Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №907/983/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/983/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача): Іванчук С.В., судді Шаповал Д.В., Прядко О.В. за участю секретаря судового засідання Федак В.В. розглянувши апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 15.07.2026 (вх.№01-05/2330/26)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2026 (повне рішення складено 01.07.2026, суддя Пригара Л.І.)

у справі №907/983/25

за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Черних Дмитра Валерійовича, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача-2: Фізичної особи підприємця Рущак Валерії Арпадівни, м. Чоп Закарпатської області

про стягнення з Фізичної особи підприємця Черних Дмитра Валерійовича неустойку за неповернення земельної ділянки у розмірі 1 031 820,33 грн та з Фізичної особи підприємця Рущак Валерії Арпадівни 1 031 820,33 грн (з урахуванням заяви про зміну предмета позову)

За участю представників сторін:

від позивача (скаржник): Клещева Світлана Сергіївна (в режимі відеоконференції)

від відповідача-1 та відповідача-2: Сочка Віталій Іванович, Пазина Ростислав Олексійович

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся з позовом до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Черних Дмитра Валерійовича та до відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Рущак Валерії Арпадівни про стягнення 2 063 640,66 грн неустойки за неповернення земельної ділянки.

Заявою про зміну предмета позову б/н від 03.12.2025 (вх.№02.3.1-02/10581/25 від 03.12.2025), представниця позивача просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Черних Дмитра Валерійовича неустойку за неповернення земельної ділянки у розмірі 1 031 820,33 грн та з Фізичної особи-підприємця Рущак Валерії Арпадівни – 1 031 820,33 грн.

Позов обґрунтований тим, що неодноразові звернення позивача до відповідачів з листами-претензіями щодо повернення вказаної земельної ділянки в комунальну власність за актом її прийому-передачі останніми залишені без задоволення, також не вжито будь-яких заходів, спрямованих на виконання законних вимог позивача як власника спірної земельної ділянки. На переконання позивача, такі обставини та дії відповідачів є підставою для стягнення з останніх неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі подвійної орендної плати, що становить суму 2 063 640,66 грн.

При цьому, із урахуванням тієї обставини, що на спірній земельній ділянці розташоване майно відповідачів, яке належить їм на праві спільної часткової власності (по 1/2 частині у кожного) позивач нараховану суму неустойки просив стягнути з відповідачів у рівних частинах.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Черних Дмитра Валерійовича на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради суму в розмірі 515 910,16 грн. неустойки за неповернення земельної ділянки, а також 15 477,30 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Рущак Валерії Арпадівни на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради суму в розмірі 515 910,16 грн. неустойки за неповернення земельної ділянки, а також 15 477,30 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків:

- з врахуванням обставин закінчення строку дії договору оренди землі, невчинення відповідачами будь – яких дій, спрямованих на повернення орендованої земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди, така поведінка відповідачів не може бути визнана добросовісною, а тому, наведені представником відповідачів доводи не виключають підстав для застосування до відповідачів відповідальності у вигляді неустойки.

- відповідачі не надали суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мали можливість скористатися відповідними процесуальними правами, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 ФОП Черних Дмитра Валерійовича 1 031 820,33 грн та з відповідача-2 - ФОП Рущак Валерії Арпадівни 1 031 820,33 грн неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України в розмірі подвійної орендної плати є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачами не спростованими;

- позивачем на підтвердження розміру нарахованої до стягнення з відповідачів суми неустойки до матеріалів справи надано обґрунтований розрахунок розміру такої неустойки, відомості щодо визначення суми неустойки впродовж періоду її нарахування у залежності від розміру орендної плати та чинної у такому періоді нормативної грошової оцінки землі;

- водночас норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено штрафні санкції (пеню, штраф), тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд;

- якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій;

- беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження понесення позивачем збитків чи втрат від прострочення відповідачами виконання зобов`язання щодо повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі, на переконання суду, неустойка на загальну суму 1 031 820,33 грн (50% від заявленої до стягнення з відповідачів суми, по 515 910,16 грн з кожного з відповідачів) цілком справедливо відіграє свою компенсаторну та превентивну функцію як засіб цивільно-правової відповідальності у цій справі.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2026 у справі № 907/983/25 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити повністю, а також здійснити додатковий розподіл судових витрат.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Апелянт покликається на такі доводи:

- Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради неодноразово надсилались орендарям листи з пропозицією повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі; як вірно зазначено місцевим господарським судом відповідачі не лише не здійснювали активних дій по поверненню земельної ділянки, але й свідомо заперечували факт доцільності її повернення;

- ні Ужгородська міська рада, ні Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради не чинили перешкод відповідачам для належного виконання умов договору;

- в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 922/4278/21 суд виснував про належність до застосування судами після припинення дії договорів оренди земельних ділянок способу захисту прав орендодавця виключно шляхом пред`явлення вимоги про стягнення неустойки, а саме: неустойка за частиною 2 статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як користування орендованим майном»;

- Господарським судом Закарпатської області в цілому прийнято правильне рішення про стягнення неустойки з відповідачів, однак безпідставно зменшено розмір неустойки на 50 %;

