні відомості про їх фактичне виконання боржником.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що станом на 24 червня 2026 року правових перешкод для відкриття державним виконавцем ВП №81345311 та ВП №81346750 не існувало.

Відтак, відкриваючи 24 червня 2026 року ВП №81345311 та ВП №81346750 з примусового виконання наказів Господарського суду Хмельницької області від 05 червня 2026 року у справі №924/49/26, державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та у межах наданих йому повноважень.

Сам по собі факт того, що Ящук П.В. сплатив присуджені судовими рішеннями кошти 18 червня 2026 року, тобто до відкриття виконавчих проваджень, за відсутності у державного виконавця на момент їх відкриття відомостей про таке виконання не може свідчити про неправомірність постанов про відкриття ВП №81345311 та ВП №81346750.

Наведене спростовує висновок місцевого господарського суду про те, що сам факт виконання Ящуком П.В. судових рішень до відкриття виконавчих проваджень виключав можливість їх відкриття державним виконавцем та вчинення передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому частиною 9 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону виконавчий збір не стягується, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено колегією суддів, після отримання органом державної виконавчої служби 26 червня 2026 року підтвердження про сплату Ящуком П.В. відповідних сум державним виконавцем 29 червня 2026 року закінчено ВП №81345311 та ВП №81346750 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, після отримання відомостей, які підтверджували фактичне виконання боржником судових рішень до відкриття виконавчих проваджень, державний виконавець вчинив передбачені законом дії та закінчив відповідні виконавчі провадження з установленої законом підстави.

Разом з тим у постановах про закінчення виконавчих проваджень мінімальні витрати виконавчого провадження, визначені постановами від 24 червня 2026 року у розмірі 370 грн у кожному виконавчому провадженні, залишилися нестягнутими.

У зв`язку з цим 30 червня 2026 року державним виконавцем Левченком В.Л. винесено постанови про відкриття ВП №81374630 та ВП №81374649 з примусового виконання постанов про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 370 грн за кожним провадженням.

Таким чином, встановлена у справі послідовність дій державного виконавця свідчить про те, що після надходження виконавчих документів та за відсутності відомостей про їх попереднє виконання ним були відкриті виконавчі провадження, після отримання підтвердження фактичного виконання рішень - ці провадження закінчені на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а постанови про стягнення нестягнутих мінімальних витрат виконавчого провадження були звернуті до окремого примусового виконання.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав вважати дії державного виконавця щодо відкриття 24 червня 2026 року ВП №81345311 та ВП №81346750, а також їх закінчення 29 червня 2026 року у зв`язку з отриманням підтвердження фактичного виконання судових рішень такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 травня 2026 року у справі №917/1500/24, у якій Суд, зокрема, виходив з того, що за відсутності у державного виконавця на момент відкриття виконавчого провадження відомостей про попереднє виконання боржником рішення, за умови належного пред`явлення до виконання чинного виконавчого документа та відсутності визначених законом підстав для його повернення без прийняття до виконання, правові перешкоди для відкриття виконавчого провадження відсутні. Після отримання державним виконавцем відомостей про виконання боржником рішення таке виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому у постанові від 28 травня 2026 року у справі №917/1500/24 Верховний Суд також установив, що одночасно з відкриттям первісного виконавчого провадження державним виконавцем було визначено мінімальні витрати виконавчого провадження, а після закінчення первісного виконавчого провадження постанову про їх стягнення виведено в окреме виконавче провадження.

Щодо правомірності постанов державного виконавця від 24 червня 2026 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються, зокрема, зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з частиною 2 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Розмір та види таких витрат встановлюються Міністерством юстиції України.

Види та розміри витрат виконавчого провадження визначені наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження", яким до таких витрат віднесено, зокрема, витрати на виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, а також плату за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Цим же пунктом Інструкції №512/5 встановлено, що виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Мінімальні витрати складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних, зокрема, з винесенням постанов про відкриття виконавчого провадження, стягнення витрат виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Отже, визначення мінімальних витрат виконавчого провадження є передбаченою нормативно-правовими актами складовою процесуального оформлення виконавчого провадження та не ставиться у залежність виключно від фактичного стягнення державним виконавцем суми боргу.

Враховуючи встановлену вище правомірність відкриття 24 червня 2026 року ВП №81345311 та ВП №81346750, винесення державним виконавцем одночасно з постановами про їх відкриття постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 370 грн відповідає вимогам статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 2 розділу VI Інструкції №512/5.

При цьому частина 9 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальне правило, відповідно до якого виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Водночас аналогічного звільнення боржника від сплати витрат виконавчого провадження Закон не передбачає.

Таким чином, виконання Ящуком П.В. судових рішень 18 червня 2026 року до відкриття виконавчих проваджень мало наслідком незастосування до нього виконавчого збору, однак саме по собі не виключало виникнення мінімальних витрат, пов`язаних з відкриттям, оформленням та закінченням виконавчих проваджень.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 січня 2023 року у справі №918/56/20, у якій Суд виходив з того, що мінімальні витрати виконавчого провадження є обов`язковими з огляду на встановлений законом порядок відкриття та оформлення виконавчого провадження і користування автоматизованою системою виконавчого провадження, а добровільне виконання боржником судового рішення не звільняє його від обов`язку відшкодувати витрати виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція щодо того, що добровільне виконання рішення до відкриття виконавчого провадження саме по собі не є підставою для звільнення боржника від відшкодування витрат виконавчого провадження, викладена Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №703/1111/17.

Щодо постанов від 30 червня 2026 року про відкриття ВП №81374630 та ВП №81374649 колегія суддів враховує, що пунктом 2 розділу VI Інструкції №512/5 передбачено: якщо при закінченні виконавчого провадження, зокрема на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про їх стягнення, яка реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за такою постановою не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації.

Оскільки ВП №81345311 та ВП №81346750 закінчено 29 червня 2026 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а визначені в них мінімальні витрати у сумі 370 грн за кожним провадженням залишилися нестягнутими, відкриття 30 червня 2026 року ВП №81374630 та ВП №81374649 відповідало встановленому пунктом 2 розділу VI Інструкції №512/5 порядку примусового стягнення таких витрат.

Аналогічна правова позиція щодо порядку визначення та подальшого примусового стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження викладена Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2025 року у справі №160/16615/23.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання неправомірними та скасування як постанов від 24 червня 2026 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, так і постанов від 30 червня 2026 року про відкриття ВП №81374630 та ВП №81374649.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що державний виконавець при відкритті виконавчих проваджень ВП №81345311 та ВП №81346750, визначенні мінімальних витрат виконавчого провадження, а також подальшому відкритті ВП №81374630 та ВП №81374649 діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

Висновки суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних постанов ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та не враховують правової природи мінімальних витрат виконавчого провадження і наведених вище правових позицій Верховного Суду.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене апеляційна скарга Ізяславського відділу державної виконавчої служби підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2026 року у справі №924/49/26 - скасуванню, а у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця - відмові.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ізяславського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2026 року у справі №924/49/26 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18 серпня 2026 року у справі №924/49/26 скасувати.

У задоволенні скарги представника ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця від 03 серпня 2026 року у справі №924/49/26 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287– 289 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали оскарження ухвали у справі №924/49/26 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "24" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.