Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №920/63/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. Справа№ 920/63/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Шаратова Ю.А.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання - Васильченко А.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.08.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни

на рішення Господарського суду Сумської області

від 20.05.2026 (повний текст складено 25.05.2026)

у справі № 920/63/26 (суддя - Резніченко О.Ю.)

за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни

про стягнення 488 899,57 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни про стягнення 488 899,57 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 07.06.2024 по 10.10.2025 відповідач користувалася земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150, площею 2,616 га, розташованою за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Залізнична, 10, на якій розміщені належні відповідачу на праві власності об`єкти нерухомого майна, без оформлення права користування земельною ділянкою та без внесення плати за таке користування. Тому місцевий бюджет не отримав дохід у розмірі 488 899,57 грн, що є підставою для стягнення коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) як безпідставно збережених.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.05.2026 у справі № 920/63/26 позов Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради до Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни про стягнення 488 899,57 грн задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни на користь Сумської міської ради безпідставно утримані кошти у розмірі 488 899 (чотириста вісімдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 57 коп.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив, що факт знаходження нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 підтверджується матеріалами справи. Зазначена земельна ділянка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 06.06.2024, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 06.06.2024 №НВ-0700345742024. Договори оренди між позивачем та відповідачем у період з 07.06.2024 по 10.10.2025 відсутні, орендна плата відповідачем не сплачувалась.

Господарський суд прийшов до висновку, шо несплата (збереження) відповідачем коштів порушує права позивача адже власником відповідної земельної ділянки у зазначений період є територіальна громада м. Суми. Згідно статті 206 ЗК України, підпункту 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками) є Сумська міська рада. Таким чином, утримання (збереження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Відхиляючи твердження відповідача про необхідність закриття провадження у справі, місцевий господарський суд урахував, що Марченко Т.І. з 14.04.2018 зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює діяльність за КВЕД 23.61 - виготовлення виробів із бетону для будівництва, КВЕД 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, КВЕД 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Марченко Тетяна Іванівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 20.05.2026 у справі № 920/63/26 за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі позивача Сумської міської ради до відповідача Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни про стягнення 488 899,57 грн. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у справі № 920/63/26 в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що Марченко Т.І. не мала можливості та не використовувала земельну ділянку у період з 07.06.2024 по 10.10.2025 через її занедбаний стан, необхідність проведення будівельних робіт з її впорядкування з метою забезпечення її подальшого використання. В цей період Марченко Т.І. мала можливість та право лише здійснювати ремонт (поліпшувати) власне нерухоме майно на земельній ділянці.

До придбання нерухомого майна Марченко Т.І. за адресою: АДРЕСА_1 вказане майно було частиною Сумської нафтобази. Попередні власники нафтобази здійснювали демонтаж паливних резервуарів, всіх трубопроводів та іншого металу, частково демонтаж цегляних споруд. Перед продажем нерухомого майна з території нафтобази було вивезено все, що можна було відокремити від неї та продати окремо від нерухомого мана (трубопроводи, залізні конструкції, резервуари, залишки пального (мертвий залишок, мазут, цегла, інше), всюди, де дерева заважали, вони вирубувались. Вказані дії попереднього власника нафтобази, який не був землекористувачем, спричинило істотну шкоду цілісності покриття, доріг, землі, забруднило земельну ділянку, спричинило підтоплення.

Після викупу земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 Марченко Т.І. провела будівельні роботи, з метою приведення її у стан, придатний для подальшого використання.

Скаржник звертає увагу суду на те, що прокурор в ході розгляду справи не посилався на ведення позивачем господарської діяльності на спірній земельній ділянці, не подавав доказів та не намагався довести факт здійснення відповідачем - Марченко Т.І. підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці. Прокурор лише враховував призначення земельної ділянки.

Апелянт вважає, що будь-які зобов`язання стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 до 06.11.2025 (початку використання у підприємницькій діяльності) могли виникнути лише у фізичної особи Марченко Тетяни Іванівни.

