Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №703/2043/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2043/25

2/703/30/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м.Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левчук О.О.,

за участю секретаря Мельник Д.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвокат Штуць Н.Г.,

представника відповідача - адвоката Холодняка В.М.,

представника відповідача Кисилічиної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Сміла цивільну справу № 703/2043/25 за позовною заявою:

ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

до

Навчально-виховний комплекс «Ліцей-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Лідер» Смілянської міської ради Черкаської області, юридична адреса: 20701, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, пров. Героїв Небесної Сотні, буд. 4,

про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

14.04.2025 ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Штуць Наталія Григорівна звернувся до суду з позовом до Навчально-виховного комплексу «Ліцей-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Лідер» Смілянської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ 14.04.2025 справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

Позовна заява вмотивована тим, що 11.03.2025 позивач засобами поштового зв`язку одержав від директора Навчально-виховного комплексу «Ліцей-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Лідер» Смілянської міської ради Черкаської області трудову книжку та копію наказу про звільнення №10-к/тр від 04.03.2025.

Зі змісту вищезазначеного наказу вбачається, що позивача звільнено з посади вчителя української мови та літератури 05.03.2025 за прогул без поважних причин, на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. До наказу додані: акти про відсутність вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 на робочому місці від 04.02.2025 та від 06.02.2025, а також пояснювальна записка позивача від 11.02.2025.

Позивач стверджує, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить будь-яких посилань на формулювання суті й обставин допущеного позивачем на думку відповідача проступку. Крім того, останній не містить будь-яких посилань на те, що роботодавцем, визначаючи вид стягнення враховано характер вчиненого проступку, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання трудової діяльності працівника, наявність заохочень, стягнень чи його ставлення до трудових обов`язків.

Також, позивач наголошує на порушенні самої процедури застосування дисциплінарного стягнення та його звільнення. Так, вказує, що перед його звільненням відповідачем не встановлено обставин, пов`язаних зі складом дисциплінарного проступку, не враховано ступінь тяжкості вчиненого, не вжито заходів для отримання пояснень працівника, не встановлено наявності будь-якої шкоди в результаті проступку, вини, а також не враховано його попередню трудову діяльність.

Позивач вважає, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, адже останній 04.02.2025 та 06.02.2025 проводив заняття для учениць, які перебувають на індивідуальному навчальному плані, дистанційно із застосуванням платформи «Google Classroom», за результатом яких направлені завдання та відповідні матеріали для самостійного опрацювання та повторення з використанням месенджеру «Viber». Вказану інформацію позивач довів до відома відповідача, однак останнім не вжито жодних заходів щодо встановлення причин відсутності на робочому місці та їх поважності. Водночас, ОСОБА_1 зауважує, що відповідачем не забезпечено комп`ютерною технікою для реалізації відповідного навчання вказаних учнів у приміщенні школи, а тому він вимушений був користуватися власними технічними засобами.

Отже, оскаржуваний наказ прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, всупереч правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, а також із недотриманням встановлених законом гарантій працівника під час притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення. З огляду на зазначене, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює необхідність звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Таким чином, позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати Наказ директора Навчально-виховного комплексу «Ліцей-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Лідер» Смілянської міської ради Черкаської області про його звільнення №10-к/тр від 04.03.2025;

- поновити його на посаді вчителя української мови і літератури з 11.03.2025;

- стягнути з Навчально-виховного комплексу «Ліцей-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Лідер» Смілянської міської ради Черкаської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.03.2025 до дати прийняття судового рішення.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.04.2025 провадження по цивільній справі відкрито, призначено попередній судовий розгляд у судовому засіданні на 16.05.2025 та витребувано додаткові докази по справі.