- відповідачами не долучено жодного доказу про надмірність нарахованої неустойки та/або про те, що остання становить для них надмірний тягар, про винятковість даних обставин для відповідачів, про неможливість виконання обов`язку своєчасно;

- відповідачами жодного разу не здійснено сплати відповідних коштів з січня 2022;

- межі дискреційних повноважень є законно обмеженими, зокрема і основними принципами (засадами) господарського судочинства, зокрема принципом змагальності сторін; судом не обґрунтовано правових підстав для зменшення розміру неустойки, окрім як твердженням про відсутність доказів, завданих позивачу збитків;

- у пункті 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 було наголошено на тому, що заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних;

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- стягнення неустойки у визначеному судом розмірі виконає свою компенсаторну та превентивну функцію як засобу цивільно- правової відповідальності у даній справі, врахує всі обставини справи та забезпечить дотримання принципів рівності сторін, справедливості, пропорційності, добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства;

- неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку;

- при вирішенні питання щодо зменшення розміру неустойки на 50%, місцевий господарський суд правильно врахував, що позивач не зазнав жодних збитків чи втрат від прострочення відповідачами виконання зобов`язання щодо повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору;

- не дивлячись на те, що договір оренди землі закінчився ще у квітні 2021 року, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся з цим позовом більше, ніж через 4 роки у серпні 2025 року;

- Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради сукупний розмір орендної плати за 2022-2025 роки, яка могла бути сплаченою у разі укладення договору оренди, ототожнює з упущеною вигодою, однак жодних доказів наявності потенційних орендарів укласти договір оренди на таких умовах апелянтом не надано;

- враховуючи положення ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», жодних перешкод у державній реєстрації припинення права оренди ФОП Черниха Д.В. та ФОП Рущак В.А. після закінчення дії договору оренди не було;

- позивач свідомо не вживав та не вживає заходів з повернення земельної ділянки з метою штучного збільшення «упущеної вигоди».

Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористалась.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Прядко О.В., Шаповал Д.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 15.07.2026 (вх.№01-05/2330/26) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2026 у справі №907/983/25.

24.07.2026 відповідач-1 подав відзив (вх.№01-04/6264/26 від 27.07.2026), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.07.2026 призначено розгляд справи на 21.09.2026.

Ухвали суду доставлено учасникам справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронних кабінетів та повідомленнями про вручення рекомендованого відправлення.

У судовому засіданні 21.09.2026 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 21.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

На підставі рішення Ужгородської міської ради №189 від 21.04.2016 Фізичним особам – підприємцям Черних Дмитру Валерійовичу та Рущак Валерії Арпадівні поновлено дію Договору оренди земельної ділянки, площею 8720 кв.м. для розміщення та обслуговування столярного цеху по вул. Ужанській, 80 “а” строком на 5 років – до 21.04.2021. (Том 1, а.с. 36)

16.06.2026 між Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, який у подальшому перейменований на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (орендодавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем Черних Дмитром Валерійовичем (орендарем, відповідачем-1 у справі), Фізичною особою-підприємцем Рущак Валерією Арпадівною (орендарем, відповідачем-2 у справі) укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 04.03.2011, який зареєстровано у Державному реєстрі земель від 01.04.2011 №211010004000008, Договір оренди землі в новій редакції, за умовами п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування столярного цеху в м. Ужгороді, по вул. Ужанська, 80 “а”. Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:60:002:0008. (Том 1, а.с. 37-42)

Згідно п. 2 договору, в оренду передається земельну ділянку загальною площею 8720 кв.м.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: незакінчене будівництво адмінбудинку 87% готовності літ. А, склад-амбар літ. Л, склад літ. Б, вбиральні літ. Д, підсобні приміщення літ. Е, К, пункт прийому склотари літ. М (п. 3 договору).

За змістом пункту 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 7 355 668,80 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої управлінням Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області №990/86-16 від 23.05.2016.

Відповідно до п. 10, 11, 12 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 220 670,06 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 18 389,17 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження дії.

Пунктом 13 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - інших випадках, передбачених законом.

Земельна ділянка передається в оренду із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та обслуговування столярного цеху (п. 16, 17 договору).

За умовами п. 19 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проєкту її відведення. Згідно рішення II сесії міської ради VІI скликання від 21.04.2016 року №189 поновлено ФОП Черних Д.В., Рущак В.А. договір оренди земельної ділянки площею 8720 кв.м. для розміщення та обслуговування столярного цеху по вул. Ужанській, 80 “а” строком на 5 років до 21.04.2021 року.

Згідно із п. 21 Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації права оренди землі актом її приймання передачі.

В силу п. 27 договору, орендодавець має право, зокрема, в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства.

Пунктом 30 договору визначені обов`язки орендаря, в тому числі: у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 34 договору).

