Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №705/2681/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2681/26

2/705/2726/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Душина О.В.,

при секретарі Маєвській О.Ю.;

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

1.Короткий зміст позовних вимог

04 липня 2020 року ОСОБА_4 видано ОСОБА_5 письмову розписку, згідно якої Відповідач отримав від Позивача грошові кошти у позику в розмірі 50 000 доларів США та зобов`язався до 04 січня 2021 року повернути Позивачу отриману ним позику.

20 червня 2020 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_6 , прийнявши прізвище дружини – ОСОБА_7 . 17 липня 2020 року Позивач отримав новий паспорт громадянина України у формі ID-картки.

Відтак, 04 липня 2020 року, Відповідач видаючи письмову розписку зазначив у ній дані з дійсного на той момент паспорта громадянина України Позивача (щодо прізвища ОСОБА_8 ).

Станом на день звернення до суду Відповідач взяте на себе зобов`язання не виконав, протягом 2021-2022 років в ході телефонних розмов обіцяв повернути кошти та просив продовжити строк позики, на що Позивач погоджувався та надавав додатковий строк на повернення позики, проте Відповідач так і не повернув грошові кошти.

Зі змісту розписки вбачається, що Відповідач станом на день звернення до суду має заборгованість перед Позивачем у розмірі 50 000 доларів США.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість згідно розписки від 04 липня 2020 року у розмірі 50 000 доларів США, пеню у розмірі 3 555 334.74 грн. та три відсотки річних у розмірі 344 113.97 грн. а також стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 13 312,00 гривень та витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 21 735, 00 гривень.

2. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 11.05.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

29.05.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що позивач фактично просить суд ототожнити його з особою, зазначеною у борговому документі під іншим прізвищем, і на цій підставі визнати за ним право вимоги. Однак така тотожність не презюмується, а підлягає доказуванню позивачем у межах цієї справи. Без доказів, що саме позивач – позикодавець за розпискою від 04.07.2020, вимоги про стягнення боргу недоведені. Предмет спірної позики за розпискою – 50 000 доларів США. Розписка не містить умови про пеню, її розмір, порядок обчислення або застосування подвійної облікової ставки НБУ як способу визначення відповідальності за прострочення.

Законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти. Облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів, за допомогою яких НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України – гривні (див. ВП ВС, 16.01.2019, № 464/3790/16-ц, ЄДРСР: 79958186; ВСУ, 16.08.2017, № 6-2667цс16, ЄДРСР: 68427656). Пункт 15 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України звільняє позичальника від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф і пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики у період дії карантину COVID-19, а також у тридцятиденний строк після дня завершення такого карантину. Відтак пеня за період з 05.01.2021щонайменше до завершення тридцятиденного строку після 30.06.2023 не підлягає стягненню. Із 24.02.2022 діє воєнний стан, який триває донині (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України).

Пункт 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України поширюється на подібні правовідносини, що виникли між сторонами на підставі договору позики, оформленого у вигляді розписки (див. КЦС ВС, 13.03.2024, № 350/711/22, ЄДРСР: 117686007). Оскільки 3 % річних – відповідальність, визначена ст. 625 ЦК України, на їх нарахування з 24.02.2022 теж поширюється спеціальне обмеження, встановлене п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році) (ВП ВС, 16.01.2019, № 373/2054/16-ц, ЄДРСР: 79382745). Нарахування 3 % річних з 24.02.2022 суперечить п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України та судовій практиці. Тому 3 % річних слід розраховувати лише за період 05.01.2021 – 23.02.2022.

09.06.2026 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що відповідач не визнає позов через не доведення належності позивачу права вимоги за розпискою у зв`язку із зміною позивачем прізвища в результаті вступу в шлюб.

Таке твердження відповідача є недобросовісним, і спростовується наступним. По-перше, на момент видачі відповідачем письмової боргової розписки (04.07.2020), позивач, будучи у шлюбі (з 20.06.2020) ще не змінив документи, зокрема паспорт, а тому відповідач видаючи розписку вказав у ній відомості, що відповідали на той момент паспорту позивача. Позивач отримав новий паспорт з прізвищем ОСОБА_7 14 липня 2020 року, що підтверджується матеріалами справи. По-друге, відповідно до ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Таким чином, наявність у КРЕДИТОРА розписки, як боргового документа, підтверджує обставину і належності права вимоги, і обставину наявності не повернутої позики.