Окремо скаржник заперечує проти здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів виходячи з усієї площі сформованої земельної ділянки 2,616 га та посилається на відсутність належних підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2026 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни на рішення Господарського суду Сумської області від 20.05.2026 у справі № 920/63/26 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/63/26.

26.06.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/63/26.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни на рішення Господарського суду Сумської області від 20.05.2026 у справі № 920/63/26 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 8 800,19 грн.

06.07.2026 до апеляційної інстанції через "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 220 від 06.07.2026 на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни на рішення Господарського суду Сумської області від 20.05.2026 у справі № 920/63/26, призначено її до розгляду на 11.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 задоволено заяву ФОП Марченко Т.І. про участь представника, адвоката - Цуканова Валерія Валерійовича в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

16.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від Керівника окружної прокуратури міста Суми надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФОП Марченко Т.І, а рішення Господарського суду Сумської області від 20.05.2026 у справі № 920/63/26 залишити без змін.

Вважає, що апеляційна скарга ФОП Марченко Т.І. є безпідставною, а рішення суду першої інстанції - справедливим, законним та обґрунтованим.

Зазначає, що відповідач, як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150, площею 2,616 га, за адресою: вул. 1-ша Залізнична, 10, м. Суми, у спірний період, не здійснивши державної реєстрації права оренди земельної ділянки та не сплачуючи орендну плату, фактично користувалася вказаною земельною ділянкою для обслуговування своїх об`єктів нерухомості без достатньої правової підстави та без оформлення речового права, тому суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами були відсутні договірні правовідносини, а за таких обставин обґрунтовано застосував положення статей 1212-1214 ЦК України і дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення власникові земельної ділянки та стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Прокурор звертає увагу суду, що твердження ФОП Марченко Т.І. про "занедбаний стан" земельної ділянки та нібито неможливість її використання для підприємницької діяльності до листопада 2025 року є безпідставними та не звільняють її від обов`язку сплати за фактичне землекористування, оскільки відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) використання землі в Україні є платним, а об`єктом плати є саме земельна ділянка.

Факт користування підтверджується наявністю на ділянці належних відповідачу на праві приватної власності об`єктів нерухомості, зокрема виробничого блоку, насосної, навісів, залізничної колії та козлового крана. Знаходження цих об`єктів на землі є беззаперечним доказом фактичного володіння та користування земельною ділянкою.

Стосовно юрисдикції спору прокурор зазначає, що спірні правовідносини безпосередньо пов`язані з використанням земельної ділянки промислового призначення та розміщених на ній об`єктів виробничої інфраструктури у сфері здійснення господарської діяльності, а сукупність встановлених обставин, зокрема цільове призначення земельної ділянки, характер розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, а також статус відповідача як фізичної особи-підприємця, свідчить про господарський характер спірних правовідносин. Отже, визначальним є не те, у якому статусі відповідач набула нерухомість, а характер спірних правовідносин, цільове призначення земельної ділянки та фактичне використання нерухомого майна у підприємницькій діяльності.

Щодо відсутності повноважень у прокурора на звернення із даним позовом до суду зазначає, що прокурором було дотримано порядку, визначеного ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а доводи апелянта про те, що прокурор фактично підмінив орган місцевого самоврядування не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки саме бездіяльність Сумської міської ради стала підставою для реалізації прокурором представницьких повноважень.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судовому засіданні 11.08.2026 прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги ФОП Марченко Т.І., просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 20.05.2026 у справі №920/63/26 залишити без змін.

Представник ФОП Марченко Т.І. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Сумської області від 20.05.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у справі № 920/63/26 у повному обсязі.

Сумська міська рада явку свого уповноваженого представника не забезпечила, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Сумської міської ради за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

На підставі договору про поділ нерухомого майна від 13.04.2021 Марченко Т.І. набула у власність нежитлові приміщення (реєстраційний номер 2352907359101) загальною площею 65,3 кв. м (насосна, З; прибудова з), які розташовані за адресою: м. Суми, вулиця 1-а Залізнична, будинок 10-А.

Відповідно до п. 2 зазначеного договору, вказані об`єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 5910136600:06:002:0058, площею 6,8203 га.

