Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №918/698/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Справа № 918/698/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Маціщук А.В. , суддя Мамченко Ю.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2026 року (повний текст складено 13.07.2026) у справі №918/698/26 (суддя О.Андрійчук)

за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради Рівненської області

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 43 051,79 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частини 13 статті 8 та частин 2, 10 статті 270 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради Рівненської області (позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - Філія "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", відповідач), у якому просив стягнути 43 051,79 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, що призвело до незаконного вирубування трьох сироростучих дерев породи "дуб", як наслідок, завдання шкоди в розмірі 43 051,79 грн, які прокурор просив стягнути у судовому порядку.

На матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на статті 13, 66, 131-1 Конституції України, статті 23, 24 Закону України Про прокуратуру, статті 1, 7, 17, 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 614, 1166, 1172 ЦК України, статті 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2026 року у справі №918/698/26 позов задоволено.

Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії “Поліський лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Сарненської міської ради 43051,79 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Рівненської обласної прокуратури 2662,40 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано встановленням факту незаконної порубки трьох дерев породи "дуб" на території, яка перебуває у постійному користуванні відповідача, та неналежним виконанням останнім покладеного законом обов`язку щодо охорони і захисту лісів від незаконних рубок. Суд виходив із того, що саме постійний лісокористувач відповідає за належне забезпечення охорони лісових насаджень, а встановлення безпосереднього порушника незаконної рубки для покладення відповідальності на лісокористувача не є необхідним. Розмір завданої шкоди у сумі 43 051,79 грн підтверджено матеріалами справи, зокрема розрахунком шкоди та висновком судової інженерно-екологічної експертизи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно поклав на нього відповідальність за незаконну порубку дерев, вчинену невстановленими особами. Вказує, що положеннями Лісового кодексу України не визначено конкретного переліку заходів, які постійний лісокористувач мав вжити для запобігання незаконній рубці, а прокурором не доведено, які саме заходи відповідач не здійснив та як це перебуває у причинному зв`язку із заподіяною шкодою. Наголошує, що факт порубки було виявлено саме працівниками відповідача, про що невідкладно повідомлено правоохоронні органи. Крім того, апелянт ставить під сумнів належність і допустимість доказів, якими підтверджено факт незаконної порубки, посилаючись на те, що протоколи огляду місцевості та витяг з ЄРДР самі по собі не є доказами вчинення правопорушення. На думку скаржника, позивачем не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування деліктної відповідальності.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу та Сарненська міська рада у поясненнях вважають оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 для розгляду справи №918/698/26 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Кульчій І.М., судді: Маціщук А.В., Мамченко Ю.А.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2026 року у справі №918/698/26. Сторонам роз`яснено, що з огляду на те, що ціна позову у справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційний господарський суд, керуючись частиною 13 статті 8 та частиною 10 статті 270 ГПК України, дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У ніч на 24.01.2021 невідома особа у кварталах 5, 10 Степанського лісництва ДП "Березнівське лісове господарство" (нині - Степанське лісництво філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України"), що знаходиться поблизу с. В.Вербче Сарненського району, здійснила незаконну порубку трьох дерев породи дуб.

24.01.2021 Рівненським обласним управлінням лісового та мисливського господарства складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства, додатком до якого є розрахунок розміру шкоди лісовому господарству, за яким розмір шкоди становить 43 051,79 грн.

24.01.2021 слідчим Сарненського РВП ГУНП України в Рівненській області складено акт огляду.

24.01.2021 Сарненським РВП ГУНП України в Рівненській області розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України, за фактом незаконної порубки трьох дерев породи "дуб" в кварталах 5, 10 Степанського лісництва ДП "Березнівське лісове господарство" (нині - Степанське лісництво філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України"), що знаходиться поблизу с. В.Вербче Сарненського району.

У ході досудового розслідування кримінального провадження проведено судову інженерно-екологічну експертизу, згідно з висновком № 2221-Е від 12.06.2025 якої розмір шкоди, заподіяної незаконною порубкою трьох сироростучих дерев породи "дуб" на території Степанського лісництва ДП "Березнівське лісове господарство", становить 43051,79 грн.

Як стверджує прокурор, вказане стало можливим через неналежне виконання окремими посадовими особами відповідача своїх посадових обов`язків, внаслідок чого допущено здійснення незаконної порубки трьох дерев породи "дуб" у кварталах 5, 10 Степанського лісництва ДП "Березнівське лісове господарство".

У вищезазначеному кримінальному провадженні досудове розслідування триває. Жодній особі у вказаному провадженні про підозру не повідомлялося, обвинувальний акт до суду не скеровувався, позов про відшкодування заподіяних збитків у рамках кримінального провадження не заявлявся.

