Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №926/3933/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/3933/25

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Орищин Г.В..,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від прокурора: Дмитришин Ю.М.;

від позивача-1: Пруська Т.В., Решетник В.Ф.;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третіх осіб-1,2,3,4,5: не з`явились,

розглянув апеляційну скаргу Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №240 від 14.04.2026

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026, суддя Тинок О.С., м. Чернівці, повний текст рішення складено 31.03.2026

у справі №926/3933/25

за позовом Чернівецької обласної прокуратури

в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації

та Державної екологічної інспекції Карпатського округу

до відповідача Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет;

2) Державне підприємство “Айфіш”;

3) товариство з додатковою відповідальністю "Чернівецький рибокомбінат";

4) Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області;

5) Фонд державного майна України

про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Чернівецька обласна прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації та Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у якій просить суд:

- усунути перешкоди Чернівецькій обласній військовій адміністрації у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Ставчанської сільської ради Чернівецького району повернути Чернівецькій обласній військовій адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 гектарів.

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 гектарів, зареєстрованого за Ставчанською сільською радою на підставі рішення державного реєстратора Кіцманської міської ради Яруш Іванни Володимирівни від 02 серпня 2022 року, індексний номер 64369054.

Позов обґрунтований тим, що Ставчанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 га з цільовим призначенням - для ведення рибного господарства. Водночас на вказаній ділянці розміщені об`єкти державного нерухомого майна – гідротехнічні споруди площею 11,0525 га, які на час реєстрації права комунальної власності обліковувалися на балансі Державного підприємства «Укрриба». Також на вказаній земельній ділянці розташована річка Совиця Ставчанська, яка є лівою притокою І порядку річки Прут, використовується і знаходиться на території більш ніж однієї області, тобто належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Так, як на земельній ділянці з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 га розташовані гідротехнічні споруди – об`єкти нерухомого майна державної власності, а також ділянка зайнята водним об`єктом загальнодержавного значення, то Ставчанською сільською радою Чернівецького району всупереч вимогам законодавства, поза межами повноважень та поза волею власника прийнято з державної у комунальну власність спірну земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Усунено перешкоди Чернівецькій обласній військовій (державній) адміністрації у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Ставчанської сільської ради Чернівецького району повернути Чернівецькій обласній військовій (державній) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 гектарів. Скасовано державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 гектарів, зареєстрованого за Ставчанською сільською радою на підставі рішення державного реєстратора Кіцманської міської ради Яруш Іванни Володимирівни від 02 серпня 2022 року, індексний номер 64369054. Стягнуто з Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області на користь Чернівецької обласної 4 844,80 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Рішення обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306 площею 96,7668 га не могла бути передана у комунальну власність, оскільки на ній розташовані водні об`єкти, пов`язані з річкою Совиця Ставчанська — лівою притокою І порядку річки Прут, яка протікає територією більш ніж однієї області. Це підтверджено, зокрема, листом Басейнового управління водних ресурсів річок Прут та Сірет від 30 липня 2025 року № 1064/06/2025. За висновком суду, такі водні об`єкти відповідно до статті 5 Водного кодексу України належать до водних об`єктів загальнодержавного значення, а землі, зайняті ними, відповідно до пункту 24-1 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України є землями державної власності.

Крім того, суд встановив, що на спірній земельній ділянці розташовані гідротехнічні споруди державної власності. Їх наявність підтверджувалася Договором оренди нерухомого майна № 564 від 30 грудня 2016 року, укладеним Фондом державного майна України з ТДВ «Чернівецький рибокомбінат», а також відомостями Єдиного реєстру об`єктів державної власності. При цьому ще Договором оренди землі від 1 липня 2008 року, зареєстрованим 7 липня 2008 року за № 040881500001, було визначено, що у користування передавалася земельна ділянка площею 96,7668 га, у тому числі 11,0525 га під гідротехнічними спорудами. Отже, Ставчанська сільська рада, приймаючи земельну ділянку у комунальну власність, не могла не знати про розташування на ній об`єктів державної власності.

Водночас суди встановили, що Чернівецька обласна військова (державна) адміністрація не приймала жодних рішень щодо передачі цієї земельної ділянки з державної в комунальну власність

Проте 28 липня 2022 року право комунальної власності на земельну ділянку було зареєстровано за Ставчанською сільською радою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 306400191 від 2 серпня 2022 року.

З огляду на це суд дійшов висновку, що Ставчанська сільська рада діяла поза межами наданих їй законом повноважень, оскільки землі під об`єктами нерухомого майна державної власності відповідно до частини 2 статті 117 Земельного кодексу України не можуть передаватися у комунальну власність. Таким чином, державна реєстрація права комунальної власності була здійснена неправомірно та перешкоджає державі реалізовувати повноваження власника щодо спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим суд задовольнив вимоги про скасування такої реєстрації та повернення земельної ділянки державі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

14.04.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №240 від 14.04.2026 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 у справі №926/3933/25, в якій остання просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково визначив статус спірних водних об`єктів як об`єктів загальнодержавного значення, оскільки відповідно до технічної документації та паспортів ставків вони є штучно створеними водоймами місткістю до 190 тис. куб. м кожна. Апелянт посилається на статті 1, 3, 5 Водного кодексу України та зазначає, що ставки не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення, а тому є об`єктами місцевого значення. При цьому русловий тип ставка, на думку апелянта, не змінює його правового статусу.

Апелянт зазначає про законність набуття спірної земельної ділянки у комунальну власність відповідно до пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України, Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин». Додатково посилається на акт приймання-передання від 08.12.2021, яким Чернівецька районна державна адміністрація передала Ставчанській сільській раді 11 договорів оренди землі, у тому числі щодо спірної ділянки.