В подальшому, на підставі наказу Управління містобудування та архітектури Сумської міської ради від 27.04.2021 № 117а за результатами поділу змінено поштову адресу нежитлових приміщень (реєстраційний номер 2352907359101) загальною площею 65,3 кв. м (насосна, З; прибудова з) з: м. Суми, вулиця 1-а Залізнична, будинок 10-А на: м. Суми, вулиця 1-а Залізнична, будинок 10-Г.

Крім того, на підставі наказу Управління містобудування та архітектури Сумської міської ради від 27.04.2021 № 116а за результатами поділу змінено поштову адресу нежитлових приміщень (реєстраційний номер 2352954259101) загальною площею 241,1 кв. м, (літ. Ж - виробничий блок з прибудовами), яке розташоване за адресою: м. Суми, вулиця 1-а Залізнична, будинок 10-А з: м. Суми, вулиця 1-а Залізнична, будинок 10-А на: м. Суми, вулиця 1-а Залізнична, будинок 10-В.

В подальшому, на підставі договору дарування від 22.12.2021, Марченко Т.І. набула у власність нежитлові приміщення (реєстраційний номер 2352954259101) загальною площею 241,1 кв. м, (літ. Ж - виробничий блок; літ. ж4 - прибудова; літ. ж5 - прибудова; літ. К - навіс; літ. У - навіс; №66 - оглядова яма; №88 - залізнична колія, 215 м.п.; №80 - ворота; №82 - огорожа; №83 - огорожа; №99 - кран козловий КК-0-12,5 з підкрановою колією 75 м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до п. 1.1 вказаного договору, зазначені об`єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 5910136600:06:002:0058, площею 6,8203 га.

При цьому земельна ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:002:0058 площею 6,8203 га була віднесена до архівного шару, а на її основі 06.06.2024 сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 5910136600:06:002:0150 площею 2,616 га та 5910136600:06:002:0151 площею 4,2043 га.

Зазначене підтверджується рішенням Сумської міської ради від 24.12.2024 №5266-МР та листом ГУ Держгеокадастру в Сумській області від 09.12.2025.

Так, земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 площею 2,616 га сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі - 06.06.2024.

Надалі земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 площею 2,616 га була відчужена Сумською міською радою на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2025 Марченко Т.І .

Відповідно до п. 1.2 вищезазначеного договору, на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать покупцю на праві власності на підставі Договору дарування нежитлового приміщення від 22.12.2021 року р. № 1997, Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.04.2021 року за р. № 871 та Договору про поділ нерухомого майна від 13.04.2021 року за р. № 876.

24.10.2025 право приватної власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за Марченко Т.І .

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майна та листів Департаменту ресурсних платежів Сумської міської ради, між Сумською міською радою та відповідачем в період з 07.06.2024 по 10.10.2025 був відсутній зареєстрований договір оренди земельної ділянки під нерухомим майном останнього.

Як вбачається з листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 03.12.2025, Марченко Т.І. за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 за період з 07.06.2024 по 10.10.2025 плати не здійснювала.

Відповідно до розрахунку Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, місцевий бюджет не отримав дохід за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150, із 07.06.2024 по 10.10.2025 у сумі 488 899,57 грн.

Листом від 13.10.2025 № 06.01-16/1327 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради пропонував Марченко Т.І. добровільно сплатити розмір недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 за період з 07.06.2024 по 10.10.2025.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі зп текстом - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Згідно з частиною 3, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор може представляти інтереси держави у суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У позовній заяві прокурор зазначає, що Сумська міська рада при наявності порушень інтересів міста Суми, а саме факту нездійснення відповідачем плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів органів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок й інтересів держави в цілому.

Так, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, Окружною прокуратурою міста Суми на адресу Сумської міської ради направлявся лист від 04.12.2025 № 51-10058вих-25 щодо вжитих заходів щодо відновлення стану законності та порушених інтересів держави, зокрема шляхом подання до суду позовної заяви про стягнення з Марченко Т.І. безпідставно утриманих коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150, площею 2,616 га, яка розташована за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Залізнична, 10, з 07.06.2024 по 10.10.2025.