Сарненською окружною прокуратурою листами від 17.03.2026 № 53-1051 вих-26 та від 28.04.2026 № 53-1616 вих-26 повідомлено Сарненську міську раду про виявлений факт незаконної рубки дерев на території Сарненської міської територіальної громади.

З наданих відповідей №665-02/17 від 25.03.2026 та №1011-02/17 від 04.05.2026 встановлено, що Сарненською міською радою не вживалися заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев.

Отже, органом місцевого самоврядування не вживалися заходи щодо звернення до суду з позовом до ДСГП "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" ДГСП "Ліси України" про стягнення шкоди, завданої незаконними рубками лісу, що свідчить про його бездіяльність.

Враховуючи викладене, керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" (як правонаступника) про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в сумі 43 051,79 грн.

Місцевий господарський суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та оцінка доводів учасників справи

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Положеннями статті 16 ЦК України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Отже для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) остання складова вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (відповідний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 14.10.2024 у справі №912/4/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами й спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема на постійних лісокористувачів.

За приписами статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, у тому числі, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Суд зазначає, що правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до статті 5 цього Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Системний аналіз положень статті 86, пункту 1 частини другої статті 105, статті 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у такому випадку, здійснення незаконної порубки дерев (відповідний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі №907/48/24 та від 12.03.2025 у справі №909/131/24).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реформування управління лісової галузі" від 07.09.2022 №1003, наказом Державного агентства лісових ресурісів України №804 від 26.10.2022 утворено ДСГП "Ліси України".

Згідно статуту, який затверджений Державним агентством лісових ресурсів України від 28.05.2024 №141, ДСГП "Ліси України" засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804 та належить до сфери управління державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 1.4.50 вказаного статуту ДСГП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Березнівське лісове господарство".

Згідно п. 3.1. статуту ДСГП "Ліси України" створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Пунктами 3.2.2 та 2.2.3 визначено, що одним з основних напрямків діяльності підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідликовго впливу. Запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

Відповідно до п. 3.2.4 статуту одним з напрямків діяльності підприємства також є ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Згідно наказу Держлісагенства державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 206 від 24.01.2025, затверджено організацію території земель філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" площею 1341272,6745 га, що передані до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", зокрема, від Державного підприємства "Березнівське лісове господарство" передавальним актом від 30.12.2022, затвердженим наказом Державного агенства лісових ресурсів України від 02.01.2023 №6.

Таким чином, у результаті реорганізації ДП "Березнівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, усі майнові та немайнові права, інтереси та обов`язки перейшли до правонаступника - філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Отже, правопопередник відповідача ДП "Березнівське лісове господарство" у відповідності до статті 17 Лісового кодексу є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

В той же час, як встановлено судами обох інстанцій, відповідачем як постійним лісокористувачем, порушено норми статтей 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України та Статуту, а саме, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами 3 дерев.

Суд ураховує, що у постанові від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Факт вчинення незаконної порубки 3 сироростучих дерев породи дуб у кварталах 5, 10 Степанського лісництва ДП "Березнівське лісове господарство" підтверджується наявними у справі доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження № 12021181200000022 від 24.01.2021; актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України від 24.01.2021; протоколом огляду місця події від 24.01.2021.

Колегія суддів враховує, що на даний час триває досудове розслідування, жодній особі у межах даного кримінального провадження про підозру не повідомлено, винних осіб у вчиненні даного правопорушення - не встановлено.

Водночас, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень і покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №907/48/24, від 18.05.2023 у справі №914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17).

Факт незаконної порубки дерев 3 сироростучих дерев породи дуб свідчить про те, що відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев відповідачем не здійснено.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте, обставина вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що відповідні заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу підприємством, з огляду на що судова колегія виснує належне підтвердження протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що встановлення працівниками відповідача факту самовільної порубки дерев під час здійснення заходів з охорони і захисту лісів від незаконних порубок та повідомлення правоохоронних органів, не може свідчити про належне виконання відповідачем своїх посадових обов`язків, оскільки такі аргументи не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.

Твердження апелянта про відсутність у нього відповідальності за порушення лісового законодавства з підстав того, що лісокористувач несе відповідальність виключно у разі особистого вчинення незаконної рубки, а також посилання на триваюче досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021181200000022 від 24.01.2021, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вирішальним для покладення відповідальності є не встановлення особи, яка безпосередньо здійснила незаконну порубку дерев, а факт порушення постійним лісокористувачем обов`язків щодо належної охорони та захисту лісів на переданій йому у користування ділянці. Саме таке порушення створило умови для незаконної рубки та спричинило завдання державі шкоди.

