Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №915/1439/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1439/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 : Орловський М.А.,

від Миколаївської міської ради: Курбанова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2025 року, суддя в І інстанції Мавродієва М.В., повний текст якого складено 19.01.2026, в м. Миколаєві

у справі №915/1439/25

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Миколаївської міської ради

про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною в редакції, запропонованій позивачем

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просив суд визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №9726 від 14.11.2013, укладеною в редакції запропонованій позивачем.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 є сином та спадкоємцем першої черги померлої фізичної особи-підприємця Братащук Є.І., яка була орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:016:0016 на підставі Договору оренди землі №9726 від 14.11.2013 (з подальшим продовженням його дії до 09.04.2022). Договір оренди містив положення про переважне право орендаря на його поновлення (продовження строку) за умови належного виконання обов`язків. На виконання цих умов, його мати ОСОБА_2 завчасно (30.07.2021) письмово звернулася до Миколаївської міської ради із заявою про продовження договору оренди, чим виконала всі необхідні дії для реалізації свого переважного права. Водночас Відповідач на даний час не прийняв жодного рішення щодо заяви ОСОБА_2 - ані про продовження договору, ані про відмову у його поновленні. Така бездіяльність є порушенням вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка зобов`язувала орендодавця прийняти відповідне рішення протягом встановлених строків. Через те, що термін дії договору закінчився (09.04.2022) і Відповідачем не прийнято рішення про його поновлення, нотаріус на даний час не може видати Позивачу свідоцтво про право на спадщину на право оренди вказаної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2025 у справі №915/1439/25 у задоволенні позову відмовлено.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.1 договору оренди землі, в редакції договору про зміни № 88-19 від 14.06.2019, строк його дії продовжено на три роки - до 09.04.2022. Водночас у проєкті додаткової угоди, поданому 30.07.2021, та у позові позивач просив поновити договір на п`ять років. Отже, позивач не довів дотримання передбаченої ст. 33 Закону України «Про оренду землі» процедури реалізації переважного права на поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2025 у справі №915/1439/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові, оскільки первісним договором оренди було передбачено строк оренди 5 років, що й було зазначено у заяві про його поновлення. Водночас Миколаївська міська рада не надала відповіді на заяву та не прийняла відповідного рішення, чим, на думку Позивача, порушила вимоги законодавства та його правомірні очікування.

Позивач також посилається на службову записку Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, якою підтверджується подання 30.07.2021 заяви про поновлення договору. При цьому зазначає, що відповідач втратив подані документи та не вжив заходів для їх відновлення і поновлення порушеного права.

У зв`язку з цим Позивач вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, таким, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, і просить його скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що ОСОБА_2 звернулася 30.07.2021 до Миколаївської міської ради із заявою про поновлення договору оренди, однак рішення за заявою не приймалося, а подані документи в органу місцевого самоврядування відсутні. Водночас сам факт звернення не свідчить про дотримання процедури поновлення договору. Позивач ОСОБА_1 не довів набуття права оренди в порядку спадкування, оскільки не надав свідоцтва про право на спадщину, доказів прийняття спадщини чи інших документів, що підтверджують перехід до нього прав та обов`язків орендаря. Факт родинного зв`язку та смерті орендаря такого переходу не підтверджує. У департаменті архітектури та містобудування відсутній паспорт прив`язки тимчасової споруди та не зафіксовано звернень щодо його оформлення. Отже, розміщення павільйону без паспорта прив`язки є порушенням Порядку №244. При цьому тимчасова споруда не є нерухомим майном. Вимога про визнання додаткової угоди укладеною є безпідставною, оскільки запропоновано укласти її з померлою ОСОБА_2 , цивільна правоздатність якої припинилася 05.01.2025.

Крім того, строк дії договору оренди закінчився 09.04.2022 і в установленому законом порядку не поновлювався. Передача комунальної земельної ділянки в оренду потребує відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Оскільки такого рішення щодо спірної земельної ділянки не приймалося, правові підстави для виникнення орендних правовідносин та визнання додаткової угоди укладеною відсутні. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив недотримання позивачем процедури реалізації переважного права на поновлення договору. Договір був продовжений до 09.04.2022 на три роки, тоді як у проєкті додаткової угоди запропоновано поновити його на п`ять років, що суперечить вимозі поновлення на той самий строк і на тих самих умовах.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; призначено розгляд справи на 18.08.2026 11:00 та в подальшому відкладено на 22.09.2026 о 10:30.