12.05.2025 представник відповідача на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому не визнав позов в повному обсязі з огляду на наступне. 04.02.2025 заступник директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_2 звернулася до директора з доповідною запискою, в якій повідомила, що ОСОБА_1 відсутній на роботі, на телефонні дзвінки та повідомлення не відповідає. Факт відсутності останнього було зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі безпосередньо в день відсутності на роботі та зафіксовано в табелі обліку робочого часу. 06.02.2025 зафіксовано повторний факт відсутності на роботі позивача. З метою з`ясування причин відсутності працівника на роботі телефонували позивачу та писали у месенджері «Viber», однак відповіді не отримали. 07.02.2025 о 13:30 в.о. директора Кисилічина В.В. та секретар Курпас О.М. відвідали ОСОБА_1 за адресою зазначеною в особовій справі, однак за даною адресою позивача не було, про що 07.02.2025 складено відповідний акт. 11.02.2025 ОСОБА_1 прийшов до школи об 11:10, адміністрацією школи була доведена мета зустрічі, роз`яснено права та обов`язки, наслідки відсутності на роботі без поважних причин та відібрано пояснення причин відсутності позивача на роботі 04.02.2025 та 06.02.2025. В поясненні позивачем вказано, що він перебував вдома, оскільки вважав, що так роблять всі вчителі школи. Проте, представник відповідача зауважує, що в школі повністю відсутня дистанційна форма навчання та дистанційний формат роботи, про що свідчить рішення педагогічної ради від 30.08.2024 №1, наказ від 02.09.2024 №141 «Про початок та організоване проведення 2024-2025 навчального року», а тому відповідач не має можливості надати документи, що витребовуються судом, так як моніторинг та контроль якості дистанційного навчання не здійснювався. Таким чином, відповідачем вжито всіх доступних заходів для з`ясування причини відсутності позивача на роботі, а тому вивчивши всі обставини, адміністрація закладу прийшла до висновку, що ОСОБА_1 вчинений прогул без поважної причини 04.02.2025 та 06.02.2025. Тому, керуючись ч.1 ст.147 КЗпП України було прийнято рішення про застосування до позивача заходу стягнення у вигляді звільнення, про що адміністрація школи намагалася повідомити останнього, однак як стверджує представник відповідача ОСОБА_1 на початку зустрічі почав проявляти акт фізичного насилля та погрози, про що було складено відповідний акт. Також, представник відповідача повідомляє, що трудовий договір між позивачем та відповідачем не укладався, оскільки ОСОБА_1 було переведено на посаду вчителя української мови та літератури, за його згодою, наказом управління освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Смілянської міської ради від 31.07.2017 №630-к. Зважаючи на вищезазначене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.05.2025 відкладено підготовче засідання на 03.06.2025 об 10:00 год.

27.05.2025 до суду надійшло клопотання від представника позивача про залишення відзиву без розгляду, в зв`язку із пропуском строку.

30.05.2025 до суду надійшла заява від представника відповідача щодо надання додаткових доказів.

02.06.2025 до суду надійшла заява від представника відповідача щодо виклику свідків.

20.06.2025 до суду надійшла заява від представника позивача щодо виклику свідків.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.07.2025 закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 15.08.2025 о 10:00 год.

В судовому засіданні 14.09.2026 позивач та його представник підтримали заявлені вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні 14.09.2026 представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, перевіривши і дослідивши в судовому засіданні письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Відтак, п. 4 ст. 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

У ч.ч. 22, 24 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством України не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.

Відповідно до положень ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На підставі статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

В ст. 149 КЗпП України законодавець закріпив, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Така процедура є однією з гарантій від безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України закріплено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в Навчально-виховному комплексі «Ліцей-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Лідер» Смілянської міської ради Черкаської області з 03.09.1996 на посаді вчителя української мови та літератури. 19.08.2009 звільнений з посади учителя української мови та літератури відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, згідно наказу №372-к від 19.08.2009. 06.11.2009 поновлений на посаді вчителя української мови та літератури спеціалізованої школи I-III ступенів №5. 01.04.2016 підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст I категорії» відповідно до наказу №35-к від 31.03.2016. 01.08.2017 ОСОБА_1 переведений на посаду вчителя української мови та літератури згідно наказу №630-к управління освіти, молоді та спорту. 29.03.2021 підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії». Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки серії НОМЕР_1 та копією наказу №630-к від 31.07.2017 ( а.с.26-36, 43 т.1).

Копія посадової інструкції №5 вчителя української мови та літератури свідчить, що ОСОБА_1 04.02.2022 ознайомився під підпис з текстом вказаної посадової інструкції та примірник отримав. Вказана інструкція містить розділ «Відповідальність», згідно п.5.2, якого за невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку закладу, законних розпоряджень директора школи та інших нормативних актів, посадових обов`язків, установлених цією інструкцією, вчитель української мови та літератури несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством (а.с.216 т.1).

Згідно акту №1 від 04.02.2025 про відсутність працівника на роботі, 04.02.2025 учитель української мови (індивідуальне навчання) ОСОБА_1 був відсутній на роботі без попередження упродовж всього робочого дня з 08.00 до 17.00. На телефонні дзвінки адміністрації закладу ОСОБА_1 не відповідає, встановити причини відсутності не вдалося. Достовірність вказаного акту підписами підтвердили в.о. директора НВК «Лідер», заступники директора з навчально-виховної роботи та секретар (а.с.37 т.1). Аналогічний за змістом акт №2 складено про відсутність ОСОБА_1 на роботі без попередження упродовж всього робочого дня 06.02.2025 (а.с.38 т.1).

Відповідно до копії доповідної заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_2 на ім`я в.о. директора НВК «Ліцей – ЗОШ I-III ступенів «Лідер» від 04.02.2025, вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 04 лютого 2025 року не було на роботі згідно з розкладом уроків. Щодо причини своєї відсутності ОСОБА_1 не повідомляв (а.с.39 т.1).

Також, з доповідної заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_2 на ім`я в.о. директора НВК «Ліцей – ЗОШ I-III ступенів «Лідер» від 06.02.2025 вбачається, що вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 06 лютого 2025 року не було на роботі згідно з розкладом уроків, на телефонні дзвінки вчитель не відповідав. Щодо причини своєї відсутності ОСОБА_1 не повідомляв (а.с.40 т.1).

З пояснювальної записки від 11.02.2025 адресованої директору НВК «Ліцей – ЗОШ I-III ступенів «Лідер» Смілянської міської ради Черкаської області від учителя української мови та літератури ОСОБА_1 вбачається, що останній проводив 04.02.2025 та 06.02.2025 уроки української мови та літератури з дітьми які вчаться на індивідуальному навчанні на дому через зв`язок інтернет використовуючи чат «Viber». Так як і всі вчителі даної школи. Весь робочий час він був на зв`язку з дітьми з власного дому. Зауважив, що для роботи з дітьми потрібен комп`ютер, власний кабінет, якими в школі його не забезпечили (а.с.42 т.1).

Згідно акту №3 від 07.02.2025 про відвідування вдома ОСОБА_1 , за результатами відвідування вдома за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не знайшли, тому прийняли рішення вжити додаткових заходів для встановлення причин відсутності працівника на роботі. Достовірність вказаного акту підписами підтвердили в.о. директора НВК «Лідер», секретар та соціальний педагог (а.с.179 т.1).

Відповідно до копії наказу №141 від 02.09.2024 Про початок та організоване проведення 2024-2025 навчального року Навчально-виховного комплексу «Ліцей-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Лідер» Смілянської міської ради Черкаської області встановлено, що навчальні заняття організовуються за очною формою, семестровою системою, у першу зміну (а.с.181 т.1).

Згідно п.п 3.22-3.33 Правил внутрішнього трудового розпорядку для учасників освітнього процесу навчально-виховного комплексу «Ліцей-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Лідер» Смілянської міської ради Черкаської області затвердженого педагогічною радою №1 від 30.08.2024 встановлено, що одним із обов`язків вчителів є якісна організація освітнього процесу. В свою чергу, в умовах воєнного або надзвичайного стану за згодою в.о. директора вчитель може виконувати завдання за посадою за межами будівлі школи на період дії воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в її окремих регіонах, або до моменту отримання дозволу відкрити заклад для роботи в очному режимі. Для цього вчитель повинен погодити у письмовій формі місце організації робочого середовища та умови і терміни виконання відповідних завдань з в.о. директора школи. Зі змістом правил внутрішнього трудового розпорядку позивач ОСОБА_1 ознайомлений під підпис (а.с.210-214 т.1). Водночас, суд констатує, що матеріали справи не містять вищевказаного письмового погодження.