Відповідно до п. 33 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

На підставі п. 40 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та проведення державної реєстрації права оренди землі.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі земельної ділянки від 2016 року, підписаного сторонами спору, орендодавцем передано, а орендарями, у свою чергу, прийнято в оренду земельну ділянку площею 8720 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Ужанська, 80 “а”.(Том 1, а.с. 45)

На підставі Додаткової угоди від 01.12.2017 про внесення змін до Договору оренди землі від 16.06.2016 сторони згідно її пункту 1, на виконання пунктів 12, 13 договору, у зв`язку із змінами коефіцієнту індексації у 2016 році внесли зміни до пунктів 5, 10, 11 договору та виклали їх у новій редакції, а саме: (Том 1, а.с. 46)

“5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:60:002:0008 становить 7 407 116,80 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої управлінням Держземагентства в Ужгородському районі Закарпатської області №361/86-17 від 26.01.2017 року.

10. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 222 213,50 грн. на рік.

11. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 18 517,79 грн., але протягом 60 днів з моменту вручення податкового повідомлення (у поточному році) має бути сплачена у розмірі визначеному пунктом 10 Договору.”.

Згідно п. 2 Додаткової угоди, у зв`язку із внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року №220 “Про затвердження Типового договору оренди землі” сторони доповнили пункт 13 Договору абзацом наступного змісту:

“- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України.”.

У порядку п. 3 Додаткової угоди, сторони у зв`язку із затвердженням Тимчасового положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться в розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам згідно рішення сесії Ужгородської міської ради від 30.08.2016 року №356 внесли зміни до абзацу 1 пункту 27, пункти 30, 33, 36, абзацу 1 пункту 35 та виклали їх у новій редакції:

“абзац 1 пункту 27. В односторонньому порядку вносити зміни до даного Договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів індексації (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства), ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень”.

“30. Обов`язки орендаря:

- здійснити у 20-ти денний термін державну реєстрацію права оренди у відповідності до вимог чинного законодавства. У разі несвоєчасного здійснення права оренди справляється пеня у розмірі визначеному п. 14 даної угоди;

- своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою;

- щоквартально подавати орендодавцю підтверджуючі документи щодо внесення орендної плати;

- приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені Договором оренди землі, право оренди якого, зареєстрованим у встановленому законом порядку;

- виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або Договором оренди землі;

- дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки надати копію Договору відповідному органу державної податкової служби;

- у разі зміни своїх банківських реквізитів, юридичної адреси, назви, організаційно-правової форми тощо, у 10-денний строк з моменту настання таких змін повинен письмово повідомити про це орендодавця;

- у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим Договором;

- у разі поновлення Договору оренди здійснювати відшкодування втрат від недоотримання Ужгородською міською радою коштів за використання земель на період закінчення дії даного Договору та державної реєстрації поновленого Договору;

- у разі зміни цільового використання земельної ділянки, з моменту її здійснення до набрання чинності новоукладеного Договору проплачувати орендну плату в розмірі згідно ставок орендної плати нового використання;

- щороку станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подавати в державну податкову інспекцію в м. Ужгород головного управління ДФС у Закарпатській області податкову декларацію на поточний рік та/або здійснювати її подачу щомісячно, у порядку та строки визначені Податковим кодексом України;

- за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними Договорами оренди землі орендар подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним в державну податкову інспекцію в м. Ужгороді головного управління ДФС у Закарпатській області податкову декларацію за новоукладеними Договорами оренди;

- у разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник орендар подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни до державної податкової інспекції у м. Ужгороді головного управління ДФС у Закарпатській області”.

“33. Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків визначених абзацом 1 пункту 27 даного Договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір вирішується у судовому порядку”.

“36. Розірвання Договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Умовами розірвання Договору в односторонньому порядку є:

- несплата розміру орендної плати протягом трьох місяців;

- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;”.

35. “- за взаємною згодою сторін (за виключенням випадків встановлених пунктом 36 Договору)”.

Змістом даної Додаткової угоди сторони також погодили, що така Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 16.06.2016 року та вважається укладеною від 01.01.2017 року.

Відповідно до п. 8, 9 договору, строк дії договору до 21.04.2021.

Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Рішення про продовження Договору оренди приймає Ужгородська міська рада у відповідності до чинного законодавства.

Згідно із п. 22 договору, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується у судовому порядку.

Після закінчення строку дії договору оренди землі (21.04.2021) відповідачі не повернули позивачу земельну ділянку, яка була об`єктом оренди та продовживши її використання за відсутності чинного Договору оренди землі, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками справи.

Згідно із змісту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.08.25р. (Том 1 арк.спр.52) 11.08.2016 зареєстровано право оренди земельної ділянки згідно договору оренди землі від 16.06.2016р. та 08.05.2008р. зареєстровано право приватної спільної часткової власності на нерухоме майно: столярний цех, адмінбудинок літ. А, склад-амбар літ. Л, склад літ. Б, гараж літ Б, реконструйованих зі складу за адресою м. Ужгород вул. Ужанська, буд. 80а за Черних Дмитром Валерійовичем та Рущак Валерією Арпадівною.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо повернення спірної земельної ділянки, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію листа №32.01-12/564 від 13.05.2021(Том 1, а.с. 55), копію претензії про погашення заборгованості по орендній платі, в т.ч. повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі №30.01-13/256 від 05.07.2022 (Том 1, а.с. 60), копії претензій про сплату боргу та неустойки за неналежне виконання умов договору оренди землі, в т.ч. повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі №24.01-13/37 від 29.01.2024 (Том 1, а.с. 66), №24.01-13/107 від 29.03.2024 (Том 1, а.с. 77), №24.01-13/384 від 31.10.2024 (Том 1, а.с. 85), та докази надіслання таких на адресу Фізичної особи-підприємця Черних Дмитра Валерійовича та Фізичної особи-підприємця Рущак Валерії Арпадівни. (Том 1, а.с. 59, 64-65, 72-74, 83-83, 91-92)

В свою чергу, відповіддю б/н від 19.02.2024 року на претензію №24.01-13/37 від 29.01.2024 року, відповідачі наполягали на невчиненні орендодавцем (позивачем) жодних заходів щодо повернення ними орендованої земельної ділянки, неотриманні від орендодавця ні вимог про повернення земельної ділянки, ні актів щодо її повернення, а також заперечили вимоги про сплату неустойки. (Том 1, а.с. 75)

Відповідачі, незважаючи на закінчення строку дії Договору оренди землі від 16.06.2016 та отримання вищевказаних листів позивача, спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:60:002:0008 позивачеві не повернули, що і стало підставою звернення останнього до суду з вимогою про стягнення з відповідачів неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України в розмірі подвійної орендної плати в загальному розмірі 2 063 640,66 грн, по 1 031 820,33 грн з кожного, нарахованої за період з січня 2022 року по липень 2025 року включно. Розрахунок неустойки позивачем долучено разом із позовною заявою. (Том 1,а.с. 35)

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом спору у цій справі є вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про стягнення з ФОП Черних Дмитра Валерійовича та ФОП Рущак Валерії Арпадівни неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, у зв`язку з неповерненням після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки площею 8720 кв.м, кадастровий номер 2110100000:60:002:0008, у розмірі подвійної орендної плати за період із січня 2022 року по липень 2025 року включно, по 1 031 820,33 грн з кожного з відповідачів.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що 16.06.2016 між Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, від імені якої діяв Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, у подальшому перейменований на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (орендодавець), та ФОП Черних Дмитром Валерійовичем і ФОП Рущак Валерією Арпадівною (орендарі) укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 04.03.2011, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 01.04.2011 за №211010004000008, якою договір оренди землі викладено в новій редакції.

За умовами пункту 1 договору орендодавець надає, а орендарі приймають у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування столярного цеху, розташовану за адресою: м. Ужгород, вул. Ужанська, 80 «а», кадастровий номер 2110100000:60:002:0008.

На підставі Додаткової угоди від 01.12.2017 про внесення змін до Договору оренди землі від 16.06.2016 (далі – Додаткова угода) сторони внесли зміни до пунктів 5, 10, 11 Договору та виклали їх у новій редакції, а саме: “5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:60:002:0008 становить 7 407 116,80 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої управлінням Держземагентства в Ужгородському районі Закарпатської області №361/86-17 від 26.01.2017 року. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 222 213,50 грн. на рік. У порядку п. 3 Додаткової угоди, сторони у зв`язку із затвердженням Тимчасового положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться в розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам згідно рішення сесії Ужгородської міської ради від 30.08.2016 року №356 внесли зміни до абзацу 1 пункту 27, пункти 30, 33, 36, абзацу 1 пункту 35 та виклали їх у новій редакції: “абзац 1 пункту 27. В односторонньому порядку вносити зміни до даного Договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів індексації (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства), ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень”.

Відповідно до п. 12,13 договору із врахуванням змін внесених додатковою угодою обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження дії. Розмір орендної плати переглядається щороку у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; інших випадках, передбачених законом; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до Постанови ВП ВС від 5 червня 2024 року у справі № 914/2848/22 (провадження № 12-66гс23) положеннями пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно із ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з пунктами 8, 9 договору строк його дії встановлено до 21.04.2021. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк за умови дотримання встановленої Договором процедури.

Відповідно до пункту 22 договору після припинення його дії орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Водночас пунктом 30 договору передбачено обов`язок орендаря у разі неповернення земельної ділянки у визначений строк здійснювати плату за фактичне користування нею у розмірах, визначених договором. Дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

На виконання умов договору земельну ділянку площею 8720 кв.м було передано відповідачам за актом приймання-передачі від 2016 року, в якому сторони зокрема зазначили, що датою набуття орендарем права користування земельною ділянкою є дата підписання договору оренди землі та здійснення реєстрації права оренди землі.

Згідно із змісту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.08.25р. (Том 1 арк.спр.52) 11.08.2016 зареєстровано право оренди земельної ділянки згідно договору оренди землі від 16.06.2016р.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується її учасниками, після закінчення 21.04.2021 строку дії спірного договору відповідачі земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:60:002:0008 позивачу не повернули та продовжили користуватися нею за відсутності чинного договору оренди.