В судовому засіданні 22.09.2026 брали участь представники сторін.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом та не спростовано учасниками справи, 14.11.2013 між відповідачем, як орендодавцем, та фізичною особою – підприємцем Братащук Євгенією Іванівною, як орендарем, було укладено договір оренди землі №9726 (далі - Договір), за яким на підставі рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 №29/40 продовжено оренду земельної ділянки загальною площею 141 кв.м (за функціональним призначенням – землі комерційного використання), кадастровий номер 4810137200:10:016:0016, для обслуговування тимчасово розміщеного торгівельного павільйону по Одеському шосе, поблизу житлового будинку №86 в м. Миколаєві, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Центральний район) (п.п.1.1, 2.1 Договору оренди землі).

В подальшому на підставі рішення Миколаївської міської ради №51/170 від 09.04.2019 було укладено Договір про зміни №88-19 від 14.06.2019 до Договору оренди, яким продовжено дію Договору на 3 (три) роки до 09.04.2022 (п.3.1 Договору оренди землі в редакції Договору про зміни).

Також, згідно п.3.1 Договору оренди землі в редакції Договору про зміни, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього Договору.

30.07.2021 фізична особа – підприємець Братащук Євгенія Іванівна звернулась до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з заявою №23020-000500100-007-03 про поновлення Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:016:0016, додавши до такої заяви проект додаткової угоди про поновлення терміну дії Договору оренди землі на новий термін 5 (п`ять) років.

В матеріалах справи знаходиться копія такого проекту додаткової угоди.

05.01.2025 ОСОБА_2 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 06.01.2025.

Позивач вказує, а відповідач не заперечує та не спростовує, що до цього часу відповіді щодо результатів розгляду звернення фізичної особи – підприємця Братащук Євгенії Іванівни від 30.07.2021 про поновлення Договору оренди землі не отримано, рішення відповідача про поновлення або відмову у поновлені договору оренди не прийнято, додаткова угода уповноваженою особою не підписана, а позивач, як спадкоємець першої черги померлої ОСОБА_2 (син), продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та виконувати інші умови Договору оренди землі.

В матеріалах справи знаходяться копії квитанцій, які підтверджують внесення, як ОСОБА_2 у період з липня 2023 року по квітень 2024 року, так і позивачем у період з січня 2025 року по вересень 2025 року, орендної плати, а також довідка ГУ ДПС у Миколаївській області №18476/6/14-29-13-03-04 від 20.08.2025 про відсутність у позивача заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на податкові органи.

Позивач вказує, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду із відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Предметом апеляційного перегляду даної справи є з`ясування наявності або відсутності підстав для задоволення вимог позивача до Миколаївської міської ради про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі №9726 від 14.11.2013, укладеною в редакції запропонованій позивачем.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першою статті 2 вказаного Закону передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (далі - Закон № 340-IX) (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Суд зазначає, що Законом № 340-IX законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України "Про оренду землі" врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами статті 32-2 Закону України "Про оренду землі" та статті 126-1 ЗК України).

При цьому назву статті 33 Закону України "Про оренду землі" було змінено з "Поновлення договору оренди землі" на "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк", а з тексту фактично вилучено частини шосту-восьму, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця, та опис процедури поновлення.

Як слідує із встановлених обставин цієї справи, на час виникнення спірних правовідносин з укладення договорів оренди землі на новий строк, звернення з позовом до суду та ухвалення судового рішення діяла нова редакція Закону України “Про оренду землі” із внесеними змінами.

Так, за частинами 1-5 статті 33 Закону України “Про оренду землі” в редакції Закону № 340-IX після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

За умовами Договору, зокрема, пункту 3.1 останній діяв до 13.06.2018.

В подальшому на підставі рішення Миколаївської міської ради № 51/170 від 09.04.2019 між ФОП Братащук Євгенією Іванівною та Миколаївською міською радою було укладено договір про зміни № 88-19 до Договору оренди землі № 9726, який зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 листопада 2013 року за № 9726.

За умовами Договору про зміни, зокрема, пункту 3.1 договір продовжено на 3 роки до 09.04.2022.

Пунктом 3.1. Договору про зміни передбачено порядок реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, зокрема, встановлено, що «Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це Орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього Договору».