Окрім того, факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не впливає на вирішення питання про цивільно-правову відповідальність відповідача та не звільняє його від обов`язку відшкодувати завдані збитки. Тобто, саме постійний лісокористувач зобов`язаний забезпечувати охорону лісів, організувати систему внутрішнього контролю за станом лісових ресурсів та вживати ефективних заходів для запобігання незаконним рубкам та іншим порушенням лісового законодавства.

Розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, суд враховує, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків. (Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №907/278/25, у постанові від 28.09.2023 у справі №927/32/23).

Відтак наведені апелянтом доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо неналежного виконання відповідачем покладених на нього обов`язків із охорони та захисту лісових насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у його постійному користуванні.

У постановах Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та від 19.08.2018 у справі №924/382/17 зазначено, що лісокористувач не є потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що недотримання відповідачем нормативно визначених правил збереження лісових насаджень є протиправною формою поведінки. Наслідком такої протиправної поведінки є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення порубки дерев. Наведене свідчить про наявність між ними безпосереднього причинного зв`язку.

Вина відповідача у здійсненні незаконної порубки дерев презюмується та ним не спростована, оскільки в силу положень Лісового кодексу України останній, як постійний лісокористувач, не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних порубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, а отже має нести цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства.

Щодо доводів апелянта про відсутність у його діях протиправної поведінки (бездіяльності), колегія суддів зазначає, що для покладення на відповідача, як постійного землекористувача цивільно-правової відповідальності не є необхідним доведення вчинення або невчинення останнім яких-небудь дій, оскільки сам факт незаконної рубки дерев вже свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо охорони і захисту земель лісового фонду, передбачених статтями 16, 19, 86 Лісового кодексу України, наданих йому в постійне користування.

Передача земель лісового фонду у користування певній особі покладає на неї обов`язок забезпечувати їх належну охорону відповідно до вимог Лісового кодексу України, а також нести відповідальність за незаконні рубки, у тому числі вчинені невстановленими особами.

Отже, встановлення факту незаконної порубки дерев на земельній ділянці, закріпленій за відповідачем, є достатньою правовою підставою для покладення на нього обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

Оцінюючи доводи апелянта щодо недослідження судом першої інстанції ефективності вжитих ним заходів з охорони лісів та ненаведення конкретних дій, які він мав би вчинити для запобігання заподіянню шкоди, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Лісового кодексу України, на постійного лісокористувача покладено не лише обов`язок фіксувати факти порушень, а й забезпечувати комплекс превентивних і організаційних заходів, спрямованих на запобігання незаконним порубкам та іншим порушенням правил ведення лісового господарства.

Водночас, відсутність у законодавстві вичерпного переліку таких заходів не звільняє постійного лісокористувача від їх здійснення з урахуванням особливостей діяльності підприємства і положень його статуту.

Відтак, наведені апелянтом доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо неналежного виконання відповідачем покладених на нього обов`язків із охорони та захисту лісових насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у його постійному користуванні.

Щодо розміру заявлених до стягнення збитків, колегія суддів зазначає, що розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

На підтвердження розміру шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки дерев прокурором надано розрахунок розміру шкоди лісовому господарству, який є додатком до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 24.01.2021, та висновок №2221-Е судової інженерно-екологічної експертизи від 12.06.2025, виконаної в межах кримінального провадження № 12021181200000022.

Як вбачається зі змісту вказаного висновку експерта, розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки 3 дерев породи дуб 24.01.2021 наданої Степанським лісництвом ДП "Березнівське лісове господарство" у сумі 43051,79 грн підтверджується.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.12.2022 у справі №477/2330/18 (п.105), чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної (господарської) справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній (господарській) справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №918/36/19).

Таким чином, враховуючи викладене, а також дотримання експертами при проведенні експертного дослідження усіх умов та вимог, зважаючи на обізнаність експертів про передбачену статтями 384 та 385 КК України кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, апеляційний суд вважає, що висновок експерта відповідає вимогам статей 98, 101 ГПК України та є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 ГПК України в межах даної справи, зокрема, щодо розміру шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки дерев.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №909/114/21 зазначено, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди. Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні статті 73 ГПК України, тому відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов`язкової умови для настання відповідальності.