За інформацією Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 11.12.2025 № 06.01-18/7705, заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів внаслідок використання земельної ділянки з червня 2024 по жовтень 2025 Сумською міською територіальною громадою не вживалось.

У зв`язку з обмеженим фінансуванням витрат на сплату судового збору, Сумська міська рада не має можливості звернутись з позовом до суду про стягнення безпідставно збережених коштів, внаслідок використання земельної ділянки Сумської міської територіальної громади з порушенням земельного законодавства. Не заперечує проти вжиття прокуратурою заходів представницького характеру на захист інтересів Сумської міської територіальної громади.

15.12.2025 керівник Окружної прокуратури міста Суми листом від 15.12.2025 №51-10313вих-25 повідомив Сумську міську раду про прийняте рішення звернутися до Господарського суду Сумської області з вказаним позовом.

Сумська міська рада отримала вказане повідомлення прокурора, проте не скористалась своїм правом на судовий захист порушеного права територіальної громади стосовного спірної земельної ділянки, не спростувала в подальшому наявність обставин, на які посилається прокурор у позові, та навпаки, підтримала заявлені позовні вимоги, а тому визнала правомірність дій прокуратури.

Отже, прокурором належним чином обґрунтовано підстави для звернення до суду з даним позовом.

При цьому посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №3-28/2024 (59/24) не свідчить про відсутність у прокурора правових підстав для представництва інтересів держави у цій справі.

Так, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині надання прокурору можливості здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів відповідним компетентним органом.

Водночас Конституційний Суд України встановив, що зазначені приписи втрачають чинність з 01.01.2027, а його рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності відповідних положень та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Отже, станом на момент звернення прокурора з позовом у цій справі відповідні положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" були чинними та підлягали застосуванню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність на момент звернення з цим позовом передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави та відхиляє доводи апелянта про відсутність повноважень у прокурора на звернення до суду з позовом у даній справі.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду по суті заявлених вимог, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За частинами першою та другою статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 площею 2,616 га сформована внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:002:0058 та 06.06.2024 зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 06.06.2024 № НВ-0700345742024.

На земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 розташовані належні Марченко Т.І. на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна, зокрема виробничий блок, прибудови, насосна, навіси, оглядова яма, залізнична колія протяжністю 215 м.п., ворота, огорожі, козловий кран КК-0-12,5 з підкрановою колією протяжністю 75 м. Факт розташування належних Марченко Т.І. об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 підтверджується також пунктом 1.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2025, в якому зазначено правовстановлюючі документи відповідача на відповідні об`єкти нерухомого майна.

Доказів оформлення Марченко Т.І. у період з 07.06.2024 по 10.10.2025 права оренди або іншого речового права на земельну ділянку матеріали справи не містять. Договір оренди земельної ділянки між Сумською міською радою та Марченко Т.І. у зазначений період не укладався, плата за фактичне користування земельною ділянкою не вносилася.

За таких обставин Марченко Т.І. як власник нерухомого майна у спірний період була фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташоване це майно, однак користувалася земельною ділянкою без оформленого речового права та без внесення плати за таке користування, внаслідок чого зберегла у себе кошти, які за звичайних умов мала сплачувати власнику земельної ділянки.

Твердження апелянта про те, що через занедбаний стан земельної ділянки, її підтоплення та необхідність проведення значного обсягу робіт земельна ділянка фактично не використовувалася, не спростовують наведеного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 23.02.2026 представником відповідача подано до суду договори, укладені на поставку будівельних матеріалів та виконання робіт з упорядкування і приведення земельної ділянки у належний стан, придатний для використання. Наведені відповідачем обставини свідчать про здійснення на земельній ділянці відповідних робіт, а не про відсутність її фактичного використання.

При цьому виникнення кондикційного зобов`язання у спірних правовідносинах не поставлено законом у залежність від інтенсивності використання земельної ділянки, ступеня її благоустрою чи отримання фактичним користувачем доходу від такого використання. Визначальним є встановлення обставин фактичного користування сформованою земельною ділянкою без достатньої правової підстави та збереження за рахунок її власника коштів, які за звичайних умов мали бути сплачені за таке користування.

Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 зазначив, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Стосовно площі земельної ділянки у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд виходив з того, що спір стосувався сформованої земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, визначено площу і межі та відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру. Твердження скаржника про користування меншою площею земельної ділянки Верховний Суд визнав недоречними, оскільки спір стосувався користування вже сформованою земельною ділянкою, а доказів формування за спірною адресою земельної ділянки іншої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі надано не було.

У справі, що переглядається, земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 площею 2,616 га також є сформованою земельною ділянкою з визначеними межами та кадастровим номером. Доказів формування для розміщення та обслуговування належних Марченко Т.І. об`єктів нерухомого майна іншої земельної ділянки меншої площі матеріали справи не містять.

За таких обставин посилання апелянта на площу забудови належних їй об`єктів нерухомості як на площу, з якої має здійснюватися розрахунок безпідставно збережених коштів, не узгоджується з установленими у справі обставинами щодо сформованості спірної земельної ділянки як окремого об`єкта цивільних прав.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19 не свідчить про неправильність висновків місцевого господарського суду, оскільки висновки Верховного Суду застосовуються з урахуванням фактичних обставин конкретної справи. У справі № 922/3208/19 судами були встановлені інші істотні обставини щодо фактичного користування земельною ділянкою та співвідношення її площі з об`єктами нерухомого майна. Натомість у справі № 920/63/26 належні відповідачу об`єкти нерухомості безпосередньо розташовані на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150, а доказів існування іншої сформованої земельної ділянки, призначеної для їх експлуатації та обслуговування, матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 07.06.2024 № НВ-9941060542024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:06:002:0150 становила 22 691 918,27 грн, а відповідно до витягу від 10.06.2025 № НВ-9966483062025 нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки становила 25 404 711,51 грн.

Рішенням Сумської міської ради від 09.08.2023 № 3994-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24 червня 2020 року № 7000-МР "Про встановлення плати за землю" (зі змінами)" визначено ставки орендної плати за користування земельними ділянками на території Сумської міської територіальної громади з 01 січня 2024 року. За розрахунком позивача до земельної ділянки з кодом виду цільового призначення 11.02 застосовано ставку орендної плати 1,5 % від нормативної грошової оцінки.

За період з 07.06.2024 по 31.12.2024 розмір безпідставно збережених коштів визначено у сумі 193 439,30 грн виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 22 691 918,27 грн, ставки 1,5 % та 208 днів користування земельною ділянкою. За період з 01.01.2025 по 10.10.2025 відповідна сума становить 295 460,27 грн виходячи з нормативної грошової оцінки 25 404 711,51 грн, ставки 1,5 % та 283 днів користування земельною ділянкою. Загальна сума безпідставно збережених коштів за заявлений прокурором період становить 488 899,57 грн.

Таким чином, розрахунок заявленої до стягнення суми здійснено виходячи з нормативної грошової оцінки сформованої земельної ділянки, її площі, установленої ставки орендної плати та періоду фактичного користування земельною ділянкою. Доказів, які б спростовували вихідні дані такого розрахунку або підтверджували інший розмір плати за фактичне користування сформованою земельною ділянкою, відповідачем не надано.

Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.04.2021 у справі № 591/5242/18 зазначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм також може бути пряма вказівка закону на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ або спорів.

Наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Водночас і та обставина, що право власності на нерухоме майно зареєстроване за особою без зазначення статусу фізичної особи - підприємця, не є визначальною для вирішення питання про юрисдикцію спору, оскільки необхідно встановити характер правовідносин, у яких особа використовує відповідне майно.

У постанові від 19.11.2024 у справі № 922/4692/23 Верховний Суд, аналізуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов`язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і поза нею. Для встановлення факту користування особою земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці. Разом з тим у справі № 922/4692/23 Верховний Суд урахував установлену судами обставину фактичного використання розміщеного на земельній ділянці нерухомого майна відповідачами у підприємницькій діяльності та з огляду на встановлені обставини погодився з розглядом спору господарськими судами.

Як установлено судами, Марченко Т.І. зареєстрована як фізична особа - підприємець з 14.04.2018 та у спірний період здійснювала підприємницьку діяльність за КВЕД 23.61 - виготовлення виробів із бетону для будівництва, КВЕД 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, КВЕД 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

На спірній земельній ділянці розташований комплекс об`єктів нерухомого майна виробничого та транспортного призначення, до складу якого входять виробничий блок, прибудови, навіси, оглядова яма, залізнична колія протяжністю 215 м, козловий кран з підкрановою колією, ворота та огорожі. Характер цих об`єктів узгоджується з видами підприємницької діяльності відповідача, пов`язаними з будівництвом, будівельними матеріалами та вантажним транспортом. При цьому колегія суддів ураховує не окремо статус відповідача як фізичної особи - підприємця, перелік зареєстрованих видів діяльності чи нежитловий характер нерухомого майна, а їх сукупність з іншими встановленими обставинами справи.

Відповідач під час розгляду справи посилалася на проведення на спірній земельній ділянці робіт з її упорядкування та приведення у стан, придатний для подальшого використання, і подавала договори на поставку будівельних матеріалів та виконання відповідних робіт. Зазначені обставини свідчать про фактичне здійснення дій з утримання, відновлення та підготовки до експлуатації виробничого майнового комплексу, розташованого на спірній земельній ділянці.

Матеріали справи не містять доказів використання Марченко Т.І. зазначеного виробничого комплексу та земельної ділянки для задоволення особистих, сімейних або побутових потреб чи з іншою метою, не пов`язаною з її господарською діяльністю.

Колегія суддів ураховує довід апелянта про те, що 06.11.2025 ФОП Марченко Т.І. подала заяву про застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку зі зміною місця здійснення підприємницької діяльності з адреси: м. Суми, вул. Веретенівська, 16 на адресу: м. Суми, вул. 1-ша Залізнична, 10, а також повідомлення про об`єкти оподаткування за формою № 20-ОПП щодо спірної земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Отже, повідомлення за формою № 20-ОПП є формою податкового обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. Дата подання такого повідомлення не є встановленою законом юридичною умовою виникнення права використовувати майно у підприємницькій діяльності та не визначає моменту фактичного початку такого використання. Тому подання відповідачем повідомлення за формою № 20-ОПП 06.11.2025 підтверджує повідомлення контролюючого органу про відповідні об`єкти станом на цю дату, однак не доводить, що до 06.11.2025 спірна земельна ділянка та розташований на ній виробничий майновий комплекс використовувалися Марченко Т.І. в особистих цілях або поза межами її підприємницької діяльності.

Оцінюючи зазначений доказ у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів ураховує статус відповідача як фізичної особи - підприємця протягом усього спірного періоду, зареєстровані види її діяльності, цільове та функціональне призначення земельної ділянки і розташованих на ній об`єктів, склад належного відповідачу виробничого комплексу, здійснення робіт з його упорядкування та підготовки до подальшої експлуатації, а також відсутність доказів використання такого майна для особистих потреб. За сукупністю наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини пов`язані зі здійсненням Марченко Т.І. господарської діяльності, а тому цей спір належить до юрисдикції господарських судів. Той факт, що договори, на підставі яких Марченко Т.І. набула право власності на нерухоме майно та земельну ділянку, укладені нею як фізичною особою, не спростовує цього висновку, оскільки фізична особа - підприємець не є окремим від фізичної особи суб`єктом права, а питання судової юрисдикції визначається характером спірних правовідносин та статусом, у якому особа діяла у цих правовідносинах.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, відсутність фактичного користування земельною ділянкою, неправильне визначення площі земельної ділянки, необґрунтованість розрахунку безпідставно збережених коштів та порушення правил предметної і суб`єктної юрисдикції не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та зроблених на їх підставі висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 20.05.2026 у справі № 920/63/26 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Марченко Тетяни Іванівни на рішення Господарського суду Сумської області від 20.05.2026 у справі № 920/63/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 20.05.2026 у справі № 920/63/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.09.2026.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді Ю.А. Шаратов

І.М. Скрипка