Як вбачається з наказу «Про організацію педагогічного патронажу для учнів школи» №124 від 30.08.2024 для учнів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 організовано педагогічний патронаж. Вчителем-предметником української мови та літератури даних учнів є ОСОБА_1 . Зі змісту заяви ОСОБА_6 від 20.08.2024 вбачається, що остання просила організувати у 2024-2025 навчальному році для доньки ОСОБА_3 індивідуальне навчання у формі педагогічного патронажу (а.с.185 т.2). В свою чергу, заявами від 04.09.2024 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просили проводити уроки для своїх дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на базі школи (а.с.219-220 т.1). Вказана обставина, в подальшому була викладена у наказі №155 від 04.09.2024 «Про проведення уроків з індивідуального навчання учнів» за змістом якого вчителям, що проводять уроки у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , необхідно проводити їх згідно з затвердженими розкладами на базі школи (а.с.221 т.1).

Таким чином, ОСОБА_1 було відомо про вищевказаний наказ та про необхідність проведення уроків для ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на базі школи, про що свідчить Витяг з протоколу №1 наради при директорові від 05.09.2024, на якій згідно з п.7 порядку денного здійснювалось ознайомлення з наказом по школі №155 від 04.09.2024 «Про проведення уроків з індивідуального навчання учнів» (а.с.222 т.1).

Крім цього, у позовній заяві, а також пояснювальній записці від 11.02.2025 позивач зауважував про відсутність в ліцеї необхідного технічного обладнання для проведення дистанційних уроків та власного кабінету. Однак, витягом з розкладу уроків вчителя української мови та літератури ОСОБА_1 , який додано ним до позовної заяви, встановлено, що уроки останній мав проводити у кабінетах №5, №15 та №33 (а.с.48 т.1). В свою чергу, з інвентаризаційних описів необоротних активів від 24.10.2024 щодо кабінетів №5, №15, №33 навчально-виховного комплексу «Ліцей-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Лідер» Смілянської міської ради Черкаської області вбачається, що дані кабінети оснащені всіма необхідними засобами для проведення уроків, в тому числі і комп`ютерною технікою (а.с.224-226 т.1).

Аналізуючи та оцінюючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд враховує і показання свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 .

Таким чином, під час судового розгляду знайшов підтвердження факт відсутності позивача на роботі 04.02.2025 та 06.02.2025. Про причини відсутності на роботі в ці дні позивач відповідача не повідомив й доказів на підтвердження поважності причин відсутності на роботі під час розгляду справи в суді не надав.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 25 січня 2023 року у справі № 734/2607/20 (провадження № 61-10371св22); від 29 березня 2023 року у справі № 369/14257/18 (провадження № 61-11188св20); від 20 лютого 2025 року у справі № 535/969/22.

Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували поважність причин відсутності на роботі ОСОБА_1 04.02.2025 та 06.02.2025, таких, які б були незалежними від волі останнього та повністю виключали його вину.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19, зроблено висновок, що "прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17.

Таким чином, твердження позивача викладені у позовній заяві про те, що відповідач не дотримався процедури застосування дисциплінарного стягнення є абсолютно суб`єктивним, його власною особистою думкою, що не підтверджено жодним належним доказом.

Форма наказу №10-к/тр від 04.03.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідає вимогам «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5.

За встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, зважаючи, що позивач допустив прогули без поважних причин, що відповідач підтвердив належними й допустимими доказами, а позивач не спростував, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з підстави, передбаченої п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, проведено з дотриманням вимог закону та відповідно до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, оскільки у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, з відповідача не підлягають стягненню судові витрати, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Навчально-виховний комплекс «Ліцей-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Лідер» Смілянської міської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 23 вересня 2026 року.

Суддя Смілянського

міськрайонного суду: О.О. Левчук