Також апелянт вказує на відсутність сформованих земельних ділянок під гідротехнічними спорудами, визначених меж та окремих кадастрових номерів, а також на те, що ГТС займають лише близько 0,8 % площі спірної земельної ділянки. У зв`язку з цим вважає необґрунтованим повернення всієї земельної ділянки площею 96,7668 га та посилається на статтю 79-1 Земельного кодексу України і принцип пропорційності.

Крім того, апелянт посилається на позицію Чернівецької обласної (військової) державної адміністрації, яка вважала вимогу про повернення всієї земельної ділянки передчасною та необґрунтованою, а також зазначає про порушення судом принципу диспозитивності визначеного статтею 14 ГПК України.

Апелянт також посилається на висновки Верховного Суду у справі № 718/1707/22 щодо законності реєстрації права комунальної власності Ставчанської сільської ради на суміжну земельну ділянку водного фонду та вказує на неналежне дослідження судом правового статусу ДП «Айфіш», меж ГТС і річки Совиця. На думку апелянта, належних доказів розташування річки Совиця в межах спірної земельної ділянки як об`єкта загальнодержавного значення матеріали справи не містять, а тому рішення суду ґрунтується на припущеннях, а не на належних доказах.

14.05.2026 третя особа-4 на стороні позивача – Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області подало письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на положення земельного законодавства, виклало свою позицію щодо правового режиму спірної земельної ділянки, її належності до земель водного фонду та особливостей передачі таких земель у користування. Просило врахувати наведені пояснення під час ухвалення рішення у справі.

15.05.2026 позивач-1 – Чернівецька обласна (військова) державна адміністрація подала письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких виклала свою правову позицію щодо правового режиму спірної земельної ділянки, річки Совиця, розташованих на ній гідротехнічних споруд та штучно створених водойм, а також звернула увагу на необхідність розмежування земель державної та комунальної власності. При цьому позивач-1 підтримав доводи апеляційної скарги в частині необхідності окремої оцінки правового статусу зазначених об`єктів, додаткового дослідження питання формування земельних ділянок під об`єктами державної власності та врахування принципу пропорційності. Просив врахувати наведені пояснення та правову позицію під час розгляду апеляційної скарги.

18.05.2026 від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 у справі №926/3933/25 - без змін. У відзиві зазначено, що спірна земельна ділянка зайнята водним об`єктом загальнодержавного значення та гідротехнічними спорудами державної власності, у зв`язку з чим підстав для набуття Ставчанською сільською радою права комунальної власності не було. Також заперечено доводи відповідача щодо застосування висновків Верховного Суду у справі № 718/1707/22 та щодо порушення принципу диспозитивності.

14.09.2026 від представника позивача-1 - Чернівецької обласної (військової) державної адміністрації надійшли письмові пояснення, в яких остання підтримала позов прокурора та доводи щодо незаконності набуття Ставчанською сільською радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку, посилаючись на розташування на ній гідротехнічних споруд державної власності та водного об`єкта загальнодержавного значення. Також зазначила, що спірна земельна ділянка не могла перейти у комунальну власність та просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 справу №926/3933/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №240 від 14.04.2026 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 у справі №926/3933/25 залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №240 від 14.04.2026 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 у справі №926/3933/25.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 справу №926/3933/25 призначено до розгляду на 08.07.2026.

У судове засідання 08.07.2026 з`явилися прокурор, представники позивача та відповідача, інші учасники справи в судове засідання не з`явилися хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 (в складі колегії суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , судді Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) справу №926/3933/25 відкладено на 03.08.2026.

Рішенням Вищої Ради Правосуддя №1416/0/15-26 від 09.07.2026 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

За розпорядженням керівника апарату суду №216 від 31.07.2026 було проведено автоматизовану заміну складу суду у справі №926/3933/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2026 для розгляду справу №926/3933/25 сформовано такий склад колегії суддів: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді Бонк Т.Б., Орищин Г.В.

У зв`язку із несправною роботою системи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд вищевказаної справи 03 серпня 2026 року не відбувся.

Ухвалою від 03.08.2026 справу №926/3933/25 призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2026.

У судове засідання 08.07.2026 з`явилися прокурор та представники позивача, інші учасники справи в судове засідання не з`явилися хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.

24.08.2026 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів постановила відмовити в його задоволенні, з огляду на те, що розгляд справи вже неодноразово відкладався, у матеріалах справи наявна апеляційна скарга відповідача, в якій викладено всі доводи апелянта. Крім того, явка учасників справи обов`язковою не визнавалася.

27.08.2026 від третьої особи-1 на стороні позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Неявку інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів визнала як без поважних причин.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, при цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Один із представників позивача підтримав позицію прокурора та просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Водночас інший представник позивача просив скасувати оскаржуване рішення у зв`язку з неправильним обранням прокурором способу захисту порушеного права.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 у справі № 926/3933/25 оскаржується відповідачем в повному обсязі.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації та Державної екологічної інспекції Карпатського округу, суд першої інстанції обґрунтовано встановив дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність правових підстав для такого представництва. Зазначене питання не є предметом апеляційного оскарження, у зв`язку з чим апеляційний господарський суд його не переглядає.

Апеляційний суд, розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача, дійшов висновку про залишення її без задоволення, з таких підстав

Предметом позову є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом її повернення у державну власність та скасування державної реєстрації права комунальної власності на цю земельну ділянку.

