Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №918/1187/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Справа № 918/1187/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро Органік"

про ухвалення додаткового рішення по справі №918/1187/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія 2564" на рішення Господарського суду Рівненської області від 20 травня 2026 року та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 5 червня 2026 року по справі №918/1187/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія 2564"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро Органік"

про визнання припиненим права оренди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія 2564" (надалі – Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро Органік" (надалі – Відповідач) про визнання припиненим права оренди за договором оренди землі від 18 листопада 2016 року (надалі - Договір; а.с. 6).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5624683300:01:002:0061, загальною площею 1,1177 га, щодо якої між попереднім власником та Відповідачем було укладено Договір щодо оренди землі. Посилаючись на наявність передбаченого Договором права на одностороннє розірвання договору, Позивач направив Відповідачу лист про розірвання Договору вказуючи, що будь - якої відповіді на вказаний лист від Відповідача не надходило, та що слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

Господарським судом Рівненської області постановлено рішення від 20 травня 2026 року в справі №918/1187/25, котрим в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням від 5 червня 2026 року заяву представника Відповідача про ухвалення додаткового рішення задоволено та стягнуто з Позивача на користь Відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн 00 коп..

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 186-193), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду від 20 травня 2026 року по справі № 918/1187/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Окрім того, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Позивач звернувся до апеляцйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив додаткове рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви Відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 9 вересня 2026 року, з підстав вказаних у даній постанові, апеляційну скаргу Позивача на рішення від 20 травня 2026 року та апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції від 5 червня 2026 року залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 20 травня 2026 року та додаткове рішення від 5 червня 2026 року по справі №918/1187/25 - залишено без змін.

16 вересня 2026 року від представника Відповідача на поштову адресу апеляційного господарського суду надійшла заява від 14 вересня 2026 року про ухвалення додаткової постанови, в якій, з підстав висвітлених у заяві, представник Відповідача просив стягнути з Позивача витрати на правничу допомогу в зв`язку з розглядом справи №918/1187/25 у суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 грн.

22 вересня 2026 року через підсистему "Електронний суд" від Позивача надійшли заперечення на клопотання представника Відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких Позивач просив відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Представник Позивача вказав, що згідно пункту 3.2 договору № 23/26-4 від 3 лютого 2026 року сторони домовилися, що гонорар за послуги, які будуть надаватися на виконання цього Договору, визначені в Додатку № 1 до цього Договору з описом конкретного доручення Клієнта, яке буде надаватися адвокатом.

З позиції Позивача додаток № 1 від 3 лютого 2026 року не містить будь-якого розподілу вартості правничої допомоги залежно від стадії судового розгляду, а також не визначає окремого розміру гонорару за представництво інтересів Клієнта у суді першої чи апеляційної інстанції.

З даного Позивач виснує, що погоджений сторонами гонорар у розмірі 15000 грн охоплює виконання адвокатом усього доручення, визначеного договором, а не окрему стадію судового провадження.

Позивач при цьому наголошує, що суд першої інстанції стягнув на користь Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн., з огляду на що на переконання Позивача, погоджений сторонами гонорар за договором № 23/26-4 від 3 лютого 2026 року не може бути повторно стягнутий з Позивача.

Також Позивач вважає, що заявлений розмір витрат не відповідає критерію співмірності, вказуючи, що Відповідачем було пропущено встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву, і що за таких обставин, на його переконання, витрати, пов`язані з підготовкою та поданням зазначеного процесуального документа, не можуть бути покладені на Позивача, оскільки їх виникнення стало наслідком недотримання самим Відповідачем вимог процесуального закону.

У зв`язку з цим, Позивач зазначає, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у заявленому Відповідачем розмірі.

У відповідності до статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2026 року прийнято до розгляду заяву Відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. Повідомлено сторін, що у зв`язку із розглядом справи №918/1187/25 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи додаткова постанова по даній справі буде виготовлена до 28 вересня 2026 року включно включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву представника Відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, в розрізі заперечень Позивача щодо їх стягнення, колегія суддів вважає подану заяву такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції констатує, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься й у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За положеннями частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається що, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція наведена в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи

Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 та в постанові Великої Палати Верховного від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такий висновок міститься і в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в пункті 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).

Із системного аналізу описаних вище правових норм слідує, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19).