06.07.2026 до суду надійшло заперечення проти відповіді на відзив, в якому зазначено, що нетипові обставини позики потребують підвищеної якості доказування. Заявлена позивачем конструкція нетипова: 50 000 доларів США готівкою та розписка без застереження про зміну прізвища. Ця справа не може вирішуватися за спрощеною логікою «є розписка – отже все доведено». Навіть оригінал розписки не усуває сумнівів щодо: актуального прізвища особи, зазначеної в розписці як позикодавець, на дату складення розписки; обставин складання документа; джерела походження коштів; чинності старого паспорта. Посилання позивача на місячний строк для обміну паспорта не відповідає на ключове питання – дату подання заяви-анкети на обмін паспорта та дату визнання попереднього паспорта недійсним.

Ухвалою суду від 13.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача та позивач ОСОБА_2 підтримали вимоги позовної заяви та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги та не заперечував щодо ухвалення рішення про стягнення з нього заборгованості у сумі 50 000 доларів США на користь ОСОБА_2 , також визнав позовні вимоги в частині стягнення судового збору та витрат на правову допомогу. З приводу стягнення пені та 3 відсотків річних заперечував у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

3. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

1. Судом встановлено, що 04.07.2020 у м. Київ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Уманським МВ УМВС України в Черкаській області 12.07.2003 р., зареєстрований: АДРЕСА_2 , код. НОМЕР_2 , отримав від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_1 суму в розмірі 50 000 $ США (п`ятдесят тисяч доларів США) та зобов`язався повернути 04.01.2021 р. з можливістю пролонгації про що була написана відповідна боргова розписка (а.с. 6).

Вказане було підтверджене в судовому засіданні сторонами справи, відповідач ОСОБА_4 підтвердив факт отримання зазначеної суми коштів від ОСОБА_9 , тому на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України зазначена обставина, не підлягає доказуванню, і суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цієї обставини або добровільності її визнання.

Відносини, що склалися між сторонами регулюються нормами цивільного законодавства, які регулюють отримання позики.

У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

За правилами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-79цс14 зазначено, що «відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».

Статтею 545 ЦК України визначено, що, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже наявність оригіналу боргової розписки у позивача, як кредитора, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року №707/2606/16-ц.

Станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобов`язання, передбачені борговою розпискою та не повернув суму позики у розмірі 50 000 $ США.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що боргова розписка від 04.07.2020 року підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів відповідачем та виникнення у нього обов`язку в їх поверненні, який відповідачем в свою чергу не виконано, що також знайшло своє підтвердження в поясненнях сторін по справі, наданих в судовому засіданні та визнанні відповідачем ОСОБА_4 позовної вимоги про стягнення з нього суми позики, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за борговою розпискою в сумі 50 000 $ США.

2. Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 3 555 334,74 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем доведено, що відповідач має перед ним грошове зобов`язання, яке виникло з договору позики за борговою розпискою від 04.07.2020 року, проте вказана розписка не містить узгоджених сторонами правових наслідків в разі порушення грошового зобов`язання, тобто відповідальність за порушення умов договору сторонами не передбачена.

Також суд зауважує, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні. Крім того, висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.

За наведених обставин, нарахування пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 3 555 334,74 грн. є необґрунтованим, тому вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

3. Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 344 113,97 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 8.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц.

Позивачем надано розрахунок обчислення 3% річних за період з 05.01.2021 по 30.03.2026 що становить 344113, 97 грн., проте з даним розрахунком суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки – звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково, за період з 05.01.2021 по 23.02.2022 включно, що становить 1705,5 доларів США ( 415 днів х 50000 дол. США х 3 :100 :365 =1705,5 дол. США).

Тобто, при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році) - методика обрахування наведена в постанові Верховного Суду від 16.01.2019, справа № 373/2054/16, де також зазначено з приводу можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду вказала, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 14-134цс18. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 1705,5 доларів США.

4. Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 11.06.2024; рахунок №1 від 30.03.2026; платіжну інструкцію 1596090471.1 від 30.03.2026.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами другою, третьою, восьмою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи надані суду докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що представником позивача документально підтверджено витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 21 735 грн,. Оскільки позовні вимоги задоволено частково на суму 51 705, 5 доларів США, що становить 37,21% від ціни позову, тому з відповідача підлягає стягненню 8 087,59 грн. витрат на правову допомогу та 4953, 40 грн. судового збору, розмір якого визначений з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 19, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість згідно розписки від 04 липня 2020 року у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, що в еквіваленті до національної грошової одиниці України за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення суду складає 2242855,00 грн, та три відсотки річних у розмірі 1705 (одна тисяча сімсот п`ять) доларів США 50 центів, що в еквіваленті до національної грошової одиниці України за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення суду складає 76503,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4953 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 8 087 (вісім тисяч вісімдесят сім ) гривень 59 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому копія повного рішення суду не була вручена у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного рішення суду.

Повне рішення складене 24 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя О.В. Душин