Як встановлено судами, відповідно до розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 21.04.1998 № 128 останньою Чернівецькому обласному виробничому рибокомбінату видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 001072 від 15.05.1998, згідно з яким земельну ділянку загальною площею 78,79 га в межах згідно з планом землекористування на території Южинецької сільської ради надано рибокомбінату у постійне користування для ведення рибного господарства. Невід`ємною частиною державного акта є план зовнішніх меж землекористування, згідно з яким площа водних об`єктів становить 17,11 га, 44,82 га та 16,51 га (т. 1, а. с. 76– 78).

04.04.2007 Кіцманська районна державна адміністрація видала розпорядження №305, яким надала дозвіл відкритому акціонерному товариству «Чернівецький рибокомбінат» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельних ділянок водного фонду під ставками: «Южинець №1», «Южинець №2», «Южинець №3» загальною площею 78,79 га для риборозведення та сінокосіння, що розміщені в адмінмежах Южинецької сільської ради (за межами населеного пункту) (том 1 а.с. 78 (зворот)).

У матеріалах справи наявна технічна документація із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки для риборозведення та сінокосіння відкритому акціонерному товариству «Чернівецький рибокомбінат» розташованої в адмінмежах Южинецької сільської ради (за межами населеного пункту), Кіцманського району Чернівецької області №64 від 20 лютого 2008 року, затвердженої начальником відділу земельних ресурсів Я.Я. Цимбалюком 02 липня 2008 року (том 1 а.с. 66).

У технічній документації спірної земельної ділянки міститься документ «Інформація про об`єкт власності (земельна ділянка)» у якому вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306 перебуває у державній власності, власником є Кіцманська районна державна адміністрація, а користувачем є відкрите акціонерне товариство «Чернівецький рибокомбінат». Функціональне використання: риборозведення та сінокосіння (том 1 а.с. 82).

Також міститься документ «Відомості про землекористувача (юридична особа)» у якому вказано, що назва юридичної особи - відкрите акціонерне товариство «Чернівецький рибокомбінат», податковий код – 00476837, місцезнаходження – м. Кіцмань, вул. Фоміна, 2 (том 1 а.с. 81(зворот)).

27.06.2008 Кіцманська районна державна адміністрація видала розпорядження №493, якою було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки для риборозведення та сінокосіння Відкритому акціонерному товариству «Чернівецький рибокомбінат» розташованої в адміністративних межах Южинецької сільської ради (за межами населеного пункту), Кіцманського району Чернівецької області та вирішено надати в оренду відкритому акціонерному товариству «Чернівецький рибокомбінат» вказану земельну ділянку загальною площею 96,7668 га, в т.ч.: внутрішні води – 74,8336 га, сінокоси – 10,7568 га, гідротехнічні споруди – 11,0525 га та болота- 0,1239 га, для риборозведення та сінокосіння.(том 1 а.с.111 (зворот)).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9969603012025 від 03 липня 2025 року, земельна ділянка з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 га, яка розташована у Чернівецькій обл., Кіцманського р-ну, Южинецької сільської ради зареєстрована у державному реєстрі – 07 липня 2008 року (том 1 а.с. 22-27).

Категорія землі: землі водного фонду. Цільове призначення земельної ділянки: 10.07 для рибогосподарських потреб. Орган, який зареєстрував земельну ділянку: Кіцманський реєстраційний офіс ЧРФ ДП «Центр ДЗК».

Згідно з експлікації земельних угідь, який є додатком до вказаного витягу площа земельної ділянки становить 96.7668 га, з яких: під гідротехнічними спорудами – 11.0525 га; під ставками – 16.5039 га, 42.8779 га, 15.4518 га; сіножаті – 7.6679 га та 3.0889 га; верхні заболочені землі – 0.1239 га. Означені відомості дублюються у долучених до матеріалів справи документах: у поземельній книзі, у висновку Відділу земельних ресурсів у Кіцманському районі №04-11/223 від 14 лютого 2008 року, у висновку Відділу містобудування та архітектури №65 від 13 лютого 2008 року та в технічній документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки для риборозведення та сінокосіння №64 від 20 лютого 2008 року.

Також у матеріалах справи наявні Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7301498512016 від 24 травня 2016 року та №НВ-7304765092019 від 30 серпня 2019 року, згідно з якими земельна ділянка з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 га зареєстрована у державному реєстрі – 07 липня 2008 року. Земельна ділянка перебувала у державній власності та була закріплена за Кіцманською районною державною адміністрацією, а за відкритим акціонерним товариством «Чернівецький рибокомбінат» було закріплено право постійного користування (том 1 а.с. 51).

01.07.2008 між Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області (далі - орендодавець) та відкритим акціонерним товариством «Чернівецький рибокомбінат» (далі - орендар) укладено Договір оренди землі (далі – Договір від 01 липня 2008 року) (том 1 а.с. 107-109).

Відповідно до пунктів 2 та 7 Договору від 01 липня 2008 року в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 96,7668 га, у тому числі під водою 74.8336 га, сінокоси 10.4568 га, гідротехнічні споруди 11.0525 га, болота 0.1239 га. Договір укладено на 49 років.

01.07.2008 сторони Договору від 01 липня 2008 року підписали Акт приймання-передання земельної ділянки (том 1 а.с. 110 (зворот)).

Договір від 01 липня 2008 року зареєстрований у Кіцманському кущовому реєстраційному офісі Чернівецької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 липня 2008 року №040881500001.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 906/620/19, від 31 січня 2019 року у справі № 914/839/18, від 10 жовтня 2018 року у справі № 907/916/17, від 02 квітня 2019 року в справі № 921/710/17-г/6).

Отже, у зв`язку з переоформленням права постійного користування земельною ділянкою на право оренди державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ №001072 від 15 травня 1998 року втратив чинність, оскільки право постійного користування було припинено у зв`язку з укладенням та державною реєстрацією Договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2008 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель за записом №040881500001 від 07 липня 2008 року.