При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16.

Як вбачається із матеріалів справи, 3 лютого 2026 року між Відповідачем та Адвокатським об`єднанням "Кобра" укладено договір про надання правничої допомоги № 23/26-4 (надалі - Договір).

У даній справі інтереси Відповідача представляв адвокат Якобчук Павло Олександрович.

За умовами пункту 1.1 Договору Відповідач замовив, а адвокатське об`єднання забезпечило надання послуг адвокатом щодо захисту, представництва та надання іншої правової допомоги щодо представництва Відповідача в будь-яких справах, що стосуються прав, свобод та інтересів Відповідача.

Як визначено пунктом 3.2 Договору, сторони домовилися, що гонорар за послуги, які будуть надаватися на виконання Договору, визначені в додатку № 1 до Договору з описом конкретного доручення Відповідача, яке буде надаватись адвокатом.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 20 липня 2026 до Договору сторони погодили, що у зв`язку із збільшенням затрат і обсягу роботи Адвоката на фактичне виконання доручення Відповідача, а саме щодо захисту, представництва та наданя правничої допомоги у суді апеляційної інстанції по справі №918/1187/25, сторони дійшли згоди про збільшення розміру гонорару на суму 10000 грн. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору, яка має одинакову юридичну силу.

Існування даної Додаткової угоди № 1 повністю спростовує доводи Позивача щодо того, що Договором визначено виключно винагороду в розмірі 15000 грн, що висвітлено у запереченні на клопотання.

Водночас, Договір та Додаткова угода № 1 до Договору підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток.

На виконання умов Договору адвокатським об`єднанням виставлено рахунок від 3 лютого 2026 року на суму 10000 грн.

Відповідно до Акта приймання-передачі до Договору від 14 вересня 2026 року Адвокат надав, а Відповідач прийняв наступні послуги:

· надання юридичних консультацій Відповідачу з приводу замовленого ним виду правничої допомоги, Узгодження правової позиції стосовно способу захисту прав та інтересів Відповідача у суді апеляційної інстанції по справі №918/1187/25;

· пошук та аналіз практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та використання його висновків при написання процесуальних документів;

· написання та подання до Північно-західного апеляційного господарського суду заяви про внесення даних про представника та надання доступу до електронної справи в підсистемі ЄСІТС «Едектрошшя суд»;

· ознайомлення з матеріалами справи, які надійшли до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС «Електроний суд»;

· написання та подання до Північно-західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Гармонія 2564» на рішення Господарського суду Рівненської області від 20 травня 2026 року по справі 918/1187/25;

· написання та подання до Північно-західного апеляційного господарського суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подачу відзиву на апеляційну скаргу Позивача на рішення Господарського суду Рівненської області від 20 травня 2026 року по справі 918/1187/25;

· написання та подання до Північно-західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу Позивача на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 5 червня 2026 року по справі 918/1187/25;

· написання та подання до Північно-західного апеляційного господарського суду заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду;

· представництво інтересів Відповідача, що полягає в забезпеченні реалізації його прав і обов`язків під час розгляду справи Північно-західним апеляційним господарський судом.

Сторони підтвердили, що Адвокатами Адвокатського об`єднання «Кобра» при наданні правничої допомога витрачено наступну кількість часу:

· вивчення, аналіз та юридична оцінка документів, наданих Відповідачем — 2 год; формування та узгодження з Відповідачем правової позиції по веденню справи у суді апеляційної інстанції - 2 год.;

· написання та подання відзивів на апеляційні скарги - 4 год.;

· написання та подання заяв по суті спору -1,5 год.;

· підготовка адвоката до розгляду справи №918/1187/25 у суді апеляційної інстанції, вивчення матеріалів справи, участь у судових засіданнях - 3 год.

Загальна вартість правничої допомоги складає 10000 грн.

В свою чергу, Відповідачем оплачено надану правничу допомогу на суму 10000 грн, що підтверджується долученою платіжною інструкцією № 238 від 16 вересня 2026 року.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року в справі № 904/1907/15, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 та від 22 листопада 2019 року в справі № 910/996/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2023 року по справі 910/16357/21.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Госпордарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Схожа правова позиція наведена і в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічний висновок наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №912/1025/20.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В той же час, такі послуги як попередня консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судових рішень в межах даної справи, вивчення судової практики по даній категорії справи включає в себе складання відзиву.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/1929/19 від 1 червня 2022 року.