В контексті викладеного колегія суддів зазначає, що долучені до даної господарської справи докази не ґрунтуються на припущеннях прокурора чи слідчого у межах кримінального провадження, оскільки пні незаконно зрубаних дерев, їх кількісні та якісні характеристики, зафіксовані в протоколі огляду місця події від 24.01.2021, складеного за участю представника відповідача. Також відповідальними працівниками відповідача проведений розрахунок розміру шкоди лісовому господарству, в результаті незаконної порубки дерев, що сталася 24.01.2021 в кварталах №№ 5,10 Степанського лісництва ДП "Березнівський лісгосп", в яких зазначено кількість, перелік, параметри, порода, ознака та стан зрубаних дерев. Сукупність наданих доказів підтверджує факт незаконної порубки 3 (трьох) дерев, їхні кількісні та якісні характеристики, а також дає можливість достовірно встановити розмір завданої шкоди.

Відтак з огляду на наявні докази, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що факт незаконної порубки дерев та розмір завданої шкоди було підтверджено відповідальними працівниками відповідача, а розмір встановленої шкоди підтверджено в тому числі і шляхом проведення судової експертизи.

Висновок суду першої інстанції щодо розміру завданої шкоди ґрунтується на дослідженні судом доказів, які містять вихідні дані про кількість пнів, їх ознаку та діаметри, зафіксовані внаслідок незаконної рубки, з урахуванням того, що, відповідно до відомостей, наведених у протоколі огляду місця події, відповідні обміри здійснювалися із застосуванням вимірювальних інструментів.

Разом з тим, посилаючись на неповноту такої оцінки, скаржник не зазначає, які саме конкретні докази не були враховані судом першої інстанції та яким чином це могло вплинути на встановлення відповідних обставин і визначення розміру шкоди.

Водночас під час розгляду справи відповідач не заявляв змістовних заперечень щодо даних, відображених в протоколі огляду місця події. Зокрема, він не вказував на помилкове визначення кількості дерев, їх породи/ознаки, діаметрів пнів, не обґрунтовував наявність розбіжностей та не надавав на підтвердження таких тверджень власних розрахунків, альтернативних вимірів чи іншої технічної/документальної інформації, яка б спростовувала наведені у матеріалах справи показники.

Натомість позиція відповідача по суті зводиться до тверджень про те, що докази, подані прокурором, не містять належної інформації та не підлягають врахуванню, тобто до заперечень проти допустимості/належності доказів без наведення конкретних фактів, які б ставили під сумнів достовірність зафіксованих у них даних. За таких умов посилання скаржника на неповноту оцінки доказів не може вважатися належно обґрунтованим, оскільки не підтверджено ані конкретизацією неврахованих доказів, ані поясненням їх потенційного впливу на висновки суду щодо обставин правопорушення та розміру заподіяної шкоди.

Доводи скаржника щодо зазначення у висновку судової інженерно-екологічної експертизи іншого номера кримінального провадження колегія суддів відхиляє як такі, що не спростовують його доказового значення.

Як убачається зі змісту висновку №2221-Е від 12.06.2025, зазначена у ньому описка щодо номера кримінального провадження не впливає на ідентифікацію обставин, які були предметом експертного дослідження. Зокрема, у висновку правильно зазначено дату виявлення правопорушення, місце його вчинення, квартали лісництва, породу та кількість незаконно зрубаних дерев, а також наведено розрахунок розміру заподіяної шкоди. Наведені відомості відповідають обставинам, установленим у цій справі та підтвердженим іншими матеріалами. При цьому відповідач не навів жодних обґрунтованих доводів чи доказів, які б свідчили про проведення експертного дослідження щодо іншого факту незаконної порубки або про те, що висновок стосується іншого місця, часу, кількості чи породи зрубаних дерев. Не спростовано відповідачем і правильність визначеного експертом розміру шкоди.

За таких обставин колегія суддів вважає, що зазначення іншого номера кримінального провадження є очевидною технічною помилкою, яка сама по собі не ставить під сумнів зміст, обґрунтованість та належність висновку до обставин, що є предметом розгляду у цій справі, а тому не може бути підставою для неврахування такого доказу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача як постійного лісокористувача щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, факту і розміру заподіяної шкоди, причинного зв`язку між неналежним виконанням відповідачем покладених на нього обов`язків та її заподіянням, а також його вини, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача 43051,79 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині висновків про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цій справі, то апеляційний суд зазначає, що скаржник не навів в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди із рішенням суду в цій частині, а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 269 ГПК України, переглянув рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній частині.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінивши доводи апеляційної скарги в межах вимог та заперечень учасників справи, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 13.07.2026 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого господарського суду та не підтверджують наявності порушень норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до положень ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга Філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Рівненської області від 13.07.2026 у справі №918/698/26 слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2026 року у справі №918/698/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя Кульчій І.М.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Мамченко Ю.А.