Як вбачається із пункту 1 Статуту відкритого акціонерного товариства «Чернівецький рибокомбінат» (том 1 а.с. 69-74) останній заснований згідно з рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, наказ №674-АТ від 20 жовтня 1998 року шляхом перетворення Чернівецького обласного виробничого рибокомбінату у відкрите акціонерне товариство згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перетворення в процесі реорганізації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті товариства» від 11 вересня 1996 року №1099.

Відповідно до пункту 3.3 Статуту товариство є правонаступником Чернівецького обласного виробничого рибокомбінату. Засновником товариства є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (пункт 4.1. Статуту).

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відкрите акціонерне товариство «Чернівецький рибокомбінат» (код ЄДРПОУ 00476837), місцезнаходження якого: Чернівецька область, Кіцманський район, м. Кіцмань, вул. Фоміна, 2, припинено 05.07.2010, номер запису про припинення – 10321120013000027, підстава – рішення щодо реорганізації.

Водночас у зазначеному реєстрі містяться відомості про те, що товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький рибокомбінат» (код ЄДРПОУ 00476837), місцезнаходження якого: Чернівецька область, Кіцманський район, м. Кіцмань, вул. Фоміна, 2, є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Чернівецький рибокомбінат».

Таким чином, товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький рибокомбінат» є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Чернівецький рибокомбінат».

Поряд із цим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Регіональне відділення Фонду державного майна України після проведення зазначеної реорганізації залишається засновником товариства з додатковою відповідальністю «Чернівецький рибокомбінат».

Так, матеріалами справи підтверджується, що у 1998 році спірний водний об`єкт був наданий Чернівецькому обласному виробничому рибокомбінату на праві постійного користування для ведення рибного господарства. У подальшому відкрите акціонерне товариство «Чернівецький рибокомбінат», як правонаступник Чернівецького обласного виробничого рибокомбінату, уклало 01 липня 2008 року Договір оренди земельної ділянки для риборозведення та сінокосіння. Відповідно, правонаступником відкритого акціонерного товариства «Чернівецький рибокомбінат» є товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький рибокомбінат».

08.12.2021 за Актом приймання-передання договорів оренди землі (том 1 а.с. 114) Чернівецька районна державна адміністрація у зв`язку із набранням сили Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX передала, а Ставчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області прийняла, зокрема зазначеним підпунктом 2 Договір оренди земельної ділянки укладений між Кіцманською районною державною адміністрацією та відкритим акціонерним товариством «Чернівецький рибокомбінат» від 07 липня 2008 року №040881500001.

28.07.2022 Ставчанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 га з цільовим призначенням – 10.07 для рибогосподарських потреб, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №306400191 від 02 серпня 2022 року (том 1 а.с. 113).

Згідно із Поземельною книгою (том 1 а.с. 57-65), у розділі 3 від 24 травня 2016 року №003 вказано, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності в особі Кіцманської районної державної адміністрації, оскільки саме їй було присвоєно код 04062110, а місцезнаходження - 59300, Чернівецька обл., Кіцманський р-н, м. Кіцмань, вул. Незалежності, буд. 83.

Відповідно до розділу 4 вказаної Поземельної книги за записом про виникнення права від 24 травня 2016 року №004 спірна земельна ділянка перебувала в оренді відкритого акціонерного товариства «Чернівецький рибокомбінат» строком дії речового права – 49 років.

03.08.2022 внесено зміни до розділу 3 Поземельної книги, де вказано, що земельна ділянка перебуває у комунальній формі власності Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно – 28.07.2022 за реєстраційним номером земельної ділянки у Державному реєстрі прав – 47488631.

Ставчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області у листі-відповіді №576 від 22 серпня 2025 року (том 1 а.с. 106) на запит Чернівецької обласної прокуратури №12-3276ВИХ-25 від 11 серпня 2025 року, вказала, що зереєструвала право комунальної власності на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX та Акту приймання-передачі договорів оренди землі від 08 грудня 2021 року.

У відповідності до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 317, 321, 328 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Згідно зі статтею 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (частина 1 статті 59 Земельного кодексу України).

Згідно з положеннями частини 2 статті 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, окрім іншого, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Відповідно до вимог статті 25 та пунктів 31, 54 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

Як випливає з положень статей 83, 84 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За вимогами частини 1 статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Як встановлено судами, Чернівецька обласна військова (державна) адміністрація розпорядчих документів про передачу з державної у комунальну власність земельної ділянки водного фонду за кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 га не приймала та не видавала.

Водночас у матеріалах справи міститься складений і підписаний позивачем-1 та відповідачем акт приймання-передачі договору оренди землі від 08.12.2021.

При цьому сам факт складення та підписання зазначеного акта не свідчить про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність. Як уже встановлено судом, розпорядчого рішення уповноваженого органу про передачу земельної ділянки з державної у комунальну власність не приймалося, тоді як відповідно до частини 1 статті 117 Земельного кодексу України саме таке рішення є необхідною передумовою для складення акта приймання-передання земельної ділянки та подальшої державної реєстрації права власності. Отже, передача договору оренди сама по собі не змінює форми власності на земельну ділянку.

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ Ставчанською сільською радою 28.07.2022 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності спірної земельної ділянки.

Статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно з вимогами пункту «а» статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ остаточно розмежовані землі державної та комунальної власності.