З матеріалів справи вбачається, що Бращук Євгенія Іванівна звернулась 30.07.2021 до Миколаївської міської ради через центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з заявою № №23020-000500100-007-03 про продовження договору оренди спірної земельної ділянки.

Звернення зареєстровано за № 23020-000500100-007-03 адміністратором департаменту та разом з описом справи передано на розгляд департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради.

Відповідно до службової записки департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 22.10.2025 № 59637/12.01-17/25-2, станом на час надання відповіді, рішення Миколаївською міською радою щодо поновлення на новий строк дії договору оренди земельної ділянки № 9726 від 14.11.2013 (зі змінами та доповненнями) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:016:0016, площею 141 кв.м., для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону за адресою Одеське шосе, поблизу житлового будинку №86 - не приймалося.

05.01.2025 ОСОБА_2 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 06.01.2025.

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право оренди земельної ділянки є речовим правом, похідним від права власності (стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують факт прийняття спадщини, відкриття спадкової справи чи оформлення свідоцтва про право на спадщину після смерті орендаря. Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 підтверджуює лише факт родинного зв`язку, проте не є належними доказами прийняття спадщини або переходу права власності.

Доказів звернення до відповідних органів з метою внесення змін до договору оренди земельної ділянки після прийняття спадщини, зокрема, направлення листа-пропозиції, подання заяви про укладення додаткової угоди чи звернення з належними доказами отримання спадщини, матеріали справи не містять.

Зазначене підтверджується службовою запискою від департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 27.10.2025 № 60921/19.04-02/25-2, відповідно до якої ОСОБА_1 не звертався з будь-яких питань стосовно договору оренди земельної ділянки від 14.11.2013 № 9726 (зі змінами та доповненнями) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:10:016:0016, площею 141 кв.м., для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного павільйону за адресою Одеське шосе, поблизу житлового будинку №86, у встановленому Законом України "Про адміністративні послуги" порядку.

З огляду на наведене суд вважає, що ОСОБА_1 не довів факту набуття ним прав та обов`язків орендаря і, відповідно, не має належних правових підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки або для захисту орендних прав у судовому порядку.

Вимога про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною є безпідставною також з огляду на те, що Позивач просить визнати таку додаткову угоду укладеною з ОСОБА_2 , яка на момент звернення до суду вже померла - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06.01.2025, виданим Інгульським ДРАЦС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до статей 25, 30 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відтак після смерті фізична особа не може бути стороною цивільно-правового договору, у тому числі договору оренди землі або додаткової угоди до нього.

Доводи скаржника про те, що він не може прийняти спадщину у зв`язку з тим, що спірний договір оренди не був продовжений, а відтак саме з цієї підстави ним заявлено вимогу про визнання такого договору укладеним, не спростовують наведених вище висновків суду та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. При цьому скаржник не зазначає конкретної норми законодавства, яка б пов`язувала можливість прийняття спадщини з продовженням строку дії спірного договору оренди або встановлювала неможливість прийняття спадщини за відсутності такого продовження. За таких обставин наведені доводи є лише суб`єктивним обґрунтуванням позиції скаржника та не можуть бути підставою для задоволення заявленої ним вимоги.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Позивачем дотримання встановленої законом процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі, оскільки стаття 33 Закону України «Про оренду землі» як у попередній, так і в чинній редакції встановлює порядок дій орендаря та орендодавця у разі наміру продовжити орендні правовідносини та передбачає відповідні правові гарантії захисту орендаря від безпідставного ухилення орендодавця від такого поновлення за умови добросовісної поведінки орендаря.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 3.1 Договору оренди землі в редакції договору про зміни №88-19 від 14.06.2019 строк дії договору було продовжено на три роки - до 09.04.2022.

Відтак, у межах правового механізму поновлення договору оренди землі, передбаченого статтею 33 Закону України «Про оренду землі», поновлення договору можливе на тих самих умовах і на той самий строк, на який його було укладено, а тому орендар не вправі вимагати поновлення договору на умовах, що відрізняються від погоджених сторонами, зокрема щодо строку його дії.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що у проекті додаткової угоди, який Братащук Євгенія Іванівна долучила до заяви від 30.07.2021 про поновлення Договору оренди землі, а також у проекті додаткової угоди, укладеної в редакції, запропонованій Позивачем у позовній заяві, передбачено поновлення договору на п`ять років, тобто на строк, що перевищує встановлений договором трирічний строк.