Після припинення договору позивач неодноразово звертався до відповідачів із вимогами про повернення земельної ділянки, що підтверджується листом від 13.05.2021, претензією від 05.07.2022 та претензіями від 29.01.2024, 29.03.2024 і 31.10.2024. Водночас земельну ділянку орендодавцеві повернуто не було. У відповіді на претензію від 19.02.2024 відповідачі заперечували вимоги щодо сплати неустойки та посилалися, зокрема, на невчинення орендодавцем належних заходів щодо повернення земельної ділянки.

Отже, факт укладення та виконання сторонами договору в частині передачі земельної ділянки в оренду, закінчення 21.04.2021 строку його дії, а також неповернення відповідачами земельної ділянки після припинення орендних правовідносин підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється.

Невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі після спливу строку дії договору свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду), а тому, права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві (подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, а також постановах Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №910/11692/20, від 11.07.2023 у справі №916/1307/22, від 31.08.2021 у справі №914/1050/20, від 16.04.2024 у справі №916/3409/22, від 27.05.2025 у справі №904/8325/21).

Згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, внаслідок якого у наймодавця виникає право на застосування до наймача встановленої положеннями ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Враховуючи обставини закінчення строку дії договору оренди землі, невчинення відповідачами будь – яких дій, спрямованих на повернення орендованої земельної ділянки після закінчення строку дії Договору оренди, Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради підставно у відповідності до приписів статті 785 ЦК України за період з січня 2022 року по 31.07.2025 року включно, виходячи з подвійного розміру орендної плати на відповідний період із застосуванням відомостей про чинний на вказану дату розмір нормативної грошової оцінки земель нараховано неустойку у розмірі 2 063 640,66 грн.

Позивачем на підтвердження розміру нарахованої до стягнення з відповідачів суми неустойки до матеріалів справи надано обґрунтований розрахунок розміру такої неустойки, підтверджений відомостями щодо визначення суми неустойки впродовж періоду її нарахування у залежності від розміру орендної плати та чинної у такому періоді коефіцієнтів індексації та нормативної грошової оцінки землі. Відповідачі, заперечуючи підставність стягнення неустойки за спірний період, розміру визначеної позивачем орендної плати за цей період, виходячи з якої обрахована неустойка, не спростували та не заперечили, свого контррозрахунку заявлених позовних вимог суду не надали.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення загального розміру неустойки у рівних частинах з кожного з відповідачів. Такий спосіб визначення обсягу відповідальності узгоджується з тим, що обидва відповідачі виступали співорендарями за одним договором, а розташовані на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомого майна належать їм на праві спільної часткової власності у рівних частках по 1/2 кожному.

Визначаючи частку відповідальності кожного з відповідачів, колегія суддів враховує, що сторонами договору оренди спірної земельної ділянки як орендарі виступали одночасно ФОП Черних Д.В. та ФОП Рущак В.А., тобто обов`язок щодо повернення об`єкта оренди після припинення договору покладався на обох відповідачів.

Відтак, враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 - Фізичної особи – підприємця Черних Дмитра Валерійовича 1 031 820,33 грн та з відповідача 2 - Фізичної особи – підприємця Рущак Валерії Арпадівни 1 031 820,33 грн неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України в розмірі подвійної орендної плати, є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачами не спростованими.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного перегляду, є судове рішення в частині відмови в стягненні неустойки у зв`язку із зменшенням судом.

Місцевий господарський суд зменшив розмір неустойки, яка підлягає стягненню на 50 %, пославшись на відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків чи інших втрат від прострочення відповідачами виконання обов`язку щодо повернення земельної ділянки.

Неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2024 у справі №910/14706/22).

Вчинення орендарем дій, спрямованих на повернення орендованого майна, та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17).

Колегія суддів враховує, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка є самостійною формою відповідальності, яка застосовується саме після припинення договору найму у разі невиконання наймачем обов`язку щодо негайного повернення речі.

Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 зазначила, що після припинення договору права та обов`язки сторін переходять зі сфери регулятивних у сферу охоронних правовідносин, які охоплюються правовим регулюванням ч. 2 ст. 785 ЦК України. У цій же постанові Верховний Суд виснував, що неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України застосовується незалежно від її погодження сторонами у договорі та є самостійною формою майнової відповідальності за неповернення майна після припинення договору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17 зазначила, що право наймодавця вимагати сплати неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України та обов`язок наймача її сплачувати зберігаються до моменту повернення орендованого майна. Винятком із цього правила можуть бути підтверджені належними доказами неправомірні дії чи бездіяльність самого наймодавця, спрямовані на ухилення від прийняття орендованого майна та оформлення його повернення.

Крім того, у постанові від 17.04.2024 у справі №922/4278/21, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що до предмета доказування належать обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення об`єкта оренди, відсутності перешкод для його своєчасного повернення, умисного ухилення від виконання такого обов`язку, а також відсутності з боку орендодавця дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від прийняття майна.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання, при цьому відсутність своєї вини доводить саме особа, яка порушила зобов`язання. Відтак можливість притягнення орендаря, який порушив обов`язок щодо повернення об`єкта оренди, до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, залежить від наявності його вини, яка презюмується та може бути ним спростована належними доказами (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17).

З матеріалів справи встановлено, що після закінчення строку дії договору 21.04.2021 відповідачами об`єкт оренди орендовавцю не повернено, орендарі продовжили користуватися земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів, що визнається та не заперечується обома сторонами.

Пунктом 8 договору визначено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії повідомити про відповідний намір Ужгородську міську раду (подати необхідні документи до Центру надання адміністративних послуг). Доказів скерування відповідачами позивачу повідомлення про намір поновлення договору оренди не надано, позивачем зокрема в листі від 13.05.2021 адресованому відповідачам, зазначено що такі повідомлення не надходили.

До матеріалів справи не долучено доказів складення актів повернення об`єктів оренди, не додано доказів вжиття заходів відповідачами щодо повернення об`єкта оренди, доказів вчинення дій щодо оформлення правовстановлюючих документів щодо користування спірною земельною ділянкою суду не представлено.

Обставин щодо наявності перешкод для своєчасного повернення об`єкта оренди відповідачами не наведено та доказів які підтвердили б дані обставини, відповідачами не надано. Відповідачами також не наведено обставин, які були б підставою для тривалого періоду з 2021року по даний час не виконання вимог закону та договору оренди в частині не повернення об`єкта оренди.

Відтак, за даних умов, наявні обставини щодо невжиття орендарями протягом тривалого часу належних заходів щодо повернення об`єкта оренди, умисного ухилення від виконання обов`язку з повернення об`єкта оренди, відсутності перешкод для своєчасного повернення об`єкта оренди, а також відсутності з боку орендодавця дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від прийняття майна.

Натомість, як вбачається із матеріалів справи, орендодавцем (позивачем) вживались заходи щодо повернення об`єкта оренди, що підтверджується скеруванням протягом 2021-2024років орендарям претензій та вимог про повернення об`єкта оренди, щодо вжиття заходів оформлення правовстановлюючих документів щодо користування об`єктом оренди, щодо необхідності оплати заборгованості з орендної плати та щодо сплати неустойки за не повернення об`єкта оренди на підставі ст.785 ЦК України.

У відповіді від 19.02.2024 на претензію від 29.01.24р. відповідачі зазначили, що вони жодних дій які б свідчили про ухилення від повернення земельної ділянки не здійснювали та для відшкодування збитків у зв`язку із невиконанням договору оренди щодо неповернення об`єкта оренди необхідним є доведення вини.

Посилання відповідачів на невчинення позивачем достатніх заходів щодо повернення земельної ділянки не спростовують наявності їхнього власного обов`язку негайно повернути об`єкт оренди та за відсутності доказів, не підтверджують існування будь-яких перешкод у виконанні такого обов`язку.

Водночас, зобов`язання, яке покладено договором саме на відповідачів, передбаченого п.22 договору, щодо повернення земельної ділянки орендодавцеві не виконано.

Передача земельної ділянки відповідачам здійснювалась за актом приймання-передачі, який відповідно до прикінцевих положень договору є його невід`ємною частиною. Водночас як було зазначено вище, матеріали справи не містять ані акта, яким було б оформлено зворотне передання земельної ділянки позивачу, ані іншого документа, що підтверджував би фактичне виконання відповідачами обов`язку з її повернення.

Суд враховує, що на орендованій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке зареєстроване за відповідачами на праві власності. Проте, згідно з висновками Верховного Суду, які викладено у постановах від 14.01.2025 у справі №909/618/22, від 20.11.2024 у справі №918/391/23, від 03.08.2022 у справі №914/374/21, від 01.02.2023 у справі №904/2600/18, від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, що ухвалені щодо розірвання договорів оренди землі, на якій розташоване нерухоме майно орендаря, ця обставина не була визнана судом касаційної інстанції перешкодою для припинення орендних правовідносин з недобросовісним орендарем та повернення земельних ділянок.

Наведений підхід також узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, щодо прав власника нерухомого майна на земельну ділянку безпосередньо під об`єктом нерухомості у разі відсутності підстав для поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 34 Закону №161-XIV у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Верховний Суд у своїй сталій практиці виходить із того, що сам факт припинення договору або невикористання орендарем майна не свідчить про виконання обов`язку з його повернення; орендар повинен вчинити передбачені договором дії щодо фактичного повернення об`єкта оренди, а якщо повернення має оформлюватися актом приймання-передачі, відсутність такого акта підлягає оцінці разом з поведінкою сторін та вжитими ними заходами. Подібна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2026 у справі №908/1010/24.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відтак, при вирішенні цього питання підлягають оцінці не лише обставини, прямо передбачені ч. 3 ст. 551 ЦК України, а й інші обставини, які мають індивідуальний характер для конкретних правовідносин. При цьому категорії «значно» та «надмірно» є оціночними та підлягають конкретизації в кожній справі з урахуванням необхідності запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника та недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначне прострочення виконання зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доводити існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зважаючи на викладене, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19; від 22.01.2020 у справі №912/684/19; від 13.01.2020 у справі №902/855/18; від 03.08.2023 у справі №916/628/22.

Встановивши обґрунтованість заявленої до стягнення неустойки у повному розмірі, місцевий господарський суд зменшив її на 50 %, пославшись на відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків чи інших втрат від прострочення відповідачами виконання обов`язку щодо повернення земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачі клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки не заявляли, обставин, які б, на їх переконання, обумовлювали необхідність її зменшення, не наводили.

При цьому, колегія суддів враховує, що факт незаявлення відповідачами клопотання про зменшення неустойки не позбавляв суд першої інстанції права вирішити питання про її зменшення з власної ініціативи. Водночас реалізація такого дискреційного повноваження повинна ґрунтуватися на встановлених у справі та належним чином оцінених обставинах, які свідчать про необхідність такого зменшення та дають можливість суду обґрунтувати не лише сам факт втручання у встановлений законом розмір відповідальності, а й конкретний ступінь такого зменшення.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як вичерпного переліку обставин, за яких можливе таке зменшення, так і встановленого розміру такого зменшення, суд повинен вирішувати це питання за наслідками оцінки конкретних обставин справи, фактично-доказової бази та доказів сторін у їх сукупності, з урахуванням засад справедливості, добросовісності й розумності та правил ст. 86 ГПК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17 та від 03.04.2024 у справі №924/706/23).

Матеріали справи також не містять доказів, зокрема поданих відповідачами, на підтвердження надмірності заявленої до стягнення неустойки, її очевидної неспівмірності наслідкам допущеного порушення, винятковості обставин невиконання обов`язку з повернення земельної ділянки, скрутного майнового стану відповідачів чи того, що стягнення неустойки у визначеному законом розмірі становитиме для них надмірний та несправедливий тягар чи інших обставин та доказів в підтвердження наявності підстав для зменшення неустойки.

У поданих поясненнях від 19.11.25р. представник відповідачів зазначив, що повернення та сплата збитків визначається на договірній основі, сторони погодили, що дії визначатимуться на підставі п.30 договору, а саме у разі не повернення земельної ділянки в зазначений термін здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою та не встановлено додаткових форм покладення штрафних санкцій за порушення умов договору.

Неустойка згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК встановлена в законі і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди). Про це зокрема зазначив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2021 року у справі № 910/11131/19

Відповідно до п.30 договору орендарі були зобов`язані у разі неповернення земельної ділянки в зазначений термін здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. При цьому, до матеріалів справи не долучено доказів здійснення такої плати.

В рішенні, суд дійшов висновків про підставність зменшення неустойки зокрема виходячи із відсутності у матеріалах справи будь – яких доказів на підтвердження понесення позивачем збитків чи втрат від прострочення відповідачами виконання зобов`язання щодо повернення земельної ділянки після закінчення строку дії Договору оренди землі, та за таких обставин дійшов висновку, що неустойка на загальну суму 1031820,33 грн (50% від заявленої до стягнення з відповідачів суми, по 515 910,16 грн з кожного з відповідачів) цілком справедливо відіграє свою компенсаторну та превентивну функцію як засіб цивільно-правової відповідальності у даній справі і такий розмір неустойки враховує усі обставини справи та досліджені судом докази у справі, а також судом у цьому випадку буде дотримано принципів рівності сторін, справедливості, пропорційності, добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Покликання на не підтвердження понесення позивачем збитків, не підтверджує наявність підстав визначених ст. 551 ЦК України для зменшення неустойки. Такою підставою є встановлення обставин, того що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, який судом не встановлений та наявність інших обставин, які мають істотне значення. Інших підстав та обставин для зменшення розміру неустойки в рішенні не зазначено.

Відтак, не дослідивши обставини які визначені законом як підстави для зменшення неустойки, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків щодо підтвердженості та наявності підстав для зменшення неустойки, які визначені ч.3 ст. 551 ЦК України.

Позиція прийнятності та необхідності існування судової дискреції у питанні визначення конкретної міри юридичної відповідальності за вчинене правопорушення для цілей індивідуалізації покарання та впровадження його пропорційності як складника справедливості не може ототожнюватися із твердженням про її необмеженість за обсягом допустимого зменшення стягуваних штрафних санкцій навіть у разі доведення визначених ч.3 ст.551 підстав.

Передбачене ч.2 ст.785 ЦК України неповернення об`єкта оренди власнику (орендодавцю) презюмує обмеження останнього у можливостях господарського використання такого майна (як особисто, так і шляхом надання іншим особам).Об`єктом компенсації є зокрема розмір орендної плати, який власник міг би отримати у разі вільного використання такого майна та ті нарахування на неї, які могли бути правомірно отримані орендодавцем за період прострочення платежу.

Відтак, не є можливим, створюючи економічну доцільність для орендаря продовжувати прострочення з повернення майна шляхом зменшення стягуваної неустойки, а тому лише з точки зору розумності і справедливості (п.6 ст.3 ЦК) під час визначення стягуваної суми не є обґрунтуваним її зменшення до суми в розмірі орендної плати та відповідних нарахувань на таку плату чи до меншого розміру.

Зменшивши розмір неустойки на 50% відсотків, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України, яка передбачає подвійну плату за найм речі, суд фактично зменшив неустойку до розміру фактичної плати за найм.

Відшкодування меншого обсягу майнової компенсації за рахунок неустойки фактично призводить до створення умов, за яких продовження порушення орендарем визначеного ч.1 ст.785 ЦК обов`язку є економічно вигідним для нього ( за рахунок орендодавця), за користування таким майном на умовах чинного договору оренди та не стимулює повернення майна, яке вже більше чотирьох років перебуває у користуванні відповідачів без правової підстави такого користування та унеможливлює використання такого майна орендодавцем .

Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки та не звільняти боржника від її сплати. (правовий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

За даних обставин орендодавцю не забезпечено компенсаційної мети застосуванням вимог ст.785 ЦК України у зв`язку із неповерненням об`єкта оренди, таке зменшення не виконує і стимулюючу функцію щодо повернення об`єкта оренди, що фактично підтверджується матеріалами справи та тривалим періодом не вжиття відповідачами жодних заходів на виконання своїх зобов`язань щодо орендованого майна, визначених договором.

Вирішуючи питання про зменшення неустойки, господарський суд повинен встановити, чи є відповідний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причин неналежного виконання зобов`язання, наслідків порушення, співвідношення розміру неустойки з такими наслідками та поведінки боржника.

Сукупність наведених обставин не дає підстав вважати, що заявлений до стягнення розмір неустойки є наслідком надмірного чи несправедливого застосування відповідальності до відповідачів. Навпаки, тривалість невиконання обов`язку, відсутність будь-яких доведених об`єктивних перешкод для його виконання та невжиття відповідачами заходів для припинення порушення свідчать про відсутність тих виняткових або істотних обставин, які могли б бути підставою для зменшення неустойки.

Щодо наведених представниками відповідачів під час апеляційного розгляду посилань на низьку привабливість спірної земельної ділянки з огляду на її місце розташування, колегія суддів зазначає, що такі твердження жодними належними і допустимими доказами не підтверджені. Матеріали справи не містять висновків щодо ринкової чи інвестиційної привабливості земельної ділянки, відомостей про відсутність попиту на неї, доказів неможливості її використання власником або передачі іншій особі, так само як і будь-яких інших об`єктивних даних, які б дозволяли пов`язати зазначені твердження з наявністю обставин, що мають істотне значення у розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України. Такі доводи не стосуються обставини, з якою ч. 2 ст. 785 ЦК України пов`язує виникнення спірної відповідальності. Неустойка у цій справі стягується не як відшкодування упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю передати земельну ділянку іншому потенційному орендареві, а за невиконання відповідачами обов`язку щодо повернення об`єкта оренди після припинення договору.

За таких обставин у матеріалах справи відсутні підтверджені належними доказами обставини, які давали достатні передумови для висновку про наявність підстав визначених ч.3 ст.551 ЦК України та про необхідність зменшення передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки.

Таким чином місцевий господарський суд, дійшов помилкового та передчасного висновку про зменшення розміру належної до стягнення неустойки на 50%, тому в межах апеляційного перегляду, рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2026 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову, з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення, яке не було предметом апеляційного перегляду, залишається без змін.

Висновки апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2026 скасуванню у частині зменшення розміру неустойки та ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині незадоволених позовних вимог у загальному розмірі 1 031 820,33 грн.

Відтак, з урахуванням розміру позовних вимог, які є предметом апеляційного перегляду, ставка судового збору за подання апеляційної скарги становить 23 215,95 грн. Оскільки апеляційну скаргу подано в електронній формі, до зазначеного розміру підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8, у зв`язку з чим належний до сплати судовий збір за подання апеляційної скарги становить 18 572,76 грн.

З огляду на результати апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла до висновку про покладення сплати судового збору на відповідачів у рівних частинах, а саме по 9 286,38 грн.

Разом з тим, за подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 37 145,54 грн, що підтверджується долученою скаржником платіжною інструкцією №670 від 07.07.2026, тобто на 18 572,78 грн більше від встановленого розміру.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, скаржник, який сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, має право звернутися до Західного апеляційного господарського суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору .

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 15.07.2026 (вх.№01-05/2330/26) –задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.06.2026 у справі №907/983/25 – скасувати в частині відмови, у зв`язку із зменшенням розміру неустойки.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради задоволити.

4. Викласти п. 2 та п. 3 резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черних Дмитра Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ 36541721) суму 1 031 820,33 грн. (один мільйон тридцять одна тисяча вісімсот двадцять гривень 33 копійки) неустойки за неповернення земельної ділянки, а також 15 477,30 грн (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 30 коп.) за подання позовної заяви.»

«Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рущак Валерії Арпадівни ( АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_2 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ 36541721) суму 1 031 820,33 грн. (один мільйон тридцять одна тисяча вісімсот двадцять гривень 33 копійки) неустойки за неповернення земельної ділянки, а також 15 477,30 грн (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 30 коп.) за подання позовної заяви.»

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Черних Дмитра Валерійовича ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ 36541721) 9 286, 38 грн. (дев`ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 38 копійок) за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рущак Валерії Арпадівни ( АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_2 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ 36541721) 9 286, 38 грн. (дев`ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 38 копійок) за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 25.09.26р.

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Шаповал Д.В.

суддя Прядко О.В.