Зазначеним законом Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, за нормами якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

При цьому земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Проте, цим же пунктом законодавець визначив ряд виключень, зокрема підпунктом «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України установлено виключення щодо земель під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Таким чином, посилання апелянта на пункт 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України як на самостійну правову підставу набуття спірної земельної ділянки у комунальну власність є помилковим, оскільки наведена норма підлягає застосуванню з урахуванням установлених нею винятків. Саме наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна державної власності(гідротехнічних споруд ) унеможливлює перехід відповідної земельної ділянки до комунальної власності у порядку, на який посилається апелянт.

Відповідно до вимог частини 2 статті 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

Отже, землі державної власності, що розташовані за межами населених пунктів, зокрема водного фонду, переходять у комунальну власність, крім земель під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Як вбачається із матеріалів справи, на спірній земельній ділянці водного фонду розміщені гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми.

Вказане, зокрема, підтверджується прийнятим відповідачем відповідно до акта приймання-передання від 08.12.2021 Договором оренди земельної ділянки від 01 липня 2008 року, зареєстрованим у Державному реєстрі земель за записом № 040881500001 від 07 липня 2008 року. Так, пунктом 2 цього Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 96,7668 га, у тому числі під водою – 74,8336 га, сінокоси – 10,4568 га, гідротехнічні споруди – 11,0525 га, болота – 0,1239 га. Крім того, у розпорядженні відповідача перебував затверджений кадастровий план земельної ділянки (експлікація земель згідно з формою 6-зем), у якому графічно відображено розміщення вздовж водного об`єкта гідротехнічних споруд площею 11,0525 га.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що відповідач міг та повинен був бути обізнаний про наявність на спірній земельній ділянці гідротехнічних споруд.

Згідно із матеріалами справи, гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми розміщені на спірному водному об`єкті не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Чернівецький рибокомбінат».

Як встановлено судами, 30.12.2016 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (далі - орендодавець) та товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький рибокомбінат» (який є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Чернівецький рибокомбінат») (далі - орендар) уклали Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №564 (далі - договір) (том 1 а.с.38-40).

Згідно з пунктом 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно (нерухоме майно) гідротехнічні споруди рибогосподарських технологічних водойм в кількості 24 одиниці, загальною площею 8,8097 га, зокрема:

- гідротехнічні споруди нагульного ставка «Южинець №1» (0,1535 га) (реєстровий номер 25592421.87.ААЕЖАЖ879):);

- гідротехнічні споруди нагульного ставка «Южинець №2» (0.0666 га) (реєстровий номер 25592421.87.ААЕЖАЖ880):;

- гідротехнічні споруди нагульного ставка «Южинець №3» (0.0760 га) (реєстровий номер 25592421.87.ААЕЖАЖ881);

- гідротехнічні споруди нагульного ставка «Южинець №4» (0.0708 га) (реєстровий номер 25592421.87.ААЕЖАЖ882).

Майно розміщене, зокрема, на території Ставчанської сільської ради, що перебуває на балансі ДП „Укрриба" (далі - Балансоутримувач).

Відповідно до пункту 2.2. Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

30.12.2016 за актом приймання-передання Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області та ДП «Укрриба» передали, а товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький рибокомбінат» прийняло у строкове платне користування гідротехнічні споруди (том 1 а.с. 43).

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з « 30» грудня 2016 року по « 29» листопада 2019 року включно (пункт 10.1. Договору).

01.11.2019 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та товариством з додатковою відповідальністю «Чернівецький рибокомбінат» Договір № 564 від 30.12.2016 викладено в новій редакції, відповідно до якої строк його дії продовжено до 29.10.2022 включно (том 1 а.с. 31-34).

03.10.2022 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях видано наказ № 162 про продовження строку дії Договору № 564 від 30.12.2016 (у редакції від 01.11.2019) на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати його припинення або скасування, відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 (том 1 а.с. 44 (зворот)).

13.09.2023 Державне агентство меліорації та рибного господарства України видало Наказ №338, яким передано з балансу державного підприємства «Укрриба» на баланс державного підприємства «АйФіш» державне майно згідно з переліком, що додається та закріплено на праві господарського відання за державним підприємством «АйФіш» передане державне майно (том 1 а.с. 45).

Згідно з актом приймання-передачі державного майна від 10.10.2023 передано, зокрема, гідротехнічні споруди «Южинець № 1», «Южинець № 2», «Южинець № 3» та «Южинець № 4». До акта додано діючі договори оренди переданого державного майна та матеріали до них, у тому числі Договір оренди № 564 від 30.12.2016.

23.11.2023 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецький рибокомбінат» уклали додатковий договір про внесення змін до Договору оренди № 564 від 30.12.2016 (у редакції від 01.11.2019), яким, з урахуванням наказу Державного агентства меліорації та рибного господарства України № 338 від 13.09.2023 та акта приймання-передачі від 10.10.2023, замінено балансоутримувача за договором: державне підприємство «Укрриба» на державне підприємство «АйФіш»(том 1 а.с. 30).

Фонд державного майна України відповідно до листа-відповіді №26407-25 від 27.11.2025 на запит Чернівецької обласної прокуратури №12-938-25 від 06.11.2025 долучив Витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, згідно з яким за ДП «АйФіш», як балансоутримувачем державного майна, закріплено майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Чернівецький рибокомбінат»: «Южинець №1» (2152.5 дамби, греблі, загати та інші водозахисні насипні споруди), «Южинець №2» (2152.5 дамби, греблі, загати та інші водозахисні насипні споруди), «Южинець №3» (2152.5 дамби, греблі, загати та інші водозахисні насипні споруди). Суб`єктом управління, який здійснює управління майном є Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (том 1, а.с. 195-196).

Отже, на спірній земельній ділянці водного фонду розміщені споруди державної власності, які на праві постійного користування перебувають в управлінні Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, а балансоутримувачем є державне підприємство «АйФіш». На момент виникнення спірних правовідносин балансоутримувачем було ДП «Укрриба».