Отже, запропоновані Позивачем умови поновлення договору не відповідають умовам, на яких договір був укладений та діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Позивачем не доведено належного дотримання передбаченої законом процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк.

Доводи апеляційної скарги, якими Позивач обґрунтовує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду.

Так, посилання Позивача на те, що первісним договором оренди землі було передбачено п`ятирічний строк його дії, не може бути прийнято до уваги, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин умови договору були змінені договором про зміни № 88-19 від 14.06.2019, відповідно до якого строк його дії було продовжено на три роки – до 09.04.2022. Саме ці умови визначали зміст договірних правовідносин сторін на момент звернення орендаря із заявою про поновлення договору та підлягали врахуванню при реалізації ним переважного права.

Відтак сам по собі факт того, що у первісному договорі був визначений п`ятирічний строк оренди, не надавав Позивачу права вимагати поновлення договору на такий самий строк після внесення сторонами відповідних змін до договору. Навпаки, як правильно встановив суд першої інстанції, на момент звернення із заявою від 30.07.2021 чинною була умова договору про трирічний строк його дії, а тому саме цей строк підлягав врахуванню при реалізації переважного права на укладення договору на новий строк.

Не спростовує наведеного висновку і посилання Позивача на те, що ним 30.07.2021 було подано заяву про поновлення договору оренди землі, що підтверджується службовою запискою Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради. Факт звернення Позивача із відповідною заявою судом першої інстанції не заперечувався та був врахований при вирішенні спору. Водночас саме по собі подання заяви не є достатнім для виникнення права на укладення нового договору оренди на запропонованих орендарем умовах, оскільки реалізація переважного права передбачає дотримання встановленої законом процедури та досягнення сторонами згоди щодо умов майбутнього договору.

У цьому випадку визначальним є те, що запропонований Позивачем строк нового договору – п`ять років – не відповідав строку, на який договір оренди був продовжений договором про зміни № 88-19 від 14.06.2019. При цьому доказів досягнення сторонами згоди щодо зміни зазначеної умови договору матеріали справи не містять. Отже, подання Позивачем проекту додаткової угоди із п`ятирічним строком оренди не могло саме по собі створити для нього право вимагати визнання такої угоди укладеною.

Не є підставою для скасування оскаржуваного рішення і доводи Позивача про те, що Миколаївська міська рада не надала відповіді на його заяву та не прийняла рішення щодо поновлення договору, чим, на його думку, порушила його правомірні очікування. Як уже зазначалося, передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» судове оскарження бездіяльності орендодавця можливе за умови доведення орендарем належного здійснення ним свого переважного права. Натомість встановлені у цій справі обставини свідчать про невідповідність запропонованих Позивачем умов умовам чинного договору, зокрема в частині строку його дії.

За таких обставин саме по собі ненадання орендодавцем відповіді на звернення Позивача не свідчить про виникнення у останнього безумовного права на поновлення договору на запропонованих ним умовах та не може підміняти собою необхідну згоду сторін щодо істотних умов договору. Правомірні очікування особи також не можуть ґрунтуватися на можливості односторонньої зміни погоджених сторонами умов договору.

Щодо посилань апелянта на втрату відповідачем поданих ним документів та невжиття заходів для їх відновлення, то такі доводи також не впливають на правильність вирішення спору. Наявність доказів подання заяви від 30.07.2021 була врахована судом, однак зазначена обставина не усуває необхідності доведення інших юридично значущих обставин, зокрема дотримання Позивачем встановленого законом порядку реалізації переважного права та наявності підстав для поновлення договору саме на запропонованих ним умовах.

Крім того, зазначені доводи апеляційної скарги не спростовують інших встановлених судом обставин, зокрема того, що на момент звернення до суду первісний орендар Братащук Євгенія Іванівна вже померла, а Позивачем не доведено набуття ним у встановленому законом порядку прав та обов`язків орендаря. Відтак наведені апелянтом обставини щодо подання заяви, бездіяльності орендодавця чи збереження поданих документів самі по собі не створюють для нього матеріально-правових підстав для вимоги про визнання додаткової угоди укладеною.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди Позивача з правовою оцінкою встановлених обставин, однак не містять посилань на обставини чи докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо недотримання Позивачем передбаченого законом порядку реалізації переважного права та відсутності правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2025 у справі №915/1439/25.

За таких обставин, апеляційна скарга на рішення задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2025 у справі №915/1439/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2025 у справі №915/1439/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.09.2026.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська