Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №568/1510/26 — Радивилівський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/1510/26

Провадження № 3/568/755/26

23 вересня 2026 р. м. Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Троцюк В.О., розглянувши адміністративну справу матеріали якої надійшли від батальйону №3 з обслуговування Дубенського району полку управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліціїпро притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно протоколу Серії ВАВ №959889 від 11.08.2026 р. водій ОСОБА_1 11.08.2026 р. о 11 год. 55 хв. на автодорозі М-06 «Київ-Чоп» поблизу с.Опарипси Дубенського району надавав послуги з перевезення пасажирів на замовлення легковим автомобілем «MERCEDES-BENZ SPRINTER» д.н.з. НОМЕР_1 без одержання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності що підлягає ліцензуванню, чим порушив п.24 ст.7, ст.20 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», ст.9, ст.39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 повторно на розгляд справи не з`явився, про місце, час і дату розгляду справи був повідомлений, завчасно належним чином засобом SMS-повідомлення у додатку «Viber» по номеру телефону, що вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.7-8), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч.2 ст.268 КУпАП адміністративна справа за ч.1 ст.164 КУпАП не відноситься до категорії справ, де присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язкова лише у випадках, коли є дані про її своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи. Разом з тим, від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило клопотань про відкладення розгляду справи. Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП., суд приходить до наступного.

Диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України наданих в абз.2 п.2 постанови «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» від 25 квітня 2003 року №3 зазначено, що господарська діяльність - це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку. Згідно з роз`ясненнями, що надані в п.4 вказаної постанови, під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

В протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, не встановлено в його діях ознак господарської діяльності, а саме: самостійності, систематичності, на власний ризик з метою одержання прибутку. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , не конкретно викладена суть адміністративного правопорушення, що зокрема не зазначено, які саме дії вчинені ОСОБА_1 з перелічених в диспозиції ч.1 ст.164 КУпАП, не зазначено про отримання прибутку, також, матеріали про адміністративне правопорушення не містять відомостей, які б підтверджували отримання ОСОБА_1 виручки від здійснення діяльності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів, перелік яких зазначено в ч. 1 ст. 251 КУпАП, покладається саме на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, а не на суд.

В рішеннях «Малофеева проти Pocії » від 30 травня 2013 року заява № 36673 / 04) та «Карелін проти Pocії» від 20 вересня 2016 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таке положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Сам протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження його іншими об`єктивними доказами здійснення систематичної господарської діяльності з відповідними порушеннями, отримання прибутку від діяльності, не можуть бути однозначними та достатніми доказами наявності в його діях складу даного правопорушення поза розумним сумнівом.

За таких обставин, судом встановлено, що працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не зібрано доказів, які б беззаперечно підтверджували здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП.

На підставі зазначеного, суддя приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст164 КУпАП у зв`язку з недоведеністю в законному порядку його вини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, у відповідності до п. 1ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 24, 34, 35, 164, 221, 251, 268, 276, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя В.О. Троцюк