Як встановлено апеляційним судом вище, підпунктом «ґ» пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України та частиною 2 статті 117 Земельного кодексу України визначено, які землі не можуть перебувати у комунальній власності: земельні ділянки під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Таким чином, землі під спорудами державної власності не можуть бути передані у комунальну власність.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до додатку А до ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення", гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

Пунктом 1.9.18 Методики обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженим наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури №252 від 19 грудня 1995 року (із змінами, внесеними згідно з Наказом Держкоммістобудування № 165 (z0625-96) від 10 вересня 1996), встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водовипуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Власниками споруд є підприємство, об`єднання чи організація, яка є юридичним власником споруди чи комплексу споруд і відповідає за її нормальну експлуатацію (пункт 1.9.16 Методики).

Водночас, відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, наведене у Цивільному кодексі України визначення характеризує нерухоме майно за трьома основними ознаками, які повинні бути притаманні тому чи іншому об`єкту при визначенні його належності до нерухомого майна, а саме розташування на земельній ділянці; переміщення неможливе без його знецінення; переміщення неможливе без зміни його призначення.

Тобто, незалежно від цільового призначення гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкта.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 903/906/16 вказано, що водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, на якій розташований цей водний об`єкт.

Згідно зі статтею 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, оскільки гідроспоруда забезпечує функціонування водного об`єкта, забезпечує введення господарської діяльності яка полягає у риборозведенні, складає собою цілісний майновий комплект, не може існувати окремо від нього, а використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкта є неможливим, тому вона є приналежністю до водного об`єкта та слідує за головною річчю із врахуванням статті 186 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 17 серпня 2023 у справі №911/30/22 (пункт 42), від 24 вересня 2024 року у справі №902/1123/23 (пункт 5.3.).

Отже, виходячи зі змісту статей 181, 186 Цивільного кодексу України правова конструкція об`єкту нерухомого майна як головної речі може включати поєднання з іншим об`єктом нерухомого майна як приналежністю до цієї головної речі.

У висновках Верховного Суду, зокрема, у постанові від 05 червня 2024 року у справі №125/1277/22 зазначено, що «… незалежно від цільового призначення будь-яка гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, розташована на водному об`єкті та призначена для керування ним, а також для запобігання шкідливій дії вод. Використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об`єкту є неможливим, тобто вона є приналежністю до водного об`єкту.». В іншій постанові від 05 червня 2024 року у справі № 128/1243/22 Верховний Суд зазначив, що «…незважаючи на те, що ГТС є нерухомою річчю, вони нерозривно пов`язані з об`єктом водного фонду та не можуть бути відокремлені від нього. Існування ставків на земельній ділянці водного фонду забезпечується ГТС, у силу статей 187, 188 Цивільного кодексу України вони є приналежністю та складовою головної речі - водного об`єкта (ставка)…». У постанові від 17 липня 2024 року у справі № 918/791/23 Верховний Суд вказав, що «…отже, гідротехнічна споруда є річчю, призначеною для обслуговування іншої (головної) речі (земельної ділянки) і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю (частина перша статті 186 Цивільного кодексу України). Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 2 статті 186 Цивільного кодексу України).».

Так, у спірних правовідносинах головною річчю є земельна ділянка водного фонду, яка відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України є об`єктом нерухомого майна. На цій земельній ділянці розташований інший об`єкт нерухомого майна, оскільки він характеризується ознаками визначеними статті 181 Цивільного кодексу України та відповідає визначенню, передбаченому статті 1 Закону України "Про аквакультуру", що є приналежністю до головної речі гідротехнічних споруд.

Як встановлено судами вище, органом, уповноваженим управляти вказаними гідротехнічними спорудами, є Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, а балансоутримувачем – державне підприємство «АйФіш».

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням.

У даному випадку існує цілісний об`єкт водного фонду, який може функціонувати у вже визначеному розмірі та складі. Тобто саме гідроспоруди визначених розмірів та технічних характеристик, що перебувають у власності держави забезпечують ефективне функціонування водного об`єкта, що, в свою чергу, розміщений на земельній ділянці, яка вміщує гідротехнічні споруди, водне дзеркало та прибережну захисну смугу розміром визначеним статті 60 Земельного кодексу України.

Будь - яке відокремлення зазначених елементів: гідроспоруди, водного дзеркала та земельної ділянки та передачі окремих земельних ділянок під ними у користування різним користувачам призведе до неможливості використання цілісного об`єкту водного фонду.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, вказане вище позбавляє можливості вилучити лише землю під гідроспорудами.

За таких обставин не мають правового значення доводи апелянта про те, що гідротехнічні споруди займають лише незначну частину площі спірної земельної ділянки, а земельні ділянки під ними окремо не сформовані. Встановлені у справі обставини свідчать про функціональну та нерозривну пов`язаність гідротехнічних споруд, водного об`єкта та земельної ділянки, на якій вони розташовані. Тому можливість виокремлення певної частини земельної ділянки за площею гідротехнічних споруд не може визначатися механічно, без урахування особливостей функціонування цілісного об`єкта водного фонду.

У разі, якщо гідротехнічні споруди не є об`єктом державної реєстрації прав, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю. Приналежність до головної речі самостійно не реєструється як окремий об`єкт нерухомого майна. При цьому водний об`єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об`єктом прав та обов`язків, а право розпоряджатись водним об`єктом належить власнику земельної ділянки, то у даному випадку реєструючи право комунальної власності, Ставчанська сільська рада примусово вилучила у держави гідротехнічні споруди, які у момент викинених спірних правовідносин перебували на балансі державного підприємства «Укрриба».

Поряд з цим, як вказано учасниками справи, спірний водний об`єкт є ставками - штучно створені водойми кожна з яких проєктною місткістю не перевищує 190,0 тис. куб. м.

Як вказує відповідач спірний водний об`єкт у відповідності до статей 1, 5 Водного кодексу України є ставками, оскільки її місткість не перевищує 1 млн куб. м, та належить до водних об`єктів місцевого значення.

За змістом статті 3 Водного кодексу України, усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Згідно зі статтею 5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води, територіальне море та акваторії морських портів;

2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

До водних об`єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Як вбачається із листа Басейного управління водних ресурсів річок прут та Сірет від 30 липня 2025 року №1064/06/2025 на спірній земельній ділянці розташована річка Совиця Ставчанська, яка є лівою притокою І порядку річки Прут, використовується і знаходиться на території більше ніж однієї області (Івано-Франківської та Чернівецької) та відповідно до пункту 3 частини 5 Водного кодексу України належить до водних об`єктів загальнодержавного значення. Отже, водні об`єкти розміщені на спірній земельній ділянці є не замкненими водними об`єктами, через які протікає річка Совиця загальнодержавного значення.

До вказаного листа було долучено фрагмент інвентаризації ставків, розташованих на території Ставчанської громади (земельна ділянка кад. 7322589700:02:001:0306) з якого вбачається: категорія - ставки, тип – русловий, річка – Совиця Ставчанська, суббасейн – річка Прут, басейн – річка Дунай.

Відповідачем до матеріалів справи було долучено витяг з кадастрової карти України у кольоровій паперовій формі з якої вбачається, що спірний водний об`єкт з урахуванням даних Басейного управління водних ресурсів річок прут та Сірет не являє собою відокремлені, закриті чи обмежено розміщені водні об`єкти, акумульовані від протяжності всієї течії річки, яка за допомогою гідротехнічних споруд лише наповнюється водою задля використання її для рибогосподарських потреб. Сама річка Совиця Ставчанська не лише протікає на спірній земельній ділянці, а земельна ділянка з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306 і водні об`єкти являють собою розширене русло цієї річки, яка протікає як до сформованої земельної ділянки, так і у подальшому руслі перетікає у наступні.

У наказі Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 січня 2019 року № 4 «Про затвердження Методики визначення масивів поверхневих та підземних вод» вказується наступна абревіатура: штучних масивів поверхневих вод (далі - ШМПВ) та істотно змінених масивів поверхневих вод (далі - ІЗМПВ).

Пунктом 10 вказаного наказу визначено, що масив поверхневих вод можна віднести до категорії ШМПВ, якщо його створено на тому місці, де раніше не було поверхневих вод природного походження, та якщо він не є результатом зміни, перенесення або реконструкції поверхневого водного об`єкта.

Відповідно до пункту 9 вказаного наказу ІЗМПВ вважаються водосховища, ставки і канали, створені на тому місці, де раніше були поверхневі води природного походження, та які є результатом зміни, перенесення або реконструкції поверхневого водного об`єкта.

З урахуванням вказаних визначень, спірні водні об`єкти, які розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306 являють собою істотно змінений масив поверхневих вод річки Совиця Ставчанська, яка є лівою притокою І порядку річки Прут, використовується і знаходиться на території більше ніж однієї області (Івано-Франківської та Чернівецької).

Із аналізу статей 3, 4 Водного кодексу України випливає, що водні об`єкти та землі водного фонду є національним багатством держави і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно - гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в водних ресурсах.

Як було згадано вище, положеннями статті 5 Водного кодексу України унормовано, що до водних об`єктів загальнодержавного значення належать: поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків.

З огляду на те, що річка Совиця Ставчанська є притокою річки Прут, яка знаходиться і використовується на території більш як однієї області і останні віднесені до об`єктів загальнодержавного значення, а самі водні об`єкти у силу своїх модифікованих властивостей є істотно зміненим масивом русла річки Совиця Ставчанська яка є лівою притокою І порядку річки Прут, то означені водні об`єкти відносяться до загальнодержавного значення.

Отже, доводи апелянта про належність спірних водних об`єктів до водних об`єктів місцевого значення з огляду на те, що вони є ставками та кожен із них має проєктну місткість, що не перевищує 190,0 тис. куб. м, є необґрунтованими, оскільки зазначені характеристики не спростовують встановленого факту, що спірні водні об`єкти є істотно зміненим масивом поверхневих вод річки Совиця Ставчанська, яка знаходиться і використовується на території більш як однієї області та відповідно до статті 5 Водного кодексу України належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.

Відповідно до пункту 24-1 Перехідних положень Земельного кодексу України всі землі, зайняті водними об`єктами загальнодержавного значення, вважаються землями державної власності.

Згідно з вимогами пункту «а» статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України розпорядником земель державної форми власності за межами населених пунктів є обласні державні адміністрації.

Отже, земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 гектарів вважається землею державної власності, розпорядником якої є Чернівецька обласна військова (державна) адміністрація.

Так, як власником спірного водного об`єкту є держава, то і гідротехнічні споруди, які є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю залишаються у віданні держави.

Тому доводи апелянта про необхідність додаткового дослідження правового статусу ДП «АйФіш» не впливають на правильність висновків суду, оскільки у даному випадку є встановлений факт державної належності гідротехнічних споруд, а зміна їх балансоутримувача не змінює форми власності на це майно.