В той же час, дослідивши зміст відзиву вбачається, що він фактично дублює зміст відзиву на позовну заяву, що подавався місцевому господарському та за які вже було стягнуто відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

При цьому, колегією суддів враховується, що в суді апеляційної інстанції проведено два судових засідання: 19 серпня 2026 року - тривалістю дві хвилини; 9 вересня 2026 року - тривалістю 20 хв.. З огляду на що колегія суду вважає підствною та доведеною таку послугу правничної допомоги як участь в судових засіданнях.

Що ж стосується решти видів послуг на правничу допомогу, то всі її види щодо надання юридичних консультацій Відповідачу з приводу замовленого ним виду правничої допомога, узгодження правової позиції стосовно способу захисту прав та інтересів Відповідача у суді апеляційної інстанції по справі; пошук та аналіз практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та використання його висновків при написання процесуальних документів; ознайомлення в з матеріалами справи, які надійшли до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», зводяться до робіт пов`язаних із написанням та формуванням позиці відзиву на апеляційній скарги Позивача. відтак, суд апеляційної інстанції вважає доведеною та підставною послугу правничої допмоги із написання відзиву на апеляційні скарги.

В той же час, те, що відзив на апеляційну скаргу дублює доводи відзиву на позов, на переконання колегї суду свідчить про завищення у даному разі розміру судових витар за надані адвокатом послуги.

Відповідно колегія апеляційного господарського суду враховує даний факт вирішуючи питання щодо покладення витрат адвоката Відповідача на Позивача в розрізі подачі останнім своїх заперечень та зазначає, що схожа позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року по справі №754/8750/19.

При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 Господарського процесуального кодексу України повинно застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частиною 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2022 року в справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір заявлених витрат є завищенними, що є підставою для їх зменшення.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, їх обсягом та значенням справи для сторони), констатує, що відсутні підстави для присудження Відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всіх його витрат на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

При цьому, суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1 грудня 2021 року в справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року в справі № 927/153/22).

З огляду на викладене, вирішуючи питання, чи є розмір витрат Відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, суд апеляційної інстанції враховує, що під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції позиція Відповідача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом і адвокатським об`єднанням.

Відтак, правова позиція Відповідача вже була сформована під час апеляційного розгляду цієї справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного розгляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат, оскільки розмір заявлених Відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не є співмірними з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції.

Підсумовуючи усе вищевказане колегія суду наголошує, що ураховуючи заперечення Позивача щодо задоволення заяви, обсягу робіт, їх співмірністю та за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи обсяг виконаних робіт та те, що в суді апеляційної інстанції представником Відповідача відстоювалася позиція сформована ним в суді першої інстанції та підтверджувалося законність та обгрунтваність оскаржуваного рішення, що і знайшло своє відображення в поданому відзиві на апеляційні скарги, беручи до уваги відсутність особливої складності справи, яка переглядалася судом апеляційної інстанції, кількість і тривалість засідань у даній справі, в яких брав участь представник Відповідача в суді апеляційної інстанції (2 судових засідання), враховуючи заперечення сторони щодо зменшення витрат направничу допомогу, колегія суддів зазначає, що такий розмір у сумі 10 000 грн є завищеним заявником, з огляду на що колегія суддів, дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим буде покладення на Позивача витрат на правничу допомогу, понесених у суду апеляційної інстанції у розмірі 7500 грн.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічні висновки викладені й у пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.

При цьому, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 912/1025/20.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Отже суд апеляційної інстанції доходить висновку про підставність і обрунтованість покладення на Позивача 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, адже саме такий їх розмір судом визначається як справедливий, а також такий, що відповідає критерію реальності та розумності таких витрат. В задоволенні решти судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суду відмовляє.

Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро Органік" про ухвалення додаткового рішення по справі №918/1187/25 - задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія 2564" (33024, м. Рівне, вул. Вербова, 44, кв. 161; код ЄДРПОУ 45786651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро Органік" (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Зоря, вул. Адамківська, 7; код ЄДРПОУ 40216926) 7500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

3. В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

4. Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Додаткову постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Справу №918/1187/25 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.