З викладеного слідує, що Ставчанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області всупереч вимогам статті 19 Конституції України, статтям 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», статтям 83, 84, 117, пункту 24-1 Перехідних положень Земельного кодексу України поза межами повноважень та поза волею власника прийнято з державної у комунальну власність земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 гектарів. Отже, право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно неправомірно.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 718/1707/22 також не спростовує наведених висновків, оскільки правова оцінка у зазначеній справі надавалася з урахуванням іншого предмета спору, складу учасників та встановлених у ній фактичних обставин. Наведені у цій справі висновки не встановлюють правового статусу водних об`єктів та земельної ділянки, що є предметом спору у даній справі, а тому не можуть визначати правову оцінку встановлених тут обставин та доказів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності та не могла бути передана у комунальну власність Ставчанської сільської ради, оскільки розташовані на ній водні об`єкти є істотно зміненим масивом поверхневих вод річки Совиця Ставчанська, яка належить до водних об`єктів загальнодержавного значення, а розміщені на спірній земельній ділянці гідротехнічні споруди перебувають у державній власності.

Щодо способу захисту

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб визначений частиною другою цієї статті.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Відповідно до частини 1 статті 167 Цивільного кодексу України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина 1 статті 170 Цивільного кодексу України).

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частина 2 статті 326 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до статті 326 цього ж Кодексу у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Держава, маючи у власності гідроспоруди, які знаходяться на земельній ділянці водного фонду із кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, наділена повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду загальнодержавного значення, яка істотно змінена та функціонує за допомогою таких гідротехнічних споруд.

Разом із тим, держава позбавлена можливості належним чином здійснювати повноваження власника спірної земельної ділянки водного фонду, оскільки за відповідачем зареєстровано право комунальної власності на цю земельну ділянку.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (статті 391 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 152 Земельного кодексу України. Указані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Означене відповідає правовому висновку вкладеному у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі №911/1602/22.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Таким чином, усунення перешкод власнику (землекористувачу) у користуванні своїм майном як спосіб захисту цивільного права чи інтересу фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право.

Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника (водні об`єкти та гідротехнічні споруди не вибували з володіння власника-держави)або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в пункті 47 постанови від 15 жовтня 2019 року у справі №902/1003/17).

Як встановлено судами, державна реєстрація права комунальної власності на земельній ділянці з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306 перешкоджає державі в особі обласної державної адміністрації реалізовувати своє право на користування та розпорядження земельною ділянкою.

Таким чином, ефективним способом захисту у даному випадку є саме негаторний позов про усунення перешкод власнику в користуванні та розпорядженні майном, що йому належить та скасування державної реєстрації речового права, оскільки спірне державне майно зареєстроване за відповідачем.

Стаття 1212 ЦК України регулює зобов`язальні (кондикційні) відносини і є субсидіарним (допоміжним) способом захисту. Вона застосовується лише тоді, коли правовідносини не врегульовані спеціальними нормами речового права.

Захист прав власника від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, чітко врегульований спеціальною речово-правовою нормою — статтею 391 ЦК України (негаторний позов). За наявності спеціальної норми кондикція не застосовується.

У рішенні суду першої інстанції зайво кваліфіковано дії відповідача за ст.1212 ЦКУ і ст.1213 ЦК України.

Для застосування ст. 1212 ЦК потрібен факт набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої. У концепції негаторного позову щодо земель водного фонду держава не втрачає володіння, а орган місцевого самоврядування (ОМС) фактично не набув цю землю у володіння в цивільно-правовому сенсі. Проте помилкова вказівка суду першої інстанції на додаткове нормативно-правове регулювання цього спірного правовідношення не вплинула на висновки суду першої інстанції в цілому, тому не тягне за собою зміну чи скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Оскільки за територіальною громадою – відповідачем Ставчанською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області зареєстроване право власності на спірне державне майно - земельну ділянку, проте гідротехнічні споруди за територіальною громадою не зареєстровано, то саме ефективним способом захисту і буде усуненням перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку(де держава не втрачала права володіння) про що правильний висновок зробив суд першої інстанції.

Велика Палата ВС неодноразово наголошувала (зокрема, у постановах щодо захисту земель водного фонду), що реєстрація права власності в ДРРП є лише елементом порушення права. Тому сама по собі вимога про скасування державної реєстрації прав не повинна бути відірваною від речової вимоги, а саме у цьому спорі усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

У цьому позові ці дві вимоги пов`язані як основна вимога (матеріально-правова-усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою) та спосіб її реалізації - скасування державної реєстрації прав (процесуально-реєстраційний), що повністю відповідає Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

На час пред`явлення даного позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 липня 2022 року земельна ділянка площею 96,7668 га з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306 зареєстрована на праві комунальної власності за Ставчанською сільською радою.

Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306 проведена на підставі рішення державного реєстратора Кіцманської міської ради Яруш Іванни Володимирівни від 02 серпня 2022 року, індексний номер 64369054.

Внесення запису до ДРРП про комунальну власність на підставі територіального принципу (Закону № 1423-IX) є реєстраційним порушенням. Воно створює лише перешкоди державі у розпорядженні її майном. Зайняття або реєстрація права за іншою особою в даному випадку розглядається як порушення, не пов`язане з позбавленням володіння.

З огляду на викладене порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7322589700:02:001:0306, площею 96,7668 гектарів, зареєстрованого за Ставчанською сільською радою.

Апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються дослідженими матеріалами справи, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, а також правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 у справі № 926/3933/25 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним, обґрунтованим і таким, що відповідає встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Натомість заперечення прокурора, наведені в судовому засіданні узгоджуються з фактичними обставинами справи та підтверджуються належними і допустимими доказами.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 у справі № 926/3933/25 підлягає залишенню без змін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Ставчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області №240 від 14.04.2026 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2026 у справі № 926/3933/25 – залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Орищин Г.В.